Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №715/1074/26 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1074/26

Провадження № 2/715/549/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які наразі проживають з нею та перебувають на її утриманні. Зазначає, що на утримання дітей потрібні чималі кошти, відповідач участі в утриманні дітей не приймає.

Зважаючи на викладене просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі по 6000 грн. на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив в якому вказав про часткове визнання позову, вказав, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи, та просив суд при вирішення спору врахувати, його матеріальне становище, що він отримує пенсію в розмірі 3725 грн. та заробітну плату в сумі 10500 грн. та стягнути з нього аліменти на утримання дітей в сумі 2500 грн. на кожну дитину. Також відповідач просив суд відмовити у стягненні з нього витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, від її представника ОСОБА_5 до суду надійшла заява, в якій він позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, а справу розглянути у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав відзив, тому суд вважає, що справу можна розглянути в його відсуніть.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які наразі проживають із позивачкою.

Встановлено, що відповідач на даний час працює водієм у ФОП « ОСОБА_6 », його посадовий оклад згідно зі штатним розписом складає 10 500 грн.

Крім того, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи, його пенсія складає 3725 грн.

Доказів того, що відповідач має інші доходи, на які в своїй позовній заяві вказує позивачка немає.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як передбачено статтею 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України при призначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст.184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років – 3 512 грн.

Отже, врахувавши право визначення способу стягнення аліментів, яке належить позивачу з яким проживає дитина, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення потреб та інтересів дитини, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму відповідного віку дитини, розміру мінімальної заробітної плати та обставини, які зазначені в ст. 182 СК України, в тому числі, матеріальний стан сторін, розмір аліментів слід визначити у розмірі по 4000 грн. щомісячно на дитину до досягнення дітьми повноліття.

Як передбачено ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Апетракіоає Г.В. був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги від 11.03.2026 року. Зі змісту якого вбачається, що гонорар адвоката за надані юридичні послуги становить 8000 гривень.

Так, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн., на підтвердження яких долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги, копію акту наданих послуг та квитанцію на суму 8000 грн.

Із аналізу акту виконаних робіт адвокатом встановлено, що адвокатом надано наступні послуги: усна консультація, ознайомлення з правовими висновками, судовою практикою, збір документів необхідних для подачі позовної заяви, складання та надіслання позовної заяви, всього витрачено 9 годин, вартість наданих послуг складає 8000 грн.

Разом з тим, на думку суду заявлені витрати на суму 4 444,00 гривнгь є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів надання юридичних послуг таких, як збір документів, так як будь – яких адвокатських запитів не направлялося, а надання консультації та ознайомлення з судовою практикою, на думку суду охоплюється послугами з підготовки та складання позовної заяви, яка є однотипною в даній категорії справ, тобто реальними понесеними витратами, є витрати на суму 3556,00 грн. за складання позовної заяви.

Виходячи із вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір за розгляд даної справи підлягає компенсації за рахунок держави.

На підставі наведеного та керуючись 2, 4, 5, 10, 49, 81, 89, 110, 141, 206, 352, 354 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 4000 (чотири тисячі)гривень 00 копійок щомісячно на кожну дитину, починаючи з 02.04.2026 року до досягнення дітьми повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 , 3556 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок в рахунок понесених нею витрат на правничу допомогу.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 03 червня 2026 року.

Суддя