Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №711/4642/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4642/26

Провадження № 2/711/2808/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Новий Колектор», в особі представника Савченко Т.О., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2069926 від 03.02.2025 у розмірі 9 957,51 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. та витрати на відправку позовної заяви з додатками у розмірі 270,18 грн.

Позов обґрунтований тим, що 03.02.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитним договір № 2069926. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 2 500,00 грн. строком на 360 днів. Згідно з пунктами 1.5 - 1.8.1 договору за користування кредитом нараховуються проценти за фіксованою стандартною процентною ставкою, яка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту. Загальні витрати на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складають 9 000,00 грн. Пунктом 2.1. договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 . ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої зобов`язання за договором в повному обсязі. Натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконував,, у зв`язку з чим станом на 26.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 9 957,51 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 1 897,18 грн., за відсотками – 3 585,33 грн., штраф - 4 475,00 грн. 26.11.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № 261125/1. Відповідно до Реєстру боржників до вказаного договору, позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2069926 від 03.02.2025. 01.12.2025 відповідачку було повідомлено про зміну кредитора шляхом направлення СМС-повідомлення на його фінансовий номер телефону. Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість не погашає, ТОВ «Новий Колектор» звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026, вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.2026 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У позовній заяві ОСОБА_2 просила проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Новий Колектор».

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив; відзив на позовну заяву не подав; клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 03.02.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - споживач) в електронній формі уклали договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 2069926.

Відповідно до пункту 1.1. - 1.4. договору товариство зобов`язалося надати споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 2 500,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 1.5. договору тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу у користування кредит у розмірі 2 500,00 грн., шляхом ініціювання переказу грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» № 20251126-2098 від 27.11.2025.

З розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Селфі Кредит» за кредитним договором № 2069926 від 03.02.2025, встановлено, що відповідач на виконання умов договору кошти сплачував частково, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 9 957,51 грн., яка складається з: 1 897,18 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3 585,33 грн. - заборгованість за відсотками; 4 475,00 грн. – штраф.

26.11.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» (далі – клієнт) та ТОВ «Новий Колектор» (далі – фактор) та укладено Договір факторингу № 261125/1, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити (передати) фактору права вимоги, а фактор набути права вимоги від клієнта та сплатити клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі 3 211 419,54 грн. у порядку на у строки встановлені договором.

Згідно з платіжною інструкцією № 37204767222222512 від 28.11.2025 ТОВ «Новий Колектор» перерахувало на рахунок ТОВ «Селфі Кредит» 3 211 419,54 грн., призначення платежу: сплата ціни продажу за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 261125/1 від 26.11.2025 без ПДВ.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 261125/1 від 26.11.2025 ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги за Кредитним договором № 2069926 від 03.02.2025, укладеним з ОСОБА_1 у розмірі 9 957,51 грн.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зважаючи на те, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 2069926 від 03.02.2025 у розмірі 9 957,51 грн.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зокрема те, що відповідач отримав кредитні кошти, однак у передбачений у договорі строк їх не повернув, а також не сплатив проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками у загальному розмірі 5 482,51 грн.

Щодо стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 4 475,00 грн., суд зазначає таке.

У пункті 6.4. Договору про надання споживчого кредиту № 2069926 від 03.02.2025 сторони погодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: 6.4.1. у розмірі 375,00 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 75,00 грн. починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом із тим, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування,до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.05.2025 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 342/2026 від 27.04.2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 02.08.2026.

Таким чином, враховуючи, що на момент укладення договору та розгляду справи на території України діє воєнний стан, позивач не мав права нараховувати відповідачу штраф, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 4 475,00 грн. слід відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та понесено витрати на відправку позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 270,18 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на загальну суму 27 090,00 грн., що складає 83,88% від загальної ціни позову (19 100,00 грн.), то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 233,26 грн. та витрати на відправку позовної заяви з додатками у розмірі 226,63 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02.07.2024, копію додаткової угоди № 4 від 14.08.2024 до договору про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02.07.2024, копію додаткової угоди № 7 від 03.04.2025 до договору про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02.07.2024, копію додаткової угоди № 17 від 03.04.2025 до договору про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02.07.2024, копію додаткової угоди № 19 від 16.04.2025 до договору про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02.07.2024, копію додаткової угоди № 34/1 від 31.12.2025 до договору про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02.07.2024, копію звіту про виконану роботу від 04.05.2026 та копію платіжної інструкції № 3720477833 від 04.05.2026.

Надаючи оцінку цим доказам, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Дана справа належить до категорії малозначних справ, має типовий характер для діяльності позивача у відносинах із боржниками та не потребувала вивчення великого обсягу доказів або складного правового аналізу. Підготовка позовної заяви у такій справі зазвичай здійснюється за наявним шаблоном і не вимагає значних часових витрат.

За таких обставин, керуючись принципами справедливості, співмірності та розумності, а також виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, суд доходить висновку, що заявлена сума є завищеною та підлягає зменшенню. Справедливим та співмірним розміром відшкодування у даній справі суд вважає суму в розмірі 2 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 274, 279, 280 - 282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження юридичної особи: вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601 м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 2069926 від 03.02.2025 у розмірі 5 482,51 грн. та судовий збір у розмірі 1 465,89 грн., витрати на відправку позовної заяви з додатками у розмірі 226,63 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., а всього 9 175,03 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Г. В. Булгакова