Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №711/3851/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/3851/26

Номер провадження 3/711/996/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м.Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Комплєктова Т.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (ВАД № 985752), про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, являється особою з інвалідністю І групи, ІПН НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ВАД № 985752 від 07.04.2026, ОСОБА_1 06.04.2026 з 13.00 год. до 14.00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 в кабінеті коменданта гуртожитку пошкодив вхідні двері та шафу, чим порушив громадський порядок і спокій громадян та скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився. Перше судове засідання було призначене на 27.04.2026. 22.04.2026 ОСОБА_1 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи до завершення проходження ним реабілітації. У зв`язку з цим судом було відкладено розгляд справи на 11.05.2026. На призначене судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, при цьому про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Суд не отримав повідомлення про причини неявки, а клопотання про відкладення розгляду справи повторно не надходило. У зв`язку з чим, суд був змушений втретє відкласти розгляд справи. На судове засідання, призначене на 02.06.2026, ОСОБА_1 також не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням строку проходження реабілітації. Також надав письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП, у яких вказав, що вини не визнає та вважає протокол складеним безпідставно, з порушенням вимог процесуального законодавства та за наявності упередженості з боку працівника поліції. У своїх запереченнях ОСОБА_1 зазначив, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки його поведінка під час події 06.04.2026 була викликана тяжким емоційним станом, відчаєм та моральними стражданнями, а не наміром порушити громадський порядок чи проявити неповагу до суспільства. Вказав, що є особою з інвалідністю І групи, страждає на тяжке захворювання опорно-рухового апарату та тривалий час проживає у неналежних житлових умовах, що негативно впливає на його фізичний та психоемоційний стан. ОСОБА_1 наголосив, що його емоційна реакція під час розмови з комендантом була наслідком тривалого психологічного тиску, систематичного ігнорування його звернень щодо покращення житлових умов та погіршення стану здоров`я. При цьому зазначив, що не мав наміру завдати будь-кому шкоди, а дії, які стали підставою для складання протоколу, були проявом відчаю та емоційного зриву. Також вказав, що підпирання дверей стільцем мало на меті забезпечення приватності розмови, а удари по шафі були реакцією на сильне емоційне напруження та не були спрямовані проти будь-якої особи. Крім того, ОСОБА_1 стверджував, що під час конфлікту працівники гуртожитку перешкоджали відеофіксації подій його дружиною, а згодом до нього було застосовано фізичну силу працівниками гуртожитку та іншими особами, внаслідок чого він зазнав тілесних ушкоджень. Вважав, що саме він є потерпілою стороною конфлікту, тоді як його поведінка була використана як привід для застосування до нього фізичного впливу. Також зазначив про наявність, на його думку, упередженості з боку працівника поліції, який склав протокол, та вказав на допущені процесуальні порушення під час оформлення матеріалів справи. Посилався на свій фізичний та психоемоційний стан під час подій і спілкування з працівниками поліції, а також на обставини, які, на його переконання, виключають адміністративну відповідальність. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173 КУпАП розглядаються протягом доби.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд може провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Зазначене дає підстави і зобов`язує суддю розглянути справу без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не з`являється в судове засідання.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що працює комендантом гуртожитку Державного навчального закладу «Черкаське вище професійне училище». У гуртожитку, де вона працює, в одній із кімнат проживають троє внутрішньо переміщених осіб. За її словами, міський голова ОСОБА_3 неодноразово пропонував їм інше місце для проживання, однак вони відмовлялися від переселення. ОСОБА_2 зазначила, що в тому ж блоці в іншій кімнаті проживають батьки цих осіб, а також там мешкає незряча людина. Ще одна кімната є вільною, оскільки особа, яка раніше в ній проживала, нещодавно померла в лікарні. За словами потерпілої, зазначені внутрішньо переміщені особи вимагають надати їм цю кімнату для додаткового проживання. Вона пояснила, що гуртожиток належить навчальному закладу та призначений для проживання студентів. Крім того, відповідно до розпоряджень Міністерства освіти і науки України особи, які тимчасово проживають у гуртожитку, повинні поступово виселятися з метою забезпечення місцями студентів. Потерпіла повідомила, що 06.04.2026 року ОСОБА_1 забіг до її службового кабінету, підпер двері стільцем та почав агресивно поводитися: стукав стільцем, бив кулаками по шафі та вигукував: «Доки ви будете з мене знущатися?». Під час своїх дій він завдавав ударів по меблях, унаслідок чого розбив собі кулаки, пошкодив стілець та подряпав собі руки і спину. За словами ОСОБА_2 , через таку поведінку вона почала кликати на допомогу та просити викликати поліцію, оскільки ОСОБА_1 поводився неадекватно та не дозволяв їй скористатися телефоном для виклику правоохоронців. На її крики прибігли чергові працівники, які насилу відчинили двері та вивели ОСОБА_1 разом зі стільцем із кабінету. Після зазначеного інциденту ОСОБА_1 зафіксував наявні у нього тілесні ушкодження. Потерпіла зазначила, що під час перебування в кабінеті він голосно кричав, однак нецензурної лайки не висловлював. Також ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_1 дійсно має тяжке захворювання, пересувається за допомогою ходунків, має сутулість та є особою з інвалідністю І групи. На його вимоги щодо надання додаткової кімнати вона неодноразово пояснювала, що не уповноважена самостійно вирішувати питання розподілу житлових приміщень у гуртожитку та не має можливості впливати на прийняття таких рішень. Крім того, потерпіла наголосила, що ніхто не завдавав ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. На її переконання, усі наявні у нього ушкодження були спричинені ним самим під час ударів кулаками по шафі та стільцем об двері.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що працює черговою гуртожитку ДНЗ «Черкаське вище професійне училище». Вона зазначила, що 06.04.2026 року, перебуваючи на своєму робочому місці та видаючи талончики учням, поблизу неї пробігли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і одразу завернули до кабінету ОСОБА_7 . Свідок почула сильний крик та стук дверима, після чого підійшла до кабінету. Вона побачила, що ОСОБА_8 перегородила двері собою, а за дверима доносилися дуже гучні звуки, стукіт і грюкіт. ОСОБА_1 голосно кричав. Свідок почула, що ОСОБА_9 кричала, просячи викликати працівників поліції та швидку допомогу. ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_1 вигукував: «Ви мене дістали, ви надомною злучаєтеся», висловлюючи невдоволення тим, що, на його думку, його ущемляють у проханнях. Свідок додала, що ОСОБА_1 часто звертається з завищеними або надмірними проханнями та скаржиться на дрібниці. Також свідок зазначила, що безпосередньо присутньою в кімнаті, з якої доносилися крики та стукіт, вона не була, тому не може достовірно розповісти, що там відбувалося. Водночас вона додала, що ОСОБА_1 не вживав нецензурної лайки, але поводився агресивно: був без футболки, роздратований, вискочив із кабінету та почав провокувати чоловіків, які прийшли відчиняти двері. Свідок пояснила, що мотив його дій полягав у відчутті, що його ущемляють і не розуміють. На крики ніхто зі студентів не прибіг і вони їх не чули — крики були почуті лише працівниками гуртожитку. На даний момент ОСОБА_1 відсутній у гуртожитку та перебуває на лікуванні.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що працює комірником у ДНЗ «Черкаське вище професійне училище». Вона зазначила, що 06.04.2026 року перебувала в кабінеті коменданта гуртожитку та сканувала документи. Через приблизно дві хвилини до кабінету увірвався ОСОБА_1 . Він зачинив двері стільцем, сів на нього, зняв сорочку та почав голосно кричати: «Скільки це буде продовжуватися, доки ви будете з мене знущатися». Свідку не було зрозуміло, чого саме вимагав ОСОБА_1 . За словами свідка, ОСОБА_1 підскакував на стільці та розбив двері. Комендант намагалася його заспокоїти, однак він не реагував, продовжував кричати, вимагав викликати директора та почав бити шафу руками. Через удари стільцем об двері та відсутність футболки він подер собі спину. Після того, як ОСОБА_1 втомився і двері послабилися, комірник разом із черговою вирішили покликати на допомогу. Чергова викликала працівників поліції. До приїзду поліції, двері з натиском відкрили мешканці гуртожитку та винесли ОСОБА_1 разом із стільцем за межі кабінету. Свідок додала, що студенти гуртожитку у цей час не були присутні та не спостерігали зазначеної події.

Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , суддя приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Статтею 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Тобто, законодавець передбачає, що інші дії порушили, а не могли порушити громадський порядок і спокій громадян.

Згідно з диспозицією статті 173 КУпАП об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку, де громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, безпричинно, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушено громадський порядок і прагне саме до цього. Зазначені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку неповаги до суспільства. Домінування у свідомості особи саме такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання є головним критерієм відмежування дрібного хуліганства як адміністративного правопорушення проти громадського порядку та моральності від інших адміністративних правопорушень.

Основним елементом об`єктивної сторони є спосіб вчинення адміністративного правопорушення, який характеризується нецензурною лайкою, образливим чіплянням до громадян чи іншими діями.

У постанові пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» № 10 від 22.12.2006 року зазначено, що при розгляді справ адміністративних та кримінальних справ про хуліганство необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з`ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, а також з`ясовувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.

Положеннями ст. 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Суд враховує те, що для кваліфікації дій особи за ст. 173 КУпАП необхідна наявність у цих діях хуліганського мотиву. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Отже, хуліганські спонукання - головна відмінна риса діянь, що кваліфікуються за ст. 173 КУпАП. Дрібне хуліганство вчиняється безпричинно, із-за неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Натомість, вчинення подібних діянь з інших, не хуліганських мотивів, може утворювати інший вид правопорушень, тобто, діяння не може кваліфікуватися за ст. 173 КУпАП, як вчинене з хуліганських мотивів, якщо воно вчинене за інших спонукань (приводів), зокрема, як відповідна реакція на поведінку потерпілих або інших осіб.

Надані у судовому засіданні показання свідків — ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 — свідчать про те, що 06.04.2026 року ОСОБА_1 перебував у кабінеті коменданта гуртожитку ДНЗ «Черкаське вище професійне училище» та поводився агресивно: кричав, бив кулаками по меблях і стільцем об двері, підскакував на стільці, при цьому завдав собі тілесних ушкоджень. Свідки пояснили, що під час цих дій ніхто із студентів або інших мешканців гуртожитку не постраждав і не відчув порушення громадського спокою. Дії ОСОБА_1 були спрямовані на висловлення невдоволення та намагання привернути увагу коменданта та працівників гуртожитку до своїх вимог щодо додаткової кімнати.

Згідно з наведеними показаннями, не встановлено умислу порушувати громадський порядок або наявності хуліганських мотивів, як це передбачено ст. 173 КУпАП.

Дані про те, що дії ОСОБА_1 у даній ситуації були направлені на порушення громадського порядку та спокою громадян у матеріалах справи відсутні. Крім того, в матеріалах справи відсутні та судом не встановлено будь-яких даних про те, що дії ОСОБА_1 були вчинені саме з неповаги до громадського порядку і спокою громадян безпричинно.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що дії ОСОБА_1 були зумовлені саме хуліганськими мотивами, спрямовані на порушення громадського порядку, самоствердження за рахунок зневаги до оточуючих або вчинені з явною неповагою до суспільства, матеріали справи не містять.

В даній ситуації поведінка ОСОБА_1 обумовлена намаганням привернути увагу до зневажливого, на його погляд, ставлення до себе з боку працівників гуртожитку. Його поведінка під час події 06.04.2026 року була викликана тяжким емоційним станом, відчаєм, а не наміром порушити громадський порядок чи проявити неповагу до суспільства.

Отже, в діях ОСОБА_1 не вбачається умислу на порушення громадського порядку, як це визначено ст.173 КУпАП. Крім того, не доведено, що його дії обумовлені саме хуліганськими мотивами та прагненням порушити громадський порядок, самоствердитись шляхом ігнорування гідності інших осіб, що є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст.173КУпАП - дрібного хуліганства.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності

Інших доказів, які б надавали можливість відтворити дійсні обставини правопорушення, суду не надано.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно зКУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вище викладене, приходжу до висновку про відсутність належних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Т. О. Комплєктова