Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №700/339/25 — Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/339/25

Провадження № 1-кп/700/57/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 р. Лисянський районний судЧеркаської області в складі головуючого – судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря: ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 , захисника: ОСОБА_4 , обвинуваченого: ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лисянка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, не працюючий, з середньою освітою, депутатом, інвалідом чи військовослужбовцем не являється, на утриманні інвалідів та осіб похилого віку не має, має малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимого т. НОМЕР_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

встановив:

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, який затверджений Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022, на усій території України оголошено загальну мобілізацію на 90 діб, яка неодноразово продовжувалась та триває.

ОСОБА_5 , являючись військовозобов`язаним, відповідно до довідки військово – лікарської комісії № 58/7 від 13.11.2024 визнаний придатним до військової служби під час загальної мобілізації.

Перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 в присутності ОСОБА_5 13.11.2024 було складено акт про відмову від отримання повістки, на призов по мобілізації в зв`язку з відмовою отримання останнім повістки про призов на військову службу під час мобілізації та відправлення, виклик на 04 год. 00 хв. 14.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки на службу до лав Збройних Сил України під час загальної мобілізації.

Він же, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 в присутності ОСОБА_5 08.03.2025 було складено акт про відмову від отримання повістки, на призов по мобілізації в зв`язку з відмовою отримання останнім повістки про призов на військову службу під час мобілізації та відправлення, виклик на 05 год. 00 хв. 10.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки на службу до лав Збройних Сил України під час загальної мобілізації.

ОСОБА_5 , будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу, достовірно знаючи, що відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ, Указу Президента України №64-2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану на території України», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні запроваджено введення воєнного стану, відповідно діє особливий період та Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69-2022 проводиться призов на військову службу за мобілізацією.діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією, після визнання його військово-лікарською комісією придатним до військової служби за станом здоров`я та не маючи права на відстрочку від призову, в порушення вимог статті 65 Конституції України, статей 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року № 2232-ХП, статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХП, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69-2022, ні 14.11.2024 року о 04.00 год. ні 10 березня 2025 року о 05.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не з`явився при цьому поважних причин неявки не пояснив, та звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову у проходженні служби в ЗСУ у зв`язку з незгодою з висновком ВЛК та наявність у нього дітей у такий спосіб ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Таким чином, ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України – ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому пояснивши, що за станом здоров`я не може проходити військову службу, оскільки страждає на тяжку хворобу, є обмежено придатним, жодним чином на даний час не ухиляється від служби, але ні одна військова частина не беруть його служити за станом здоров`я та неодноразово повертали до ТЦК.

Обставини справи учасниками не оспорюються, обвинувачений правильно зрозумів зміст обставин інкримінованого кримінального правопорушення, сумнівів у добровільності позиції немає, наслідки визнання вини і обмеження у оскарженні рішення в апеляційному суді учасникам роз`яснено, на такі обмеження учасники добровільно погодились, тому, з підстав, передбачених у ч. 3 ст. 349 КПК України, суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим і передбачене ст. 336 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину шляхом послідовного і повного визнання вини, наявність тяжкої хвороби.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На обліку у лікаря нарколога та психіатра обвинувачений не перебуває, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, орган місцевого самоврядування компрометуючими матеріалами не володіє.

Згідно довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28 грудня 2025 року № 2025-1228-1630, ОСОБА_5 страждає на реактивний артрит на фоні хвороби Лайма з ураженням мілких та крупних суглобів. Визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення …(обмежено придатний).

Згідно пояснення помічника начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 з правової роботи від 14 травня 2026 року № 62, наданого на запит суду, ОСОБА_5 28 грудня 2025 року був мобілізований та направлений до військової частини для проходження служби, проте був повернутий (відмова у прийнятті на службу) за станом здоров`я.

На даний час рахується за ІНФОРМАЦІЯ_7 , яким теж був повернутий після з`ясування стану здоров`я.

За таких обставин, уповноважені органи на даний час не можуть мобілізувати обвинуваченого зважаючи на його тяжку хворобу, тому він підлягає переогляду для вирішення питання надання інвалідності.

За таких умов, у даній справі неможливо призначити особі покарання, пов`язане з реальним позбавленням волі.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а згідно статті 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.

Виходячи з вищанаведеного, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, щиро кається та визнає вину, має ряд складних хвороб, тому суд вважає за можливе призначити покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Обираючи ОСОБА_5 інший, більш м`який вид покарання, не зазначений в санкції ст. 336 КК України, суд враховує також наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Санкцією ст. 336 КК України, в редакції закону, який діяв на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, та і на даний час, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років.

Законодавець при встановленні альтернативних видів покарання, ніж позбавлення волі, також неодноразово відмічав, що однією з причин застосування найсуворішого виду покарання з ізоляцією особи від суспільства є те, що перебування засудженої особи у суспільстві становить небезпеку для суспільства. Водночас, сам по собі встановлений судом факт ухилення особи від призову на військову службу не свідчить про те, що перебування такої особи в суспільстві становить небезпеку для суспільства, для оточення, для окремих людей. Тому, застосування інших видів покарань (замість позбавлення волі) дозволить зекономити бюджетні, матеріальні та людські ресурси держави, спрямовуючи вивільнені у такий спосіб ресурси, зокрема, на забезпечення обороноздатності і Національної безпеки України. Адже, застосування покарання у виді позбавлення волі зобов`язує державу створювати відповідні умови для виконання покарання: мати необхідну кількість установ виконання покарань; мати необхідну кількість вільних місць і вільного простору у цих установах для розміщення засуджених до позбавлення волі; витрачати ресурси на направлення засуджених до місць відбування покарань і, в разі необхідності, на переміщення під вартою; нести різноманітні витрати на утримання засуджених (створення відповідних житлово-побутових умов, санітарно-гігієнічних умов, витрати на електроенергію, опалення, водопостачання, водовідведення, харчування, одяг, взуття, медичне забезпечення) тощо. Також після відбування покарання засуджена особа потребуватиме соціалізації, допомоги із працевлаштуванням (можливо, зокрема, також і перекваліфікації) та, цілком ймовірно, лікування – це також може призвести до витрачання додаткових ресурсів держави у зв`язку з засудженням особи до позбавлення волі (а не до іншого виду покарання).

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі №585/3430/23 суд вважає за можливе на підставі ч. 1 ст. 69 КК перейти до більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ст. 336 КК, яке слід відбувати реально.

В застосуванні ст. 75 КК України суд не вбачає підстав, оскільки це не буде повною мірою слугувати меті покарання.

У даному випадку немає законодавчих заборон з урахуванням ч. 1 ст. 69 КК України, призначити ОСОБА_6 покарання у виді пробаційного нагляду.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Тому, саме покарання у виді пробаційного нагляду у даному випадку буде необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.

Також суд вважає необхідним застосувати п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України і покласти на обвинуваченого обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України суд,

ухвалив:

Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання з урахуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду строком на один рік.

Застосувати п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України і покласти на ОСОБА_5 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання засудженого вважати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1