Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №692/741/26 — Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/741/26

Провадження № 2-а/692/5/26

03.06.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Чепурного О.П., при секретарі Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Драбів в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позовні вимоги мотивував тим, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, який 28 січня 2026 року одержав вибухову травму, акустичну травму без пошкоджень барабанних перетинок, вогнепальні осколкові сліпі поранення м`яких тканин грудної клітки по задній поверхні, вогнепальні осколкові сліпі поранення середньої третини правого плеча з вогнепальним переломом правої плечової кістки дефектом м`яких тканин та пошкодженням магістральних судин, вогнепальним переломом верхньої третини правого передпліччя, дрібні вогнепальні осколкові сліпі поранення правої кисті, відкритий перелом кісток правого передпліччя за обставин: під час безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в районі ведення бойових дій в результаті обстрілу противником особового складу під час переміщення поблизу населеного пункту Водяне Донецької області, що підтверджується копією довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 05.02.2026 №642/240 та формою первинної облікової документації №001/о від 28.01.2026. В подальшому він постійно проходить обстеження та лікування у зв`язку з отриманим пораненням, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1006 від 29.01.2026, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1932 від 20.02.2026, випискою лікаря ОСОБА_2 від 03.03.2026, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №03064 від 27.02.2026, консультативним висновком спеціаліста від 18.03.2026. Довідкою ВЛК від 27.04.2026№2026-0427-1140-4763-7 підтверджено діагноз: стан після МВТ (28.01.2026): ВОСП правої верхньої кінцівки з переломом плечової кістки, дефектом м`яких тканин та наявністю АЗФ, ускладненого після травматичною невропатією променевого нерву; акубатравми з після травматичною нейросенсорною втратою слуху. Травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини. Маючи такі тілесні ушкодження та фактично нерухому праву руку, позивач самостійно керувати транспортним засобом не міг і цього не робив. 12 березня 2026 року, в день складення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12.03.2026 серії ЕНА №6814514 транспортним засобом Ssangyong, д.н.з. НОМЕР_1 керував ОСОБА_3 , а позивач перебував в авто в якості пасажира. Під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_3 тимчасово відійшов по справах, а він залишився перебувати у салоні автомобіля та перевіряв роботу двірників, які працювали несправно. Фактичного керування транспортним засобом позивач не здійснював, транспортний засіб у русі не перебував, а сам позивач через наявність тяжкого поранення правої верхньої кінцівки, встановлений апарат зовнішньої фіксації та фактичну нерухомість руки об`єктивно не мав фізичної можливості керувати автомобілем, та не робив цього. Незважаючи на зазначені обставини, працівником поліції не було належним чином перевірено фактичні дані щодо особи, яка керувала транспортним засобом, не враховано стан здоров`я позивача та очевидні ознаки неможливості керування ним транспортним засобом, у зв`язку з чим поліцейський 2 взводу 4 роти 1 бат.полк-1 Управління патрульної поліції в Житомирській області Остапчук Б.А. безпідставно склав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП. Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6814514 від 12.03.2026, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з керуванням транспортним засобом особою позбавленою права керування ТЗ (порушення п.2.1(а) Правил дорожнього руху) та накладено стягнення у виді штрафу на суму 20400 грн. Таким чином, обставини наведені в постанові серії ЕНА № 6814514 від 12.03.2026 не відповідають дійсності,у зв`язку з чим позивач вважає цю постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через відсутність складу адміністративного правопорушення в його діях. Крім того, оскаржувана постанова містить істотні недоліки, оскільки у графі щодо транспортного засобу замість марки, моделі та реєстраційного номера зазначено «165562», що свідчить про неналежне встановлення фактичних обставин справи та порушення порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин, що обумовлено тяжким станом здоров`я після отриманого бойового поранення та необхідністю тривалого лікування і реабілітації. Після отримання поранення позивач постійно перебував у лікувальних закладах, проходив стаціонарне лікування, медичні обстеження, перев`язки, консультації лікарів та інші необхідні медичні процедури, що підтверджується наявними медичними документами. Крім того, позивач не мав реальної можливості своєчасно підготувати та подати адміністративний позов у зв`язку з обмеженням функцій правої верхньої кінцівки та необхідністю сторонньої правничої допомоги. Таким чином, зв`язку з тяжким станом здоров`я та фактичною неможливістю самостійно реалізувати право на судовий захист, позивач був змушений звернутися за отриманням безоплатної вторинної правничої допомоги. Процедура призначення адвоката через систему безоплатної правничої допомоги потребує часу, зокрема для подання відповідного звернення, перевірки підстав для надання допомоги, прийняття рішення уповноваженим центром та видачі доручення адвокату.Лише після призначення адвоката та ознайомлення представника з матеріалами справи стало можливим належне підготування та подання даного адміністративного позову. За таких обставин причини пропуску строку звернення до суду позивач вважає поважними і вони підтверджуються належними доказами, що це свідчить про наявність поважних причин для його поновлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 123 КАС України.

Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 19.05.2026 року.

26.05.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, в обґрунтування вказано, що доводи адміністративного позову є нічим не обґрунтованими, а вимоги позивача безпідставними. Так, згідно з постановою серії ЕНА № 6814514 від 12 березня 2026 року винесеної інспектором взводу № 2 роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області капралом поліції Остапчуком Б.А. на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки 12.03.2026 о 00.46 за адресою: а/д М-06 «Київ –Чоп», 78 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_2 без права керування транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування терміном на три роки Драбівським районним судом Черкаської області від 06.07.2023 справа номер 692/653/26 (відеофіксація велася на п/в моторола бв 400 475844, 475800) при цьому будучи позбавленим права керування від 25.04.2025 Ратнівським районним судом Волинської області (відеофіксація п/в 475411 та 475703), чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Позивач керував транспортним засобом у період дії комендантської години, оскільки його було зупинено о 00 год. 46 хв. Відповідно до рішення Ради оборони Житомирської області від 23.09.2022, з 26 вересня 2022 року на території Житомирської області встановлено комендантську годину з 24:00 до 05:00, під час якої рух транспортних засобів обмежується. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноваженим органом державної влади прийнято рішення про обмеження чи заборону руху. Таким чином, виявлення руху транспортного засобу у період дії комендантської години саме по собі є достатньою та законною підставою для його зупинки. Після зупинки транспортного засобу поліцейський підійшов до водія, належним чином представився, повідомив причину та правову підставу зупинки, а саме порушення комендантської години, із посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Надалі під час перевірки документів у водія, було встановлено, що відповідно до постанови Драбівського районного суду Черкаської області від 06.07.2023 по справі № 692/653/23 водій був позбавлений права керування транспортними засобами строком на три роки, а отже за керування транспортним засобом будучи позбавленим права керування передбачена відповідальність згідно частини 4 ст. 126 КУпАП, в якій зазначено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 гривень. Поліцейський, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, передбачено ч. 4 ст. 126 КУПАП, роз`яснив водію права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності визначені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. При цьому жодних клопотань чи заяв від позивача не надходило. В подальшому поліцейський, враховуючи наявні докази, прийняв рішення про винесення постанови за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Надалі поліцейський, виніс постанову та наклав на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн., відповідно до санкції ч. 4 ст. 126 КУпАП. Позивач від отримання копії постанови відмовився про що в оскаржуваній постанові було здійснено запис. Так як позивач відмовився отримувати постанову, про що було здійснено відповідний запис в графі 9 оскаржуваної постанови, то в подальшому, відповідно до ст.285 КУпАП, копію постанови рекомендованим листом вих. №3138 від 12.03.2026 було надіслано на адресу позивача: Черкаська обл., Золотоніський р-н., с. Свічківка, вул. Миру, 30. Дану постанову було отримано позивачем 19.03.2026, що підтверджується трекінгом поштового відправлення R067119950870 долученим позивачем до матеріалів позовної заяви. Щодо доводів представника позивача про те, що позивач нібито не керував транспортним засобом у зв`язку з наявністю тілесних ушкоджень та фактично нерухомою рукою, слід зазначити, що такі твердження є необґрунтованими, недоведеними та спрямованими виключно на уникнення адміністративної відповідальності. Так, представник позивача стверджує, що транспортним засобом керував ОСОБА_3 . Водночас жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження цієї обставини до матеріалів позовної заяви не долучено. Зокрема, відсутні будь-які письмові пояснення ОСОБА_3 , заяви, відеозаписи, показання свідків чи інші докази, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме цією особою. Більше того, сторона позивача навіть не заявляє клопотання про виклик ОСОБА_3 у судове засідання як свідка з метою підтвердження зазначених обставин. Така процесуальна поведінка свідчить про відсутність реального підтвердження викладених доводів та вказує на їх формальний і штучний характер. Фактично сторона позивача намагається перекласти відповідальність на особу, непричетність або причетність якої жодним доказом не підтверджена. Крім того, представник позивача долучає до матеріалів справи фотознімок позивача з апаратом Ілізарова на правій руці станом на 12.05.2026 та намагається використати зазначену обставину як доказ неможливості керування транспортним засобом. Однак такі доводи є маніпулятивними, оскільки сам по собі факт наявності тілесних ушкоджень не підтверджує неможливість фактичного керування транспортним засобом, а наведені стороною позивача твердження повністю спростовуються наявними матеріалами. Так, згідно з відомостями ІПНП «Армор», встановлено, що 16.04.2026 позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП у зв`язку з тим, що, керуючи транспортним засобом SsangYong Actyon Sports, державний номерний знак НОМЕР_1 , не пред`явив на вимогу поліцейського посвідчення водія, а також не увімкнув аварійну світлову сигналізацію зупинившись на вимогу поліцейського. Окрім цього, того ж дня стосовно позивача було складено два протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, що також безпосередньо підтверджує факт керування ним транспортним засобом. Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про те, що навіть після отримання тілесних ушкоджень, на які позивач посилається як на підставу неможливості керування транспортним засобом, останній фактично продовжував керувати автомобілем. Отже, доводи сторони позивача є суперечливими, непослідовними та такими, що спростовуються об`єктивними даними. Окремо слід звернути увагу суду на те, що факт зупинки транспортного засобу SsangYong Actyon Sports, державний номерний знак НОМЕР_1 , 12.03.2026 поліцейським Остапчуком Б.А. представником позивача не заперечується, а навпаки — прямо підтверджується у змісті позовної заяви. Також встановлено, що станом на 12.03.2026 вказаний транспортний засіб мав номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується долученим стороною позивача тимчасовим реєстраційним талоном серії ХХР № 192468, у якому зазначено, що транспортний засіб уперше зареєстровано лише 19.03.2026. За таких обставин доводи позивача ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними доказами та спрямовані на введення суду в оману з метою уникнення встановленої законом відповідальності. Під час розгляду справи поліцейський Остапчук Б.А. та його напарник, здійснювали відеофіксацію події на нагрудні портативні відеореєстратори. В оскаржуваній постанові, зокрема п. 5, зазначено про технічні засоби за допомогою якого відбувалась фіксація події за участі позивача, а саме міститься посилання на портативні відеореєстратори моторола бв 400 475844, 475800, але згідно пп.3 п.3 розділу 8 наказу МВС від 18.12.2018 № №1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» - строк зберігання відеозаписів з нагрудних портативних відеореєстраторів становить 30 діб. Враховуючи те, що позовну заяву подано з істотним порушенням строків оскарження, а саме — після спливу майже двох місяців з моменту вчинення адміністративного правопорушення та винесення оскаржуваної постанови, слід зазначити, що сторона позивача власними діями фактично унеможливила збереження окремих доказів у справі. Зокрема, відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських № 475816 та № 475586, які були додатками до оскаржуваної постанови та містили безпосередню фіксацію обставин вчинення адміністративного правопорушення, після спливу встановленого строку зберігання були автоматично видалені системою. При цьому строк зберігання відповідних відеоматеріалів становить 30 днів, у зв`язку з чим після його закінчення відновлення таких записів є технічно неможливим. Отже, відсутність зазначених відеозаписів зумовлена виключно несвоєчасним зверненням позивача до суду та пропуском установлених законом строків оскарження, а не бездіяльністю чи неправомірними діями працівників поліції. Позивачем істотно пропущено процесуальні строки оскарження постанови, а зазначені в позовній заяві підстави для поновлення строку не є поважними з огляду на наступне. Згідно постанови ЕНА № 6814514 від 12 березня 2026 року позивач відмовився від її отримання, що зазначено в самій постанові. 12.03.2023 копію оскаржуваної постанови рекомендованим листом вих. №3138 було надіслано на адресу позивача, яка була повідомлена озивачем поліцейському під час розгляду справи, а саме – Черкаська обл., Золотоніський р-н., с. Свічківка, вул. Миру, 30 (що підтверджується поштовою квитанцією та трекінгом поштового відправлення R067119950870 долученим позивачем до матеріалів позовної заяви). З урахуванням положень ч. 2 ст. 291 КУпАП, постанова серії ЕНА № 6814514 від 12.03.2026 набрала законної сили саме 19.03.2026 — у день її вручення позивачу. Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП, строк на оскарження вказаної постанови закінчився 29.03.2026. Однак із даним позовом позивач звернувся лише 12.05.2026, тобто майже через півтора місяця після спливу встановленого законом строку оскарження, що свідчить про його істотний та безпідставний пропуск. Посилання позивача та його представника на нібито поважність причин пропуску строку у зв`язку зі стаціонарним лікуванням та неможливістю отримання правничої допомоги є надуманими, необґрунтованими та повністю спростовуються матеріалами самої позовної заяви. Так, згідно з долученими до позову медичними документами: відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 1006 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 29.01.2026 по 30.01.2026; згідно з випискою № 1932 — з 30.01.2026 по 20.02.2026; згідно з випискою № 03064 — з 20.02.2026 по 27.02.2026. При цьому після 12.03.2026 (дати винесення постанови) ні позивачем, ні його представником не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував подальше перебування позивача на стаціонарному лікуванні або існування об`єктивних обставин, що реально унеможливлювали звернення до суду чи отримання правничої допомоги. Таким чином, станом на момент отримання оскаржуваної постанови — 19.03.2026 — позивач вже не перебував на стаціонарному лікуванні, а відтак мав реальну та достатню можливість як звернутися за правовою допомогою, так і реалізувати право на оскарження постанови у встановлений законом строк. Більше того, до матеріалів позовної заяви долучено доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги № 4-23-2026-003023 від 31.03.2026, відповідно до якого для надання правничої допомоги ОСОБА_1 було призначено адвоката Пух Світлану Леонідівну. Отже, твердження сторони позивача про те, що останній тривалий час не мав можливості скористатися правничою допомогою, є очевидно неправдивими та спростовуються наявними у справі доказами. Навпаки, починаючи щонайменше з 31.03.2026, позивач уже був забезпечений професійною правничою допомогою адвоката, яка в подальшому й подала дану позовну заяву в його інтересах. При цьому з моменту призначення адвоката до дня звернення до суду минуло більше місяця, що додатково підтверджує безпідставне зволікання зі зверненням до суду та відсутність будь-яких об`єктивних перешкод для своєчасного подання позову. За таких обставин наведені позивачем причини пропуску строку оскарження є формальними, недоведеними та не можуть вважатися поважними у розумінні вимог чинного законодавства, а тому підстави для поновлення строку на оскарження постанови — відсутні.

Позивач відповіді на відзив до суду не надав.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положеньст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6814514 від 12 березня 2026 року винесеної поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону, полк - 1 управління патрульної поліції в Житомирській області Остапчуком Б.А. на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки 12.03.2026 о 00:46 за адресою: а/д М-06 «Київ –Чоп», 78 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом без права керування транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування Драбівським районним судом Черкаської області від 06.07.2023 справа номер 692/653/26 терміном на 3 роки, (відеофіксація велася на п/в моторола бв 400 475844, 475800), чим порушив п.2.1 а ПДР – керування транспортним особою, позбавленою права керування транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності з огляду на наступне. Під час розгляду адміністративної справи за порушення ПДР Клименко В.М. у разі своєї невинуватості мав можливість надати письмові пояснення так і просити поліцейського допитати іншу особу, яка на його думку дійсно керувала транспортним засобом, проте матеріали справи таких даних не місять, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не оспорював факт керуванням саме ним транспортним засобом. При цьому процес притягнення до адміністративної відповідальності фіксування на відеокамеру, що надавало можливість водію уникнути будь яких можливих порушень його прав щодо необґрунтованого не врахування його пояснень та пояснень інших осіб. Той факт, що відеозаписи на час розгляду справи у суді не збереглися не може трактуватися на користь позивача, так як останній мав право зробити їх копії та надати суду для підтвердження своїх доводів, у разі наявності сумнівів у законності дій працівників поліції, проте, цього не зробив. Крім того, суд погоджується з відповідачем, що позивач, посилаючись на свідка, який керував транспортним засобом, не просить суд його допитати, чим не сприяв тому, щоб встановити всі обставини по справі об`єктивно, чим не забезпечив виконання покладених на нього обов`язків згідно п.4 ч.5 ст.44 КАС України. Також суд погоджується з відповідачем, що фізичні травми позивача не могли виключити будь-яку можливість керувати транспортним засобом позивачем, так як це не підтверджено належними і допустити доказами, спростовується фактом зупинки транспортного засобу і накладення саме на позивача штрафу, а не на іншу особу, а також позивач не надав відповідь на відзив та не спростував наведені факти відповідачем про повторні зупинки позивача як водія за порушення Правил дорожнього руху.

Одночасно, суд вважає, що десятиденний строк для оскарження постанови позивач дійсно міг пропустити через свій фізичний стан, численні травми та їх характер, що наведено у медичних документах навіть без проходження їх лікування у лікарні в період коли позивач повинен був подати позов, могли бути суттєвою перешкодою для вчасного звернення до суду, чи пошуку адвоката для цього, а час після закінчення такого строку не має суттєвого значення для вирішення поважності причин його пропуску, так як в першу чергу оцінювати потрібно час передбачений законом для оскарження такої постанови. В іншому випадку, надмірний формалізм щодо даного питання може перешкодити у доступі до правосуддя. Відтак, суд не вбачає підстав для зміни своєї позиції з даного питання, яку було вирішено в ухвалі суду при відкритті провадження.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 77, 132, 139, 241-246, 296, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий