Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №644/1858/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/1858/26

Провадження № 2/644/2699/26

02.06.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Індустріальний районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Бугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.08.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Джобер » та відповідач уклали кредитний договір №714211, сума кредиту 3900,00 грн. 30.11.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та позивач уклали договір про відступлення прав вимоги № 1-30/11/2023, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 13669,50 грн., яка складається з наступного: 3900,00 грн. - заборгованість по тілу кредита; 9769,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

У зв`язку з цим, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 13669,50 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

Представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги повністю. Проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та дату розгляду справи повідомлявся шляхом надіслання судової повістки за місцем реєстрації, яка була повернута поштовим відділенням із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», а також, шляхом надіслання смс-повістки на номер телефону зазначений при укладанні договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встанови наступне.

Судом встановлено, що 12.08.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №714211 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору G7732.

Відповідно до п.1.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (Кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених Договором.

Загальний розмір наданого Кредиту (сума коштів, які Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові за цим Договором) складає 3900,00 гривень (п.1.2 Договору).

Строк, на який надається Кредит, складає 25 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 12.08.2021 року по 05.09.2021 року включно (п.1.3 Договору).

Процентна ставка за Кредитом становить 1.90 % від суми Кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму Кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину (п.1.4 Договору).

Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки Позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору (п.2.1 Договору).

Відповідно до умов Договору, ТОВ «Фінансова компанія «Джобер » свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3900,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «Санрайз фінанс» за №1102/2026-1 від 11.02.2026 року.

30.11.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» уклали Договір відступлення права вимоги №1-30/11/2023.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників за Договором відступлення права вимоги №1-30/11/2023 від 30.11.2023 року від ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 13669,50 грн., яка складається з наступного: 3900,00 грн. - заборгованість по тілу кредита; 9769,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.

В порушення умов договору, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 26.12.2025 року утворилася заборгованість за кредитним договором № 714211 від 12.08.2021 року, загальний розмір якої становить 13669,50 грн., яка складається з наступного: 3900,00 грн. - заборгованість по тілу кредита; 9769,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за простроченням платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 629 ЦК України регламентує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Ст. 1050 ЦК України регламентує, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка зараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитодавець) має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Суд установив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» було укладено кредитний договір № 714211 від 12.08.2021 року в електронній формі, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» надало відповідачу кошти в сумі 3900,00 грн., а останній зобов`язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.

12 серпня 2021 року кредитні кошти були перераховані відповідачу.

Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» суд вважає доведеним.

У підписаному відповідачем договорі № 714211 від 12.08.2021 року визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, оскільки в повному обсязі не повернув ні первинному кредитору, ні позивачу кредитні кошти, проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 26.12.2025 року становить 13669,50 грн. та складається з наступного: 3900,00 грн. - заборгованість по тілу кредита; 9769,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам.

Таким чином, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом, що складається з тіла кредиту та відсотків.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 09/07/2025 позивачем було укладено з адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем 09.07.2025.

Також 20.01.2026 року позивачем було укладено з адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 09/07/2025.

Із акту про отримання правової допомоги від 06.04.2026 убачається, що надано наступні послуги: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, кількість годин: 1, вартість послуги 2500,00 грн., складання та подання до суду позовної заяви, моніторинг аналіз судової практики, кількість годин: 2,5, вартість послуги 6250,00 грн., інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи, кількість годин: 1,5, вартість послуги 3750,00 грн. та канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції, вартість послуги 500,00 грн., та всього на 13000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню витрати на правову допомогу за послуги щодо складання позовної заяви в сумі 6250,00 грн, витрати пов`язані із зустріччю та консультацією щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, кількість годин: 1, вартість послуги 2500,00 грн., іншими клопотаннями, заявами до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи, кількість годин: 1,5, вартість послуги 3750,00 грн. та канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції, вартість послуги 500,00 грн., відшкодуванню не підлягають, оскільки не відносяться до витрат на правову допомогу з розглядом справи. Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6250,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 617, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1077, 1084 ЦК України, ст.12, 81, 89, 141, 247, 258-259,263-265, 280-283 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором № 714211 від 12.08.2021 року, яка складається :3900,00 грн. - заборгованість по тілу кредита; 9769,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам, а всього в розмірі 13669 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу 6250,00 грн. та всього в сумі 8912 (вісім тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя О.В. Бугера