Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №644/10705/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Ритов Я. М.

Справа № 644/10705/25

Провадження № 2/644/897/26

01.06.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Ритова Я.М.,

за участю секретаря Швайка О.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

Адвокат Задерей Олександр Віталійович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовна заява обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на момент смерті проживала разом із своїм сином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки потребувала догляду в силу віку та стану здоров`я.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений нотаріально, за яким, все належне рухоме та нерухоме майно, у тому числі квартиру АДРЕСА_3 , належну 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , заповіла сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вподальшому 18 грудня 2015 року спадкодавець уклала з позивачем спадковий договір, за яким позивач зобов`язався виконувати розпорядження відчужувача, визначені договором, і в разі його смерті набуває право власності на належну відчужувачу квартиру АДРЕСА_3 .

Вказана у заповіті квартира АДРЕСА_3 була виключена зі спадкової маси у зв`язку з укладення спадкового договору та після смерті матері позивач зареєстрував право власності на неї за собою.

Таким чином, до складу спадщини, що відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 входить тільки 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 .

Належність майна спадкодавцю підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 7А-04-248639 від 27 серпня 2004 року, виданим відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради; листом КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» №14320/0411/25 від 10 жовтня 2025 року, згідно якого за наявними архівними матеріалами реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 проведено Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 27 серпня 2004 року Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, р.№7А-04-248639; Інформаційною довідкою з Державного реєстру

речових прав на нерухоме майно №449202528 від 24 жовтня 2025 року, згідно якого реєстрація права власності після 01 січня 2013 року в електронному реєстрі речових прав на нерухоме майно не здійснювалася.

У листопаді 2025 року позивач звернувся до Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 . Постановою державного нотаріуса Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори №955/02-31 від 11 листопада 2025 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовлено, оскільки у позивача та померлої були різні адреси реєстрації місця проживання, тому нотаріус вважає, що позивач спадщину не прийняв.

Таким чином, позивач вимушений звертатися до суду з позовом про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на день смерті та визнання права власності на спадкове майно.

Щодо встановлення факту проживання за однією адресою зазанчив наступне. Позивач має зареєстроване місце проживання за адресою спірної квартири, однак фактично останній проживав разом із своєю матір`ю в належній на той час їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . У 2015 році у матері позивача було виявлено рак молочної залози. 25 березня 2015 року їй було проведено складу операцію з видалення грудей. Поступово її стан погіршувався і враховуючи вік (на той момент їй вже було 65 років), остання потребувала постійного догляду. Зіштовхнувшись з проблемами зі здоров`ям мати позивача, того ж року, склала вищезгаданий заповіт на користь позивача, а пізніше уклала з позивачем спадковий договір щодо квартири в якій вони разом проживали.

Позивач не змінював ні своє місце реєстрації, ні місце реєстрації матері, оскільки вважав, що це не важливо, адже квартири в яких було зареєстровано місце проживання його та матері знаходилися у власності сім`ї.

Лише коли позивач звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадщини дізнався, що не може оформити право власності на спадкове майно, у зв`язку з відсутністю реєстрації за однією адресою, нотаріус не може самостійно встановити факт прийняття спадщини і необхідно звертатися до суду для встановлення відповідного факту.

Факт проживання позивача та його матері разом за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується наступними доказами та обставинами. Спадкодавець до дня смерті мала зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Мати позивача не могла проживати самостійно та потребувала постійного догляду, у зв`язку зі станом здоров`я – хворіла на онкологію та мала поважний вік. Позивач та спадкодавець проживали у належній матері квартирі, яку остання передала позивачу за спадковим договором. Квартира АДРЕСА_2 , задавалася в оренду з 2016 року, оскільки мати потребувала значних коштів на лікування, і вони разом із позивачем шукали можливості для додаткового отримання доходу. Крім того, в квартирі, яка має житлову площу 15 м. кв. двом людям було проживати неможливо. Таким чином, позивач не міг в ній проживати. В той же час у членів сім`ї відсутнє будь-яке інше нерухоме майно у власності, крім двох вищезгаданих квартир. Спадкодавець уклала спадковий договір із позивачем, за яким останній був зобов`язаний забезпечувати купівлю продуктів, проведення прибирання квартири та купівлю ліків за рахунок його коштів, забезпечувати надання медичної допомоги тощо. Звичайно, що позивач, як єдиний син, після виявлення у матері онкології та перенесення нею важкої операції, що спричинило погіршення стану здоров`я, переїхав до матері, забезпечував її всім необхідним, виконував всі обов`язки по дому та доглядав за матір`ю. Договір же було укладено формально, оскільки у спадкодавиці є ще один син, який тривалий час проживає за кордоном та не доглядав за матір`ю, тому мати бажала оформити документи так, щоб інший син на майно не міг претендувати після її смерті. Спадкодавець склала заповіт на користь позивача, що свідчило про її волевиявлення, щоб спадщину отримав саме її син і ніхто інший. Показаннями свідків, які можуть підтвердити вищевказане. Актом про проживання осіб за адресою АДРЕСА_1 , який було складено та підписано сусідами позивача та спадкодавця; консультацією гастроентеролога згідно якої пацієнт ОСОБА_1 , 1990 року народження, з 2022 року спостерігається у лікаря гастроентеролога з приводу аутоімунного захворювання, важка течія, неодноразово спостерігався амбулаторно та стаціонарно. В березні 2023 року у зв`язку з загостренням стану пацієнт консультувався на дому ( АДРЕСА_1 ). Призначено амбулаторне лікування. Позивач займався похоронами матері, що підтверджується переліком ритуальних послуг з відміткою про оплату, договором про надання ритуальних послуг від 24 листопада 2023 року. Також, згідно переліку ритуальних послуг тіло померлої забирали з адреси: АДРЕСА_1 ; лисом Головного Управління Національної поліції в Харківській області № 243015-2025 від 03 жовтня 2025 року, яким повідомлено, що за наявними даними інформаційної підсистеми «АРМ оператор «102» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» в період з 01.01.2018 по 31.12.2023 щодо події за адресою: АДРЕСА_1 до служби «102» ГУНП в Харківській області надійшло одне звернення, а саме 24.11.2023 о 15.45 з номеру (099) 641 16 69 від громадянина, який представився як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо смерті ОСОБА_3 , 1949 р.н., хворіла, перебувала на обліку. Тобто у день смерті матері саме позивач зателефонував та повідомив поліцію про її смерть, що опосередковано свідчить про те, що він проживав разом із нею за однією адресою. Таким чином, враховуючи вік та стан здоров`я матері, яка потребувала постійного стороннього догляду, показання свідків, медичні документи, письмові пояснення свідків, інформацію надану ГУ НП в Харківській області, вважаю доведеним факт проживання позивача разом із матір`ю на день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо визнання права власності на квартиру, зазначив наступне. Як вже зазначалося вище, спадкодавиці на праві власності належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 . Лише частка вказаної квартири входить до спадкової маси. Враховуючи, що у пзивача існують перешкоди в оформленні спадщини в нотаріальному порядку, є всі підстави для визнання права власності на спірну квартиру за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якій остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими і такими, що не підтверджуються належними доказами, а тому не підлягають задоволенню, виходячи із наступного. У справі про встановлення факту проживання заявника разом із спадкодавцем на день його смерті за однією адресою підлягають з`ясуванню та доказуванню такі обставини (предмет доказування): факт спільного місця проживання, що заявник та спадкодавець фактично проживали за однією та тією ж адресою на момент смерті спадкодавця; тривалість та характер проживання, що таке проживання було постійним, а не тимчасовим або епізодичним; обставини ведення спільного побуту (як підтвердження фактичного проживання): спільне користування житловим прйміщенням; спільні витрати, побутові дії, догляд, інші ознаки сімейних або близьких відносин; час і місце смерті спадкодавця - для підтвердження моменту, на який встановлюється факт проживання; неможливість отримати потрібний документ іншим шляхом, що факт спільного проживання неможливо підтвердити документально без звернення до суду; юридичне значення встановлення факту, що встановлення цього факту необхідне заявнику для оформлення спадкових прав (зокрема, підтвердження прийняття спадщини шляхом проживання разом зі спадкодавцем на день смерті відповідно до ст. 1268 ЦК України). Заявлені вимоги ґрунтуються виключно на підставі пояснень свідків, за відсутності будь-яких інших належних доказів на підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог. Підтвердження факту виклику поліції, витрати на поховання та особисте звернення позивача до лікарні за місцем проживання матері, не можна вважати належними доказами факту постійного проживання позивача із спадкодавцем. Визнання права власності на нерухоме майно до того, як вирішено питання про спадщину, є передчасним і неможливим. До встановлення факту прийняття спадщини відсутня особа, яка могла б вважатися власником відповідного майна, а тому відсутня й матеріально-правова підстава для заявления позову про визнання права власності. Однак до того моменту, коли встановлено належність особи до кола спадкоємців та факт прийняття спадщини, позивач не може вважатися власником і не має права вимагати застосування способу захисту, передбаченого ст. 392 ЦК України. Таким чином, вимога про визнання права власності без вирішення питання про спадкування є юридично необгрунтованою. З огляду на приписи статей 11, 1216, 1220, 1268, 331, 392 ЦК України, а також враховуючи правові позиції Верховного Суду, визнання права власності на нерухоме майно до вирішення питання про спадкування, включаючи встановлення факту прийняття спадщини, є передчасним і юридично неможливим. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена, це може бути підставою для відмови у позові. Доказів існування інших перешкод оформлення права на спадщину (окрім необхідності встановлення факту спільного проживання), позивачем не надано. Звернення до суду із позовною вимогою про визнання за позивачем права на спадкове майно за наведених обставин є передчасним. Встановивши факт спільного проживання позивача зі спадкодавцем на момент смерті, позивач може звернутися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а лише у разі відмови нотаріуса у вчиненні зазначеної нотаріальної дії - звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно. За наведених обставин відсутні підстави задоволення зазначеної позовної вимоги.

В судовом засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся, відповідно до ст.ст. 128,129 ЦПК України, заява про відкладення розгляду справи до суду не надходила.

В судовому засідані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтвердили, що ОСОБА_1 проживав за однією адресою разом з матір`ю ОСОБА_3 , яка хворіла та потребувала стороннього догляду, до часу смерті останньої.

Суд, заслухваши позивача та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.06.2000 р.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27.08.2004 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що також підтверджується листом КП «Харківське міське БТІ» від 10.10.2025 р.

ОСОБА_3 заповіла все належне їх рухоме та нерухоме майно, у тому числі частку квартири АДРЕСА_2 , синуОСОБА_1 , що підтверджується заповітом від 04.12.2015 р.

18.12.2015 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 склали спадковий договір щодо відчуження після смерті ОСОБА_3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27.11.2023 року, її похованням займався ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про сплату за ритуальні послуги від 24.11.2023 року, про її смерть ОСОБА_1 повідомив відділу поліції ГУНП в Харківскьій області 24.11.2023 р., що підтверджується листом ГУНП в Харківскьій області від 30.09.2025 р.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за життя мала онкологічне захорювання, що підтверджується довідкою Харківського обласного клінічного онкологічного Центру від 07.04.2015 р.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується копією його паспорту, за вказаною адресою останній з 07.10.2016 р. здавав квартиру в оренду, що підтверджується договором оренди житлового приміщення.

ОСОБА_3 , на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , фактично проживала разом з сином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про фактичне проживання від 27.10.2024 року та показами свідків, які були допитані в судовому засіданні.

Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , була відкрита спадкова справа № 461/2025, за заявою ОСОБА_8 , яка діяла від імені ОСОБА_1 на підставі доручення від 15.10.2025 р.

Постановою державного нотаріуса Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори від 11.11.2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 не був зареєстрований за вказаною адресою разом з матір`ю на день її смерті та пропустив шестимісячний строк зверення до нотаріуса щодо прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

У статті 1258 ЦК України визначена черговість спадкування за законом, а саме - спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Статтями 1261-1265 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

У постанові Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

За змістом підпункту 3.19 пункту 3 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5,- спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно підпункту 3.20 пункту 3 глави 10 розділу II вказаного Порядку (в редакції, чинній на час відкриття спадщини, звернення спадкоємця до нотаріуса та відмови у вчиненні нотаріальної дії) у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим, нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 ; від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом позовної заяви та з показань свідків судом встановлено і не спростовано матеріалами справи, що ОСОБА_1 разом із матір`ю ОСОБА_3 ,яка хворіла та потребувала стороннього догляду, до часу смерті останньої, тривалий час проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження обставини, на які посилається позивач, та доведено факт спільного проживання спадкоємця ОСОБА_1 з померлим спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , їх спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків, що є характерними ознаками сім`ї, та, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, то вони підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ч. 1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного нотаріуса Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори від 11.11.2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 не був зареєстрований за вказаною адресою разом з матір`ю на день її смерті та пропустив шестимісячний строк зверення до нотаріуса щодо прийняття спадщини.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, позивачем доведено суду про неможливість в інший ніж судовий спосіб оформити право власності на спадкове майно, тому суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Керуючись ст.ст.4, 10, 76-89, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 01.06.2026 року.

Сторони:

позивач ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

відповідач Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, майдан Конституції, буд.7.

Суддя Я.М. Ритов