Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №627/1059/25 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/1059/25

03.06.2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2026 рокус-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Каліберди В.А.,

з участю секретаря судового засідання Коломієць Н.Д.,

адвоката Гребінки А.М. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області заяву ОСОБА_1 про відвід судді Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Людмили Володимирівни у розгляді справи про адміністративне правопорушення №627/1059/25 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Краснокутського районного суду Харківської області перебуває справа про адміністративне правопорушення №627/1059/25 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 вказана справа розподілена судді Вовк Л.В.

22 квітня 2026 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 – адвокат Гребінка А.М. засобами системи «Електронний суд» подав заяву про відвід судді Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л.В., оскільки є сумніви в її неупередженості, що викладено в заяві про відвід.

В обґрунтування заяви зазначив, що у провадженні суду перебуває справа № 627/1059/25 відносно ОСОБА_2 , де вирішується питання притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час судового слухання справи суддя Вовк Л.В. проявляє активну участь у даному процесі та вживає заходи щодо пошуку будь-яких доказів можливого вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, не дивлячись на прямі докази фальсифікації відомостей про адміністративне правопорушення, що містяться в адміністративному матеріалі. Зокрема, від судді Вовк Л.В. неодноразово надходила пропозиція викликати поліцейських до суду для їх допиту в межах даної справи, розуміючи сильну сторону захисту щодо відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, сторона захисту повідомляла, що така поведінка є неприпустимою, оскільки суд фактично заміщає функцію сторони обвинувачення та на себе поклав такий обов`язок. Крім того, під час допиту свідка ОСОБА_3 остання спочатку повідомила, що не бачила транспортних засобів, які могли стояти за автомобілем поліцейським, а потім повідомила, що не пам`ятає цієї обставини та не виключає такої можливості. Ключове, на що наголосила свідок, що не пригадує вже подій того часу більш точно. Тобто, в стверджуваній формі суду свідок таких пояснень не надав та припустив наявність інших транспортних засобів на місці. Для того, щоб уточнити цю обставину, як захисник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 спробував уточнити покази свідка, однак суд не дав можливості поставити свідку питання щодо цієї обставини, вказавши, що свідок таке пояснення дав. При цьому, надаючи пояснення, що свідок стверджувано не пояснив щодо інших транспортних засобів, суд почав наголошувати, що свідок спочатку сказав, що не бачив інших автомобілів та саме ці покази суд бере до уваги, а вже після цього суд почав припікатись із захисником, що є неприпустимим в даному випадку та свідчить про свій сформований обвинувальний уклін та позицію у даній справі. Тобто подальше намагання довести протилежне є марним, оскільки суд є однобоким.

Крім того, заявник вказав, що спроба зупинити провадження по справі або забезпечити безпосередню участь військовослужбовця в судовому засіданні зустрілись суцільним спротивом. Суду повідомлялось, що ОСОБА_2 обіймає посаду інспектора прикордонної служби та постійно перебуває на бойових позиціях Сумського напрямку, боронячи державу, не маючи часу на відпочинок, та його слід викликати саме через його гарнізон, за яким він рахується. Однак, судом не забезпечено безпосередню участь ОСОБА_2 в судовому засіданні, посилаючись на строки, які чомусь повинні обмежувати суд в об`єктивності розгляду справи. Тому, з вказаних підстав вважає, що наявний виключно упереджений підхід судді Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л.В. в межах даної справи, а тому подальший розгляд справи за її участі, враховуючи вищезазначені обставини, не можливий.

22 квітня 2026 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розгляд заяви захисника про відвід судді Вовк Л.В. визначено судді Каліберді В.А.

Судове засідання по розгляду заяви про відвід було призначено з викликом учасників на 05.05.2026 року.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання 05.05.2026 не з`явився, подав клопотання про відкладення, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено до 11 год 00 хв 15.05.2026 року.

15 травня 2026 року від захисника Гребінка А.М. засобами системи «Електронний суд» подана заява про дослідження технічних записів всіх судових засідань по даній справі для перевірки відомостей, викладених в заяві, та надання оцінки поведінки судді Вовк Л.В., а також дослідження відеофайлів VID251024-223210F.MP4, VID251024 223210F.MP4 на предмет наявності транспортних засобів. В обґрунтування поданої заяви вказав, що, заявляючи про відвід судді Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л.В., сторона захисту посилалась на ознаки явного упередженого ставлення суду до особи правопорушника та відсутності бажання об`єктивно розглянути вказану справу. Така поведінка спостерігалась впродовж всього розгляду справи та зафіксована засобами технічної фіксації під час фіксації судового розгляду справи. Крім того, передивившись записи судового засідання, було помічено, що він містить порушення повної фіксації судового засідання, що викликає сумніви щодо об`єктивної фіксації відомостей під час судового засідання. За вказаних підстав сторона захисту заявив клопотання про дослідження відеозаписів технічної фіксації судових засідань та зазначив окремо звернути увагу на певні фрагменти такого запису.

15.05.2026 у судовому засіданні було оголошено перерву, задоволено клопотання Гребінки А.М. про виклик у судове засідання ОСОБА_2 .

29.05.2026 від захисника Гребінки А.М. засобами системи «Електронний суд» подана заява про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_2 29 травня 2026 року подав до суду заяву, в якій просить розглядати заяву про відвід судді Вовк Л.В. у його відсутність, але за участі захисника Гребінка А.М. Заяву про відвід судді Вовк Л.В. просить задовольнити.

Судове засідання відкладено до 14 год 00 хв 03 червня 2026 року.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - адвокат Гребінка А.М. заяву про відвід судді Вовк Л.В. підтримав у повному обсязі та прохав її задовольнити з підстав, викладених у заяві. Зазначив, що відвід заявлений у зв`язку з наявністю обставин, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості та об`єктивності судді при розгляді справи та свідчать про порушення принципів справедливого судового розгляду.

Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Л.В. 04.05.2026 року подала заяву про розгляд заяви Гребінки А.М. про відвід судді від участі у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у її відсутність, просить вирішити на розсуд суду. Зазначила, що підстав для задоволення відводу немає, відвід заявлений виключно для затягування розгляду справи.

Ознайомившись з поданою заявою про відвід судді Вовк Л.В., заслухавши пояснення захисника, дослідивши відеозаписи технічної фіксації судових засідань та відеофайли, долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, заяву судді Вовк Л.В., суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно статті 129 Основного Закону суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Аналогічне положення міститься і у частині 1 статті 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», згідно якого кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, положеннями якого регламентується порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді та відповідно не визначає порядку розгляду заяви про відвід. Проте, діючі Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід судді, а тому, при розгляді вказаної заяви про відвід, слід застосувати аналогію закону, а саме ст. 75 КПК України та керування нею при вирішенні питання про відвід.

За змістом цієї норми суддя не може брати участь у провадженні, якщо: він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; брав участь у цьому провадженні, як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; сам особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною 3 статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.

Статтею 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 80 КПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. Тобто відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, яка заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення судді від участі у судовому провадженні.

Згідно до вимог ст. 81 КПК України в разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про безсторонність суду.

Таким чином, розгляд заяви про відвід судді в межах справи про адміністративне правопорушення є можливим та таким, що направлений на захист прав особи щодо розгляду його справи безстороннім судом.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Крім того, ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст. 6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно зі ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує. Для того, щоб вирішити, чи є у конкретній справі правомірні підстави сумніватись у неупередженості судді, необхідно взяти до уваги й думку скаржника, яка при цьому не повинна мати вирішального значення.

Відповідно до п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого, слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.

Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Європейський суд з прав людини підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді.

Критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості. Суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (присяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи. У світлі прецедентної практики Суду об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Щодо тлумачення об`єктивної складової категорії «безсторонній суд» ЄСПЛ прийняв низку рішень, в яких визнав порушенням Конвенції ситуації, коли є підстави побоюватися, що члени суду (за відсутності упередженості до сторін) перебувають у прямій чи опосередкованій службовій, фінансовій, політичній тощо залежності від сторони у справі (відповідача).

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що, відповідно до закону, суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи, або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Розглядаючи заяву про відвід, суддя бере до уваги, що для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він невмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Зі змісту заяви захисника ОСОБА_1 про відвід судді, а також з пояснень, наданих у судовому засіданні, вбачається, що мотивами для відводу судді є непогодження заявника з процесуальними рішеннями, прийнятими суддею, таких як, допит свідка, виклик поліцейських, зупинення провадження чи забезпечення безпосередньої участі особи, відносно якої складено адміністративний протокол, а також поведінка судді під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вважає, що дії з боку судді щодо відшукування доказів на користь обвинувачення позбавляють права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на справедливий розгляд справи об`єктивним та безстороннім судом. Таким чином, поведінка судді, яка спрямована на порушення прав та свобод учасників справи, порушення суддею приписів чинного законодавства та основоположних принципів та засад судочинства, та зокрема принципу правової визначеності, є грубим нехтуванням гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зважаючи на порушення суддею прав Приходька В.О. на справедливий розгляд справи об`єктивним та безстороннім судом, права на захист та принципу рівності сторін процесу, вважає, що не забезпечивши достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу безсторонності судді, неможливо досягти дієвості судового розгляду при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, через що наявні обґрунтовані підстави для відводу судді по цій справі. Відтак, вважає, що суддя Вовк Л.В. не може здійснювати правосуддя в цій справі, оскільки подальша її участь у судовому розгляді лише перешкоджатиме належному та об`єктивному вирішенню даної справи та надалі порушуватиме права ОСОБА_2 , як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист та принципу рівності сторін процесу. Вказані відомості є тими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості та безсторонності судді по даній справі.

Фактично доводи захисника Гребінки А.М. зводяться до незгоди з висловлюваннями судді та з порядком проведення судового розгляду, а також на думку захисника «вжиття заходів щодо пошуку будь-яких доказів можливого вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, не дивлячись на прямі докази фальсифікації відомостей про адміністративне правопорушення, що містяться в адміністративному матеріалі».

Згідно статті 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вирішення клопотань учасників справи відноситься виключно до дискреційних повноважень судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, і незгода з процесуальними діями судді, в тому числі з приводу вирішення клопотань, не є підставою для задоволення відводу судді.

Разом із тим, сама по собі незгода сторони із процесуальними рішеннями чи процесуальними діями судді не може свідчити про його упередженість або необ`єктивність та не є безумовною підставою для відводу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у справі № 910/17344/20 від 21.02.2022 року, де зазначено, що внутрішні припущення та суб`єктивне сприйняття сторони без належного підтвердження не можуть бути достатньою підставою для висновку про упередженість судді.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях неодноразово звертала увагу на те, що незгода учасника справи із процесуальними рішеннями суду повинна реалізовуватись шляхом їх оскарження у передбаченому законом порядку, а не шляхом заявлення відводу судді.

Тому, викладені адвокатом Гребінка А.М. міркування, не доводять існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Вовк Л.В. Твердження зводяться до суб`єктивної оцінки заявником процесуальних дій судді, на розгляді якої перебуває справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Інших доводів щодо необ`єктивності та упередженості в діях судді Вовк Л.В., окрім тих, які зводяться до непогодження з процесуальним рішенням останньої, а також доказів на підтвердження наявності обставин, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді Вовк Л.В. від розгляду справи, в ході розгляду заяви про відвід заявником не наведено та суду не надано.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, думка судді щодо певного юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При розгляді заяви про відвід судді інший суддя не є апеляційним чи дисциплінарним органом, а тому не може надавати оцінку процесуальним діям та рішенням судді на предмет дотримання ним норм законодавства, правильності чи неправильності ведення суддею судового процесу aбo прийнятих суддею рішень, а має лише з позиції стороннього спостерігача визначити існування обставин, які за суб`єктивним чи об`єктивним критерієм можуть викликати сумніви у його неупередженості.

Таким чином, заслухавши пояснення сторони захисту, дослідивши відеозаписи технічної фіксації судових засідань та відеофайли, долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд доходить висновку, що належних доводів та аргументів, а також передбачених законом підстав, які б викликали сумніви у об`єктивності та неупередженості судді Вовк Л.В., заява про відвід не містить.

З огляду на викладене, заява адвоката Гребінки А.М. про відвід судді задоволенню не підлягає через необґрунтованість.

Керуючись ст. 280 КУпАП, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Краснокутського районного суду Харківської області Вовк Людмили Володимирівни у розгляді справи про адміністративне правопорушення №627/1059/25 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Каліберда