Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №638/11298/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/11298/26

Провадження № 3/638/2551/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Агапов Р.О., розглянувши адміністративну справу у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, підполковника, начальника відділення об`єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до протоколу серії ДНХ-3018 від 20 травня 2026 року, підполковник ОСОБА_1 , який проходить військову службу на посаді начальника відділення об?єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 , тобто, будучи військовою службовою особою, перебуваючи на території дислокації відділення об?єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 , 16.04.2026 неналежно виконав свої службові обов?язки, передбачені Статутами Збройних Сил України, наказами та інструкціями, через недбале ставлення до військової служби.

Зокрема, у порушення вимог статей 11, 16, 49, 58, 59, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 20 розділу ІІ Інструкції № 604, пунктів 4, 7 розділу І Інструкції № 359, 16.04.2026 підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, діючи недбало, протиправно, всупереч інтересам служби, в порушення своїх статутних обов?язків, приписів законів та інструкцій, недбало поставився до військової служби в умовах особливого періоду, хоча мав реальну можливість виконати покладені на нього обов?язки належним чином, а саме неякісно та недбало перевірив реальну наявність у підрозділі зброї пістолету 9 мм ПМ № НОМЕР_3 закріпленого за підлеглим військовослужбовцем капітаном ОСОБА_2 , який самовільно залишив місце служби, а також не володів точними відомостями про озброєння та доповів командуванню недостовірну інформацію.

Внаслідок цього командування військової частини не було поінформовано про факт самовільного залишення військової частини військовослужбовцем зі зброєю, що призвело до несвоєчасного прийняття відповідних рішень та неотримання ІНФОРМАЦІЯ_2 інформації про самовільне залишення військової частини капітаном ОСОБА_2 саме із закріпленою за ним зброєю пістолетом 9 мм НОМЕР_4 , що, в свою чергу, стало причиною несвоєчасного інформування органом управління BCIL відповідного органу Національної поліції України, військової контррозвідки Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та чергового слідчого територіального управління державного бюро розслідувань про даний факт та унеможливило здійснення своєчасного і ефективного розшуку зброї, яку було виявлено на місці смерті капітана ОСОБА_2 та вірогідно з використанням якої 04.05.2026 він вчинив самогубство шляхом здійснення пострілу собі у голову.

Також недбале ставлення підполковника ОСОБА_1 до військової служби призвело до порушення встановлених правил обліку зброї, через що зброя тривалий час перебувала поза обліком і не контролювалася державою.

Враховуючи викладене, у діях підполковника ОСОБА_1 наявний склад військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 надав заяву про визнання вини та розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбаченні цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган ( посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Відповідно до частини 2 статті 172-15 КУпАП передбачено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Зважаючи на приписи ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настав з моменту оголошення рішення про мобілізацію ( крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію ( крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

Особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303 та продовжується до оголошення (набрання чинності) окремого рішення Президента України про демобілізацію.

Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 172-15 КУпАП доведена матеріалами справи, а саме:

- Протоколом про адміністративне правопорушення ДНХ-3018 від 20.05.2026 року;

- рапортом від 04.05.2026;

- повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення з додатками;

- поясненнями ОСОБА_1 ;

- поясненнями ОСОБА_3 .

Зібрані у справі докази є належними та допустимим, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні і повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 ч. 2 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Таким чином, провина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, доведена у повному обсязі, обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Судом також у відповідності до вимог статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення враховується ступінь вини і матеріальний стан особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Призначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд обирає стягнення в межах санкції, встановленої в межах стягнення, передбаченого ст. 172-15 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Таким чином, ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 36, 40-1, 172-20, 245, 280, 283-284 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч) 00 коп.

Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурором такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Термін звернення до виконання три місяці.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду.

Суддя Р.О. Агапов