Суд: Дергачівський районний суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 02 червня 2026 р.
Справа: №619/1853/26
Суддя: Нечипоренко І. М.
справа № 619/1853/26
провадження № 2/619/1322/26
Заочне рішення
Іменем України
03 червня 2026 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської обалсті у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу №619/1853/26,
імена (найменування) учасників справи:
позивач: Солоницівська селищна рада, як орган опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради
ви представниця позивача: ОСОБА_3
представниця третьої особи,
яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4
вимоги позивача: про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Виклад позиції позивача.
Солоницівська селищна рада, як орган опіки та піклування, звернулася до суду з позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти у розмірі частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.01.2026 та до досягнення дитиною повноліття на користь опікуна (піклувальника), батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дитини). У обґрунтування позову зазначено, що після смерті матері дитини відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не забезпечував належного догляду, виховання та утримання доньки, не цікавився її життям, здоров`ям і навчанням, не підтримував із нею належного зв`язку та не надавав матеріальної допомоги. Зазначається, що фактичний догляд за дитиною після смерті матері здійснювала бабуся, а після її смерті дитину було тимчасово влаштовано до хрещеного батька. Відповідач неодноразово запрошувався до служби у справах дітей та на засідання комісії з питань захисту прав дитини, однак належної зацікавленості у вирішенні питань щодо виховання доньки не виявив. Відомостями закладу освіти підтверджується, що батько не підтримує зв`язку зі школою та не бере участі в освітньому процесі дитини. Медичний заклад повідомив про відсутність з його боку належного піклування про здоров`я доньки. За результатами оцінки потреб сім`ї встановлено, що відповідач перебуває у складних життєвих обставинах, не має стабільного доходу, відмовився від соціального супроводу та не створив належних умов для проживання дитини.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 30.03.2026 судом було направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо місця перебування (проживання) відповідача та 08.04.2026 отримано відповідь.
Ухвалою суду від 10.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.05.2026.
Відповідно до ухвали суду від 04.05.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 03.06.2026.
Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Представниця третьої особи в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судова повістка повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, не з`явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її матір`ю записана ОСОБА_5 , батьком – ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 31).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с. 25).
Згідно наказу Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області №14 від 05.03.2026, на первинному обліку служби у справах дітей перебуває малолітня ОСОБА_1 як дитина, що залишилася без батьківського піклування у зв`язку зі смертю матері ОСОБА_5 , та ухиленням від виконання батьківських обов`язків батьком ОСОБА_2 (а.с. 21-22).
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись усупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.
Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Як роз`яснено в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, N 3 (далі - Постанови) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно абзацу 2 пункту 16 Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.
Відповідач, який являється батьком дитини, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки.
Статті 150, 157 СК України передбачають, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Відповідно до пояснень ОСОБА_6 , яка є близькою родичкою малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько дитини фактично не брав участі у її вихованні, не цікавився її життям та розвитком, а також не надавав матеріальної допомоги на її утримання. Шкільним життям дитини не цікавився. Після смерті матері дитини батько жодним чином не підтримав дитину, не проявив турботи щодо її подальшого проживання, виховання та забезпечення (а.с. 20).
За відомостями філії «Протопопівської гімназії» КЗ «Вільшанський ліцей» Солоницівської селищної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залучена до навчання у дистанційному форматі разом з іншими здобувачами освіти закладу. До онлайн-уроків підключається, бере участь у більшості занять, навчальний процес загалом не порушує. Іноді трапляються пропуски, про які зазвичай повідомляється заздалегідь або вони мають поважні причини. ОСОБА_7 забезпечена необхідним навчальним приладдям та технічними засобами. Для дистанційного навчання використовує ноутбук. Домашні завдання виконує систематично, інколи допускає незначні затримки у виконанні, однак навчальні вимоги загалом виконує. Батько дитини з класним керівником не співпрацює, на неодноразові телефонні дзвінки та повідомлення не відповідає (а.с. 23).
За відомостями КНП Солоницівської селищної ради «Медичний центр Здоров`я +» Харківського району, після смерті матері дитиною опікувалась покійна на нині бабуся ОСОБА_8 . Індивідуальні потреби дитини задовольнялися відповідно до віку, статі, стану здоров`я та особливостей розвитку. Рекомендації лікаря виконувалися. Батько ОСОБА_2 про здоров`я та фізичний розвиток дитини не піклувався, на прийом до лікаря з дитиною не звертався (а.с. 28).
Відповідно до пояснень ОСОБА_9 , який є хрещеним батьком малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько дитини ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться дитиною, матеріальної допомоги не надає, ніде не працює та не бажає працевлаштовуватися. Також зазначено, що після смерті матері під час спілкування батько повідомив, що йому байдуже, він продовжує вести безтурботний спосіб життя, і дитина йому не потрібна (а.с. 32).
Згідно з актом №624А оцінки та висновком потреб особи, ОСОБА_2 проживає один за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення оцінювання він перебував у стані алкогольного сп`яніння, що не заперечував. На запитання відповідав невиразно, не виявляв зацікавленості щодо подальшого влаштування доньки до нього та налагодження з нею контакту. Наразі ОСОБА_2 працює неофіційно, має нестабільну зайнятість і не отримує постійного доходу. Зі слів матері ОСОБА_2 він часто не ночує вдома, а його місцезнаходження не завжди відоме. Під час спілкування він повідомив, що підтримує зв`язок із донькою рідко: за останні чотири місяці бачив її один раз, телефонував кілька разів. Щодо участі у вихованні та матеріальної допомоги зазначив, що раніше спілкування фактично обмежувалося сплатою аліментів, іншої участі у вихованні не брав, посилаючись на заборону з боку матері дитини. Також встановлено, що належні умови для проживання дитини за місцем його проживання відсутні, зі слів ОСОБА_2 , у помешканні триває ремонт, однак терміни його завершення невідомі (а.с. 35-53).
Враховуючи викладене, судом встановлено, що ОСОБА_2 фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки, не бере участі у її вихованні, матеріально не забезпечує, не цікавиться її життям і розвитком та не створює належних умов для її проживання і виховання.
Частиною 5 ст. 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Солоницівська селищна рада Харківського району Харківської області надала висновок №02-26/2505 від 25.05.2026, за відомостями якого, вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Частиною 2 ст. 166 СК України передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 щодо його доньки та стягнення аліментів підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач мав сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру як юридична особа у розмірі 3328,00 грн, водночас, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, отже, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3328,00 грн.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Солоницівської селищної ради, як органу опіки та піклування задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відношенні малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати до Дергачівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь опікуна (піклувальника), батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дитини), аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 24.03.2026 та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок).
Учасникам справи надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до ч. 5 ст. 272 КПК України.
Позивачка має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заяв про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім`я) сторін:
позивач: Солоницівська селищна рада, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04398821, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с-ще Солоницівка, вул. Визволителів, буд. 6.
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
третя особа: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ 44025794, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с-ще Солоницівка, вул. Визволителів, буд. 6.
Суддя І. М. Нечипоренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua