Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №569/6622/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей звернулася ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн. до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 22 вересня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2026 року у справі ЄУн 569/24348/24 даний шлюб було розірвано. Наразі неповнолітня дитина проживає разом із матір`ю в Республіці Польща та перебуває на її повному утриманні, тоді як батько проживає в Україні, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та не бере жодної фінансової чи виховної участі в житті доньки. Позивачка самостійно несе всі витрати на дитину, які є значними та щомісячно перевищують 20 000 грн, що пов`язано з необхідністю оренди житла у Польщі (вартість проживання та комунальних послуг на дитину становить 11 993,50 грн), оплатою навчання у школі «Материнка» (9 594,80 грн), а також забезпеченням базових потреб у харчуванні, одязі та розвитку. Обґрунтовуючи можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі 10 000 грн, позивачка зазначає, що він є працездатним, не має інших осіб на утриманні, володіє об`єктами нерухомого майна (житловим будинком та двома земельними ділянками у с. Малинівка Рівненської області) та фактично здійснює неоформлену підприємницьку діяльність, отримуючи високі доходи на власні рахунки в АТ «Таскомбанк», АТ «А-Банк», АТ «Універсал Банк» та АТ КБ «ПриватБанк». Зважаючи на приховування відповідачем реальних прибутків та нерегулярність його доходів, а також керуючись статтями 180-184 Сімейного кодексу України, позивачка вважає за необхідне визначити розмір аліментів саме у твердій грошовій сумі для забезпечення стабільного й достатнього рівня матеріального забезпечення дитини.

Представник відповідача адвокат Ошурко Й.М. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду із заявленими вимогами в частині визначеного позивачем розміру аліментів та навів заперечення щодо їх обґрунтованості. У якому зазначає, що позовні вимоги визнає частково та вважає об`єктивним, необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини розмір аліментів у сумі 4 000 грн. Заперечуючи проти заявленого позивачкою розміру стягнення у 10 000 грн, представник відповідача акцентує увагу на тому, що відповідно до норм Конституції України, Конвенції ООН про права дитини та Сімейного кодексу України обов`язок по утриманню дитини є особистим і рівною мірою покладається як на матір, так і на батька, а не є солідарним. Аналізуючи матеріали справи та посилаючись на критерії справедливості, добросовісності й розумності, сторона відповідача зазначає, що визначення суми аліментів має відбуватися з урахуванням реального матеріального становища та стану здоров`я платника, через що сума у 4 000 грн повністю відповідатиме балансу інтересів. Крім того, представник відповідача висловлює повну незгоду із заявленою позивачкою сумою витрат на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн, вважаючи її значно завищеною, неспівмірною зі складністю та категорією справи, а також необґрунтованою з огляду на проведення судових засідань дистанційно в режимі відеоконференції. Посилаючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо обов`язковості критеріїв реальності та розумності судових витрат, відповідач зауважує, що доданий договір про надання правової допомоги не містить чітких положень про порядок обчислення гонорару (фіксований чи погодинний), а в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі наданих послуг, що викликає сумніви у дійсності таких витрат. Зважаючи на це, сторона відповідача просить суд зменшити розмір відшкодування витрат на професійну правову допомогу до 1 000 грн та стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 4 000 грн щомісячно.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 33-34)

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. (а.с. 37-38)

Представник відповідача у своєму відзиві визнає необхідність утримання спільної доньки. Просить суд задовольнити позов лише частково та визначити розмір аліментів у сумі 4 000 грн. щомісячно, в межах, передбачених законом, відмовивши у решті позовних вимог. (а.с. 41-47)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача, витребувано у Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» інформацію у формі довідки щодо наявності депозитних, поточних та інших рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а також щодо руху коштів за такими рахунками та розміру внесених ним банківських вкладів починаючи з 01.01.2022 року по час надання відповіді; витребувано у Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» інформацію у формі довідки щодо наявності депозитних, поточних та інших рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а також щодо руху коштів за такими рахунками та розміру внесених ним банківських вкладів починаючи з 01.01.2022 року по час надання відповіді; витребувано у Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію у формі довідки щодо наявності депозитних, поточних та інших рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а також щодо руху коштів за такими рахунками та розміру внесених ним банківських вкладів починаючи з 01.01.2022 року по час надання відповіді; витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію у формі довідки щодо наявності депозитних, поточних та інших рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а також щодо руху коштів за такими рахунками та розміру внесених ним банківських вкладів починаючи з 01.01.2022 року по час надання відповіді; витребувано у Головного управління ДПС у Рівненській області інформацію про доходи громадянина ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 15.11.2013, виданий: Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області, місце проживання АДРЕСА_1 у період з 01.01.2022 року та по час надання відповіді. (а.с. 53-55)

Від АТ «Універсал Банк» надійшла до суду відповідь на витребування ухвали суду від 06.05.2026 із рухом коштів по банківському рахунку ОСОБА_2 (а.с. 68-200)

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було укладено Виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Сарненського району Рівненської області, актовий запис № 16.

Під час перебування у шлюбі у сторін народилася донька — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується завіреною копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 865 (а.с. 17).

Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2026 року у цивільній справі № 569/24348/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Судом достеменно встановлено, що після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю, ОСОБА_1 , на території Республіки Польща та перебуває на її повному фінансовому і матеріально-побутовому забезпеченні. Факт спільного проживання матері та дитини, а також оренди житла для їх комфортного проживання підтверджується копією договору найму житлового приміщення за спеціальною умовою від 22.05.2025 року (з перекладом на українську мову), відповідно до параграфа 2 якого щомісячна фіксована орендна плата становить 2 000 злотих, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 11.03.2026 року становить 23 987,00 грн (а.с. 21-28). Згідно з наданими суду копіями банківських переказів з рахунку позивачки, сукупні витрати на оренду та змінні комунальні послуги (електроенергія, газ, тепло-, водопостачання) щомісячно становлять близько 3 000 злотих (еквівалент 35 980,50 грн). Враховуючи, що в житловому приміщенні проживає три особи, частка витрат на проживання малолітньої доньки сторін становить 11 993,50 грн на місяць.

Крім того, судом з`ясовано, що малолітня ОСОБА_3 здобуває освіту в Республіці Польща у школі «Материнка». Позивачка самостійно оплачує вартість навчання дитини у розмірі 800 злотих щомісячно, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 9 594,80 грн, та підтверджується копіями квитанцій про банківські перекази від 01 грудня 2025 року, 30 грудня 2025 року та 30 січня 2026 року. Також судом враховано, що позивачка самостійно покриває інші поточні витрати на базові потреби дитини, включаючи продукти харчування, сезонний одяг, взуття, лікування, розвиток та дозвілля, у зв`язку з чим загальна сума щомісячного утримання дитини перевищує 20 000 грн.

Батько дитини, ОСОБА_2 , проживає в Україні за адресою: АДРЕСА_2 . З матеріалів справи вбачається, що відповідач є особою працездатного віку, інвалідності не має, інших неповнолітніх дітей або непрацездатних осіб на утриманні не має, що не заперечувалось стороною відповідача у відзиві.

Досліджуючи матеріальне становище відповідача та наявність у нього майна, суд бере до уваги копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.02.2026, згідно з якою за ОСОБА_2 на праві приватної власності зареєстровано: житловий будинок загальною площею 43.1 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0.22 га (кадастровий номер 5621285100:01:001:0187) та земельна ділянка площею 0.25 га (кадастровий номер 5621285100:01:001:0186), що розташовані в с. Малинівка Рівненської області (а.с. 18).

З відповідей отриманих від банківських установ у відповідь на ухвалу суду про витребування від 06.05.2026 із рухом коштів по банківських рахунках відповідача ОСОБА_2 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" суд встановив, що за період з 01.01.2022 року по 19.05.2026 року здійснювалися зарахування (760 137,25 грн) та витрати коштів (838 001,27 коп.) відповідачем (а.с. 68-152) Водночас доходів з січня 2022 року по березень 2026 року згідно з відомостями ДРФО відповідач не отримує, окрім коштів у виді додаткового блага з користування рахунками в банківських установах. (а.с. 153-155)

Отже, між сторонами виникли спірні сімейні правовідносини щодо виконання батьком свого конституційного та законодавчого обов`язку по утриманню малолітньої дитини після розірвання шлюбу, а саме в частині визначення належного, достатнього та справедливого розміру аліментів.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 51 Конституції України визначає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України» (HUNT v. UKRAINE), № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року)).

Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків або інших законних представників дитини є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19).

За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20).

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд виходить з того, що дитина проживає з матір`ю за кордоном, де витрати на її навчання у школі «Материнка» та пропорційну частку орендованого житла і комунальних послуг є документально підтвердженими і складають понад 21 000 грн на місяць (а.с. 18-26), не враховуючи витрат на харчування, одяг та медичне забезпечення. З огляду на принцип рівності обов`язків батьків, відповідач має покривати належну частину цих витрат.

Водночас суд враховує позицію відповідача, викладену у відзиві, та його клопотання про визначення аліментів у розмірі 4 000 грн. Крім того, матеріальне становище відповідача попри відсітність постійного офіційно підтвердженого доходу свідчить про наявність фінансової можливості у відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, який перевищує мінімальний гарантований розмір, який встановлений законом. Зважаючи на те, що розмір аліментів має бути не лише необхідним, а й достатнім для гармонійного розвитку дитини, але водночас обґрунтованим та реальним для виконання платником, суд вважає заявлений позивачкою розмір у 10 000 грн дещо завищеним, а запропонований відповідачем розмір у 4 000 грн - недостатнім для покриття навіть половини фактичних базових потреб дитини, що навчається та проживає у Республіці Польща.

З огляду на засади справедливості, добросовісності та розумності, оцінюючи фінансову спроможність відповідача (підтверджену банківською випискою) та реальні потреби малолітньої дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 гривень щомісячно. Цей розмір повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 СК України, оскільки є більшим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, гарантує рекомендований прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, забезпечує баланс інтересів сторін та право дитини на достойний рівень життя.

Визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі відповідає вимогам ч. 2 ст. 182 СК України, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, не є меншим за мінімальний гарантований розмір аліментів та водночас враховує обставини, на які посилався відповідач у своєму відзиві.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до положення частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред`явлення позову, тобто з 18 березня 2026 року.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 5 000 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 331 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу в розмірі 6 000 грн., заявлених позивачем, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат».

З матеріалів цивільної справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представником позивачки до позовної заяви долучено лише копію договору про надання правової допомоги від 26 лютого 2026 року та ордер.

Проте, всупереч вимогам статей 12, 81, 137 ЦПК України щодо обов`язку доказування, позивачкою та її представником не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу, який би підтверджував реальність та фактичне понесення таких витрат.

Зокрема: у матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який би містив детальний опис та обсяг дій, вчинених адвокатом в інтересах клієнта, а також витрачений на це час; суду не надано фінансово-платіжних документів (квитанцій, чеків, платіжних доручень або банківських виписок), які б підтверджували реальне та безпосереднє передання чи перерахування грошових коштів від ОСОБА_1 на рахунок або в касу адвоката (чи адвокатського об`єднання) на виконання умов договору від 26.02.2026.

Сама лише наявність договору про надання правової допомоги та ордера свідчить виключно про виникнення між адвокатом та клієнтом правовідносин і наявність у представника повноважень на ведення справи, однак жодним чином не підтверджує ні обсягу фактично наданих послуг, ні факту здійснення розрахунків між ними, тобто не доводить реальності понесення судових витрат.

Враховуючи, що судові витрати відшкодовуються лише у разі їх реального понесення, а сторона позивачки не надала суду необхідних первинних документів на підтвердження сплати коштів чи фіксації обсягу виконаних робіт, суд вважає заперечення відповідача у цій частині обґрунтованими, а вимогу про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6 000 грн. - недоведеною, у зв`язку з чим у її задоволенні слід відмовити повністю.

На підставі статей 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354, 430 ЦПК України, статей 4, 5 Закону України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 березня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 02 червня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА