Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №538/1140/26 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер № 538/1140/26

Провадження № 1-кп/538/165/26

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Лохвиця клопотання прокурора Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170560000431 від 12 серпня 2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Червонозаводське, Лохвицького району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, на утриманні маючого одну неповнолітню особу, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, утримується в ДУ "Полтавська установа виконання покарань № 23" (запобіжний захід обрано 05.03.2026 у виді тримання під вартою строком на 60 днів та 30.04.2026 продовжено до 04.06.2026 ухвалами слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308 Кримінального кодексу України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинувачених (в режисі відеоконференції) - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ,

захисників обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7

в с т а н о в и в:

У кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170560000431 від 12 серпня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308 Кримінального кодексу України, слідчим слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 складено обвинувальний акт, який підписаний та затверджений прокурором Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 (а.с. 1-14). Цього ж дня обвинувальний акт, згідно розписок, отриманий підозрюваним ОСОБА_4 та його захисником адвокатом ОСОБА_7 (а.с. 35-36).

01 червня 2026 року обвинувальний акт з додатками надійшов до Лохвицького районного суду Полтавської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею у справі визначено суддю ОСОБА_1 та передано 02 червня 2026 року їй для розгляду (а.с. 38).

02 червня 2026 року ухвалою суду у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 03 червня 2026 року на 11 годину 00 хвилин.

02 червня 2026 року прокурор подав письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

Таке клопотання мотивує тим, що є достатньо підстав та ризиків, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Прокурор вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що забезпечить явку обвинуваченого до суду, і буде запобігати вчиненню інших кримінальних правопорушень, на його думку, інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вказане клопотання підтримав повністю та просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили суд застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали поданого клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом другим цього Кодексу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 183 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Тобто, прокурор обґрунтовуючи підставність продовження строків тримання під вартою повинен довести, що ризики визначенні ст.177 КПК України не зменшилися, або ж з`явилися нові.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 березня 2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 30 квітня 2026 року відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 червня 2026 року включно.

Метою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали достатні підстави вважати наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчиняти тиск на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інші кримінальні правопорушення.

Суд дійшов висновку, що з часу взяття обвинуваченого ОСОБА_4 під варту та до моменту розгляду вказаного клопотання, не змінилися обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом ( ч. 2 ст. 177 КПК України).

Відповідно до пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п,32, Series А, №182).

Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, та тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, караються позбавленням волі на строк до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 308 КК України.

При цьому обвинувачений є особою середнього віку, має стан здоров`я, який дозволяє йому вчинювати активні фізичні дії, раніше вчиняв кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, постійного місця роботи не має, не навчається, у зареєстрованому шлюбі не перебуває.

Підстави для продовження строків тримання під вартою, вказані прокурором, суд вважає належним чином обґрунтованими і вмотивованими. Разом з тим, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

При цьому, ризиками, які дають підстави для продовження запобіжного заходу слід вважати наступне: зважаючи на суворість покарання, яке йому загрожує, адже санкція ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, до того ж усвідомлюючи, що буде позбавлений волі на тривалий час (до 10 років) за вчинення тяжких злочинів, може ухилятися від слідства та суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєні злочини; може вільно скористатися введеним на території України воєнним станом і покинути територію України, що в подальшому унеможливить його виклик та прибуття до слідчого та/або суду, а своєчасна неявка для проведення процесуальних дій може істотно перешкодити виконанню процесуальних рішень по провадженню. ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, тому коли останній реально буде на свободі, неможливо буде отримати повні та об`єктивні показання свідків у цьому кримінальному провадженні та використати їх в якості доказів під час судового розгляду кримінального провадження по суті, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування свідків у вказаному кримінальному провадженні. ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки він не працює та має багато вільного часу, окрім цього, може не виконувати покладенні на нього процесуальні обов`язки, не виконувати процесуальні рішення, незаконно впливати на інших осіб, які на сьогодні не допитані та може продовжувати вчиняти інші злочини, оскільки вчинив тяжкі кримінальні правопорушення, раніше вчиняв кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, перебуває у працездатному віці, має стан здоров`я, який дозволяє йому вчиняти активні фізичні дії та у його власності відсутнє коштовне майно та будь-які інші матеріальні активи для існування.

Судом обставин, які могли б підвердити можливість запобігання, зазначеним у ст. 177 КПК України ризикам, шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, на відповідній процесуальній стадії не встановлено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

З врахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, стан його здоров`я, беручи до уваги, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, що виправдовує тримання ОСОБА_4 під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів.

За приписами п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи неведене вище, суд не вбачає підстав до визначення розміру застави.

Таким чином, клопотання прокурора щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд –

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 03 червня 2026 року по 01 серпня 2026 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_4 , захиснику – для відома, та скерувати до виконання начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23».

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_9