Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №524/15806/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/15806/25

Провадження №2/524/1303/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі головуючого судді Рибалки Ю.В., за участю секретаря судового засідання Панченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (попереднє найменування - АТ «Альфа - Банк») звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.09.2018 року ОСОБА_2 (у подальшому прізвище змінено на ОСОБА_3 ) уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної карки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630996939.

Відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 196 799,77 грн. і яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

04.02.2026 року представник відповідача адвокат Басай М.М. подав відзив на позовну заяву, в кому зазначає, що банк неправомірно здійснив нарахування відсотків та додаткових платежів після блокування доступу споживача до кредитного ліміту, в односторонньому порядку збільшував кредитний ліміт, нараховуючи при цьому відсотки та комісії за послуги, які фактично не надавалися. Відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 49 127,94 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав клопотання про проведення судового засідання без його участі, просив задовольнити позовні вимоги повністю, з підстав викладених у позові.

У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, однак згідно з відзивом позов визнали частково на суму заборгованості 49 127,94 грн. з підстав викладених у відзиві від 04.02.2026 року.

Заслухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного з позивачем АТ «Альфа Банк», назву якого було змінено на АТ «СЕНС БАНК», кредитного договору № 630996939 від 05.09.2018 року, відповідач ОСОБА_4 ) отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказаний кредитний договір складається з Акцепту пропозиції на укладання Угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (публічної пропозиції).

Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов Договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед ранком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації.

У подальшому 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осі підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту.

Заборгованість відповідача, яку просить стягнути позивач становить 196 799,77 грн., з яких: 132 061 грн. тіло кредиту; 64 738,77 грн. відсотки за користування кредитом.

Відповідач зазначає, що до 24.02.2022 року зобов`язання за Кредитним договором №630996939 виконувалися належним чином та в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Однак, дії Банку від 24.02.2022 року щодо безпідставного блокування картки та блокування доступу до кредитного ліміту, призвели до штучного створення заборгованості, та суперечать принципу добросовісності та справедливості (ст. 3 ЦК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (п. 55) Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань (п. 60).

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач вказує на те, що після блокування картки Банк в односторонньому порядку збільшував кредитний ліміт, нараховуючи при цьому відсотки та комісії за послуги, які фактично не надавалися. Це відображено у виписці по рахунку за період з 05.09.2018 по 29.09.2025.

Після блокування картки 24.02.2022 року банк фактично позбавив відповідача можливості користуватися кредитними коштами за цільовим призначенням. Банк, блокуючи картку в односторонньому порядку без повідомлення та пояснення причин, припинив надання послуги за договором, проте продовжував нараховувати проценти та комісії. Нарахування процентів на суму, якою позичальник не може розпоряджатися з вини банку, є безпідставним збагаченням кредитора (ст. 1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку, саме дії Банку стали перешкодою для користування кредитними коштами на договірних засадах. Нарахування відсотків на штучно створену заборгованість є безпідставним, оскільки відповідач не мав доступу до коштів і не виявляв волевиявлення на отримання додаткових кредитних лімітів чи послуг.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16,та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Крім того, у постанові від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Відповідач визнає наявність заборгованості перед Банком у розмірі 49 127,94 грн., що відповідає сумі залишку на момент, коли виконання договору стало неможливим через неправомірні дії банку (блокування картки без належного повідомлення). Відповідач категорично не погоджується з рештою сумою заборгованості, оскільки вона включає безпідставно нараховані комісії та відсотки, що виникли після вчинення Банком суперечливих дій.

Суд погоджується з такими доводами відповідача, оскільки вони підтверджуються випискою по рахунку відповідача, долученою позивачем до матеріалів позовної заяви.

Відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», будь-які зміни до умов договору (зокрема, щодо кредитного ліміту та додаткових платежів) мають бути погоджені з позичальником. Оскільки відповідач не підписував жодних додаткових угод щодо збільшення ліміту чи підключення платних послуг після 24.02.2022, усі нарахування понад визнану суму (49 127,94 грн.) є незаконними та не підлягають стягненню.

З огляду на викладене, позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» в частині стягнення заборгованості понад 49 127,94 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки базуються на неправомірних нарахуваннях, що виникли внаслідок порушення Банком умов Кредитного договору.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які належать до договірних зобов`язань, а саме випливають із кредитного договору, встановив, що права позивача відповідачем порушені, а тому вони підлягають захисту, тобто позов підлягає частковому задоволенню та стягненню заборгованості у розмірі 49 127,94 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір), понесені ним при зверненні до суду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2422,40 грн. х 24,96%=604,63 грн.).

Суд також звертає увагу на те, що у разі якщо проголошення судового рішення не відбувається (учасники справи в судове засідання не з`явились), то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін, що узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Керуючись ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість у розмірі 49 127,94 грн. (сорок дев`ять тисяч сто двадцять сім гривень 94 копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судовий збір у розмірі 604,63 грн.

Повне найменування сторін:

Позивач – Акціонерне товариство «Сенс Банк» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714).

Відповідач – ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складене 03.06.2026.

Суддя Ю. В. Рибалка