Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №405/7616/25 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/7616/25

2/405/2684/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді - Волоткевича А.В.,

секретар судового засідання – Бобко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до держави російська федерація в особі міністерства юстиції російського федерації про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до держави російська федерація про відшкодування моральної шкоди в розмірі 75000 доларів США.

В обґрунтування позову зазначив, що 20 лютого 2014 розпочалася військова збройна агресія російської федерації проти України, що призвело до окупації нею частини території України, а саме Автономної Республіки Крим і міста Севастополь і включення цієї території до свого складу на правах суб`єктів федерації Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь, про що було проголошено рф 18.03.2014р. внаслідок проведення 16.03.2014р. незаконного так званого «референдуму» про статус Криму. З цього моменту фактично розпочалася перша фаза військової збройної агресії відповідача проти України. В квітні 2014р. розпочалася друга фаза збройної агресії рф проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами відповідача особи «проголосили» про створення Донецької народної республіки (07.04.2014р.) та Луганської народної республіки (27.04.2014р.). 27 серпня 2014р. рф розпочала масове вторгнення регулярних підрозділів своїх збройних сил на територію Донецької та Луганської областей. 21 лютого 2022р. президент рф підписав укази про визнання Донецької народної республіки та Луганської народної республіки самостійними республіками, а також підписав з республіками договори про дружбу, співпрацю та допомогу. 24 лютого 2022р. збройна агресія відповідача проти України продовжилася повномасштабним вторгненням агресора на суверенну територію України, обстрілами крилатими ракетами великої дальності з території Білорусі та своєї території майже всіх міст України. В даний час Україна залишається об`єктом збройної військової агресії з боку рф, яку остання здійснює. Рф своїми протиправним діями заподіяла нематеріальну шкоду громадянам України, включаючи позивача, порушуючи їхні права, у тому числі право на мирне життя. Позивач являється громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , виданим 13.08.2022р., має РНОКПП НОМЕР_2 і зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 . Внаслідок своїх винних дій – військової агресії проти України, – позивач зазнав і зазнає моральних втрат і душевних страждань. Так, через щоденні обстріли позивач постійно перебуває у стані стресу та нервозності, оскільки має поганий сон через повітряні тривоги, перебування в укритті, дискомфорт від споглядання руйнувань після обстрілів. Також він переймається за своє життя та здоров`я, а також за життя та здоров`я членів своєї родини – дружини, матері, батька, брата. Крім того, внаслідок руйнувань, які зазнали українські енергооб`єкти з боку держави-агресора, в Україні постійно відбуваються відключення електроенергії, що також вносить великий дискомфорт у нормальне життя Українського народу, в тому числі позивача. Отже, враховуючи множинний та триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, вважаю законним обраний спосіб стягнення моральної шкоди у виді одноразової суми, яка покриває всі порушення, що були допущені рф відносно нього. Внаслідок множинного та триваючого характеру порушень прав та законних інтересів позивача йому завдана моральна шкода, розмір компенсації якої він оцінює у 75000 (сімдесят п`ять тисяч) доларів США. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню моральна шкода в сумі 75000 (сімдесят п`ять тисяч) доларів США.

Ухвалою судді від 09.12.2025 прийнято до розгляду вказану справу, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

06.05.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином, підтверджується оголошенням про виклик особи розміщеному в мережі Інтернет на офіційному сайті Подільського районного суду міста Кропивницького (а.с. 31).

Відповідачем до суду відзив на позовну заяву не подано.

Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України (а.с. 13-14).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №/2025/016425660 від 06.11.2025 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.

Згідно із заявою Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків", текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року N 337-VIII, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).

Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил російської федерації.

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення Збройних Сил Російської Федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України N 309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Згідно із вказаним Переліком, місто Кропивницький Кіровоградської області не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначених наказом N 309 від 22.12.2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України N 945 від 23.08.2022 року "Про затвердження переліку об`єктів нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України, які є окупованими російською федерацією" затверджено перелік об`єктів нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України, які є окупованими російською федерацією.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної немайнової шкоди у розмірі 75 000,00 доларів США, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стаття 1 Декларації про право на мир засвідчує, що кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (резолюція 71/189, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 19.12.2016 р.).

Отже, обов`язку держав утримуватися від збройної агресії кореспондує право людини на мир, яке є запорукою дотримання інших прав і свобод, гарантованих нормами Загальної декларації прав людини та інших міжнародно-правових актів.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 N 9-рп/2012 (справа N 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Основного Закону України).

Суд враховує, що преамбула Статуту Організації Об`єднаних Націй визначає, що держави-учасниці ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, проявлятимуть терпимість та житимуть в світі як добрі сусіди, об`єднуватимуть зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки.

Пункт 122 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24.10.2005, підкреслює, що всі держави зобов`язані поважати права людини та основні свободи.

Відповідно до ст. 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (ст. 1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19.12.2016).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оборону України", збройна агресія - це, в тому числі, застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії російської федерації, що тривають з 20.02.2014 є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.74 року.

Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18.01.2018 року визначено, що російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф.

Відповідно до ст. ст. 1-3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутна територія Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнаються тимчасово окупованими внаслідок збройної агресії російської федерації з 20.02.2014 року.

Наслідком саме збройної агресії рф відносно України (що є загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню за нормами ч. 3 ст. 82 ЦПК України), стала окупація частини території України.

За нормою ч. 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 , що є очевидним, зазнав душевних страждань і приниження, переніс стрес і побоювання за свою безпеку, були порушені його нормальні життєві зв`язки, що потребує вчинення додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 порушенням його особистих конституційних прав внаслідок неправомірних дій держави Російська Федерація стосовно повномасштабних незаконних військових дій, незаконної збройної агресії Російської Федерації проти України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер допущеного державою російська федерація правопорушення, глибину душевних страждань ОСОБА_1 , позбавлення його можливості реалізації своїх прав, відсутність доказів в матеріалах справи погіршення стану здоров`я позивача та відсутність доказів проходження лікування позивача з початку війни до моменту звернення до суду, а також вимоги розумності та справедливості, відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди слід визначити у розмірі 20 000,00 доларів США.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією території України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права (статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй).

Оскільки внаслідок здійснення збройної агресії проти України російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, вчинила акт неповаги до суверенітету та територіальної цілісності іншої держави, то вона не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки позивачу (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі N 635/6172/17).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підлягають частковому задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з російської федерації на його користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 доларів, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Оскільки, позовні вимоги заявлені в доларах США, судовий збір підлягає обрахуванню відповідно до повідомлення від 04.12.2025 Національного Банку України офіційного курсу гривні щодо іноземних валют на дату 04.12.2025, тобто на дату подання позову до суду.

Керуючись статтями 12, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 доларів США.

В решті позову відмовити.

Стягнути з держави російська федерація до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 752,54 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

- відповідач: держава російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації: 119991, Москва, Житная улица, д. 14, стр. 1.

Суддя Подільського районного

суду міста Кропивницького А. В. Волоткевич