Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №362/3842/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/3842/26

Провадження № 1-кп/362/520/26

ВИРОК

Іменем України

02.06.2026 м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Василькові Київської області кримінальне провадження № 12025110000000270 від 27.03.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, українець, громадянин України, який навчається у спеціалізованій школі № 47 ім. А.С. Макаренка, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , житель АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

Епізод 1. ОСОБА_4 у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше 13.01.2026, перебував у розташованій на території місця його проживання недобудованій споруді, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , та, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність свого діяння та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, маючи знання та навички в сфері виготовлення вибухових речовин, заздалегідь придбавши в вільному доступі через мережу Інтернет хімічні речовини, хімічні реактиви та реагенти, здійснив їх змішування у відповідному співвідношенні, використовуючи придбані ним через мережу Інтернет хімічний лабораторний посуд та лабораторне обладнання (мірні та хімічні стакани, колби, холодильники, посуд для перегонки та фільтрації, скляні палички, термометр, ареометр, електронні ваги та пробки), виготовив вибухову речовину тротил та ТЕН, які в подальшому зберігав в вищезазначеній недобудові, що розташована за вищезазначеною адресою.

Епізод 2. Також ОСОБА_4 , діючи умисно та добровільно, усвідомлюючи протиправність свого діяння та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше 13.01.2026, маючи знання та навички в сфері виготовлення вибухових речовин, перебуваючи у недобудованій споруді, що розташована на території проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , заздалегідь придбавши в вільному доступі через мережу Інтернет хімічні речовини, хімічні реактиви та реагенти, здійснив їх змішування у відповідному співвідношенні, використовуючи придбані ним також через мережу Інтернет хімічний лабораторний посуд та лабораторне обладнання, а саме: мірні та хімічні стакани, колби, холодильники, посуд для перегонки та фільтрації, скляні палички, термометр, ареометр, електронні ваги та пробки, виготовив вибухову речовину тротил та ТЕН, які надалі почав зберігати у вищезазначеній недобудові, що розташована на території домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_4 , до 13.01.2026.

Цими діями ОСОБА_4 порушив положення ст. 178 Цивільного кодексу України, положення «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992р. № 576 з наступними змінами), положення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622 з наступними змінами.

13.01.2026 у період часу з 06:54 год. до 13:51 год. у нежитловому приміщенні, яким користується ОСОБА_4 , що розташоване за вищезазначеною адресою, де проживає останній, було проведено санкціонований обшук у ході якого виявлено та вилучено бризантну вибухову речовину тротил (ТНТ, інша назва тринітротолуол) та вибухову речовину ТЕН, яку ОСОБА_4 незаконно зберігав за вище вказаних обставин без передбаченого законом дозволу.

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано: за епізодом 1 - за ч. 1 ст. 263-1 КК України, як незаконне виготовлення вибухових речовин; за епізодом 2 - за ч. 1 ст. 263 КК України, як зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

05.05.2026 ОСОБА_4 за участі законного представника - матері ОСОБА_5 та захисника - адвоката ОСОБА_6 уклали із прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 угоду про визнання винуватості, за змістом якої сторони погодились на призначення обвинуваченому покарання: за ч. 1 ст. 263-1 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень; за ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 240 (двісті сорок) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4080 (чотири тисячі вісімдесят) гривень. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання, остаточно призначити покарання у виді штрафу у розмірі 490 (чотириста дев`яносто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8330 (вісім тисяч триста тридцять) гривень.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, у тому числі, у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості.

Сторона захисту у судовому засіданні щодо затвердження угоди не заперечувала, додатково підтвердили факт розуміння ними наслідків і умов її укладення.

Суд установив, що зазначена угода за змістом відповідає вимогам ст. 472 КПК України, укладена ОСОБА_4 добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд переконався, що обвинувачений розуміє зміст положень ч. 4 ст. 474 КПК України та усвідомлює наслідки її укладення, передбачені статтею 473 КПК України.

Суд установив, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та/або закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна, умови угоди не порушують інтересів суспільства, прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, відсутні підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання обвинуваченим винуватості.

ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, навчається в спеціалізованій школі № 47 ім. А.С. Макаренка, добровільно сплатив благодійну пожертву на користь Збройних Сил України в сумі 20 000 грн. на офіційний мультивалютний рахунок для підтримки Збройних Сил України, раніше не судимий.

Враховуючи особу винуватого, його ставлення до скоєного, наявність обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім) та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому узгоджене сторонами за угодою про визнання винуватості покарання за ч. 1 ст. 263-1 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України більш м`який вид основного покарання не зазначений в санкції частини статті у виді штрафу у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень, за ч, 1 ст. 263 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України більш м`який вид основного покарання не зазначений в санкції частини статті у виді штрафу у розмірі 240 (двісті сорок) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4080 (чотири тисячі вісімдесят) гривень. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання, остаточно призначити покарання у виді штрафу у розмірі 490 (чотириста дев`яносто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8330 (вісім тисяч триста тридцять) гривень.

Оскільки укладена сторонами угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим кримінальним законом, беручи до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення та обставини вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, суд дійшов висновку про можливість затвердження цієї угоди.

Підстави для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України відсутні.

У силу ч. 4 ст. 174 КПК України суд вважає за доцільне скасувати арешт, що був накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 14.01.2026 на тимчасово вилучене майно.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.03.2026 до ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до 10.05.2026, дія якого не продовжувалася.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання про речові докази суд вирішує у порядку ст. 100 КПК України.

Розподіл процесуальних витрат суд вирішує у порядку ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 368, 370, 373-374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості в кримінальному провадженні № 12025110000000270 від 27.03.2025, укладену 05.05.2026 між прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_6 та законного представника - матері ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 263-1 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень;

- за ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 240 (двісті сорок) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4080 (чотири тисячі вісімдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у розмірі 490 (чотириста дев`яносто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8330 (вісім тисяч триста тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень 98 копійок.

Скасувати арешт, що був накладений 14.01.2026 ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області по справі № 372/5393/25 (провадження № 1-кс-52/26).

Речові докази після набрання вироком законної сили:

-планшет марки «Ipad», моделі «MTJ2LL/A», який знаходиться у чохлі синього кольору та мобільний телефон марки «Iphone 8 Plus», моделі «MQ862LL/A», ІМЕІ НОМЕР_1 з сім картою «Vodafone» НОМЕР_2 , які здано до кімнати зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області відповідно до квитанції, - повернути ОСОБА_4 ;

-інші речові докази в даному кримінальному провадженні, які здано до кімнати зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області відповідно до квитанцій, - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1