Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №359/309/17 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/103/2026

Справа № 359/309/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Муранової-Лесів І.В..

за участі секретаря - Кулакевич В.О., Ліман А.Г., Козачук А.Р.,

Степаненко А.О., Бокей А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 -Огли,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом про визнання права власності на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с.Петровське (т.1 а.с.1-3). У подальшому позивач неодноразово змінював позовні вимоги, внаслідок чого змінювалася підсудність цієї справи, останній раз згідно із заявою, датованою 05 лютого 2024 року (т.3 а.с.181-186).

З урахуванням поданої заяви про зміну предмета позову позивач просить - поділити майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), яке складається з:

- земельної ділянки з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське;

- будівельних матеріалів (робіт) з будівництва, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське, будівель та споруд (будинок, фундамент, огорожа), загальною вартістю, з врахуванням їх фізичного зносу, 1052075,00 грн без ПДВ (один мільйон п`ятдесят дві тисячі сімдесят п`ять гривень 00 коп.);

- автомобіля Renault Clio Symbol 2004 р.в., ДНЗ НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 від 10.06.2013;

- автомобіля ЗАЗ FORZA 4854 легковий хетчбек-В, 2011 р.в. ДНЗ НОМЕР_5 свідоцтво НОМЕР_6 від 27.09.2011 р.в.;

- автомобіля FORD FIESTA COURIRER VAN, вантажний малотонажний фургон-В, 2000 р.в., ДНЗ НОМЕР_7 , свідоцтво НОМЕР_8 від 07.04.2006;

- суми заборгованості за договором кредиту № 041/041008577/09-KR від 29.09.2011 в розмірі 299459,25 грн. (двісті дев`яносто дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 25 коп.);

- суми заборгованості за договором позики від 30.06.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. за реєстровим № 2361, у розмірі 247920, 00 грн. (двісті сорок сім тисяч дев`ятсот двадцять гривень 00 коп.).

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя просить провести поділ в натурі земельної ділянки загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 3220881303:02:002:0096, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське, без врахування розташованих на вказаній земельній ділянці самочинно збудованих будівель та споруд (будинок, фундамент, огорожа), наступним чином:

- виділити ОСОБА_1 в натурі його частку (1/2) у спільній сумісній власності на вказану земельну ділянку та визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право приватної власності на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське, площею 750 кв.м., що має форму багатокутника АБДЕА відповідно до Варіанту № 1 розподілу майна, наведеному у Додатку № 2 до Висновку експерта №23241 за результатами проведення будівельно-технічного, оціночно-земельного та земельно- технічного дослідження від 14.03.2023. Межі розподілу прокласти по лініям: відрізок ДЕ, довжиною 25 м, прокласти з точки Д, яка знаходиться на відстані 30 м від точки Б, перпендикулярно до лівої межі земельної ділянки;

- виділити ОСОБА_3 в натурі її частку (1/2) у спільній сумісній власності на вказану земельну ділянку та визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право приватної власності на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , площею 750 кв.м., що має форму багатокутника ЕДВГЕ відповідно до Варіанту № 1 розподілу майна, наведеному у Додатку № 2 до Висновку експерта №23241 за результатами проведення будівельно-технічного, оціночно-земельного та земельно-технічного дослідження від 14.03.2023. Межі розподілу прокласти по лініям: відрізок ДЕ, довжиною 25 м, прокласти з точки Д, яка знаходиться на відстані 30 м від точки Б, перпендикулярно до лівої межі земельної ділянки;

- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 3220881303:02:002:0096, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське;

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноособово право приватної власності на будівельні матеріали (у т.ч. роботи) з будівництва розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське, будівель та споруд (будинок, фундамент, огорожа), загальною вартістю, з врахуванням їх фізичного зносу, 1052075,00 грн без ПДВ (один мільйон п`ятдесят дві тисячі сімдесят п`ять гривень 00 коп.);

- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на будівельні матеріали (у т.ч. роботи) з будівництва будівель та споруд (будинок, фундамент, огорожа), розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське;

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованості за договором позики від 30.06.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. за реєстровим № 2361, у розмірі 247920, 00 грн (двісті сорок сім тисяч дев`ятсот двадцять гривень 00 коп.);

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованості за договором кредиту № 041/041008577/09-KR від 29.09.2011 у розмірі 299459,25 грн (двісті дев`яносто дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять гривень 25 коп.);

- визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноособово право приватної власності на автомобіль Renault Clio Symbol 2004 р.в., ДНЗ НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 від 10.06.2013;

- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на автомобіль Renault Clio Symbol 2004 р.в., ДНЗ НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 від 10.06.2013;

- визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноособово право приватної власності на автомобіль ЗАЗ FORZA 4854 легковий хетчбек-В, 2011 р.в. ДНЗ НОМЕР_5 свідоцтво НОМЕР_6 від 27.09.2011 р.в.;

- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на автомобіль ЗАЗ FORZA 4854 легковий хетчбек-В, 2011 р.в. ДНЗ НОМЕР_5 свідоцтво НОМЕР_6 від 27.09.2011 р.в.;

- визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноособово право приватної власності на автомобіль FORD FIESTA COURIRER VAN, вантажний малотонажний фургон-В, 2000 р.в., ДНЗ НОМЕР_7 , свідоцтво НОМЕР_8 від 07.04.2006;

- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на автомобіль FORD FIESTA COURIRER VAN, вантажний малотонажний фургон-В, 2000 р.в., ДНЗ НОМЕР_9 , свідоцтво НОМЕР_8 від 07.04.2006;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 квітня 2005 року до 24 квітня 2013 року. Під час шлюбу відповідачкою було придбано земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 3220881303:02:002:0096, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Позивач зазначив, що вказана земельна ділянка була придбана під час шлюбу, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя як і будівельні матеріали, використані для спорудження розташованих на земельній ділянці будівель і споруд (будинку, фундаменту та огорожі) вартістю 1052075 грн..

Також вважав, що поділу підлягають набуті у шлюбі автомобілі: Renault Clio Symbol 2004 року випуску, ЗАЗ Forza 2011 року випуску та Ford Fiesta Courier Van 2000 року випуску.

Крім того, позивачем було самостійно погашено заборгованість за кредитним договором №041/041008577/09-KR від 29 вересня 2011 року в сумі 299459,25 грн. та заборгованості за договором позики від 30 червня 2011 року в сумі 247920 грн., які підлягають врахуванню при розподілі майна подружжя.

Він просить здійснити поділ земельної ділянки в натурі відповідно варіанту поділу, визначеного у висновку експерта №23241 від 14 березня 2023 року, по 1/2 частці земельної ділянки площею по 750 кв.м, а також визнати за ним одноособове право приватної власності на будівельні матеріали та виконані роботи з будівництва розташованих на земельній ділянці будівель і споруд, визнавши за ним заборгованість за договором позики та кредитним договором, а за відповідачем – право власності на три автомобілі, і припинити право спільної сумісної власності сторін на зазначені об`єкти.

Обґрунтовуючи необхідність такого способу поділу майна, позивач зазначив, що передача відповідачці у власність зазначених транспортних засобів усуне необхідність виплати їй компенсації вартості частки будівельних матеріалів та робіт з будівництва, що, на його думку, забезпечить поділ усього спільного майна подружжя без здійснення додаткових компенсаційних виплат між сторонами.

23.10.2023 в системі «Електронний суд» представником відповідачки адвокатом Алієвим Г.З.-Огли подано відзив на позовну заяву (т.2 а.с.190-211), за змістом відповідач ОСОБА_3 вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Так, відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає їх такими, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а також такими, що спрямовані на безпідставне покладення на відповідача обов`язків, які не випливають із умов кредитних та інших зобов`язань.

Відповідач зазначає, що позовні вимоги в частині солідарного виконання зобов`язань за кредитного договору №041/041008577/09 КР від 29.09.2011 є недоведеними. Матеріали справи не містять належних доказів переходу права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс», оскільки акт приймання-передачі містить обмежений перелік документів та не підтверджує передачу оригіналів кредитного договору чи документів, що підтверджують набуття права вимоги первісним кредитором. Отже, законність вимог нового кредитора викликає обґрунтований сумнів.

Відповідач підтверджує надання згоди на укладення договору позики від 30.06.2011 (позикодавець - ОСОБА_5 ), однак зазначає, що фактичної передачі грошових коштів не відбулося, а правочин був удаваним і використовувався для врегулювання господарських відносин позивача, а не для потреб сім`ї. Позичальник і контрагент позивача перебували у виключно ділових відносинах, а договір позики не створював сімейних зобов`язань і не був спрямований на інтереси подружжя. Отже, відсутні підстави для покладення на Відповідача відповідальності за цим зобов`язанням.

Зазначає, що розписка від 25.02.2023 щодо виконання виконавчого напису, надана позивачем, не підтверджує реального виконання зобов`язання у заявленому обсязі та викликає сумнів щодо розміру боргу. Крім того, заявлена сума істотно перевищує первісний розмір зобов`язання, що свідчить про її недоведеність.

Звертає увагу, що частина майна та кредитних зобов`язань використовувалась позивачем виключно у господарській діяльності, а не в інтересах сім`ї. Водночас окремі зобов`язання, які виникли в період шлюбу та були пов`язані з потребами сім`ї, були фактично виконані відповідачем самостійно після припинення шлюбних відносин.

Також вважає, що наданий позивачем висновок експерта №23241 від 14.03.2023 року є неналежним доказом, оскільки виготовлений з порушенням вимог нормативних актів, зокрема без належної вихідної документації, технічної та правовстановлювальної інформації. Крім того, дослідження проведено без згоди власника майна та без належних правових підстав, що ставить під сумнів його допустимість.

Відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично спрямовані на: поділ майна подружжя без урахування майна та доходів, які використовував позивач та перекладення на відповідача зобов`язань, які не були взяті в інтересах сім`ї, а також ігнорування виконаних відповідачем боргових зобов`язань.

Також відповідач вважає, що позов подано зі значним пропуском строку позовної давності.

07.11.2023 до суду представником позивача адвокатом Висіцькою І.В. подано відповідь відзив (т.2 а.с.237-248), за змістом якого позивач не погоджується із викладеними у відзиві запереченнями, вважає їх необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, які не спростовують позовних вимог. Зокрема, стверджує, що ні на момент припинення фактичних шлюбних відносин ні на момент розірвання шлюбу між сторонами не було жодного спору чи непорозуміння щодо володіння/користування спільним майно подружжя, оскільки існувала домовленість, що відповідачці залишається квартира у м.Києві, а позивачу - земельна ділянка з недобудованим будинком, що не введений в експлуатацію та є будівельними матеріалами. Звертає увагу, до відповідач не зверталася до нього із позовом про усунення перешкод у користування спільним майном подружжя та аж до кінця 2016 року спору щодо поділу майна не існувало. Позивач вважає, що кредитні зобов`язання, оформлені під час шлюбу, є спільними та підлягають врахуванню при поділі майна, а також, що твердження відповідача про одноособове погашення кредитів є недоведеними та спростовуються матеріалами справи. Вважає, що відступлення прав вимоги за кредитним договором є законним і не залежить від згоди боржника, та що боргові зобов`язання, виконані позивачем після припинення зобов`язань, підлягають врахуванню при поділі як такі, що стосуються спільного майна подружжя. Звертає увагу, що твердження відповідача про удаваність договорів є припущеннями і не підтверджені належними доказами. Також вважає, що експертний висновок подано відповідно до вимог ЦПК України і є допустимим доказом, а доводи відповідача мають оціночний характер і не спростовують правову позицію позивача.

16.11.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 (т.3 а.с.2-11), за змістом якої відповідач також просить здійснити поділ майна, що перебуває у. спільній сумісній власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (РНОКІ111 НОМЕР_1 ) яке складається з:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3220881303:02:002’0096 площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське;

- матеріали будівництва, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське у формі будівель та споруд - будинок та огорожа;

- автомобіль RENAULT CLIO SYMBOL, легковий седан - В, 2004 р.в., ДНЗ АА9653 КВ. свідоцтво НОМЕР_4 від 10.06.2013;

- суму заборгованості за кредитним договором №542/ФКВ-07 від 24.05.2007 року в сумі 21850 (двадцять одна тисяча вісімсот п`ятдесят) доларів США 15 центів;

- визнати за ОСОБА_3 шляхом припинення права сумісної власності на наступне майно:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096 площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське;

- матеріали будівництва, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське у формі будівель та споруд - будинок та огорожа;

- визнати за ОСОБА_1 шляхом припинення права сумісної власності на автомобіль RENAULT CLIO SYMBOL, легковий седан 2004 р.в.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором №542/ФКВ-07 від 24.05.2007 року в розмірі 3625 (три тисячі шістсот двадцять п`ять) доларів США 15 центів в національній валюті гривні за курсом Національного банку України на дату винесення судового рішення;

- судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

Одночасно відповідач просила поновити строк на подання зустрічного позову, посилаючись на те, що після ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії первісного позову не мала можливості своєчасно звернутися із зустрічним позовом через перебування за межами України та відсутність можливості сплатити судовий збір, однак згодом така можливість з`явилася.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що 16 квітня 2005 року між нею та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року розірвано. При цьому фактичні шлюбні відносини та спільне ведення господарства сторони припинили ще у липні 2012 року.

Відповідач вказала, що під час шлюбу сторони набули у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, розташовану на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а також розміщені на ній будинок та огорожу (які у первісному позові визначені як будівельні матеріали), автомобіль Renault Clio Symbol 2004 року випуску та інше рухоме майно.

Також зазначала, що автомобіль Subaru Forester був придбаний під час шлюбу за кредитні кошти за кредитним договором №542/ФКВ-07 від 24 травня 2007 року, оформленим на її ім`я. Після фактичного припинення шлюбних відносин вона самостійно виконала кредитні зобов`язання за цим договором на суму 21850,15 доларів США, частково за рахунок коштів від продажу зазначеного автомобіля. Вважаючи, що спільні боргові зобов`язання також підлягають розподілу між сторонами, зазначила, що частина виконаного нею боргу, яка припадає на позивача, становить 18050,15 доларів США.

На думку відповідачкии, при поділі майна слід врахувати інтереси спільної дитини, яка проживає разом із нею та перебуває на її утриманні, а також те, що позивач сплачує аліменти у розмірі 2000 грн, які, за її твердженням, не покривають потреб дитини. Крім того, вона вказувала, що позивач використовував частину сімейних коштів для розвитку власного бізнесу, який не був предметом поділу та продовжує приносити йому прибуток.

З цих підстав ОСОБА_3 вважає за можливе відступити від принципу рівності часток подружжя та визначити її частку у спільному майні у розмірі 70 %, а частку відповідача — 30 %.

У зв`язку з цим просила здійснити поділ спільного майна подружжя, визнавши за нею право власності на земельну ділянку з розташованими на ній будинком та огорожею, за ОСОБА_1 — право власності на автомобіль Renault Clio Symbol, а також стягнути з останнього на її користь компенсацію частини виконаних нею кредитних зобов`язань у розмірі 3625 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення суду. Також просила покласти на ОСОБА_1 судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 64000,00грн.

28.12.2023 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (т.3 а.с.88-100), за змістом якого ОСОБА_1 заперечує проти зустрічного позову, вважаючи його необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підтверджений належними доказами, і зазначає, що майно подружжя має ділитися виходячи з презумпції рівності часток, оскільки правових підстав для відступу від рівності часток позивачкою не доведено. Зокрема, він не погоджується з вимогою про визначення часток у співвідношенні 30% та 70%, вказуючи, що сам факт проживання дитини з одним із батьків не є достатньою підставою для збільшення частки у спільному майні без доведення одночасно всіх передбачених законом умов, зокрема недостатності аліментів та реальних витрат на дитину, яких позивачка не підтвердила належними доказами. Також відповідач вказує, що позивачка не довела обставин щодо самостійного погашення кредиту за спірним договором, оскільки, за його позицією, кредитні зобов`язання виконувалися сторонами спільно, а значна частина боргу була погашена за рахунок коштів, отриманих від продажу спільного автомобіля, що також є спільним майном подружжя. Щодо земельної ділянки та будівельних матеріалів відповідач заперечує проти запропонованої оцінки, посилаючись на необхідність застосування експертної грошової оцінки відповідно до законодавства, та вказує на наявність висновку судового експерта, який, на його думку, є належним доказом, тоді як оцінка позивачки ґрунтується на оголошеннях з інтернет-ресурсів і не може вважатися доказом. Також він заперечує твердження про відсутність у позивачки іншого житла, зазначаючи, що до виїзду за кордон сторони фактично користувалися іншими об`єктами нерухомості, які залишалися у її користуванні, а будинок на спірній земельній ділянці не є єдиним можливим місцем проживання. Окремо відповідач зазначає, що заявлені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, не підтверджені належними доказами та не відповідають критеріям реальності й розумності, визначеним ЦПК України та практикою Верховного Суду і ЄСПЛ. Також він вказує, що позивачкою не було подано попереднього розрахунку судових витрат у встановленому порядку, що є підставою для відмови у їх відшкодуванні. Водночас ОСОБА_1 вважає, що всі доводи зустрічного позову не доведені належними та допустимими доказами, суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі та задовольнити первісні позовні вимоги, а питання судових витрат вирішити після ухвалення рішення у справі.

Ухвалою судді від 02.02.2017 позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків (т.1 а.с.20-21).

Ухвалою судді Бориспільського міськраойнного суду від 05.05.2017 було відкрито провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду (т.1 а.с.25).

16.06.2017 ОСОБА_1 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.1 а.с.46-48).

Протокольною ухвалою від 26.09.2017 було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог (т.1 а.с.53-54).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 26.09.2017 цивільну справу було передано для розгляду за підсудністю до Дарницького районного суду м.Києва (т.1 а.с.55-56).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м.Києва від 08.11.2017 справу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду (т.1 а.с.61).

За клопотанням представника позивача протокольною ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 24.10.2022 було вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т.1 а.с.184-186).

15.03.2023 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про зміну предмету позову (т.2 а.с.1-20), яка прийнята до розгляду протокольною ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 16.03.2023 (т.2 а.с.64).

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 16.03.2024 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна повернуто на розгляд за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області (т.2 а.с.65-66).

05.05.2023 вказана цивільна справа надійшла до Бориспільського міськрайонного суду та ухвалою від 17.05.2023 призначено до судового розгляду (т.2 а.с.75).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 14.09.2023 було вирішено продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т.2 а.с.105).

Протокольною ухвалою від 28.11.2023 було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя (т.3 а.с.23-24).

19.03.2024 проведено підготовче судове засідання, під час якого вчинені дії в межах ст.197 ЦПК України.

Ухвалою суду від 19.03.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т.3 а.с.215-216).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 первісний позов підтримали, проти задоволення зустрічного позову заперечували, підтвердивши обставини, викладені у поданих до суду заявах.

У судовому засіданні 06.05.2024 ОСОБА_1 надав особисті пояснення, зазначив, що під час шлюбу сторонами було придбано значну кількість майна, зокрема у 2005 році -квартиру, у 2009 році -земельну ділянку, яку в подальшому було відчужено з придбанням іншої земельної ділянки, що є предметом спору у даній справі, а також у 2011 році -трикімнатну квартиру. Зазначив, що рішенням суду право власності на квартири за ним визнано не було.

Пояснив, що автомобіль марки «Subaru» був проданий за сприяння свідка ОСОБА_6 , який знайшов покупця.

Після припинення сімейних відносин між сторонами, за його словами, існувала домовленість, відповідно до якої квартири мали залишитися відповідачці: в одній із них вона проживала разом із сином, інша здавалася в оренду. Натомість йому мала залишитися земельна ділянка та розташований на ній недобудований будинок, у якому він почав проживати. У 2016 році до нього приїхав знайомий із собакою, що стало причиною конфлікту між сторонами.

Також зазначив, що сторони обговорювали декілька варіантів поділу майна. Один із запропонованих варіантів передбачав виплату йому грошової компенсації вартості його частки у спільному майні в розмірі 25000 доларів США, однак виплата такої компенсації постійно відкладалася, у зв`язку з чим він звернувся до суду.

Пояснив, що транспортні засоби придбавалися в інтересах сім`ї. Автомобіль «Renault» був придбаний ним до укладення шлюбу. Хоча цей транспортний засіб і надалі зареєстрований за ним, фактично він був відчужений за генеральною довіреністю.

Щодо автомобіля «Subaru» зазначив, що кошти на його придбання були отримані за кредитним договором, який у подальшому було повністю погашено. Автомобілем переважно користувалася відповідачка. З огляду на значні витрати на його утримання сторони вирішили його продати, а натомість придбали автомобіль ЗАЗ FORZA, яким він користувався час від часу.

Зазначив, що автомобіль «Subaru» був проданий приблизно за 17000 доларів США. За його словами, після досягнення домовленості з банком щодо списання пені та частини відсотків виручені кошти були спрямовані на погашення кредитної заборгованості.

Стосовно автомобіля «Ford Fiesta» пояснив, що він використовувався обома сторонами для здійснення господарської діяльності та перевезення майна.

Також повідомив, що ОСОБА_7 був його колишнім бізнес-партнером, з яким у нього виник судовий спір щодо повернення позики, про що відповідачці було відомо. У подальшому на підставі судового рішення було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно.

Зазначив, що на даний час автомобіль ЗАЗ FORZA перебуває на штрафному майданчику, а автомобіль «Ford Fiesta» після розірвання шлюбу залишився у його користуванні та після дорожньо-транспортної пригоди перебуває у неробочому стані.

Крім того, пояснив, що в подальшому погасив заборгованість за кредитним договором перед своїм братом, який викупив право вимоги за боргом у фінансової компанії, у тому числі сплатив нараховану пеню, оскільки не бажав вести окремий судовий спір щодо її стягнення. Кошти для погашення зазначеної заборгованості, за його словами, були отримані ним у позику.

Представник відповідача ОСОБА_4 -Огли проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічний позов підтримав. Звертав увагу суду на те, що спірні транспортні засоби фактично не перебувають у володінні відповідачки, оскільки автомобілі «Subaru» та «Renault» були відчужені ще під час шлюбу сторін, а щодо двох інших транспортних засобів інформація про їх технічний стан та місцезнаходження відсутня. Також зазначив, що спір щодо поділу майна виник ще до розірвання шлюбу, у зв`язку з чим просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

У судовому засіданні 13.02.2025 відповідачка ОСОБА_3 підтримала правову позицію свого представника та надала особисті пояснення. Зазначила, що наприкінці весни - на початку літа 2012 року позивач залишив сім`ю та почав проживати з іншою жінкою. У подальшому їй стало відомо, що позивач самовільно зайняв садовий будинок, використовував його як офіс та неодноразово змінював замки. До суду із вимогами щодо спірної земельної ділянки раніше не зверталася, оскільки земельна ділянка була зареєстрована на її ім`я.

Щодо автомобіля «Subaru» підтвердила, що на його придбання було оформлено кредит. При цьому зазначила, що частину кредитної заборгованості погасила за рахунок власних коштів, зокрема 3500 доларів США були нею позичені, а ще 10500 доларів США становили її особисті заощадження.

Також пояснила, що автомобілі «Renault» та ЗАЗ FORZA перебували у користуванні позивача, тоді як про автомобіль «Ford Fiesta» їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що до зміни прізвища мав прізвище ОСОБА_8 . Із ОСОБА_9 він знайомий з 2002 року, а з ОСОБА_10 - з 2005 року. З його слів, після прийняття подружжям рішення про розірвання шлюбу у них виникли труднощі з погашенням кредиту. Він допомагав у пошуку покупця на автомобіль марки «Subaru».

Йому відомо, що автомобіль був проданий приблизно за 17000-18000 доларів США, при цьому майже вся отримана сума була спрямована на погашення кредитної заборгованості перед банком, а залишок становив близько 1000 доларів США.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що відповідачка є троюрідною сестрою її покійного чоловіка - ОСОБА_12 . За її словами, 07 червня 2012 року вона приїжджала до м. Києва на святкування дня народження ОСОБА_13 . На той час ОСОБА_14 разом із сім`єю вже не проживав.

Свідок ОСОБА_15 показала, що проживає в одному будинку з відповідачкою. Із сім`єю ОСОБА_16 вона познайомилася навесні 2011 року, коли цікавилася придбанням собаки такої ж породи, як у них. За її словами, навесні 2012 року ОСОБА_14 висловлював невдоволення сімейним життям та повідомляв про намір розлучитися, а з літа 2012 року фактично з родиною вже не проживав. Восени 2012 року ОСОБА_17 звернулася до неї з проханням позичити кошти для повного погашення кредиту в банку, у зв`язку з чим свідок передала їй у борг 3500 доларів США.

Свідок ОСОБА_18 показав, що є братом ОСОБА_13 та знайомий із ОСОБА_9 з 2005 року. За його словами, у 2012 році він перебував разом із родиною на святкуванні дня народження ОСОБА_19 та проживав у квартирі тітки, матері позивачки. У цей час ОСОБА_20 разом із сім`єю не проживав і приїздив лише забрати свої речі. Між сторонами виникла сварка, під час якої ОСОБА_20 вимагав передати йому ключі від дачного будинку. Коли свідок разом з ОСОБА_19 прибули на дачу, виявилося, що наявні ключі не підходять до замків, після чого ними були придбані та встановлені нові замки. Зі слів ОСОБА_19 йому відомо, що на дачі проживали знайомі ОСОБА_20 та що замки там неодноразово змінювалися. Також свідок зазначив, що у 2017 році допомагав ОСОБА_19 виконувати ремонтні роботи на дачі після пожежі. Крім того, йому відомо, що подружжю ОСОБА_16 належав автомобіль марки «Subaru», який був проданий у 2012 або 2013 році.

Свідок ОСОБА_21 показала, що є матір`ю позивачки. За її словами, у червні 2012 року донька святкувала ювілей, і саме в цей період ОСОБА_20 залишив сім`ю. Свідку відомо про наявність у сторін спільної дачі, де певний час проживав позивач, а згодом - його знайомий. Після пожежі, яка сталася на дачі, донька здійснила там ремонтні роботи з метою використання будинку для літнього відпочинку разом із сином. Також свідок зазначила, що після цього позивач на дачі не з`являвся.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 16 квітня 2005 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було зареєстровано шлюб, актовий запис №308, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_10 , виданим повторно 15 березня 2013 року (т.1 а.с.4).

Від шлюбу у подружжя народився син – ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Дарницького районного суду м.Київ від 24 квітня 2013 року (справа №753/5049/13-ц) шлюб між сторонами розірвано (т.1 а.с.9).

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 198 довтня 2017 року (справа №753/14139/17), залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи 01.088.2017 року та до повноліття дитини (т.2 а.с.142-148).

За час перебування у шлюбі сторони набули у власність нерухоме майно, а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, площею 0,1500 га, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське.

Ця обставина підтверджується копією Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 серпня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лихолат І.П. за реєстровим №1119 (т.1 а.с.5-8).

За змістом п.1.4 Договору купівлі-продажу, згода подружжя покупця на укладення цього Договору отримана у встановленому законом порядку. Справжність підпису на заяві засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лихолат І.П. 17 серпня 2009 року за реєстровим №1118.

Як визнано сторонами, на спірній здійснено будівництво недобудови (будинок, фундамент, огорожа) - будівельних матеріалів (робіт) з будівництва, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське.

Ця обставина також підтверджується Висновком експерта № 23241 за результатами проведення будівельно-технічного, оціночно-земельного та земельно-технічного дослідження від 14 березня 2023 року, складеного судовим експертом Лісниченко С.В. на замовлення позивача (т.3 а.с.48-86).

Так, під час проведення візуального обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське, встановлено : конфігурація меж - у формі прямокутника (25м х 60 м), огорожа – влаштована по периметру, в межах ділянки розташовані фундамент та будівля КЖ.

Суд звертає увагу, що відповідно до поставлених на вирішення експерта питань, предметом дослідження було встановлення технічної можливості поділу спірної земельної ділянки та визначення варіантів поділу відповідно до часток співвласників по частини кожному, без врахування розташованих на вказаній земельній ділянці самочинно збудованих незавершених будівництвом будівель і споруд (будинок, фундамент, огорожа). А також визначено два варіанта поділу, обидва з яких передбачають поділ земельної ділянки на два рівні прямокутники у такий спосіб, що зведений на земельній ділянці незавершений будівництвом будинок знаходиться на одній з виділених частин.

Як визначено експертом, вартість будівельних робіт (у тому числі матеріалів) з будівництва розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське будівель та споруд (будинок, фундамент, огорожа), з врахуванням їх фізичного зносу, згідно даних візуально-інструментального обстеження, станом на час проведення дослідження, становить 1052075 гривень (т.3 а.с.70). При цьому вартість земельної ділянки в цінах на час проведення дослідження, становить 445200 гривень без ПДВ (т.3 а.с.69).

З дослідницької частини висновку експерта вбачається, що вартість будівельних робіт (у тому числі матеріалів) з будівництва розташованих на спірній земельній ділянці будівель та споруд (будинок, фундамент, огорожа), з врахуванням їх фізичного зносу (26%), визначалася експертом як залишкова вартість вказаних будівель і споруд.

При цьому, оскільки акти виконаних робіт форми КБ-2в на будівництво будівель і споруд (будинок, фундамент, огорожа) не отримано, визначалася вартість заміщення, згідно із даними збірника укрупнених показників відновної вартості (УПВВ). З огляду на цю обставину експерт враховував, що будівництво вказаних об`єктів виконувалось господарським способом, в зв`язку з чим їх вартість заміщення відповідно до загальних вказівок збірника УППВ зменшується на 12%.

Встановлена будівельна готовність незавершеного будівництвом будинку відповідно до даних візуально-інструментального обстеження становить 89%.

Також судом встановлено, що у період шлюбу подружжям було набуто у власність наступне рухоме майно:

- автомобіль ЗАЗ FORZA 4854 легковий хетчбек-В, 2011 р.в. ДНЗ НОМЕР_5 , що підтверджується: Договором №214109-Y00761 від 26 вересня 2011 року, специфікацією, Актом прийому-передачі автомобіля №nk25050301 від 27.09.2011 (т.1 а.с.149-152), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 27.09.2011 (т.3 а.с.197), а також відповіддю Територіального сервісного центру №3246 від 20.01.2024 №31/10-3246/В-14 (т.3 а.с.188), відповідно до якої за позивачем з 27.09.2011 зареєстрований вищевказаний автомобіль ЗАЗ FORZA, 2011 року випуску, кузов НОМЕР_11 д.н.з. НОМЕР_5 .

Для придбання вказаного автомобіля вартістю 86620,00 гривень позивачем ОСОБА_1 було отримано кредит в ПАТ «УКРСОЦБАНК» на суму 69296 гривень, що підтверджується копією Договору кредиту №041/041008577/09-KR на купівлю автотранспортних засобів від 29.09.2011 року, про що зазначено у п.1.2 Договору (т.1 а.с.155-163). При цьому суд звертає увагу, що кредит надавався строком до 28 вересня 2016 року та його погашення мало відбуватися ануїтетними щомісячними платежами по 1154,93 грн. до 29 числа (включно) кожного місяця (пп. 1.1.1 п.1.1 Кредитного договору , т.1 а.с.155)

Кредит укладався за письмовою заявою-згодою відповідача ОСОБА_24 (т.1 а.с.163).

Також встановлено, що на момент розірвання шлюбу, заборгованість за кредитом не була погашена, внаслідок чого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис за реєстровим №24861 (т.1 а.с.170), відповідно до якого стягнуто на користь ПАТ «УКСОЦБАНК» з ОСОБА_1 прострочену заборгованість, яка складається з : основного боргу - 55283,19 грн., а також заборгованості по нарахованим процентам – 60585,80 грн., всього на загальну суму 115868,99 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 02 березня 2020 року (справа №759/2949/20) заяву АТ «Альфа-Банк» задоволено, замінено стягувача ПАТ «УКРСОЦБАНК» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк» у виконавчому провадженні по виконавчому напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., зареєстрованому в реєстрі за №242862 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що виникла по Договору купівлі-продажу автотранспортного засобу №041/041008577/09-KR від 29.09.2011, а саме: прострочена заборгованість 55283,19 грн., прострочена заборгованість по нарахованим процентам – 60585,80 грн., а всього на загальну суму - 115868,99 грн. (т.1 а.с.171-172).

Як вбачається з наданих документів, 22 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Карточка Плюс» та громадянином України ОСОБА_25 було укладено Договір про відступлення права вимоги №22/04/21-А та складено Акт приймання-передачі документів, відповідно до яких ТОВ «ФК «Карточка Плюс» відступило ОСОБА_26 право вимоги за договором кредиту №041/041008577/09-KR від 29.09.2011, що укладений між АКБ СР «УКРСОЦБАНК»(правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 , у тому числі:

- право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до Основного договору в сумі 55283,19 грн.; право вимоги сплати процентів за користування кредитом, встановленому основним договором, нарахованих та несплачених станом на дату підписання цього Договору в сумі 68412,75 грн., а також право вимоги сплати процентів за користування кредитом, нарахованих у майбутньому; право вимоги сплати пені та штрафів в розмірі 175763,31 грн.(т.1 а.с.173-175).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань перед новим кредитором позивачем ОСОБА_1 надано копію розписки ОСОБА_25 від 25.03.2023 (т.3 а.с.46-47) про отримання готівкою від ОСОБА_1 , суму 299459,25 грн. в рахунок боргу за Договором кредиту №041/041008577/09-KR на купівлю автотранспортних засобів від 29.09.2011 року та Договору про відступлення права вимоги №22/04/21-А від 22.04.2021.

В цьому зв`язку суд звертає увагу, що жодних належних доказів, що позивач звертався до відповідачки з вимогою виконання спільного обов`язку з погашення кредиту, отриманого на придбання автомобіля ЗАЗ FORZA, з моменту розірвання шлюбу, до подання заяви про зміну предмету позову від 05 лютого 2024 року (т.3 а.с.181-186), позивачем не надано.

Як визнано позивачем ОСОБА_1 , зазначений автомобіль ЗАЗ FORZA, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , перебуває у його володінні.

Водночас належних і допустимих доказів вартості спірного автомобіля суду надано не було.

Позивач за змістом заяви про зміну предмету позову (т.3 а.с.183) визначив вартість автомобіля на рівні даних, розміщених на сайті avto.ria в сумі, еквівалентній 2500 доларів США за офіційним курсом, встановленим НБУ станом на 28.12.2023 (2500х37,62=94050).

Жодною зі сторін не надано суду ані звіту про оцінку спірного автомобіля, ані висновку судового експерта, якими було б визначено його дійсну ринкову вартість.

Судом встановлено, що спірний - автомобіль Renault Clio Symbol 2004 р.в., ДНЗ НОМЕР_3 , згідно із відповіддю Територіального сервісного центру №3246 від 20.01.2024 №31/10-3246/В-14 (т.3 а.с.188) зареєстрований за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.06.2004 року. Тобто до укладення шлюбу між сторонами.

Згідно з поясненнями позивача, наданими у судовому засіданні, автомобіль вибув з його володіння у зв`язку з передачею іншій особі за генеральною довіреністю.

Також, як визнано сторонами, у період шлюбу ними також був придбаний та у подальшому відчужений автомобіль Subaru Forester.

При цьому позивачем ОСОБА_1 не заперечується, що вказаний автомобіль був придбаний за кредитні кошти, отримані відповідачкою ОСОБА_3 за кредитним договором №542/ФКВ-07 від 24 травня 2007 року, оформленим на її ім`я, на той час – ОСОБА_27 (т.2 а.с.138-140).

Так, згідно із наданими документами відповідач ОСОБА_3 (на той час – ОСОБА_27 ) 25 травня 2007 року уклала з АТ «Український промисловий банк» Кредитний договір №542/ФКВ-07 про отримання кредиту в сумі 30722 долари США для придбання легкового автомобіля для особистих потреб (т.2 а.с.138).

Згідно із Додатковим Договором №1 від 03 жовтня 2012 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_27 , сторони домовилися, що станом на дату його укладення розмір заборгованості за кредитним договором №542/ФКВ-07 від 24 травня 2007 року становить 21850,15 доларів США, та встановлено, що розмір заборгованості з урахуванням курсу : 1 долар США = 5,8715 гривень, - становить 128295,34 грн. (т.2 а.с.139-140).

Згідно із довідкою № 05-992824 від 06 жовтня 2012 року, виданою начальником Департаменту клієнтської підтримки ПАТ «Дельта Банк», Кредитний договір №542/ФКВ-07, укладений 24.05.2007 року між ОСОБА_27 та ТОВ «Український промисловий банк» припинив свою дію з 05.10.2012 у зв`язку з повним виконанням боржником зобов`язань за вказаним Кредитним договором перед Кредитором (т.2 а.с.141).

В цьому зв`язку суд звертає увагу, що сторони визнали той факт, що погашення кредиту здійснювалося за рахунок коштів, отриманих від продажу автомобіля Subaru Forester, а також зауважує, що належних і допустимих доказів які б підтверджували, що заборгованість за кредитом погашалась відповідачкою частково за рахунок її власних коштів та заощаджень, суду надано не було.

Станом на дату погашення кредиту на 05.10.2012 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та, як було неодноразово встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме: рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 24.04.2013 року, яким було розірвано шлюб між сторонами, а також рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 02 серпня 2021 року у справі №753/11183/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_21 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомості (квартир) недійсними із переведення прав і обов`язків покупця такої нерухомості на позивача (т.1 а.с.93-104) , - сторони припинили ведення спільного господарства з жовтня 2012 року.

На переконання суду сам факт спільного рішення сторін щодо відчуження спільного автомобіля з метою погашення кредитної заборгованості, що підтверджено показаннями допитаного свідка ОСОБА_6 , підтверджує цю обставину.

Крім того, суд враховує, що жодних належних і допустимих доказів, що зазначений позивачем автомобіль FORD FIESTA COURIRER VAN, вантажний малотонажний фургон-В, 2000 р.в., ДНЗ НОМЕР_7 (свідоцтво НОМЕР_8 від 07.04.2006) також був набутий сторонами у період шлюбу, окрім постанови про розшук майна боржника від 19.11.2013, винесеної старшим державним виконавцем органу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у виконавчому провадженні №ВП 36691293 з примусового виконання виконавчого напису №270, виданого 30.06.2011 приватним нотаріусом КМНО Рябикіним А.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 боргу в розмірі 247920грн. (т.1 а.с.179), сторонами не надано.

Вказане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 07.04.2006 позивачем суду також не надано.

Не надано доказів того, що зазначений автомобіль перебуває у власності позивача, а також доказів, які б підтверджували його дійсну ринкову вартість.

Перевіркою даних, які перебувають у публічному доступі встановлено, що інформація про вказане виконавче провадження (ВП36691293) в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня.

При цьому суд звертає увагу, що належних і допустимих письмових доказів укладення зазначеного позивачем договору позики від 30.06.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. за реєстровим №2361, у розмірі 247920,00 грн., окрім вищевказаної копії постанови державного виконавця від 19.11.2013 (ВП №36691293), а також копії листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рябикіної А.А. від 04 серпня 2017 року (т.1 а.с.177), суду не надано.

Згідно із вищевказаним листом приватний нотаріус КМНО Рябикіна А.А. на заяву ОСОБА_1 повідомила, що 30 червня 2011 року за реєстром №2361 був посвідчений договір позики грошей 172500 гривень, що в еквіваленті складає 15000 євро. Сторони по договору: позичальник – ОСОБА_5 , позичальник – ОСОБА_1 (т.1а.с. 177).

Таким чином, наявні письмові докази не містять даних, з якою метою була отримана позика та на які потреби використана позивачем, який, як визнано сторонами, та підтверджується долученими до матеріалів справи Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, у період шлюбу здійснював господарську діяльність (т.2 а.с.159-172).

Відсутні також докази, з яких саме платежів (основної суми позики, відсотків, неустойки чи інших передбачених договором обов`язкових платежів) складалася зазначена у постанові державного виконавця сума боргу в розмірі 247920грн.,що була стягнута на підставі вищевказаного виконавчого напису №270, виданого 30.06.2011 приватним нотаріусом КМНО Рябикіною А.А., та яка істотно перевищує розмір позики, зазначений у листі нотаріуса – 172500 грн. (т.1 а.с.179).

Не надано також доказів реального виконання зобов`язання позивачем ОСОБА_1 за вказаним договором позики.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сторонами лише частково доведені заявлені позовні вимоги в частині поділу спільно нажитого майна з урахуванням виконаних сторонами боргових зобов`язань, а саме: в частині поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське, та розташованих на ній будівельних матеріалів (робіт) з будівництва будівель та споруд (будинок, фундамент, огорожа); автомобіля ЗАЗ FORZA 4854 легковий хетчбек-В, 2011 р.в. ДНЗ НОМЕР_5 .

А також встановлено, що позивачем пропущено строк пред`явлення вимоги щодо покладення на відповідача обов`язку з погашення суми заборгованості за договором кредиту № 041/041008577/09-KR від 29.09.2011.

Встановлено, що спірні правовідносини між сторонами врегульовані главою 8 «Право спільної сумісної власності подружжя» Сімейного кодексу України та главою 26 «Право спільної власності» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.15 , ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів, визначені ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із вимогами частин 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічні положення містяться у ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України.

Відповідно до змісту частин 1, 2, 3 статті 61 Сімейного кодексу України об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно з частиною 1 статті 69, частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст.70 Сімейного кодексу України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до вимог ч.3 ст.70 Сімейного кодексу України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ч.ч.2, 4-5 цієї статті неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За змістом ч.ч.1-3 ст.370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно із положеннями ч.ч.1-2 ст.364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Проаналізувавши встановлені у судовому засіданні фактичні обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від принципу рівності часток подружжя.

При цьому суд враховує, що сам по собі факт наявності у сторін неповнолітнього сина, який з березня 2022 року проживає з відповідачкою за кордоном у Республіці Польща, що не заперечувалося сторонами та підтверджується наданими відповідачкою документами про реєстрацію за місцем перебування (т. 1, а.с. 129–132), не є безумною підставою для відступу від рівності часток у спільному майні подружжя.

Не є такою підставою і розмір аліментів, що стягуються з позивача на утримання дитини, оскільки відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів може бути змінений судом у разі зміни обставин за позовом платника або одержувача аліментів.

Щодо врахування під час поділу спільного майна грошових зобов`язань, які виконувалися сторонами самостійно, суд зазначає наступне.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 754/11103/16-ц, а саме, що праву на спільну сумісну власність на майно кореспондується боргове зобов`язання – повернення грошової суми, що позичалася на придбання цього майна. Відповідач у вказаній справі посилався на те, що він одноособово повертає кредит, отриманий на придбання спірного майна.

Верховний Суд вважав, що для правильного вирішення суду належало встановити, яка частина кредиту погашена за час шлюбу, а також яка частина кредитних коштів повернута самостійно відповідачем, та яка частина зобов`язань перед банком залишається непогашеною, визначити розмір спільного боргу та здійснити розподіл майна із його урахуванням.

З огляду на викладене частина кредиту, сплачена сторонами самостійно за кредитами, отриманими на придбання спільного майна має враховуватися при його розподілі.

Водночас суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що сума заборгованості за договором позики від 30.06.2011, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. за реєстровим № 2361, у розмірі 247920,00 грн. підлягає врахуванню при поділі спільного майна подружжя. Зокрема, не підтверджено суму боргу та, що зазначена у договорі позики сума 172500грн., була отримана позивачем та використана в інтересах сім`ї, а саме на придбання (створення) спірного майна.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду, зазначені у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 295/9244/17 про те, що виконання кредитних зобов`язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок особистих коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 Цивільного кодексу України (право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці). Зазначена компенсація може бути стягнута лише у разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості.

Водночас підстави для задоволення вимоги відповідачки ОСОБА_3 про стягнення з позивача ОСОБА_1 3625 доларів США 15 центів у національній валюті за курсом НБУ на день ухвалення рішення відсутні, оскільки, як зазначено вище, відповідачем не доведено факт погашення заборгованості за рахунок її особистих коштів.

Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання за ним у рахунок поділу спільного майна подружжя суми заборгованості за кредитним договором № 041/041008577/09-KR від 29.09.2011, сплаченої ним у розмірі 299459,25 грн., суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Зазначена вимога суперечить положенням частин 1–3 статті 13 ЦК України, оскільки строк виконання зобов`язань за кредитним договором встановлено відповідно до графіка ануїтетних платежів, та строк останнього платежу сплив 28.09.2016. У зв`язку з невиконанням зобов`язань приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 31.10.2017 було вчинено виконавчий напис № 24861 про стягнення заборгованості в сумі 115868,99 грн (т. 1, а.с. 171–172). Право вимоги щодо цієї заборгованості було відступлено за договором відступлення права вимоги № 22/04/21-А від 22.04.2021, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Карточка Плюс» та ОСОБА_25 .

Так, у період з 12.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України діяв карантин, запроваджений у зв`язку з поширенням COVID-19, а з 24.02.2022 і до теперішнього часу в Україні діє правовий режим воєнного стану

На момент укладення договору, а також на момент погашення заборгованості перед новим кредитором ОСОБА_25 25.03.2023 у сумі 299459,25 грн. були чинними положення пунктів 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими передбачено звільнення позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені), а в період дії воєнного стану - також від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами. Крім того, нараховані з 24.02.2022 неустойка (штраф, пеня) та інші платежі за таке прострочення підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, на момент відступлення права вимоги та на момент погашення позивачем заборгованості законодавством були встановлені обмеження щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені), а також звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

За таких обставин сплата позивачем на користь нового кредитора суми, яка більш ніж удвічі перевищує розмір заборгованості, визначеної виконавчим написом нотаріуса, сама по собі не може безумовно покладати на відповідачку обов`язок брати участь у відшкодуванні таких витрат без доведення їх правомірності, необхідності та зв`язку зі спільними зобов`язаннями подружжя.

Суд виходить із того, що спірні кредитні зобов`язання підлягали виконанню відповідно до графіка ануїтетних платежів, а строк виконання останнього платежу настав 28.09.2016.

Саме з цього моменту сторонам було відомо або повинно було бути відомо про обсяг невиконаного зобов`язання та можливе порушення їхніх майнових прав, пов`язаних із виконанням спільного боргу подружжя.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України перебіг позовної давності було продовжено на строк дії карантину. Водночас такі положення набрали чинності 02.04.2020 та не можуть відновлювати позовну давність, яка спливла до набрання ними чинності.

Оскільки трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, сплив до введення законодавчого механізму його продовження на час карантину, підстав для застосування пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин немає.

Таким чином, враховуючи заяву відповідачки про застосування позовної давності, суд доходить висновку про сплив строку позовної давності щодо цієї вимоги, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частин 1–3 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При цьому при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які можуть порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також інші форми зловживання правом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що включення позивачем до складу спільного майна подружжя автомобіля Renault Clio Symbol 2004 р.в., ДНЗ НОМЕР_3 , який був набутим ним до укладення шлюбу з відповідачкою, та, як визнано позивачем, ним відчужений, свідчить про спрямованість відповідних вимог на штучне розширення масиву спільного майна з метою подальшого поділу без урахування різниці у вартості часток та без визначення відповідної грошової компенсації.

Разом із тим, відповідачкою також не доведено наявності правових підстав для віднесення зазначеного автомобіля до спільної сумісної власності подружжя та його поділу.

Оскільки належних і допустимих доказів придбання у період шлюбу позивачем зазначеного автомобіля FORD FIESTA COURIRER VAN, вантажний малотонажний фургон-В, 2000 р.в., ДНЗ НОМЕР_7 , вимоги позивача ОСОБА_1 в частині поділу цього транспортного засобу та врахування його вартості при розподілі іншого майна задоволенню не підлягають.

У зв`язку з викладеним підстави для задоволення первісного та зустрічного позовів у цій частині відсутні.

З огляду на встановлені судом обставини, а також характер заявлених сторонами вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів у частині поділу спільного майна подружжя, до складу якого входять: земельна ділянка із розташованими на ній об`єктами незавершеного будівництва (будівельні матеріали та виконані будівельні роботи: будинок, фундамент, огорожа), а також автомобіль ЗАЗ FORZA 4854, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 .

Суд враховує, що відповідачем не доведено наявності підстав для відступу від рівності часток подружжя, передбаченої статтею 70 Сімейного кодексу України, у зв`язку з чим майно підлягає поділу виходячи з принципу рівності часток сторін.

Вирішуючи питання щодо можливості розподілу спільного майна подружжя в натурі, суд враховує наступне.

Встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо вартості спірного автомобіля ЗАЗ FORZA. Разом із цим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б дозволили визначити реальну ринкову вартість спірного автомобіля.

Так, надані стороною позивача відомості щодо вартості транспортного засобу ґрунтуються на усереднених пропозиціях ринку (зокрема даних онлайн-платформи AutoRia), які відображають орієнтовну вартість аналогічних транспортних засобів, але не є індивідуальною оцінкою конкретного автомобіля з урахуванням його технічного стану, ступеня зносу та фактичної експлуатації.

Щодо спірного нерухомого майна суд зазначає, що його реальний поділ у натурі у запропонованих сторонами варіантах є неможливим, оскільки визначені експертом варіанти поділу земельної ділянки передбачають розміщення об`єктів незавершеного будівництва на одній із виділених часток, що призводить до істотного порушення принципу рівності часток співвласників, оскільки вартість будівельних матеріалів, використаних для будівництва незавершеного будівництвом будинку, фундаменту та огорожі, більш ніж у двічі перевищує вартість земельної ділянки.

Водночас обраний сторонами спосіб захисту не дає суду підстав для припинення права власності будь-кого із співвласників на його частку у спільному майні та присудження грошової компенсації замість такої частки. Здійснення поділу майна у такий спосіб можливе лише за наявності передбачених законом умов, зокрема щодо внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду та дотримання гарантій майнових прав співвласника.

Крім того, жодна із сторін згоди на отримання грошової компенсації в рахунок належної їй частки у майні не надала.

Відсутність належних доказів ринкової вартості транспортного засобу ЗАЗ FORZA та невизначеність сторонами механізму грошової компенсації різниці у вартості часток (невнесення коштів на депозитний рахунок суду, ненадання згоди на отримання грошової компенсації в рахунок належної частки у майні) унеможливлюють забезпечення такої компенсації з метою дотримання принципу рівності часток при поділі майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неможливість поділу спірного майна у натурі із збереженням балансу прав сторін.

За таких обставин спірне майно - земельна ділянка з об`єктами незавершеного будівництва та автомобіль ЗАЗ FORZA – слід залишити у спільній частковій власності сторін із визначенням рівних часток по 1/2 за кожним.

Підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності за первісним позовом в цій частині заявлених вимог у суду відсутні.

Так, жодних належних і допустимих доказів того, що між сторонами існував спір про право на момент розірвання шлюбу, суду не надано. Натомість у рішенні Дарницького районного суду міста Київа від 24 квітня 2013 року, яким було розірвано шлюб між сторонами, встановлено, що спору про розподіл майна між сторонам на день розгляду справи не виникає (т.1 а.с.90.

Фактично, з урахуванням наданих суду доказів, такий спір щодо порядку користування та розпорядження спільним майном подружжя між сторонами виник у червні 2016 року, про що свідчать відповіді з Бориспільського міського відділу поліції (з обслуговування м.Бориспіль та Бориспільського району) та з Бориспільської міжрайонної прокуратури (т.2 а.с.135,136) на звернення відповідачки щодо неправомірних дій позивача, який без її відома та згоди здавав в оренду недобудований будинок своєму знайомому ОСОБА_28 .

З позовом про поділ майна подружжя позивач звернувся до суду у жовтні 2017 року, а тому строк позовної давності ним не порушений.

При цьому суд враховує, що відповідно до вимог ч.2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Тому, сам лише факт зміни предмету позову – доповнення переліку майна, яке підлягає поділу спірним автомобілем ЗАЗ FORZA – не свідчать про пропуск строку позовної давності.

Позивач заяви про застосування позовної давності щодо зустрічних вимог відповідачки не подавав.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір: у розмірі 552,00 грн. та в сумі 759,00 грн. (т.1 а.с.13-а, 24), в сумі 6649,80 грн. (т.1 а.с.45), 1080,00грн . (т.3 а.с.187), тобто на загальну суму 9040,80 грн.

Відповідачем сплачено судовий збір в сумі 8052,00грн. (т.3 а.с.1), що становить 3 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 року (2684,00х3=8052,00).

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, часткового задоволення як первісного, так і зустрічного позовів, а також характеру та обсягу задоволених вимог кожної зі сторін, підстави для взаємного розподілу судових витрат і стягнення судового збору на користь будь-якої зі сторін відсутні.

Обома сторонами подано орієнтовні (попередні) розрахунки витрат на професійну правничу допомогу (т.3, а.с. 9, 102), а також зазначено про намір подати повний розрахунок таких витрат із підтверджуючими документами після ухвалення судового рішення.

Інші документально підтверджені судові витрати по справі не значаться.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Поділити майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне майно:

- на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське;

- на 1/2 частину будівельних матеріалів (робіт) з будівництва, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське, будівель та споруд (будинок, фундамент, огорожа), загальною вартістю, з врахуванням їх фізичного зносу, 1052075,00 грн. без ПДВ (один мільйон п`ятдесят дві тисячі сімдесят п`ять гривень 00 коп.);

- на 1/2 частину автомобіля ЗАЗ FORZA 4854 легковий хетчбек-В, 2011 р.в. ДНЗ НОМЕР_5 свідоцтво САК 086197 від 27.09.2011 р.в..

Визнати за ОСОБА_3 право власності на наступне майно:

- на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське;

- на 1/2 частину будівельних матеріалів (робіт) з будівництва, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 3220881303:02:002:0096, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада, с. Петровське, будівель та споруд (будинок, фундамент, огорожа), загальною вартістю, з врахуванням їх фізичного зносу, 1052075,00 грн без ПДВ (один мільйон п`ятдесят дві тисячі сімдесят п`ять гривень 00 коп.);

- на 1/2 частину автомобіля ЗАЗ FORZA 4854 легковий хетчбек-В, 2011 р.в. ДНЗ НОМЕР_5 свідоцтво САК 086197 від 27.09.2011 р.в..

В задоволенні іншої частини позовних вимог за первісним та зустрічним позовом, у тому числі щодо поділу майна в натурі та припинення спільної часткової власності – відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня його підписання (проголошення).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : І. В. Муранова-Лесів