Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №357/14019/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14019/25

Провадження № 2-др/357/45/26

УХВАЛА

про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення

03 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя – Цукуров В. П.,

секретар судового засідання – Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав (а.с.2-6). У тексті позовної заяви зазначено, що представником позивача є адвокат Мочинський А.Р., а також приєднано документи, що підтверджують його повноваження – ордер серія АІ №1988313 від 30.08.2025 року та копія договору про надання правової допомоги №59 від 16.07.2025 року (а.с.13, 14-19).

06.10.2025 року судом було відкрито провадження у справі, постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с.27-28).

30.10.2025 року ані позивач, ані її представник в підготовче судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв або клопотань від них на адресу суду не надходило, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу «Ухвала про відкриття провадження у справі» позивачу та її представнику до їхніх електронних кабінетів (а.с. 41, 42). Судове засідання було відкладено на 18.11.2025 року (а.с.36).

18.11.2025 року ані позивач, ані її представник в підготовче судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документу «Судова повістка про виклик до суду» позивачу та її представнику до їхніх електронних кабінетів (а.с. 43, 44). У день судового засідання через канцелярію суду позивач подала клопотання про відкладення розгляду справи. У судовому засіданні, проведеному за участю представника відповідача та представника третьої особи, суд постановив відкласти судове засідання на 17.12.2025 року (а.с.47-48).

17.12.2026 року в судовому засіданні, проведеному за участю позивача, суд виконав приписи ст.197 ЦПК України та закрив підготовче провадження у справі, призначивши судове засідання для розгляду справи по суті на 05.02.2026 року (а.с.79-80, 81).

05.02.2025 року ані позивач, ані її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою позивача та довідками про доставку електронного документу «Судова повістка про виклик до суду» позивачу та її представнику до їхніх електронних кабінетів (а.с. 82, 89, 90). У день судового засідання від представника позивача – адвоката Мочинського А.Р., на адресу суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з його занятістю в іншому судовому процесі (а.с.96-98). Судове засідання було відкладено на 18.03.2026 року (а.с. 101).

18.03.2026 року ані позивач, ані її представник в судове засідання не з`явилися знову, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим конвертом з довідкою поштового відділення та довідками про доставку електронного документу «Судова повістка про виклик до суду» позивачу та її представнику до їхніх електронних кабінетів (а.с. 105, 107, 108). У день судового засідання від представника позивача – адвоката Мочинського А.Р., на адресу суду надійшло повторне клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з хворобою дитини позивача, та, як наслідок неможливістю явки позивача та її дитини до суду (а.с. 109-110). Про причини неявки у судове засідання представника позивача в клопотанні не зазначено.

18.03.2026 року ухвалою суду визнано дії позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Мочинського А.Р. зловживанням процесуальними правами (а.с. 117-119).

18.03.2026 року ухвалою суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав було залишено без розгляду у зв`язку у зв`язку з повторною неявкою Позивача/її представника в судові засідання (а.с. 113-116).

Зміст вимог заяви. Позиції сторін.

31.03.2026 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку від представника Відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в якій останній просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з Позивача на користь Відповідача понесені ним судові витрати у розмірі 10000,00 гривень. Заяву мотивовано тим, що на думку представника Відповідача мали місце зловживання процесуальними правами Позивачем та її представником (а.с. 126-127).

07.04.2026 року до канцелярії суду представником Відповідача подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких останній просив суд відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі. Зазначив, що в даному випадку не мало місце зловживання процесуальними правами з боку Позивача та її представника. Окрім того, заявлена сума витрат не відповідає критерію співмірності, не корелює з фактичним обсягом виконаних робіт та є завищеною (а.с.141-143).

27.04.2026 року до канцелярії суду Позивачем подано клопотання, у якому остання заперечувала проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Зазначила, що з 20.04.2025 року Відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків так як залишив територію України та поїхав за кордон. Протягом усього життя дитини її утримувала лише Позивач. Відповідач сплачує мізерні аліменти в розмірі 3300,00 гривень, яких недостатньо для повного та всебічного розвитку та життя дитини. Його заборгованість зі сплати аліментів становить 8153,50 гривень, що підтверджується відповідним розрахунком, складеним державним виконавцем (а.с. 144).

03.06.2026 року у судове засідання сторони/їхні представники не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, неприбуття у судове засідання учасників даної справи не перешкоджає розгляду заяви про ухваленню додаткового рішення.

Норми процесуального та матеріального права України, якими керується суд.

За правилами статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги на рахунок держави.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, ст. 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. У пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

Висновки суду.

З викладеного вбачається, що стягнення з позивача компенсації понесених Відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Отже, нормою ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на яку Відповідач посилається як на підставу стягнення судових витрат з Позивача, передбачено право Відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій Позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат Відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії Позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення Позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії Позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 26.09.2018 року по справі №148/312/16-ц, у постанові від 12.11.2020 року у справі № 359/9512/17, у постанові від 14.01.2021 року у справі № 521/3011/18.

18.03.2026 року ухвалою суду визнано дії позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Мочинського А.Р. зловживанням процесуальними правами (а.с. 117-119). Як встановлено судом, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, Позивач не з`явилася в чотири із п`яти судових засідань, а її представник не з`явився у всі п`ять судових засідань. Судом ураховано, що справа перебувала у провадженні суду шість з половиною місяців, судом було виділено необхідний процесуальний час та призначено п`ять судових засідань (три підготовчих і два по суті), на відкриття провадження, процесуальні дії та повідомлення її учасників було витрачено ресурс (державні кошти та робота працівників апарату). Питання вирішення даного судового спору також було предметом розгляду Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, з приводу чого було ухвалено відповідне рішення. Отже, судом констатовано, що такі дії Позивача та її представника (неявка в судові засідання) є діями, спрямованими на безпідставне затягування розгляду справи, а тому визнано судом зловживанням процесуальними правами на підставі п.1 ч.2 ст.44 ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, 21.10.2025 року між Відповідачем та Адвокатським бюро «Сергія Дейнеки» було укладено договір №87 про надання правничої допомоги, додатком №1 до якого передбачено, що вартість правничої допомоги становить відповідно до акту правничої допомоги. Витрати на правничу допомогу сплачуються клієнтом на підставі розрахунку витрат на правничу допомогу та акту наданої правничої допомоги (а.с. 128, 129).

В акті про надання правничої допомоги до договору №87 від 21.10.2025 року (а.с. 130) зазначено, що адвокатом надано наступні послуги загальною вартістю 10000,00 гривень:

адвокатський запит – 1000,00 гривень;

ознайомлення з матеріалами цивільної справи та вивчення і аналіз документів – 2000,00 гривень;

узгодження правової позиції, написання відзиву, ксерокопіювання документів та подання до суду – 4000,00 гривень;

участь у судовому засіданні (30.10.2025 року) – 1000,00 гривень;

складання заяви та подання до суду – 1000,00 гривень;

участь у судовому засіданні (18.03.2026 року) – 1000,00 гривень.

Разом із тим, сам по собі факт погодження сторонами розміру гонорару та наявність відповідних підтверджуючих документів не є безумовною підставою для покладення всієї суми витрат на іншу сторону спору. Вирішуючи питання про їх розподіл, суд зобов`язаний перевірити не лише реальність таких витрат, а й їх необхідність та співмірність із критеріями, визначеними частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що у даній цивільній справі представник Відповідача брав фактичну участь у одному підготовчому судовому засіданні, яке було відкладено на іншу дату, а також у одному судовому засіданні, під час якого справа по суті не розглядалася. Окрім того, за час перебування справи у провадженні суду, представником Відповідача було підготовлено та подано до суду два процесуальних документи: відзив на позовну заяву та заяву про проведення підготовчого судового засідання без його участі. Тобто участь адвоката у даній справі не потребувала значного обсягу доказування чи проведення численних судових засідань, а також не пов`язана із значним публічним інтересом або складними правовими питаннями.

Крім цього, через систематичну неявку Позивача та її представника у більшість судових засідань, справа по суті не розглядалася.

Крім того, з про надання правничої допомоги вбачається, що значна частина заявлених послуг фактично охоплюється єдиною процесуальною дією: підготовкою та поданням відзиву на позовну заяву, включаючи адвокатський запит, ознайомлення з матеріалами цивільної справи та вивчення і аналіз документів, узгодження правової позиції, написання відзиву, ксерокопіювання документів та подання до суду. Такі дії є взаємопов`язаними складовими одного процесуального завдання і не можуть штучно поділятися з метою збільшення загального часу та вартості послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з Позивача на користь Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень. Такий розмір суд вважає розумним, обґрунтованим та співмірним.

Висновки суду узгоджуються з практикою розгляду даних питань Київським апеляційним судом (постанова від 19.05.2026 року по справі №357/7710/17 тощо).

Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.133,137, 142, 270 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №357/14019/25.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини вимог заяви – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали суду виготовлено та підписано 03.06.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров