Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №290/511/26 — Романівський районний суд Житомирської області

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

290/511/26

3/290/180/26

03 червня 2026 рокуселище Романів

Суддя Романівського районного суду Житомирської області Шакалов А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – фінансового директора ТОВ «ВІВАД-09», РНОКПП: НОМЕР_1 , вул. Набережна, 4, селище Романів, Житомирського району, Житомирської області.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Формулювання обставин правопорушення, яке пред`являлось особі у протоколі, визнане суддею недоведеним.

1.1. ОСОБА_1 вчинив правопорушення, а саме: ведення податкового обліку з порушенням пункту 200.1, пункту 200.4 «б» статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), оскільки у підприємства відсутнє право на бюджетне відшкодування, яке заявлено у рядку 20.2.1 Декларації за лютий 2026 року в сумі 15926 грн., за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

1.2. Зазначені обставини зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2026 року № 292.

2.Позиції сторін у справі.

2.1. В судове засідання ОСОБА_1 прибув та заперечив щодо здійснення ним адміністративного правопорушення, просив закрити провадження по справі.

3. Обґрунтування висновків суду.

3.1. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про те, що відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у зазначеному адміністративному правопорушенні з таких підстав.

3.2. Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

3.3. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

3.4. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

3.5. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

3.6. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

3.7. У протоколі про адміністративне правопорушення № 292 від 24 квітня 2026 року зазначено, при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІВАД-09», встановлено, що посадова особа ОСОБА_1 – фінансовий директор вчинив правопорушення - ведення податкового обліку з порушенням пункту 200.1, пункту 200.4 «б» статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), оскільки у підприємства відсутнє право на бюджетне відшкодування, яке заявлено у рядку 20.2.1 Декларації за лютий 2026 року в сумі 15926 грн., за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП

3.8. Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

3.9. Всупереч цим вимогам Закону, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення суть вчиненого правопорушення виписано так, що не зрозуміло, в чому конкретно полягає з боку ОСОБА_1 порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, а посилання на норми Податкового кодексу України, а також інші підзаконні акти не розкриває суті конкретного порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , чим порушується право останнього на захист.

3.10. Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Тобто, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені.

3.11. Однак, а ні з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 а ні з наявних матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останнім, та в чому полягає його вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1. Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону.

3.12. Згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

3.13. Вказані вимоги закону узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

3.14. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини ("Малофеєв проти Росії" та "Карелін проти Росії") у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

3.15. Також, як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

3.16. Відповідно до змісту п. 86.1.ст.86 Податкового кодексу України (надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

3.17. Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

3.18. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

3.19. Таким чином, на думку апеляційного суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки внаслідок норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

3.20. У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. Через норми Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, що зобов`язує до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

3.21. Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

3.22. Також, згідно з положеннями ст. 58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

3.23. Статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

3.24. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

3.25. З аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

3.26. Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, оскільки внаслідок норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

3.27. Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

3.28. Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

3.29. Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом".

3.30. Висновок Головного управління ДПС у Житомирській області про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП є необґрунтованим.

3.31. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

3.32. За таких обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Суд при ухвалені постанови керується ст. ст. 164-16, 247,294 КУпАП,

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.Рішення судді.

1.1.Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

1.2.Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її винесення

СуддяАндрій ШАКАЛОВ