Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №295/1531/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1531/26

Категорія 69

2/295/2275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Перекупки І.Г.,

секретаря судового засідання Конончук Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Іщука Івана Миколайовича до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

29.01.2026 представник позивача звернувся до Богунського районного суду міста Житомира через підсистему «Електронний суд» з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для особи працездатного віку на період навчання до 31.12.2026.

Обґрунтовано позов тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, тому позивач звернулася до суду з даним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 цивільну справу № 295/1531/26 передано на розгляд головуючому судді Перекупці І.Г.

11.02.2026 на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України на адресу суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомир від 12.02.2026 позовну заяву прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

Представник відповідача – адвокат Бородін Д.В. подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не надала доказів того, що повнолітня дитини проживає разом з позивачем, окрім того позов не подано повнолітньою дитиною. Разом з тим позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу дитині, яка продовжує навчання. До відзиву додав копію листа ГУ ДПС у Житомирській області, в якому зазначено, що відомості про джерела/суми нарахованого доходу громадянина ОСОБА_2 за період з січня 2022 року по березень 2026 року відсутні.

Позивач у судове засідання не з`являлась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 26.02.2026 направив до суду через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Відповідач у судове засідання не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 підтверджує, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 25.01.2005 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції зроблено запис № 63.

Відповідно до рішення Богунського районного суду міста Житомира від 17.12.2004 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_4 стягувались аліменти на утримання неповнолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 22.10.2004 і до її повноліття, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно.

Відповідно до копії довідки від 26.09.2025 № 2/2464 ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу магістратури Київського університету інтелектуальної власності та права денної форми навчання за спеціальністю 08 Право (наказ Київського університету інтелектуальної власності та права від 29.08.2025 № 526). Термін навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр з 01.09.2025 по 31.12.2026.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з статтею 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина які продовжують навчатися після досягнення повнолітня (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років, продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно з частиною першою статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошові сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи викладене, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до частини першої статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Судом встановлено той факт, що у зв`язку з навчанням, повнолітня дитина потребує матеріальної допомоги, яку має надавати відповідач.

Разом з тим, суд при визначенні розміру аліментів прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

З урахуванням необхідності забезпечення балансу між правом повнолітньої дитини на належне утримання та реальними майновими можливостями відповідача, суд дійшов висновку, що визначення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача буде справедливим, розумним та достатнім для забезпечення потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, і водночас не покладатиме на відповідача надмірного фінансового тягаря, оскільки такий розмір аліментів відповідає усталеному підходу судової практики, фактично вже сплачувався відповідачем раніше, не призводить до істотного погіршення його матеріального становища та є співмірним потребам повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Крім того, строк навчання, протягом якого підлягають сплаті аліменти, є обмеженим та наближається до завершення, що додатково свідчить про відсутність надмірного фінансового навантаження на відповідача.

На підставі статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення, а відповідно до статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір, оскільки позивач звільнена від його сплати при пред`явленні до суду позову про стягнення аліментів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 430 ЦПК України та статтями 182, 199, 200 Сімейного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов представника ОСОБА_1 – адвоката Іщука Івана Миколайовича до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи працездатного віку, щомісячно, починаючи з 29.01.2026 і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1331 грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя І.Г. Перекупка