Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №855/2/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2026 року

м. Київ

справа №855/2/26

адміністративне провадження № А/990/9/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Кашпур О.В.,

Суддів: Дашутіна І.В., Загороднюка А.Г., Смоковича М.І., Соколова В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пушенко О.І.,

представників позивача - Муханова А.І., Заяць В.В.,

представника відповідача - Бернацького П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №855/2/26 (провадження А/990/9/26) за позовом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті до Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» про припинення релігійної організації,

за апеляційною скаргою Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року, прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Кузьмишиної О.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Державна служби України з етнополітики та свободи совісті в порядку статті 289-9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції, з позовом до Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ», у якому просить:

- припинити релігійну організацію «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНОГО МОНАСТИРЯ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 13993497), зареєстровану 23 грудня 2003 року за адресою: Україна, 34700, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Корець, вул. Київська, будинок 56, в результаті ліквідації.

2. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у справі №855/2/26 за позовом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті до Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» про припинення релігійної організації та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

3. Релігійною організацією «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» 11 березня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду подано зустрічний позов, в якому вона просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення, прийняті та оформлені відповідно до наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 24 липня 2025 року №H-114/11 «Про проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КОРЕЦЬКОГО СВЯТО-ТРОЇЦЬКОГО ЖІНОЧОГО СТАВРОПІГІЙНОГО МОНАСТИРЯ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», а саме: результати дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КОРЕЦЬКОГО СВЯТО-ТРОЇЦЬКОГО ЖІНОЧОГО СТАВРОПІГІЙНОГО МОНАСТИРЯ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена №118 від 17 жовтня 2025 року;

- визнати протиправними та скасувати рішення, прийняті та оформлені відповідно до наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 21 жовтня 2025 року №H-163/11 «Про виявлення ознак афілійованості Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату» за підписом Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ:43571959) ЄЛЕНСЬКОГО ВІКТОРА ЄВГЕНОВИЧА, а саме:

1. Затвердити такі ознаки афілійованості, виявлені за результатами дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, розпочатого 28 липня 2025 року відповідно до наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 24 липня 2025 року №Н-114/11 «Про проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», та завершеного 17 жовтня 2025 року:

1) Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського патріархату безпосередньо входить до структури (є частиною) Російської православної церкви, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій»;

2) у статуті Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату наявні ознаки входження до структури Російської православної церкви, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій»;

3) у рішеннях патріарха Московського і всієї Русі, Священного Синоду Російської православної церкви та у статуті Російської православної церкви, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», наявні ознаки щодо входження до її структури Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату та положення щодо права прийняття статутними органами управління Російської православної церкви рішень з канонічних і організаційних питань, які є зобов?язальними для Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату;

4) Російська православна церква, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», через підлеглість у канонічних та організаційних питаннях має можливість впливати на прийняття управлінських рішень та на діяльність Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату;

5) Російська православна церква, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», здійснює призначення керівниці Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату;

6) Російська православна церква, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», затверджує статут Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату.

2.Відділу юридичного забезпечення та правової аналітики (Котилко Я. М.) вжити відповідно до законодавства заходів щодо припинення релігійної організації Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського патріархату як такої, керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснювала або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України.

3. Організаційно-комунікаційному відділу (Гнаповський А. О.) протягом трьох днів забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному вебсайті Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови (Войналович В. А.).

ІІ. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції і мотиви її постановлення

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року зустрічну позовну заяву Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» до первісного позову Державної служби України з етнополітики та свободи совісті до Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» про припинення релігійної організації, повернуто. Роз`яснено, що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає зверненню до суду з позовною заявою в загальному порядку.

5. Ухвала суду мотивована тим, що первісний позов у цій справі був поданий до суду в порядку статті 289-9 КАС України, відповідно до приписів якої визначено особливості провадження у справах за адміністративними позовами про припинення релігійної організації. У даному випадку на позовні вимоги за зустрічним позовом Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, не розповсюджується дія правових положень, передбачених статтею 289-9 КАС України, сумісний розгляд даного зустрічного позову з первісним утруднить вирішення спору та не буде сприяти оперативному, доцільному і правильному вирішенню спорів, а тому вказані вимоги не можуть бути об`єднані в одне провадження з первісним позовом, відповідно до частини третьої статті 177 КАС України.

ІІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

6. Не погоджуючись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Релігійна організація «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» звернулася до Верховного Суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

7. На обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що оскаржувана ухвала суду не містить посилання на норму закону щодо повернення зустрічного позову, відповідно, підстав для повернення зустрічного позову не було. Натомість оскаржувана ухвала суду містить посилання на статтю 169 КАС України, проте дана норма закону хоча і передбачає повернення позову позивачу, але вона не може бути застосована, у тому числі з огляду на те, що зустрічний позов КОРЕЦЬКОГО СВЯТО - ТРОЇЦЬКОГО ЖІНОЧОГО СТАВРОПІГІЙНОГО МОНАСТИРЯ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ не був залишений без руху.

8. Крім того відповідач зазначає про те, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи є перешкодою у доступі до правосуддя та порушенням права на захист КОРЕЦЬКОГО СВЯТО - ТРОЇЦЬКОГО ЖІНОЧОГО СТАВРОПІГІЙНОГО МОНАСТИРЯ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ, адже релігійна громада як учасник справи позбавляється можливості подання такого зустрічного позову, сумісний розгляд якого з первісним сприятиме оперативному, доцільному і правильному вирішенню спору. Шостий апеляційний адміністративний суду в обґрунтування позиції про повернення зустрічного позову не вжив заходів, спрямованих на встановлення дійсних обставин подання зустрічного позову, тому висновки Шостого апеляційного адміністративного суду про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви є необґрунтованими і передчасними. У даному випадку, на думку відповідача, при прийнятті оскаржуваної ухвали суд проявив надмірний формалізм та дійшов передчасного висновку про повернення зустрічної позовної заяви.

IV. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

9. Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

V. Рух справи у суді апеляційної інстанції

10. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Дашутіна І.В., Загороднюка А.Г., Смоковича М.І., Соколова В.М. від 27 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року.

11. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Дашутіна І.В., Загороднюка А.Г., Смоковича М.І., Соколова В.М. від 30 квітня 2026 року закінчено підготовчі дії і призначено справу №855/2/26 (провадження А/990/9/26) до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 03 червня 2026 року о 15:00 год в приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 5.

VІ. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

12. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державна служби України з етнополітики та свободи совісті в порядку статті 289-9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції, із позовом до Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» про припинення релігійної організації.

13. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про припинення релігійної організації регулює стаття 289-9 КАС України, частина перша якої передбачає, що дія положень цієї статті поширюється на розгляд адміністративних справ про припинення релігійної організації, передбаченої законом.

14. Право звернутися з адміністративним позовом про припинення релігійної організації має центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або орган, уповноважений здійснювати реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації.

15. Частина друга статті 289-9 передбачає, що адміністративні справи, зазначені у частині першій цієї статті, розглядаються як судом першої інстанції судом, визначеним частиною другою статті 22 цього Кодексу.

16. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 22 КАС України апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні адміністративні справи, зокрема, про припинення релігійної організації, передбачені статтею 289-9 цього Кодексу.

17. Отже Шостому апеляційному адміністративному суду, як суду першої інстанції, підсудна дана адміністративна справа про припинення релігійної організації.

18. Звертаючись із зустрічним позовом до Шостого апеляційного адміністративного суду, як суду першої інстанції, Релігійна організація «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» заявила позовні вимоги, які за своєю правовою природою та предметом спору не підлягають розгляду в порядку спеціального провадження, передбаченого статтею 289-9 КАС України.

19. Шостий апеляційний адміністративний суд, повертаючи зустрічний позов, посилався на те, що на позовні вимоги за зустрічним позовом Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті не розповсюджується дія положень статті 289-9 КАС України, сумісний розгляд даного зустрічного позову з первісним утруднить вирішення спору та не буде сприяти оперативному, доцільному і правильному вирішенню спорів, а тому вказані вимоги не можуть бути об`єднані в одне провадження з первісним позовом, відповідно до частини третьої статті 177 КАС України.

20. Верховний Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

21. Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

22. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

23. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

24. Отже кожній особі надається право звернутися до адміністративного суду у разі, якщо дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист.

25. При цьому глава 2 КАС України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну та територіальну юрисдикцію (підсудність) різних адміністративних справ.

26. Юрисдикція (підсудність) адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, який містить адміністративно-процесуальні норми, що розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи та між адміністративними судами одного інституційного рівня. Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи. Предметною юрисдикцією адміністративних судів є сукупність правил, що визначають чи розмежовують компетенції судів з розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору. Територіальна юрисдикція (підсудність) адміністративних судів - це сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їхня діяльність. Інстанційною юрисдикцією адміністративних судів вважають правила, що визначають розмежування компетенції цих судів різного рівня при розгляді адміністративних справ.

27. Відповідно до пунктів 1-4 частини другої статті 22 КАС України апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні адміністративні справи: 1) щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Центральної виборчої комісії (крім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб; 2) про заборону політичної партії, передбачені статтею 289-3 цього Кодексу; 3) щодо оскарження рішень Національного агентства з питань запобігання корупції про відмову у наданні державного фінансування статутної діяльності політичної партії або про зупинення (припинення) державного фінансування статутної діяльності політичної партії; 4) про припинення релігійної організації, передбачені статтею 289-9 цього Кодексу.

28. Частиною третьою статті 22 КАС України встановлено, що апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції підсудні справи за позовами про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені.

29. Апеляційним адміністративним судам як судам першої інстанції підсудні адміністративні справи: 1) у спорах за позовами про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені; 2) у спорах за участю суб`єктів владних повноважень щодо проведення аналізу концептуальної записки щодо здійснення публічно-приватного партнерства, проведення аналізу ефективності здійснення публічно-приватного партнерства; 3) у спорах щодо оскарження законності укладення договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору, законності змін, внесених до договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору; 4) у спорах щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері проведення конкурентних процедур з відбору приватного партнера, концесіонера.

30. Цією нормою КАС України встановлений вичерпний перелік справ, які можуть бути підсудні апеляційному адміністративному суду, як суду першої інстанції.

31. Положеннями статтею 289-9 КАС України визначено особливості провадження у справах за адміністративними позовами про припинення релігійної організації.

32. Частинами 1 та 2 статті 289-9 КАС України передбачено, що дія положень цієї статті поширюється на розгляд адміністративних справ про припинення релігійної організації, передбаченої законом.

33. Подана відповідачем зустрічна позовна заява містить вимоги, розгляд яких у межах спеціальної процедури, визначеної статтею 289-9 КАС України, законодавством не передбачений.

34. За приписами частин першої та другої статті 177 КАС України відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень, має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

35. Частиною третьою статті 177 КАС України передбачено, що вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

36. Згідно з часиною першою статті 178 КАС України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу.

37. Відповідно до частини другої статті 178 КАС України до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

38. Приписами частини третьої статті 178 КАС України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

39. Отже, правильними є висновку суду першої інстанції про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявності одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов`язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах.

40. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

41. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.

42. Враховуючи, що первісний позов розглядається за особливим процесуальним порядком, встановленим статтею 289-9 КАС України, а також те, що сумісний розгляд даного зустрічного позову з первісним утруднить вирішення спору та не буде сприяти оперативному, доцільному і правильному вирішенню спорів, Верховний Суд уважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказані вимоги не можуть бути об`єднані в одне провадження з первісним позовом.

43. З огляду на викладене, оскільки зустрічну позовну заяву подано з порушенням вимог частин першої статті 178 КАС України вона підлягає поверненню на підставі частини третьої цієї статті.

44. Наведене спростовує доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність підстав для повернення зустрічної позовної заяви.

45. Доводи відповідача про те, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи є перешкодою у доступі до правосуддя та порушенням права на захист, Верховний Cуд уважає безпідставними, оскільки повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає зверненню до суду з позовною заявою у загальному порядку.

46. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. Верховний Суд уважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, яка є предметом перегляду в цій справі, законна та обґрунтована, висновки суду відповідають нормам процесуального права, відповідно підстави для скасування чи зміни ухвали суду відсутні.

48. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, а тому згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись статтями 289-9, 308, 310, 312, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі №855/2/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: І. В. Дашутін

А. Г. Загороднюк

М. І. Смокович

В. М. Соколов