Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №400/8750/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

справа №400/8750/24

адміністративне провадження № К/990/22509/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Гордієнко Т. О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Семенюка Г.В., суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2, Управління, скаржник), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №948170108369 від 04 червня 2024 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ);

- зобов`язати перевести ОСОБА_1 з 28 травня 2024 року на пенсію відповідно до Закону №889-VІІІ, яку нарахувати та виплатити в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 07 травня 2024 року №558/01-03 та з урахуванням виплачених сум.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що відповідач протиправно відмовив у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 889-VІІІ з урахуванням положень Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 04 червня 2024 року №948170108369. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 28 травня 2024 року на пенсію відповідно до Закону №889-VІІІ. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норми Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII гарантують збереження за особою права на призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ лише за наявності визначеного законом стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року. Суд установив, що позивачка має понад 26 років стажу на посадах, віднесених до категорій державних службовців, досягла пенсійного віку та працювала на відповідній посаді, у зв`язку з чим набула право на пенсію за віком як державний службовець.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пунктів 10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктів 2 та 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622) та не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №523/9208/17.

7. На думку скаржника, неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій вищезазначених норм права призвело до ухвалення ними помилкового висновку щодо наявності у позивачки права на переведення на пенсію державного службовця за положеннями Закону №3723-ХІІ, незважаючи на те, що така пенсія їй вже призначалася у 2010 році.

8. Також скаржник у касаційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №523/9208/17, яка, за його твердженням, містить аналогічну правову позицію щодо відсутності права на повторне призначення пенсії державного службовця за Законом №3723-ХІІ особам, яким така пенсія вже призначалася до набрання чинності Законом №889-VIII.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

9. Касаційна скарга надійшла до Суду 26 травня 2025 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 400/8750/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

11. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 03 червня 2026 року.

12. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

13. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що копія ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження вручена позивачці 20 червня 2025 року (згідно даних трекінгу поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 0610260677961), а Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшла в особистий кабінет 12 червня 2025 року о 16:06.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

14. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що відповідно до Розпорядження від 15 вересня 2010 року, позивачка має стаж держслужбовця понад 26 років.

15. Позивачка до 2017 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

16. З 2017 року позивачка отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

17. 28 травня 2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VІІІ з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 07 травня 2024 року №558/01-03 станом на квітень 2024 року.

18. За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

19. 04 червня 2024 року Управлінням прийнято рішення № 948170108369 про відмову в проведенні перерахунку пенсії.

20. У рішенні зазначено, що ОСОБА_1 пенсію було призначено в 2010 році згідно Закону № 3723-ХІІ.

21. Відповідно до положень пункту 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії державного службовця мають особи якщо їм до набрання чинності Закону № 889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII.

22. Враховуючи вище зазначене прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком згідно Закону № 889-VIII, оскільки заявниця отримувала пенсію до 2017 року згідно Закону № 3723-XII. Перерахунок раніше призначених пенсій за цим Законом не передбачений.

23. Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

25. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

27. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.

29. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

30. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

32. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

33. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

34. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

35. Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

36. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

37. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ, зокрема, статтею 37 цього Закону.

38. 10 грудня 2015 року прийнято Закон № 889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

39. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

40. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

41. Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

42. Частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

43. Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

44. За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

45. Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

46. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

47. Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року № 622, яка застосовується з 01 травня 2016 року (далі - Порядок № 622).

48. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.

49. При цьому відповідно до пункту 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII, мають, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

50. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року зберігається за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та статтею 37 Закону №3723-ХІІ.

51. Разом з тим наведені положення регулюють питання первинної реалізації права на призначення пенсії державного службовця особами, за якими таке право було збережено після набрання чинності Законом №889-VIII, проте не передбачають можливості повернення до того самого виду пенсії державного службовця, який уже був призначений та виплачувався особі, із визначенням нового розміру такої пенсії за новими показниками заробітної плати.

52. Суд ураховує Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, яким визнано неконституційним унеможливлення перерахунку розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, водночас підтверджено збереження для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII, права на пенсійне забезпечення за цією статтею. При цьому Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності відповідним приписом Закону № 889-VIII до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану та зобов`язав Верховну Раду України внормувати такий перерахунок. Отже, зазначене Рішення не встановлює безпосереднього механізму визначення нового розміру раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі нової довідки про заробітну плату.

53. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачка до 2017 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ. Надалі з 2017 року її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

54. Таким чином, право на пенсію державного службовця ОСОБА_1 вже було реалізовано, а пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ їй була призначена задовго до набрання чинності Законом №889-VIII.

55. Звертаючись 28 травня 2024 року до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ з урахуванням нової довідки про складові заробітної плати від 07 травня 2024 року №558/01-03, позивачка фактично порушила питання про повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було реалізовано.

56. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність у позивачки понад 20 років стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року та відповідність іншим умовам, визначеним статтею 37 Закону №3723-ХІІ і пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, зумовлює наявність у неї права на переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця.

57. Водночас скаржник не погоджується з такими висновками та вважає, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували ту обставину, що пенсія державного службовця вже була призначена позивачці згідно Розпорядження від 15 вересня 2010 року, а тому її звернення від 28 травня 2024 року не може розглядатися як реалізація права на призначення пенсії державного службовця, збереженого пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.

58. Отже, предметом спору у цій справі є не первинна реалізація права на пенсію державного службовця, а наявність у позивачки права після повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати повторно звернутися за призначенням пенсії державного службовця.

59. Колегія суддів зазначає, що сама лише обставина, що позивачка визначила своє звернення як заяву про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця, не є визначальною для правильного вирішення спору. Для цілей правозастосування вирішальне значення має правова природа відповідного звернення.

60. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачці вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, яку вона отримувала до 2017 року. У подальшому за її заявою було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

61. За таких обставин звернення позивачки від 28 травня 2024 року не може розглядатися як первинна реалізація права на пенсію державного службовця, оскільки таке право нею вже було реалізоване раніше.

62. Зазначене підтверджується також і тим, що разом із заявою від 28 травня 2024 року позивачка подала нову довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07 травня 2024 року №558/01-03, складену станом на квітень 2024 року.

63. Зазначене свідчить, що звернення позивачки було спрямоване не на поновлення виплати пенсії державного службовця у раніше визначеному розмірі, а на визначення пенсії державного службовця на підставі нових документів та нових показників заробітної плати.

64. Відтак подана позивачкою заява за своєю правовою природою фактично спрямована на повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було реалізоване.

65. Суд вказує, що аналогічні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №523/9208/17.

66. У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку, коли особі вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, а в подальшому її за заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, звернення такої особи із вимогою про поновлення виплати пенсії державного службовця фактично є зверненням за повторним призначенням пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ. Верховний Суд зазначив, що оскільки особі вже призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, права на повторне призначення такої пенсії вона не має.

67. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від 25 липня 2025 року у справі №140/5363/24, у якій зазначив, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця особі, якій така пенсія вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною складових заробітної плати. Правовідносини у зазначеній справі є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки в обох випадках особа, якій раніше вже виплачувалася пенсія за віком державного службовця, після отримання пенсії за Законом № 1058-IV звернулася щодо повернення до пенсії державного службовця із застосуванням нової довідки про заробітну плату.

68. У цій справі Суд також зауважив, що ані Закон № 889-VIII, ані Закон № 1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.

69. Наведені висновки Верховного Суду підлягають застосуванню і у справі, рішення у якій оскаржуються, оскільки згідно зі встановленими обставинами, позивачці вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, після чого її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, а подана 28 травня 2024 року заява фактично спрямована на повторне призначення пенсії державного службовця з урахуванням нової довідки про складові заробітної плати.

70. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, фактично ототожнили право, збережене пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, із правом на повторне призначення пенсії державного службовця особі, яка вже реалізувала таке право раніше.

71. Однак Закон №889-VIII, стаття 37 Закону №3723-ХІІ та Порядок №622 не містять норм, які б надавали особі право після переходу на інший вид пенсійного забезпечення повторно звернутися за призначенням пенсії державного службовця на підставі тих самих законодавчих положень, за якими таке право вже було реалізовано.

72. Наведені положення Закону №889-VIII гарантують збереження права на призначення пенсії державного службовця тим особам, які відповідають установленим законом умовам, проте не створюють правових підстав для повторного призначення пенсії державного службовця після того, як таку пенсію вже було призначено та особа перейшла на вид пенсійного забезпечення, що врегульований іншим Законом.

73. Отже, збереження права на призначення пенсії державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII не може тлумачитися як надання особі права на повторне призначення пенсії державного службовця після того, як така пенсія вже була призначена та виплачувалася.

74. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04 червня 2024 року №948170108369 відповідає вимогам законодавства, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у позивачки права на повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати, є помилковими. Посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 580/3805/22 є нерелевантним до спірних правовідносин. У зазначеній справі особа після отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII просила призначити інший вид пенсії - пенсію за віком державного службовця. Натомість у цій справі позивачка раніше вже отримувала саме пенсію за віком державного службовця, а її звернення спрямоване на повернення до цього самого виду пенсії із застосуванням нової довідки про заробітну плату.

75. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

76. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

77. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

79. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

80. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга відповідача 2 - задоволенню.

Висновки щодо розподілу судових витрат

81. Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: С.М. Чиркін

В.М. Шарапа