Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №460/8169/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/8169/25 пров. № А/857/9322/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Судової – Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року з питань відстрочення, розстрочення, виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, прийняту суддею Недашквіською К.М. у м. Рівному, повний текст складено 27 січня 2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2025, яке набрала законної сили адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій – задоволено: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі – Закон № 796-XII) у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №230/96-ВР); зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок і виплату основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з 01.05.2025, з урахуванням раніше виплачених сум, до зміни законодавства або правового статусу позивача.

Позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну способу і порядку виконання вказаного судового рішення яку мотивує невиконанням такого в повному обсязі та набранням чинності змін до ст. 378 КАС України.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 задоволено заяву, змінено спосіб і порядок виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №460/8169/25 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Рівненській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми пенсії у розмірі 57289,97 грн.

Суд виходив з того, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з пенсійного органу коштів є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.

Суд звернув увагу, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме – стягнення коштів.

(Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №380/7706/22, адміністративне провадження № К/990/28739/25).

Не погодившись з вказаним судовим рішенням стороною відповідача подано апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи просить таке скасувати.

Обґрунтування полягають у тому, що при винесенні ухвали судом першої інстанції не враховано норми Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а.

Також у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №556/2609/14-а зазначено, що зміна способу і порядку виконання судового рішення можлива лише тоді, коли зміст та суть даного рішення залишатимуться незмінними.

Стороною позивача не подано відзиву на апеляційну скаргу, однак подібне не позбавляє можливості суд розглянути справу по суті.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Положенням ч. 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.

Положеннями абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З 19 грудня 2024 положення ч. 3 ст. 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) було доповнено абз. 2 такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».

Отже, вказана норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/ billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/ Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 за №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Відтак, зміни до ч. 3 ст. 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни спосіб виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу Верховний Суд, зокрема у постанові від 28 жовтня 2025 у справі № 380/7706/22 зазначає, що «прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України».

Під час розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення судом першої інстанції встановлено, що рішенням суду постановлено: зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок і виплату основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з 01.05.2025, з урахуванням раніше виплачених сум, до зміни законодавства або правового статусу позивача.

На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №460/8169/25 (набрало законної сили 11.09.2025) проведено перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2025 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, статті 54 Закону № 796-XII, у редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. З 01.05.2025 основний розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , встановлений на виконання судового рішення у справі №460/8169/25, становить 14166,00 грн (2361,00 грн х 6); розмір пенсії - 14336,82 грн; доплата пенсії на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/8169/25 становить 64706,48 грн; залишок доплати пенсії, нарахованої на виконання вищезазначеного судового рішення, станом на 21.01.2026 становить 57289,97 грн.

Отже, у даній ситуації наявний факт часткового невиконання відповідачем рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі №460/8169/25, яке набрало законної сили.

Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з ГУ ПФУ в Рівненській області нарахованої суми (57289, 97 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Суд відхиляє доводи ГУ ПФУ, викладені у апеляційній скарзі, щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно Законом №4094-IX.

Позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.

Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 57289, 97 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив заміну невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з ГУ ПФУ коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.

Апеляційний суд вважає посилання відповідача на висновки Верховного Суду України та Верховного Суду нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки такі висновки стосувалися застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19 грудня 2024.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З приводу обґрунтованості судового рішення апеляційною інстанцією суд звертає увагу на пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010, в якому Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Беручи до уваги наведене, правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, правильно застосовано норми процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, що має наслідком залишення ухвали першої інстанції без змін, а в задоволенні апеляційних вимог слід відмовити.

Судові витрати не стягуються виходячи зі ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310,312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року з питань відстрочення, розстрочення, виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 460/8169/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко

судді Л. П. Іщук

Н. М. Судова-Хомюк

Повне судове рішення складено 03.06.2026.