Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №380/9203/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/9203/25 пров. № А/857/7394/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року (головуючий суддя Кравців О.Р., м.Львів) у справі №380/9203/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

08.05.2025 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ») звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської митниці (відповідач), в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA20900/2025/100038/2 від 28.01.2025.

Позов обґрунтовує тим що з метою митного оформлення товарів позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надав документи, які містять усі відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що спричинило необхідність сплати різниці між сумами митних платежів, що нанесло значні збитки позивачу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100038/2 від 28.01.2025.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Фактично, витрати у розмірі 7 657,92 грн були понесені Позивачем на переклад письмових доказів на виконання прямої вимоги суду, викладеної в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 про усунення недоліків позовної заяви. Це підтверджує, що дані витрати є безпосередньо пов`язаними з розглядом справи та належать до судових витрат, які підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАСУ. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат, пов`язаних з підготовкою до розгляду справи в сумі 7657,92 грн та прийняти нове, яким у відповідній частині у справі №380/9203/25, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» суму сплачених витрат пов`язаних з підготовкою до розгляду справи в сумі 7 657,92 грн (сім тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень 92 копійки.

04.03.2026 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина п`ята статі 137 КАС України). Разом з тим, частиною другою статті 71 КАС України визначено, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду. З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду. Таким чином, з врахуванням наведеного вище, підстави для стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача відсутні, оскільки ст.254 МК України передбачає обов`язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад, крім того залучення перекладача у ході судового розгляду цієї справи судом не вирішувалося, а тому заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги, пов`язаної із залученням перекладача, не підлягає задоволенню. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в стягненні з відповідача витрат, пов`язаних із залученням перекладача, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» уклало із компанією «Shandong Fiberglass Group Corp.» зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 36 від 18.07.2024 (Контракт).

Згідно з інвойсом №SDFE321114-1 від 20.11.2024 позивач придбав у продавця товар «прямий ровінг (рівниця)».

З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 25UA209230006654U0 від 27.01.2025, разом із якою для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару надав митному органу такі документи: Пакувальний лист б/н від 20.11.2024; Рахунок-фактура (інвойс) № SDFE3241114-1 від 20.11.2024; Коносамент № SZ2024110327 від 25.11.2024; Автотранспортна накладна №1157-3 від 22.01.2025; № 1157-4 від 22.01.2025; Сертифікат про походження товару № C246722314500263 від 26.11.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару «Платіжне доручення №75» від 10.12.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №250125 від 17.01.2025; № 250126 від 17.01.2025; №250139 від 22.01.2025; №250140 від 22.01.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару «Довідка 1157-3» від 22.01.2025; «Довідка 1157-4» від 22.01.2025; Документ, що підтверджує вартість страхування б/н від 25.11.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) №36 від 18.07.2024; Договір про надання послуг митного брокера №107/21-T від 01.10.2021; Договір (контракт) про перевезення KVSV171023 від 17.10.2023; Інші некласифіковані документи «інформація виробника» від 20.11.2020; «Транс. Заявка №1157-3» від 13.11.2024; «Транс. Заявка №1157-4» від 13.11.2024.

За результатами опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала вимогу в яких якій просила надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість відповідно до статті 53 МК України.

На виконання вимоги митного органу позивач надав: експортну декларацію країни відправлення №422720240001217043, прайс лист та проформу інвойс.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2025/100038/2 від 28.01.2025, у гр. 33 якого встановила невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, а в якості підстав для коригування зазначено: «- Декларантом за МД заявлено контракт з виробником. Товаросупровідні документи не містять відомості про виробника товару та торговельну марку. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару - колія сертифікату продукції власного виробництва, - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні графи 44 ЕМД; у наданих до митного оформлення CMR №1157-3 від 22.01.2025 графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється компанія РЕ Prystupchuk Oleh - разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-Фактуру про транспортні витрати від 22.01.2025 № 250139 (ТзОВ Оушн Брідж) по CMR № 1157-4 від 22.01.2025 зазначено що перевізником товару являється компанія Зейко Н.П-разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 22.01.2025 №250140 (ТзОВ Оушн Брідж) згідно яких виконавцем по доставці товару Буд-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб?єктами, декларантом митному органу но надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; вищезазначений рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг містить пункт витрат транспортно-експедиційні послуги на території України. Однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні з чого можна зробити висновок, що відповідна сума стосується послуг на всьому маршруті переміщення вантажу. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг; у заявці від 13.11.2024 №1157-3 та у заявці від 13.11.2024 №1157-4 в п. 1.6 послуга з морського перевезення та інших видів перевезень вказано, що оплата проводиться протягом 3-ох календарних днів з моменту отримання клієнту рахунку експедитора (а саме рахунки від 17.01.2025 та 22.01.2025). Документів, щодо оплати не подано; у коносаменті № S SZ2024110327 25.11.2024 в лівому нижньому кутку зазначено номер документа, який до митного оформлення не подавався; (щодо додатково долученої експортної декларації) Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; (в розділі «Номер коносаменту») зазначено відомості про коносамент, який до митного оформлення не надано. У даній МД порт призначення вказано Україна. Також слід відмітити, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 МКУ не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення.

Додатково вказано про проведення консультації з декларантом відповідно до статті 57 МК України та про застосування другорядного методу 2ґ (ст. 64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: «МД №24UA100250604578U2 від 22.10.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,52 дол. США/кг». Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю й оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. З метою випущення товару у вільний обіг позивач подав митну декларацію №25UA209230007196U4, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскарженого рішення про коригування митної вартості товару.

Позивач в порядку частини 8 статті 55 Митного кодексу України звернувся до відповідача із листом від 14.04.2025 до якого долучив копії: 1) довідки про перерахування коштів нерезиденту №81-22/19046 від 24.12.2024; 2) витягу з виписки по особовим рахункам за 11.12.2024 АТ «Райффайзен Банк»; 3) акту виконаних робіт (надання послуг) №250139 від 29.01.2025; 4) платіжної інструкції №216 від 07.02.2025; 5) акту виконаних робіт (надання послуг) №250140 від 30.01.2025; платіжної інструкції №215 від 07.02.2025; 6) витягу з виписки за 07.02.2025 АТ «Райффайзен Банк». У листі позивач пояснив, що повністю оплатив фактурну вартість товару та витрати на транспортування товару, а зауваження митного органу безпідставні.

Відповідач листом від 21.03.2025 повідомив позивача про відмову у скасовуванні оскарженого рішення про коригування митної вартості. В обґрунтування вказав, що «- Пунктом 2.1. Контракту визначено, що «ціна за одиницю товару загальна вартість кожної партії товарів, що підлягає поставці, зазначаються Сторонами у інвойсах до цього Контракту, які є невід`ємною частиною Контракту. Враховуючи вищевикладене, інвойс уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, а точніше таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема ціна товару та такі є невід`ємною частиною контракту, а відтак - додатками до такого Контракту. Пункт 2.1 також недвозначно вказує, що відомості у інвойсі зазначаються обома сторонами. Наданий до митного оформлення інвойс від 20.11.2025 № SDFE3241114-1 не містить підписів уповноваженого представника сторони покупця. При цьому, додатково надана проформа-інвойс № SDFE3241114-1 від 14.11.2024 явно містить факсимільний підпис та печатку, що не передбачається умовами договору. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак - таким, що погоджує ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, і такий не може вважатися документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; На підставі п. 1.2-1.4 Договору ТЕО слід розуміти, що будь-яке перевезення виконується на підставі заявки на перевезення складеної відповідно до додатку №l Договору ТЕО. У подальшому на підставі такої заявки сторони підписують відповідний додаток по формі того ж додатку №1. Таким чином перевезення виконується за наявності двох документів заявки на перевезення та підписаного додатку на підставі даної заявки. До митного оформлення декларантом надано заявки №1157-3 та №1157-4 від 13.11.2024 року. У митного органі наявні обґрунтовані сумніви, що достовірності такої інформації або ж належності таких заявок. По-перше, є невідомим який саме із двох документів, що передбачені Договором ТЕО надано при декларування (заявку чи додаткову угоду до договору на підставі заявки). По-друге, дата складення двох заявок є 13.11.2024 року. У двох заявках вказується інформація про вагу брутто товару. Поряд з цим, єдиний документ, яким містить інформацію про числові значення ваги брутто товару є поданий до митного оформлення Packing List. Однак, такий складено 20.11.2024 року. По-третє, заявка №1157-3 від 13.11.2024 містить інформацію про вартість перевезенню контейнера WGNU2469597 за коносаментом SZ2024110327, заявка №1157-4 від 13.11.2024 містить інформацію про вартість перевезенню контейнера WGNU2470140 за коносаментом SZ2024110327. Однак, аналізуючи хронологію складення документів, вбачається, що інформація, що міститься у таких заявках не могла бути відома покупцю на момент 13.11.2024. Надана проформа-інвойс складена 14.11.2024 при цьому на іншу суму та вагу, інвойс №SDFE3241114-1 складений 20.11.2024, як і Packing List, коносамент №SZ2024110327 у якому зазначаються номера контейнерів складений 25.11.2024. У той же час інший документів, які б містили інформацію, яку використано продавцем для замовлення перевезення 13.11.2024 та погодження вартості такого перевезення до митного оформлення не надано. Аналогічні обставини стосуються і інформації наявної у Packing List від 20.11.2024. У такому документі вказаний номер В/L (коносамент) 246180809. Як відомо номер коносамента є SZ2024110327 та складений 25.11.2024. При цьому, у такому коносаменті наявне посилання на Sale Order (S/O) замовлення 246180809 також вказаний порядок цифер міститься і в митній декларації країни відправлення 422720240001217043 від 22.11.2024. У той же час, саме В/L (коносамент) до митного оформлення не надано, як і пояснень щодо такого документа; Згідно Договору ТЕО та наданим заявкам вбачається, терміни оплати за послуги, які для усіх випадків становлять 3 календарні дні з моменту отримання Клієнтом рахунку. Рахунок №250125 та 250126 складені 17.01.2025 року, а рахунки №250140 та N?250139 складені 22.01.2025. Тобто, враховуючи строк оплати, то такі мали б бути виконані до 20.01.2025 та 25.01.2025 відповідно. Поряд з цим, із поданим листом надані платіжні інструкції, які виконані лише 07.02.2025 та акти виконаних робіт по рахункам 250139 та 250140. Щодо розміру понесення витрат по інших послугах згідно рахунків №250125 та №250126, відповідних документів не надано; Поданий до митного оформлення від 25.11.2024 «Підтвердження страхування вантажу» містить посилання на Генеральний договір страхування вантажів від 01.03.2024 №200238532.24, який до митного оформлення не подавався та з Вашим листом не надходив».

Не погоджуючись із такими діями і рішенням відповідача, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту. Крім того, суд вказав на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 3, 5 та 6 статті 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частина 7 статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Частиною 2 статті 71 КАС України чітко встановлено, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких є витрати пов`язані із залученням перекладача, суд повинен виходити з того, чи було допущено ухвалою суду перекладача за клопотанням учасника справи або за ініціативи суду.

Апеляційний суд зауважує, що у ході судового розгляду цієї справи ухвалою суду першої інстанції від 30.05.2025 суд, враховуючи розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відмовив представнику позивача у задоволенні клопотання про залучення перекладача до участі у справі, а тому, витрати, пов`язані із здійсненням перекладів документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Разом з тим, відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, витрати позивача на переклад документів на українську мову та нотаріальне посвідчення тексту перекладу, фактично зумовлені виконанням позивачем вимог митних формальностей, а тому, не можуть вважатись судовими витратами, які пов`язані із розглядом справи. Колегія суддів зауважує, що судочинство здійснюється державною мовою і відповідно судом досліджуються докази у підтвердження заявлених вимог позивачем українською мовою. При дослідженні доказів суд надавав оцінку таким у перекладі на українську мову і рішення суду ґрунтується на поданих доказах. У випадку не взяття до уваги долучених доказів у перекладі на українську мову, може й стати підставою для ухвалення протилежного рішення (постанови) суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що понесені позивачем витрати є такими, що не пов`язані з розглядом справи, а поданими як доказ, який містить інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 380/9203/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар