Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №380/5933/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/5933/25 пров. № А/857/35021/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року (головуючий суддя Крутько О.В.) ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Львів у справі № 380/5933/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дії та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В :

26.03.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди: з 6 серпня 2022 року по 19 жовтня 2022 року та з 5 листопада 2022 року по 17 листопада 2022 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди: з 6 серпня 2022 року по 19 жовтня 2022 року та з 5 листопада 2022 року по 17 листопада 2022 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в серпні, вересні 2022 року додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, виплачена позивачу у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн, що, своєю чергою, спростовує доводи позивача про те, що така винагорода виплачена йому відповідачем за вказаний місяць у неповному обсязі. А в жовтні та листопаді 2022 року позивачу не належить до виплати додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 у розмірі 100 000,00 грн, у зв`язку з відмовою у виконанні бойового наказу командира військової частини та самовільного залишення місця розташування підрозділу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року та позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що за час проходження військової служби, а саме з 6 серпня 2022 року по 19 жовтня 2022 року та з 5 листопада 2022 року по 17 листопада 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та перебував безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України № 1867 від 14.12.2022 (надалі також- довідка №1867). Однак, не зважаючи на факт участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України належних виплат не було здійснено, що судом не враховано.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує на те, що позивачеві було виплачено додаткову грошову винагороду за період, який він зазначає у позовній заяві (за період з 6 серпня 2022 року по 19 жовтня 2022 року та з 5 листопада 2022 року по 17 листопада 2022 року). Тобто позивачеві повністю було виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України окрім жовтня місяця 2022 року та листопада 2022 року, у зв`язку з відмовою у виконанні бойового наказу командира військової частини та самовільного залишення місця розташування підрозділу.

Позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи відповідача про те, що він у жовтні 2022 року відмовився виконати наказ та у листопаді 2022 року пішов у СЗЧ не відповідає дійсності, оскільки у нього були проблеми зі здоров`ям, про що свідчить багато медичних довідок які підтверджують цей факт, командир військової частини НОМЕР_1 під час шикування за своїм бажанням сказав йому залишатись у військовій частині, тому факту відмови він не визнає та з наказом не був ознайомлений. Також він не визнає факту СЗЧ з 18 листопада 2022 року, оскільки як було зазначено вище мав проблеми зі здоров`ям та потребував лікування, у зв`язку з чим 20.11.2022 він отримав направлення від Військової частини НОМЕР_1 на стаціонарне лікування (обстеження) до військової частини НОМЕР_2 .

Відповідач подав заперечення, в якому наголошує на тому, що наведені представником позивача доводи та надані на підтвердження своєї позиції докази не спростовують факту невиконання наказу та СЗЧ. Наголосив на тому, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно довідки №1867 від 14.12.2022 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 дійсно в період з 22 березня 2022 року по 01 серпня 2022 року, з 06 серпня 2022 року по 19 жовтня 2022 року та з 05 листопада 20222 року по 17 листопада 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій.

Згідно довідки про розмір грошового забезпечення та суми нарахованої та виплаченої додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 ОСОБА_1 за період з 28 вересня 2020 року по 17 квітня 2023 року:

- у вересні 2022 року за серпень 2022 року нараховано і виплачено 88 709,68 грн ( два етапи: 58 709,68 грн та 30 000,00 грн);

- у жовтні 2022 року за вересень 2022 року нараховано і виплачено 100 000,00 грн (два етапи: 70 000,00 грн та 30 000,00 грн)

- у листопаді 2022 року за жовтень 2022 року нараховано і виплачено 00,00 грн.

- у грудні 2022 року за листопад 2022 року нараховано і виплачено 00,00 грн.

Позивач вважаючи, що відповідач не нарахував та не виплатив додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за спірні періоди, звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ передбачені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені (далі – Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абз. 1, 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, воєнний стан в країні неодноразово був продовжений та діє по теперішній час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168).

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції чинній у період з 23.02.2022 по 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

При цьому відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції чинній з 21.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктами 2-1, 3 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Порядок і умови виплати зазначеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022 №912/з/29 (далі - Окреме доручення), яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовувалось з 01.06.2022 по 01.02.2023.

Пунктом 2 Окремого доручення визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

У пункті 1 Окремого доручення розширено перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття “безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів”.

Пунктом 3 Окремого доручення визначено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Згідно з пунктом 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).

З огляду на вказані норми суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком №1 Окремого доручення, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2022 №1867 позивач в період з 22 березня 2022 року по 01 серпня 2022 року, з 06 серпня 2022 року по 19 жовтня 2022 року та з 05 листопада 20222 року по 17 листопада 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій.

Як підставу видання вказаної довідки зазначені документи, визначені абзацами 3, 4 та 5 пункту 3 Окремого доручення.

При прийнятті рішення апеляційний суд враховує правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №560/3141/23 в якому Верховний Суд зазначив, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах. Зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами.

Відтак Верховний Суд дійшов висновку, що довідки є належними доказами підтвердження наявності права у позивача на виплату додаткової винагороди у відповідному розмірі.

Аналогічний правовий висновок міститься також у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №560/3159/23.

Як убачається з матеріалів справи, згідно довідки про розмір грошового забезпечення та суми нарахованої та виплаченої додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 28 вересня 2020 року по 17 квітня 2023 року, старшому солдату ОСОБА_1 у вересні 2022 року за серпень 2022 року нараховано та виплачено 88709,68 грн в два етапи: 58709,68 грн та 30000,00 грн., а у жовтні 2022 року за вересень 2022 року нараховано та виплачено 100000,00 грн в два етапи: 70000,00 грн та 30000,00 грн.

Отже, наведене підтверджує факт виплати позивачу в серпні, вересні 2022 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн, що спростовує доводи позивача про те, що така винагорода виплачена йому відповідачем за вказаний період у неповному обсязі.

Щодо наявності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн у жовтні, листопаді 2022 року, апеляційний суд зазначає таке.

Окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 визначено ряд підстав, за наявності яких військовослужбовці не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн.

Так, відповідно до пункту 9 вищевказаного доручення зазначено: До наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати осіб, які:

9.4. Самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертували за місяць, у якому здійснено правопорушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

9.7. Відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) – за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).

Як це правильно встановлено судом першої інстанції, згідно довідки про розмір грошового забезпечення та суми нарахованої та виплаченої додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 28 вересня 2020 року по 17 квітня 2023 року, старшому солдату ОСОБА_1 у листопаді 2022 року за жовтень 2022 року нараховано та виплачено 00,00 грн.

Так, ОСОБА_1 не нараховано додаткову винагороду у зв`язку з відмовою у виконанні бойового наказу командира військової частини, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 №370/А від 03.11.2022 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 №443/А від 20.10.2022. Доказів оскарження та скасування таких наказів матеріали справи не містять.

Разом з тим, позивач в апеляційній скарзі покликається на проблеми зі здоров`ям, про що подано довідку від 26.09.2022 про гіпертонічну хворобу 1 ступеню та проходження амбулаторного лікування та необхідності повного огляду через 2 тижні а також консультативний висновок спеціаліста від 15.10.2022, які на його думку підтверджують цей факт, та на те, що командир військової частини НОМЕР_1 під час шикування за своїм бажанням ОСОБА_1 сказав залишатись у військовій частині, тому вважає, що факт відмови не визнає, з наказом не був ознайомлений.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що медична довідка від 26.09.2022 року (за місяць до наказу про результати службового розслідування) та довідка від 15.10.2022 року (через 19 днів після наказу про результати службового розслідування) не спростовують факт невиконання позивачем бойового наказу, а позивачем не доведено, що наведені довідки мають безпосереднє відношення до обставин неможливості за станом здоров`я виконати бойовий наказ.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що з моменту службового розслідування минуло більше 3 років. При цьому позивач зазначаючи, що з результати розслідування не згідний, жодних скарг не подавав, дій щодо незгоди з вищезгаданим службовим розслідуванням не оскаржував, оскільки такі в матеріалах справи відсутні.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що твердження представника позивача про те, що погодження з командиром військової частини НОМЕР_1 під час шикування щодо залишення позивача у військовій частині є голослівним та не підтверджене жодними доказами.

Враховуючи наведені обставини, проаналізувавши наведені доводи та оцінивши надані на підтвердження цих доводів докази, апеляційний суд вважає, що позивачу не належить додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 у розмірі 100000,00 грн, за жовтень 2022 року.

Крім того, згідно довідки про розмір грошового забезпечення та суми нарахованої та виплаченої додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 28 вересня 2020 року по 17 квітня 2023 року, старшому солдату ОСОБА_1 у грудні 2022 року за листопад 2022 року нараховано та виплачено 00,00 грн, оскільки позивач самовільно залишив військову частину у листопаді 2022 року, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 №522/А від 28.11.2022 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця розташування підрозділу старшого солдата ОСОБА_1 .

Разом з тим, позивач зазначає, що факту СЗЧ він не визнає та вказує на те, що 20.11.2022 він отримав направлення від Військової частини НОМЕР_1 на стаціонарне лікування (обстеження) до військової частини НОМЕР_2 .

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 20.11.2022 не отримував направлення, яке долучено до матеріалів справи. Долучене направлення датується 28.11.2022. Крім того, направлення Військової частини НОМЕР_1 , яке було виписане позивачеві не для проходження стаціонарного лікування, а для консультації лікаря.

Враховуючи наведені обставини, проаналізувавши наведені доводи та оцінивши надані на підтвердження цих доводів докази, апеляційний суд вважає, що позивачу не належить додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 у розмірі 100000,00 грн, за листопад 2022 року.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відсутні підстави для задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду у розмірі до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди: з 6 серпня 2022 року по 19 жовтня 2022 року та з 5 листопада 2022 року по 17 листопада 2022 року.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови у задоволенні позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі № 380/5933/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний