Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №380/2107/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 рокуСправа №380/2107/26 пров. №А/857/20248/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання – Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Головного управління Держпраці у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року (суддя Сидор Н.Т., м. Львів), -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Головне управління Держпраці у Львівській області (далі Головне управління) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Відділ), в якому просило скасувати постанови:

про відкриття виконавчого провадження ВП № 79947638 від 15.01.2026 про стягнення з Головного управління виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 34588 грн;

про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79947638 від 15.01.2026 у сумі 573,13 грн;

про стягнення виконавчого збору ВП № 79947638 від 15.01.2026 у сумі 573,13 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В доводах апеляційної скарги вказує, що Львівський апеляційний суд у постанові від 4 травня 2023 року у справі № 461/7077/21 погодився, що Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (далі Західне управління) є правонаступником Головного управління та розглянув апеляційну скаргу Західного управління.

Крім того, Львівський апеляційний суд в резолютивній частині вказаної постанови постановив апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Гарант» (далі ТОВ) та Західного управління залишити без задоволення.

Також і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу Західного управління, не заперечуючи факт правонаступництва.

Такі процесуальні дії судів апеляційної та касаційної інстанцій свідчать про те, що суди погодилися з тим, що Західне управління є правонаступником Головного управління.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем у справі №461/7077/21, і, відповідно, боржником у виконавчому листі від 19.08.2025 №461/7077/21 (далі Виконавчий лист) та виконавчому провадженні ВП №79947638, є Головне управління, що і відображено державним виконавцем в оскаржуваних постановах. Відтак, винесені державним виконавцем у виконавчому провадженні ВП №79947638 постанови є правомірними.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 7 листопада 2022 року у справі № 461/7077/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління, за участю третіх осіб: ТОВ, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області про визнання протиправним та скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, та зобов`язання до вчинення дій, задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано акт від 26.11.2020 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17.08.2020 о 16 год. 25 хв. у приватному підприємстві ТОВ (форма Н-1/11); зобов`язано відповідача створити комісію спеціального розслідування в іншому складі, якій доручити повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 17.08.2020 о 16 год. 25 хв. в приватному підприємстві ТОВ.

Постановою Львівського апеляційного суду від 4 травня 2023 року у справі № 461/7077/21 апеляційні скарги ТОВ та Західного управління залишено без задоволення; рішення Галицького районного суду м. Львова від 7 листопада 2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 травня 2025 року у справі № 461/7077/21 касаційну скаргу Західного управління залишено без задоволення; рішення Галицького районного суду м. Львова від 7 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 4 травня 2023 року залишено без змін.

Постановою державного виконавця Відділу від 15.01.2026 відкрито виконавче провадження ВП №79947638 з виконання Виконавчого листа про зобов`язання відповідача створити комісію спеціального розслідування в іншому складі, якій доручити повторно провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався 17.08.2020 о 16 год. 25 хв. в приватному підприємстві ТОВ.

Також у межах виконавчого провадження ВП №79947638 державним виконавцем прийнято постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 15.01.2026 та про стягнення виконавчого збору від 15.01.2026.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами другою та третьою статті 14 КАС визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою, четвертою статті 372 КАС визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про викоанвче провадження» (далі Закон № 1404-VІІІ).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За приписами частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частинами першою-другою статті 15 Закону № 1404-VІІІ, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За змістом частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VІІІ, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.01.2026 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №79947638 на підставі Виконавчого листа, у якому боржником визначено Головне управління.

Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що відкриття виконавчого провадження є неправомірним у зв`язку з наявним правонаступництвом, оскільки в межах перегляду судових рішень у справі № 461/7077/21 апеляційний та касаційний суди розглядали скарги Західного управління, що, на думку позивача, свідчить про заміну сторони у спірних правовідносинах.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судами першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 461/7077/21 відповідачем визначено саме Головне управління, що відповідає змісту виданого Виконавчого листа.

При цьому, будь-яких судових рішень у зазначеній справі щодо заміни відповідача у порядку процесуального правонаступництва матеріали справи не містять, а отже, відсутні підстави вважати, що на момент відкриття виконавчого провадження Західне управління вважалося таким, що набуло статусу правонаступника у справі № 461/7077/21.

З урахуванням наведеного, державний виконавець діяв у межах повноважень, визначених Законом № 1404-VІІІ, та правомірно відкрив виконавче провадження за участю боржника Головне управління.

При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, у разі наявності підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні, позивач вправі звернутися до суду із відповідною заявою про заміну сторони її правонаступником у порядку, передбаченому статтею 442 Цивільного процесуального кодексу України, або ініціювати вирішення цього питання у порядку, визначеному частиною п`ятою статті 15 Закону №1404-VIII.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 02.06.2026.