Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №748/2572/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 травня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/2572/25

Головуючий у першій інстанції – Костюкова Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/767/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чернігівського районного суду від 18 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку майна, що є спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживали без реєстрації шлюбу.

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що, починаючи з жовтня 2016 року до 18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 проживала із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, у тому числі на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину прийняли спадкоємці першої черги – сини померлого: ОСОБА_2 (відповідач) та малолітній ОСОБА_4 .

Позивачка зазначає, що зі спадкодавцем проживали однією сім`єю протягом 9 років, разом виховували сина, вели побут, мали спільний бюджет, що свідчить про їх економічну єдність та сімейне партнерство. Усі грошові кошти, отримані позивачкою та ОСОБА_3 у виді заробітної плати, соціальних виплат, орендної плати за надання у користування земельних ділянок, використовувалися ними на потреби сім`ї. У період з жовтня 2016 року по вересень 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали за місцем реєстрації останньої за адресою: АДРЕСА_2 . 21 вересня 2021 року позивачка разом з ОСОБА_3 придбали спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу 21 вересня 2021 року, спільно здійснили в ній ремонтні роботи та у вересні 2022 року переїхали до помешкання. Вважає, що має право на 1/2 частину цієї квартири, оскільки придбана нерухомість є об`єктом спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Рішенням Чернігівського районного суду від 18 грудня 2025 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим, ухваленим без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Скаржник вважає. що у справі відсутні підстави для висновку про те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існували відносини притаманні подружжю. Проживання однією сім`єю саме по собі не створює презумпції спільності майна.

Відповідач зазначає, що з 28 липня 2015 року по 07 червня 2024 року ОСОБА_3 працював у ПП «Сурій» на посаді механіка-ціленаправлювача і з метою придбання спірної квартири взяв у позику кошти у директора приватного підприємства, в якому працював. ОСОБА_3 щомісяця віддавав борг, а надалі для пришвидшення повернення боргу продав належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_3 . Отже, ОСОБА_3 придбав спірну квартиру за особисті кошти. Відповідно до це майно ст. 57 СК України було його особистою приватною власністю. Доказів внеску позивачки в купівлю або істотне поліпшення нерухомості, які б давали підстави визнати за нею право власності на 1/2 його частину, не надано.

Спадкоємцями ОСОБА_3 за законом першої черги є його діти, ОСОБА_2 (син від першого шлюбу) та ОСОБА_4 (син позивачки), яким належить по 1/2 частині спадкового майна. ОСОБА_1 не перебувала з померлим у зареєстрованому шлюбі, не брала участі у придбанні майна і не входить до кола спадкоємців першої черги. Право на спадкування мають лише діти померлого. Оскаржуваним рішенням без належних правових підстав зменшено спадкову масу та порушено право власності відповідача, як спадкоємця першої черги.

У наданому відзиві представник ОСОБА_1 – адвокат Прокоф`єв Б.І., не погодившись з доводами апеляційної скарги, просить скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

За доводами відзиву ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на час придбання 21 вересня 2021 року квартири АДРЕСА_4 проживали спільно в АДРЕСА_2 , що підтверджується показами свідків та наявними в матеріалах справи доказами, зокрема довідкою виконавчого комітету Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області № 02-22/51 від 27 січня 2025 року та актом про факт проживання особи без реєстрації № 12 від 27 січня 2025 року. Водночас підтвердженням факту спільного проживання та сімейних відносин ОСОБА_3 та позивачки є інформація, зазначена в Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0000-0965-7ХАХ пацієнта ОСОБА_3 , в якій він зазначив довіреною особою ОСОБА_1 .

Сторона позивача стверджує, що районний суд належним чином проаналізував всі докази та встановив не лише факт спільного проживання чоловіка та дружини однією сім`єю, але і участь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у придбанні майна шляхом формування спільного бюджету та ведення спільного господарства.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 продав належний йому на праві особистої власності житловий будинок у с. Семенягівка лише 26 квітня 2024 року, тобто майже через 2,5 роки після придбання житла в с. Снов`янка, що мало місце 21 вересня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності тверджень позивачки про її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_3 , ведення ними спільного господарства та побуту, наявність одного родинного бюджету.

Суд виснував, що квартиру АДРЕСА_4 набуто ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час спільного проживання, внаслідок їх спільної праці та за спільні кошти. Нерухомість придбана та використовувалась в інтересах сім`ї, а отже ОСОБА_1 має право власності на 1/2 частку квартири, яка об`єктом спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Апеляційний суд не може погодитись з наведеними у судовому рішенні висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданої повторно Чернігівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 . У відповідній графі міститься запис про ОСОБА_3 , як батька дитини, та ОСОБА_1 , як матері дитини (а.с. 12).

З 21 квітня 2020 року ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено витягом з реєстру Киселівської територіальної громади від 28 листопада 2023 року (а.с. 13).

21 вересня 2021 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким продавець передає за плату квартиру АДРЕСА_4 , у власність покупця, а покупець приймає вищевказану квартиру і сплачує за неї обговорену грошову суму (а.с. 18-20).

Відповідно до п. 2.1 указаного договору продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за узгодженою між сторонами ціною, яка є остаточною та складає 183 664 грн, які готівкою отримані ОСОБА_5 від ОСОБА_3 до підписання цього договору.

26 квітня 2024 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_3 (а.с. 91-93).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що засвідчено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 24 жовтня 2024 року Михайло-Коцюбинською селищною радою Чернігівського району Чернігівської області (а.с. 88).

Довідкою виконавчого комітету Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 27 січня 2025 року № 02-22/51 та копією акту про факт проживання особи без реєстрації № 12 від 27 січня 2025 року підтверджено, що в період з жовтня 2016 року по вересень 2022 року ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживав без реєстрації в АДРЕСА_2 (а.с. 14, 15).

Актом опитування осіб про фактичне проживання від 27 січня 2025 року (в порядку, передбаченому п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , особи яких встановлено, підписи засвідчено, підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з вересня 2022 року до жовтня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Відповідно до довідки Боромиківського старостинського округу Киселівської сільської ради від 15 вересня 2025 року № 01-23/112 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрований, але дійсно проживав на час смерті (а.с. 85).

Іншими довідками виконавчого комітету Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 16 вересня 2025 року за № 548 та № 547 підтверджено, що ОСОБА_3 на день смерті зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . За цією адресою зареєстрований один. Похований ОСОБА_3 на місцевому кладовищі в с. Семенягівка Чернігівського району Чернігівської області. Поховання здійснювали син ОСОБА_2 та дві сестри ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ( а.с. 86, 87).

Після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 23/2025 до майна померлого. Із заявами про прийняття спадщини 14 січня 2025 року звернувся ОСОБА_2 , а 04 квітня 2025 року – малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від імені якого діяла ОСОБА_1 , як законний представник. Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавалося (а.с. 66-71).

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 травня 2025 року, яке набрало законної сили, встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в м. Чернігові. Постановлено внести відповідні зміни до Книги реєстрації народжень, в актовий запис № 82 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений 24 березня 2020 року Чернігівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), де в графі батько слід записати – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України ( а.с. 16-17 зворот).

Довідкою ПП «Сурій» від 23 вересня 2025 року № 01-09 підтверджено, що з 28 липня 2015 року по 07 червня 2024 року ОСОБА_3 працював на посаді механіка-ціленаправлювача. За період роботи щорічно нараховано таку заробітну плату: 2015 рік – 7 880,87 грн, 2016 рік – 18 580,00 грн, 2017 рік – 38 591,16 грн., 2018 рік – 45 928,32 грн, 2019 рік – 49 676,62 грн, 2020 рік – 58 314,28 грн, 2021 рік – 64 745,02 грн, 2022 рік – 78 600,00 грн, 2023 рік – 81 906,39 грн, 2024 рік – 30 687,03 грн. Згідно з постановою від 03 листопада 2016 року ВП № 44960174 щомісячно із нарахованої заробітної плати ОСОБА_11 отримувала аліменти на їх спільну дитину ОСОБА_2 по видаткових касових ордерах., яка складає в розрізі років: 2016 рік – 1 444,20 грн, 2017 рік – 8 659,11грн, 2018 рік – 12 311,81 грн, 2019 рік – 13 316,57 грн, 2020 рік – 15 471,75 грн (а.с. 90).

Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела /суми нарахованого доходу за період з 1 кварталу 2016 року по 4 квартал 2023 року свідчать про те, що ОСОБА_1 мала дохід від податкових агентів у формі заробітної плати, соціальних виплат, орендної плати (а.с. 22-24).

Згідно з відомостями, зазначеними у платіжних інструкціях за надані житлово-комунальні послуги за період з 2022 року по 2024 рік за адресою: АДРЕСА_1 періодично платником указано ОСОБА_1 (а.с. 26- 52).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач – це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у ч. 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку (ч. 3, 4 ст. 51 ЦПК України).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року в справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідач, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року в справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (п. 6 ч. 1 ст. 43 ЦПК України).

Звернувшись з цим позовом, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка є об`єктом спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з обґрунтованості заявлених вимог.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що спірна квартира входить до складу спадкової маси. Після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися два спадкоємці першої черги: сини померлого – ОСОБА_2 (відповідач) та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від імені якого діяла ОСОБА_1 (позивачка).

Отже, ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_4 прийняли спадщину після смерті батька, яка відкрилась, у тому числі на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішення цього спору безумовно впливає на права спадкоємців померлого ОСОБА_3 , оскільки у разі задоволення позову ОСОБА_1 вдвічі зменшиться спадкова маса. Оскільки предметом спору є 1/2 частина квартири, яка входить до складу спадщини, що належала спадкодавцю, відтак належними відповідачами у справі є усі спадкоємці, які прийняли спадщину.

У цьому випадку майновий інтерес позивачки не співпадає з майновим інтересом її малолітнього сина. Отже, ОСОБА_1 не може діяти, як законний представник дитини. Інтереси малолітнього ОСОБА_4 , як спадкоємця, має представляти орган опіки та піклування, який також до участі у справі не залучений. Клопотань про залучення до участі у справі малолітнього ОСОБА_4 , як співвідповідача, позивачка не заявляла. Вирішення спору щодо спадкового майна без участі спадкоємця, який прийняв спадщину, порушує його права на спадщину. Таким чином, районний суд фактично прийняв рішення про права особи, що не була залучена до участі у справі, помилково задовольнивши позов, у задоволенні якого належало відмовити внаслідок неналежного складу співвідповідачів.

Вирішуючи спір, районний суд не звернув увагу на те, що якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідач, суд відмовляє у задоволенні позову.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Виходячи з наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що наявний склад сторін не відповідає реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах. Суд апеляційної інстанції відповідно до основних принципів цивільного процесу та наданих чинним ЦПК України повноважень не має права залучати співвідповідачів на стадії апеляційного провадження. Незалучення до участі у справі указаної особи як співвідповідача є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Висновки по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені судами лише за належного суб`єктного складу її учасників. З огляду на це колегія суддів не надає правову оцінку доводам позову та апеляційної скарги. Зазначене не позбавляє ОСОБА_1 права у визначеному законом порядку звернутись із позовом до належних відповідачів.

Ураховуючи наведене, дослідивши обставини справи в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Ураховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, з позивачки на користь відповідача належить стягнути 1 816,80 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду від 18 грудня 2025 року – скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку майна, що є спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживали без реєстрації шлюбу, – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 816,80 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 червня 2026 року.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова