Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №734/5221/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/5221/25 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т. І.

Провадження № 33/4823/519/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року місто Чернігів

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М.,

за участю захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності адвоката Царенка А. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.

Як установив місцевий суд, водій ОСОБА_1 , 15 листопада 2025 року, о 10 год. 05 хв., у с. Кіпті, дорога М-01 98 км, керував транспортним засобом Кіа Sportage, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, різка зміні шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. У встановленому законом порядку огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці, за допомогою спеціального технічного приладу Драгер ARHК – 0087, результат позитивний 0,85 проміле. З результатом приладу водій не згодився. Від проходження повторного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря – нарколога відмовився.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що підстави для проходження огляду на стан сп`яніння були поліцейським надумані. Жодних наявних ознак сп`яніння у нього не було, він відразу погодився на проходження огляду, оскільки був упевнений що перебуває у тверезому стані. Продувши прилад Драгер, не погодився з його результатом та наполіг на проходженні огляду в лікарні. По приїзду до лікарні повідомляв і поліцейським, і лікарям що згоден на проходження огляду проте просив щоб у нього відібрали кров для проведення лабораторного дослідження на вміст алкоголю в крові. Поліцейський повідомив, що кров не відбирається, а потрібно продувати прилад Драгер в лікарні, те ж саме пояснили і лікарі, крім цього пояснили що самостійно може здати кров в іншому медичному закладі, і якщо відмовиться продувати прилад в лікарні, то такі дії будуть розцінені як відмова від проходження огляду.

Звертає увагу суду на те, що поліцейський не забезпечивши можливості пройти огляд у лікарні, а саме здати кров для проведення лабораторного дослідження, розцінив його дії як ухилення від проходження огляду, в результаті чого склав протокол за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, а саме за відмову від проходження огляду, незважаючи на те що він неодноразово повідомляв що не відмовляється від проходження огляду, крім цього він пройшов огляд на місці зупинки, проте не погодився з його результатом.

Вказує, в подальшому його автомобіль було конфісковано та доставлено у м. Чернігів на штраф майданчик евакуатором, за ним приїхала дружина з м. Ніжина і вони відразу поїхали до Ніжинської лікарні де пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, де у нього без будь – яких проблем відібрали кров, результат токсилогічного дослідження ним було надано до суду першої інстанції, проте суд взагалі не взяв до уваги даний доказ Згідно результату дослідження, алкоголю у нього в організмі не було.

Зазначає, результат токсилогічного дослідження наданий його захисником, який досліджувався судом першої інстанції, є достовірним, хоча і не проведений в межах, відведених законодавцем двох годин, оскільки він складений на підставі токсикологічного дослідження крові, де алкоголю, наркотичних, психотропних речовин не виявлено.

Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Царенко А. А. підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її з викладених у ній підстав.

Заслухавши аргументи захисника адвоката Царенка А. А., переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 513676 від 15 листопада 2026 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; даними роздруківки тесту ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, проведеного за допомогою приладу Драгер Alcotest 6820 ARHK-0087 від 15.11.2025 № 7771, результат позитивний 0,85проміле; направленням ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 15.11.2025 у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування від впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; даними акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 15.11.2025 року; довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Чернігівській області, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії КВІ від 11.07.2020; довідкою старшого інспектора ВАП УПП у Чернігівській області, відповідно до якої ОСОБА_1 раніше не притягувався за ст. 130 КУпАП; інформацією, яка розміщена на CD диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану сп`яніння та причини відмови від його проходження /посилання на вказаний відеозапис міститься в протоколі/.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів, вбачається як працівники поліції зупиняють автомобіль марки Kia Sportage, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів поліцейський виявив у ОСОБА_2 ознаки алкогольного сп`яніння: тремтіння пальців рук, зміна шкіряного покрову обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_2 погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці та продуває алкотестер Драгер. Результат виявився позитивним 0,85 проміле. ОСОБА_2 з результатом не погодився. Відтак, поліцейські запропонували пройти огляд у медичному закладі. Перебуваючи лікарні, ОСОБА_2 заявляє, що приладу Драгер не довіряє і бажає здати лише кров. Поліцейські роз`яснили водію, що такі його дії можуть бути визнані, як відмова від проходження огляду, що тягне за собою порушення п.2.5 Правил дорожнього руху та складання протоколу за ст. 130 КУпАП. Після того, як ОСОБА_2 вкотре відмовляється продути Драгер, відносно останнього поліцейським складається протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи, що ОСОБА_2 мав статус водія, на якого законом покладено обов`язок в разі виниклої потреби підтвердити відсутність стану, зокрема, алкогольного сп`яніння, останній мав пройти відповідно до встановленого порядку огляд у закладі охорони здоров`я.

Такий обов`язок може бути незручним, певною мірою обтяжливим, однак в силу правового статусу водія та керування джерелом підвищеної небезпеки, така процедура є необхідною з метою охорони суспільних відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Також із відеозапису з боді-камери поліцейських вбачається, що ОСОБА_2 тривалий період часу перебував у лікарні, проте за значний проміжок часу, огляд не пройшов. При цьому будучи обізнаним з порядком проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_2 та його захисника про те, що лікар зобов`язаний був відібрати у нього кров, оскільки жодна норма чинного законодавства не містить такого обов`язку.

У свою чергу, наявність в Інструкції норми, яка містить перелік видів біологічного середовища, які можуть бути відібрані, жодним чином не свідчить, що це є альтернатива для особи, яка проходить огляд на стан сп`яніння, обирати вид біологічного середовища, яке йому зручно здавати.

Вказана альтернатива встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об`єктивна можливість здати якийсь із зазначених видів біологічного середовища з урахуванням стану особи у якої відбираються проби, правил відібрання тих чи інших зразків, їх зберігання, транспортування, тощо.

Будь-яких об`єктивних даних, які б вказували на не можливість пройти огляд за допомогою спеціального технічного приладу через незадовільний стан здоров`я, наявність хронічних захворювань, тощо, ОСОБА_1 лікарю не повідомлялось, як і не було надано таких даних суду під час розгляду справи.

Доводи захисника про обов`язковість проведення лікарем лабораторних досліджень, є безпідставними з огляду на наступне.

Так, згідно п. 7 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 /далі - Інструкції/, передбачено обов`язкове проведення лабораторних досліджень саме на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, а в даному випадку йдеться про стан алкогольного сп`яніння, що не є тотожними поняттями.

Пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Відповідно до п. 14 Розділу ІІІ Інструкції обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок дорожньо транспортної пригоди перебуває в несвідомому стані або з тяжкими травмами.

Тобто, Інструкцією регламентовано обов`язкове проведення лабораторних досліджень саме на визначення наркотичного засобу, психотропної речовини, або щодо водія учасника дорожнього руху внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, який перебуває в несвідомому стані або з тяжкими травмами, а в даній справі для підтвердження чи спростування стану алкогольного сп`яніння проведення лабораторних досліджень не було обов`язковим.

Посилання ОСОБА_2 на те, що він від проходження огляду на стан сп`яніння не відмовлявся, не заслуговує на увагу, оскільки поведінка водія свідчить про протилежне, а саме про те, що він перебуваючи в медичному закладі не зробив жодних дій, які б свідчили про дійсність його намірів пройти на вимогу працівника поліції відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння, натомість будь-яким чином намагався уникнути огляду на стан сп`яніння, що вірно розцінено, як відмова від проведення огляду.

Судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Твердження апелянта про те, що під час розгляду даної справи судом не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не доводять наявність в його діях складу вчинених правопорушень, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Апеляційний суд також не може взяти до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він самостійно пройшов огляд у Ніжинській лікарні, та як убачається з результату токсикологічного дослідження № 1832 від 18.11.2025, в якому зазначено, що у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено, оскільки єдиним доказом на підтвердження перебування (не перебування) водія транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння за результатами огляду в медичному закладі є висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а не виписка із медичної карти амбулаторного хворого. Також, огляд проведений не у відповідності до положень ч. 4 ст. 266 КУпАП. Даний результат було отримано останнім на підставі його самозвернення, без присутності працівників поліції, проведено через тривалий час (після спливу 2 годин).

Більш того, водій ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі в порядку, визначеному Інструкцією та ст. 266 КУпАП, тому огляд на стан сп`яніння, за результатами якого був складений результат токсикологічного дослідження № 1835 від 18.11.2025, є недійсним.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання уникнути ним установленої законом відповідальності за скоєне.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та були підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи ОСОБА_1 , ступеня його вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення , -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернігівського апеляційного судуО. М. Гусач