Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №650/2323/23 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/2323/23

Номер провадження: 11-кп/819/39/26

Головуючий в суді І інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, обвинуваченої ОСОБА_8 та захисника – адвоката ОСОБА_7 на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 вересня 2025 року в кримінальному провадженні №22023230000000450 стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої, за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.5 ст.111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом першої інстанції обставин.

Вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 вересня 2025 року ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.5 ст. 111-1 КК України, та їй призначено покарання у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися діяльністю, яка пов`язана з виборчим процесом та процесом референдуму строком на п`ятнадцять років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_8 ухвалено обраховувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі частини п`ятої статті 72 КК України обвинуваченій ОСОБА_8 зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 13 вересня 2023 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований стосовно ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили – залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.5 ст.111-1 КК України, що скоєний за наступних обставин.

Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі – рф) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі – Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

22 лютого 2022 року президент рф направив до ради федерації звернення про використання зс рф за межами рф, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року президент рф публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

24.02.2022 військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, Донецькій та Луганській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави і у такий спосіб здійснили тимчасову окупацію частини території України.

З метою протидії збройній агресії у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який продовжується у визначеному законом порядку.

З 24.02.2022 по цей час більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями зс рф і вона знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія) – це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.

Статтею 73 Конституції України, а визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

15 липня 2022 року Центральною виборчою комісією України прийнято Постанову № 82 від «Про неприпустимість організації підготовки та проведення на тимчасово окупованих територіях України псевдореферендумів» відповідно до якої проведення будь-яких виборів та референдумів в умовах воєнного стану прямо заборонено частиною» першою статті 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Аналогічні заборони встановлено також Виборчим кодексом України та Законом України "Про всеукраїнський референдум".

Згідно із ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, всеукраїнський референдум є формою безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень шляхом голосування у випадках і порядку, встановлених Конституцією України та цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, всеукраїнський референдум щодо зміни території України - це форма прийняття громадянами України, які мають право голосу, рішення щодо затвердження прийнятого Верховною Радою України закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України. Призначення всеукраїнського референдуму щодо зміни території України здійснюється постановою Верховної Ради України.

Згідно із ч.1 ст. 20 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26.01.2021, у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях призначення (проголошення) та проведення всеукраїнського референдуму забороняється.

У березні 2022 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), громадянин України, матеріали відносно якого виділено в інше кримінальне провадження, перебуваючи у м. Херсоні, достовірно знаючи, що військовослужбовці рф окупували м. Херсон та частину Херсонської області та продовжують окупаційну діяльність на території України, маючи досвід роботи в органах влади та місцевого самоврядування, добровільно погодився виконувати рішення окупаційного військового керівництва рф, розташованого на окупованих територіях, та обійняв посаду так званого керівника окупаційного органу влади – військово-цивільної адміністрації Херсонської області (далі – окупаційна ВЦА Херсонської області).

Переслідуючи кінцеву мету окупації Херсонської області приєднання частини території України до рф, умисно на виконання вимог військово-політичного керівництва рф у порушення порядку, встановленого Конституцією України, у липні 2022 року (більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) як посадова особа окупаційного органу влади держави-агресора публічно проголосив про початок підготовки до проведення незаконного референдуму з питань входження до складу рф тимчасово окупованої території Херсонської області.

На виконання зазначеної вище злочинної мети, у першій половині вересня 2022 року (конкретне місце та час органом досудового розслідування не встановлено) керівництвом окупаційної ВЦА Херсонської області, до складу якої входили особи, матеріали відносно яких виділено в інше кримінальне провадження, а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, якими сформовано склад та організовано роботу так званої «дільничної виборчої комісії» – ДВК № 808, яка діяла на території с. Максима Горького Бериславського району Херсонської області.

У свою чергу, у невстановлені дату та час, але не пізніше 20 вересня 2022 року, ОСОБА_8 прийняла пропозицію так званого голови с. ОСОБА_9 щодо участі у проведенні на території тимчасово окупованого с. Максима Горького Бериславського району Херсонської області незаконного референдуму про вихід Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу рф на правах суб`єкта рф. На виконання вказаного злочинного умислу з так званою головою с. Максима Горького, ОСОБА_8 була призначена на посаду так званого члена комісії ДВК № 808.

Так, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 23.09.2022 по 27.09.2022, діючи за попередньою змовою з так званою головою с. Максима Горького та іншими невстановленими на даний час особами (щодо яких здійснюється досудове розслідування), діючи із прямим умислом, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, в порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», прийняла участь у проведенні незаконного референдуму та у період з 23-27 вересня 2022 року з переносною урною для бюлетенів, списками виборців та наданими їй бюлетенями здійснила по-дворовий обхід жителів с. Максима Горького Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області з метою їх залучення до голосування щодо виходу Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу російської федерації на правах суб`єкта російської федерації. Під час проведення референдуму ОСОБА_8 активно пропонувала мешканцям с. Максима Горького проголосувати шляхом поставлення відповідних відміток у бюлетені, вела облік громадян по списку, які проголосували під час проведення незаконного референдуму.

В подальшому, 27 вересня 2022 року так звана «ЦВК Херсонської області» за результатами підрахунку всіх бюлетенів визнала незаконний референдум таким, що відбувся. Відповідно до його результатів було задекларовано 497051 громадян, що становить 87.05 % від загальної кількості виборців, які прийняли участь у голосуванні, виявили бажання за входження Херсонської області у склад рф.

Таким чином, наслідком вищевказаних незаконних та неправомірних дій ОСОБА_8 та інших осіб, щодо яких здійснюється розслідування, стало визнання російською федерацією незаконного референдуму на тимчасово окупованій територій України таким, що відбувся та незаконного приєднання Херсонської області до складу рф.

Вказані дії ОСОБА_8 суд першої інстанції кваліфікував за частиною другою статті 28, частиною п`ятою статті 111-1 КК України, як колабораційну діяльність, а саме – добровільна участь громадянина України в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченої, просить вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м`якість, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Просить ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 за ч.2 ст.28 ч.5 ст.111-1 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися діяльністю, яка пов`язана з виборчим процесом та процесом референдуму, строком на 15 років та з конфіскацією всього майна, яке належить обвинуваченій.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.65 КК України не взяв до уваги ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_8 кримінального правопорушення, обставини його вчинення, не обговорив питання про призначення обвинуваченій передбаченого законом додаткового покарання у виді конфіскації майна, що призвело до призначення ОСОБА_8 надмірно м`якої міри покарання.

Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, спрямоване на порушення суверенітету та територіальної цілісності України і вчинене у воєнний час та особливо тяжкий період для держави.

Крім того суд першої інстанції не зважив на конкретні обставини кримінального провадження, характер (зміст) протиправних дій обвинуваченої, особу ОСОБА_8 як у загально-соціальному плані, так і в плані її потенційної суспільної небезпеки. Наслідком незаконних та неправомірних дій ОСОБА_8 стало визнання російською федерацією незаконного референдуму на тимчасово окупованій території України таким, що відбувся та незаконного приєднання Херсонської області до її складу.

Вказує, що посилання суду на недоцільність призначення додаткового покарання суд обґрунтував тим, що належній їй на праві власності земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства знаходяться в оренді та обвинувачена отримує за їх рахунок єдиний дохід, а також відсутність відомостей про те, що вона скоїла злочин з корисливих мотивів.

Однак, обвинувачена мала можливість виїхати з окупації на підконтрольну Україні територію, де внутрішньо-переміщеним особам надавалася грошова допомога, а також гуманітарна допомога, однак цією можливістю обвинувачена не скористалась, натомість почала співпрацювати з країною-агресором. Крім того вона має повнолітніх та працездатних дітей, які повинні за нею піклуватися, а також має можливість отримувати пенсію та працевлаштуватися.

Зазначає, що під час судового розгляду ОСОБА_8 зазначила, що погодилася на пропозицію прийняти участь у псевдореферендумі так як їй потрібні були гроші.

Таким чином суду не врахував наявність корисливого мотиву в діях ОСОБА_8 , оскільки остання за участь в організації та проведенні так званого референдуму мала отримати від представників окупаційних органів грошову винагороду, однак її так і не отримала.

На переконання прокурора враховані судом першої інстанції обставини не знижують ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а їй необхідно призначити також додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченої, нейтралізує негативні настанови та змусить дотримуватись положень законодавства.

В апеляційній скарзі обвинувачена просить переглянути вирок та врахувати наявність пом`якшуючих покарання обставини та застосувати положення ст.69 КК України, призначивши покарання без конфіскації майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачена зазначила, що призначене їй судом покарання є надто суворим.

Зазначає, що у вироку перелічені публікації російських та українських інтернет-ресурсів щодо тимчасової окупації, незаконної організації та проведення референдуму. Однак у вироку відсутні дані про те, що вона з ними ознайомилася та була обізнана щодо протиправності таких дій та юридичних наслідків. Зазначає, що станом на час інкримінованих подій вона не мала доступу до мережі інтернет та в населеному пункті був відсутній зв`язок.

Вказує, що суд першої інстанції як доказ вини врахував документ під назвою «сведения фактически отработаном времени ЦИК №808», у якому зазначено її прізвище. Однак, зазначений документ не містить ознак офіційності, зокрема не зазначено ким він підписаний чи є печатка. Крім того зазначений документ було виявлено в приміщенні ЗОШ №1 м.Берислав до якого вона не має жодного відношення, оскільки вона не виїздила з місця свого проживання.

Також не встановлено жодного факту її участі в організації та проведенні незаконного референдуму, зокрема не встановлено яким чином одна вона здійснила заходи щодо організації, планування референдуму та переконувала людей приймати у ньому участь.

Звертає увагу, що в суді першої інстанції надавала пояснення, що погодилася на участь у проведенні псевдореферендуму в обмін на обіцянку ОСОБА_10 , яка під час окупації займала посаду голови села, щодо захисту перед окупаційною владою її зятя, який є учасником АТО, а також сприяння у поверненні майна.

Водночас суд першої інстанції не врахував показання її зятя ОСОБА_11 та не відобразив у вироку.

Крім того суд першої інстанції залишив поза увагою факт приховування нею списків учасників АТО, які окупаційні війська ретельно шукали. Зазначає, що в селі проводилися обшуки, перевірки. Це стосується і її зятя, якого затримували, били вивозили в штаб.

Вказані обставини на думку обвинуваченої свідчать про наявність психологічного тиску на неї. Про факти погроз та переслідувань не могла повідомити правоохоронні органи України через перебування в інформаційній ізоляції.

Зазначає, що на той час не усвідомлювала наслідків своїх дій та щиро розкаюється.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої – адвокат ОСОБА_7 просить вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий вирок, призначивши покарання із застосуванням ст.69 КК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ряд доказів у кримінальному провадженні отримані з порушенням порядку, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України.

Зазначає, що згідно з протоколом огляду від 21 грудня 2022 року зазначено про виявлення та вилучення крім інших предметів, аркуші паперу формату А4 «Сведения о фактическом отработаном времени членами комиссии», однак копія даного документу не містить підписів.

Крім того, в протоколі огляду від 13 січня 2023 року зазначено про вилучення документів і предметів. Проте долучений до вказаних протоколів відеозаписи не містять даних про вилучення предметів, які вподальшому оглядались, які сторона обвинувачення вподальшому надала до суду. Щодо цього суд зазначив, про відсутність на відеозаписі окремих фрагментів. Однак фактично відсутня друга частина запису з оглядом, що має правове значення.

На думку захисника вказані обставини свідчать про недопустимість як доказів вказаних протоколів огляду та вилучених під час зазначених процесуальних дій документів.

Крім того висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, адже виявлені і вилучені в ході слідчих дій матеріали не містять інформації про ОСОБА_12 та її участь в організації незаконного референдуму.

Так, під час обшуку домоволодіння ОСОБА_12 не виявлено жодних документів та матеріальних носіїв інформації, які б мали значення для кримінального провадження.

Також, суд не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_11 , які на думку захисника мають істотне значення. Так, ОСОБА_11 є родичем (зятем) ОСОБА_8 . Він має статус учасника бойових дій та приймав участь в антитерористичній операції. Його декілька разів затримували військові рф та допитували, що супроводжувалося побиттям, погрозами. Кілька разів озброєні люди здійснювали обшук житла де проживала ОСОБА_12 , шукали зброю, документи, які підтверджували зв`язок із ЗСУ. Під час таких обшуків ОСОБА_11 роздягали та наводили зброю на членів сім`ї.

Крім того ОСОБА_8 зберігала передані їй ОСОБА_13 документи за якими можна було ідентифікувати учасників АТО їх родичів, що підтверджується листом начальника Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області.

Також окупаційними військами було незаконно вилучено автомобіль, який знаходився на подвір`ї та належав родичу обвинуваченої.

Умовою повернення автомобіля, а також припинення обшуків, допитів, застосування фізичного і психологічного насилля до членів сім`ї, погроз застосування фізичного насильства до інших родичів, представник окупаційної влади зазначила участь ОСОБА_12 в обході будинків зі скринькою для голосування.

Таким чином, з огляду на вказані обставини, обвинувачена була вимушена погодитись, при цьому гроші вона не отримувала.

Водночас суд першої інстанції зробив висновки про добровільність дій ОСОБА_8 на підставі показань свідків обвинувачення, однак не врахував показання свідків сторони захисту щодо погроз членам сім`ї обвинуваченої.

Також під час допиту свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , слідчий ставив навідні запитання. При цьому сторона захисту була позбавлена права заперечувати та ставити свідку запитання.

Зазначає, що показання вказаних свідків є суперечливими та не підтвердили участь ОСОБА_8 у виборчій комісії.

Крім того в порушення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення, підслідність у кримінальному провадженні не була визначена Генеральним прокурором або першим заступником чи заступником Генерального прокурора

Також, на думку захисника, суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність пом`якшуючих покарання обставин. Зазначає, що показання ОСОБА_8 містили достатні відомості, які сприяли встановленню істини у справі, викриттю інших осіб, документуванню подій. Вона надала всю інформацію, що була їй відома. Тяжкі сімейні обставини підтверджуються допитами свідків.

В запереченнях на апеляційні скарги обвинуваченої та захисника ОСОБА_7 прокурор вказав про безпідставність доводів апеляційних скарг сторони захисту. Просив апеляційні скарги обвинуваченої та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 вересня 2025 року – без змін.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Захисник та обвинувачена в судовому засіданні підтримали доводи апеляційних скарг сторони захисту, в задоволенні апеляційної скарги прокурора просили відмовити.

Прокурор заперечив доводи апеляційних скарг обвинуваченої та захисника, просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора.

В судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях.

В останньому слові обвинувачена просила призначити їй більш м`яке покарання без конфіскації майна.

Мотиви суду.

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст.94 КПК України передбачено, що суд під час ухвалення відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, установлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено й обвинувачений є винуватий у його скоєнні.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безпосереднього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії події.

На переконання суду апеляційної інстанції, місцевий суд дотримався вищевказаних вимог і за встановлених фактичних обставин кримінального провадження правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.28 ч.5 ст.111-1 КК України.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення зроблено з дотриманням вимог КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було детально досліджено, перевірено під час судового розгляду та належним чином оцінено відповідно до приписів ст.94 КПК України.

Так, суд першої інстанції свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 обґрунтував наданими стороною обвинувачення письмовими доказами та показанням численних свідків.

Зокрема, як докази вини обвинуваченої судом враховано наступні письмові докази.

Протокол огляду від 03 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим було здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Совет Федерации Федерального Собрания российской федерации», де виявлено публікацію Ради Федерації Федеральних зборів російської федерації щодо ухвалення федерального конституційного закону «Про прийняття в російську федерацію Херсонської області та утворення в складі російської федерації нового суб`єкта – Херсонської області».

Протокол огляду від 03 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Совет Федерации Федерального Собрания российской федерации», де виявлено публікацію Ради Федерації Федеральних зборів російської федерації: «Про ухвалення указу президента російської федерації від 19 жовтня 2022 року № 756 «Про введення військового стану на територіях Донецької народної республіки, Луганської народної республіки, Запорізької та Херсонської областей».

Протокол огляду від 03 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Президент России», де виявлено публікацію президента російської федерації: «Федеральний Закон від 04.10.2022 № 375-ФЗ «Про ратифікацію Договору між російською федерацією та Херсонською областю про прийняття в російську федерацію Херсонської області та утворення в складі російської федерації нового суб`єкту».

Протокол огляду від 03 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим здійснено огляд офіційного Інтернет-ресурсу «Президент России» за адресою: http://kremlin.ru/acts/news/69509. У відкритому доступі виявлено публікацію Президента Російської Федерації під назвою: «Указ об исполняющем обязанности губернатора Херсонской области», дата публікації — 05 жовтня 2022 року, підписант — Президент російської федерації ОСОБА_16 . В публікації зазначено, що президент російської федерації ОСОБА_17 підписав указ від 04 жовтня 2022 року, яким призначив сальдо в.в. тимчасово виконуючим обов`язки губернатора Херсонської області. Указ прийнято у зв`язку з включенням Херсонської області до складу російської федерації та утворенням нового суб`єкта федерації — Херсонської області. У документі зазначено, що призначення тимчасово виконуючого обов`язки здійснюється до вступу на посаду особи, обраної губернатором Херсонської області в установленому законом порядку.

Протокол огляду від 05 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Официальный интернет-портал правовой информации» за посиланням (Інтернет - адресою): «http://publication.pravo.gov.ru», де за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 », у загальному доступі розміщено публікацію Договору між російською Федерацією та Херсонською областю про прийняття до російської федерації Херсонської області та утворення в складі російської федерації нового суб`єкта від 30 вересня 2022 року.

Протокол огляду від 05 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Официальный сайт Администрации Херсонской области» за посиланням (Інтернет - адресою): «http://khogov.ru», де за відповідним посиланням у загальному доступі розміщено статтю щодо звернення голови адміністрації Херсонської області володимира сальдо до президента російської федерації володимира путіна з метою прийняття Херсонської області до складу рф як нового суб`єкта федерації.

Протокол огляду від 05 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Официальный сайт Администрации Херсонской области» за посиланням (Інтернет - адресою): «http://khogov.ru», де за відповідним посиланням у загальному доступі розміщено публікацію Виборчої комісії Херсонської області щодо рішення за результатами референдуму.

Протокол огляду від 05 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Официальный сайт Администрации Херсонской области» за посиланням (Інтернет - адресою): «http://khogov.ru», де за відповідним посиланням у загальному доступі розміщено статтю щодо звернення громадської ради Херсонської області до голови регіону з ініціативою негайного проведення референдуму.

Протокол огляду від 05 грудня 2022 року, відповідно до якого слідчим здійснено огляд російського офіційного Інтернет-ресурсу «Официальный сайт Администрации Херсонской области» за посиланням (Інтернет - адресою): «http://khogov.ru», де за відповідним посиланням у загальному доступі розміщено статтю із вмістом указу президента російської федерації щодо визнання Херсонської області від 29 вересня 2022 року № 686.

Протокол огляду від 11 лютого 2023 року, відповідно до якого слідчим здійснено огляд загальнодоступної сторінки Всесвітньої мережі Інтернет, а саме офіційного Інтернет-ресурс Верховної Ради України за посиланням (Інтернет-адресою): «https://www.rada.gov.ua/», де за посиланням: «https://www.rada.gov.ua/news/Top-novyna/228250.html», у загальному доступі розміщено статтю щодо ухвалення ВРУ Заяви про невизнання псевдореферендумів і заклику світу так само не визнавати їх.

Протокол огляду місця події від 21 грудня 2022 року відповідно до якого було проведено огляд території та приміщення опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 м. Берислава, що розташований за адресою: м. Берислав, вул. 1 Травня, 266, Херсонська область. Огляд проведено із застосуванням засобів відеофіксації. В ході огляду в приміщенні з табличкою «кабінет №26-музичного мистецтва» виявлено та зафіксовано: наліпки, прапори, картонні коробки з російською символікою, які, згідно написів, призначались для облаштування виборчих дільниць; інструкції російською мовою щодо: облаштування кабін для голосування; опечатування переносних урн; використання ящиків для голосування; порядок опломбування та зберігання документації; переносні пластикові кабінки для голосування та прозорі урни, а також інструктивні матеріали до них; номерні сейф-пакети для опечатування документів; 18 аркушів паперу формату А4 із надрукованими таблицями, які містили інформацію про кількість відпрацьованих годин так званими членами "виборчих комісій", включаючи їхні прізвища; окремий аркуш формату А4 з рукописним текстом російською мовою, написаним кульковою ручкою синього кольору. У тексті згадується голова «УИК №807» ОСОБА_18 , який повідомляє про заміну членів "виборчої комісії" за станом здоров`я; інформаційний лист щодо комплектації «стандартного ящика для голосування», який включає опис комплектуючих: кришка, основа, стінки, ручки, пломби тощо.

Усі виявлені документи (загалом 19 аркушів) разом із предметами поміщено до опечатаного пластикового ящика, який долучено до протоколу огляду як Додаток №1. Ящик опломбовано та описано у протоколі.

Протокол огляду від 14 лютого 2023 року, відповідно до якого було оглянуто вилучену раніше переносну урну для голосування та наявні у її вмісті предмети і документи, які безпосередньо стосуються організації та проведення так званого «референдуму» на тимчасово окупованій території Херсонської області.

У результаті огляду встановлено, що вміст урни становлять як друковані, так і рукописні документи, а також інші матеріальні об`єкти, які вказують на факт функціонування псевдовиборчих дільниць. Зокрема, виявлено рукописний аркуш з пояснювальним текстом російською мовою, звернений до так званого «Главы ТИК №8» від імені «Главы УИК №807» ОСОБА_18 , у якому йдеться про заміну члена комісії за станом здоров`я. Крім того, у середині урни виявлено численні аркуші формату А4 з таблицями під заголовками «сведения о фактически отработанном времени членами УИК», які містять списки осіб, задіяних у роботі так званих виборчих комісій у вересні 2022 року на окупованій території Херсонської області.

Зокрема, серед таких таблиць зафіксовано документ під заголовком «сведения о фактически отработанном времени членами УИК №808», у якому зазначено прізвище ОСОБА_19 як особи, включеної до складу членів «виборчої комісії».

Окрім вказаних документів, у вмісті урни також виявлено наліпки з написом «выборы», наліпки із зображенням герба рф; банер білого кольору з надписом «Херсонская область участок референдума»; аркуші з машинописними текстами під заголовками «Паспорт на ящик для голосования» та «Паспорт на ящик для тайного голосования»; прапорці з триколором рф; два полімерні сейф-пакети з індивідуальними номерами; поліетиленовий пакет; стяжки з маркуванням; а також невстановлені предмети червоного кольору з металевими кільцями. Усі перелічені предмети мають ознаки виготовлення або використання в процесі організації виборчого процесу за сценарієм, нав`язаним окупаційною владою рф.

Протокол огляду місця події від 13 січня 2023 року, відповідно до якого було проведено огляд території та приміщення сільського клубу, розташованого в селі Високе Бериславської ОТГ Херсонської області по вулиці Центральна, будинок 9. Огляд здійснено із застосуванням технічних засобів відеозапису. Огляд проводився на першому поверсі клубу, в його актовій залі. У результаті огляду встановлено, що в актовій залі перебуває велика кількість коробок із написами маркером, які позначають дільниці Бериславського району із номерами від 801 до 813. На мапі, яка також була виявлена, фіксується прив`язка цих номерів до окремих населених пунктів району, зокрема зафіксовано умовне позначення №807 біля села Високе. Окремо виявлено прапорець з російською символікою, а також прозору переносну урну для голосування з наклеєним написом «ВЫБОРЫ» та гербом рф. У подальшому також були виявлені сейф-пакети з відповідними індивідуальними номерами, а також стяжки для пломбування переносної урни.

Усі виявлені предмети були сфотографовані, зафіксовані на відео та належно задокументовані. Після завершення огляду виявлені зразки, зокрема прозору пластикову урну, прапорець, стяжки, сейф-пакети та інші марковані матеріали, було вилучено, опечатано та поміщено до пластикового ящика, який долучено до протоколу як додаток.

Протокол огляду від 14 січня 2023 року, відповідно до якого було проведено огляд речей та документів, вилучених під час попереднього огляду приміщення сільського клубу, розташованого в селі Високе Бериславської ОТГ Херсонської області по вулиці Центральна, будинок 9. Предметом огляду стала прозора переносна урна для голосування з наклейкою, на якій зображено герб рф. Урна виготовлена з прозорого полімерного матеріалу та має отвори для вкидання бюлетенів. Вона розкладається на дві частини, які з`єднуються за допомогою пластикових затискачів. По краях ручки урни розміщені наскрізні отвори для стяжок. До ручки урни прикріплена паперова бірка з надписом: «Додаток №1 В даному ящику опечатано зразки, виявлені у ході огляду 13.01.2023 в сільському клубі с. Високе Бериславського району, реквізити щодо проведення незаконного референдуму про приєднання Херсонської області до рф», що підтверджує її походження та цілісність.

Усередині урни виявлено численні предмети, що свідчать про її використання у ході незаконного голосування. Серед них зафіксовано: білі картки з штрих-кодами, бейджі з написами "ТИК", білі горизонтальні картки з написами "участок", а також прапорець рф із триколором, що виготовлений з синтетичного матеріалу; пластикові стяжки червоного кольору; дві пломби, виготовлені з білого пластику.

Також в урні виявлено два полімерні сейф-пакети сірого кольору, на яких нанесені індивідуальні номери: 90662147 та 90662148. У центрі пакетів містився текст: «для сопроводительных документов». Крім того, встановлено наявність 14 помаранчевих пластикових стяжок із нанесеними серійними номерами.

Також було оглянуто карту, виготовлену на аркуші паперу розміром 40 на 100 см. У лівому верхньому куті карти нанесено надпис російською мовою «Херсонская область», а в правому верхньому куті зображено герб рф. Карта містить схематичне зображення території області, де позначено межі адміністративних округів, нанесено номери дільниць з 801 по 813. Цифрою 807 позначено територію села Високе. Біля деяких округів розставлено червоні, жовті та помаранчеві крапки, що, за змістом карти, позначають кількість виборців рф, яка варіюється за 5-бальною шкалою.

По завершенні огляду всі виявлені предмети та документи були поміщені до вищезазначеної урни, яка повторно опечатана відповідно до вимог криміналістики. До ручки прикріплено нову паперову бірку з описом вмісту та зазначенням дати повторного огляду. Протокол підписаний слідчим ОСОБА_20 .

Протокол огляду місця події від 03 лютого 2023 року, відповідно до якого було проведено огляд будівлі та окремих приміщень Бериславського фахового педагогічного коледжу імені В.Ф. Беньковського, що розташований за адресою: Херсонська область, м. Берислав, вул. Свободи, 45. Огляд фіксувався за допомогою технічних засобів відеофіксації. У межах приміщення, розташованого поряд із дверима з написами «308 Директор» та «309 Приймальня», слідчим було оглянуто внутрішнє облаштування кімнати, а також виявлено низку документів, предметів і матеріалів, що мають значення для досудового розслідування.

Зокрема, на столі було виявлено карту Херсонської області, надруковану російською мовою, з масштабом 1:50000, із позначеннями дільниць та номерів, характерних для виборчого процесу (зокрема номери 801-832). На карті також були нанесені умовні позначення, де цифрою позначалися виборчі дільниці (наприклад, «УИК 807»), а також присутня умовна шкала оцінювання дій так званих «територіальних виборчих комісій» — з відповідними кольоровими відмітками, що вказували рівень їх «ефективності» згідно з неустановленою системою оцінювання.

Крім того, виявлено бюлетень для так званого голосування на «референдумі» з текстом російською мовою, надрукованим на аркуші формату А4, у якому ставилось питання щодо приєднання Херсонської області до рф.

У подальшому, в межах зазначеного приміщення було знайдено наступні документи: на робочому столі, у правій частині кабінету, виявлено паперову папку-швидкозшивач, яка містила як оригінали, так і копії документів. Зокрема, серед виявленого знаходився документ під назвою «Памятка по п. 223», який складався з кількох аркушів формату А4 з надрукованим текстом російською мовою, що містив інструкцію з організації та проведення так званого референдуму зі зразками типових документів; аркуш формату А4 з рукописним текстом під заголовком «Акт», який містив підписи осіб із прізвищами ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , а також штамп із написом «референдум херсонской области, участковая комисия 809», - зміст якого стосувався заміни виборчого бюлетеня гр. ОСОБА_23 через неправильне заповнення; один аркуш формату А4, виготовлений друкарським способом, з назвою «бюллетень для голосования на референдуме Херсонской области…», у правому верхньому куті якого також були нанесені умовні підписи й штамп «участковая комисия 800» (Зображення №5); п`ять аркушів формату А4, які містили рукописні записи під загальною назвою «Протокол по референдуму», що стосувались організації незаконного голосування, підрахунку бюлетенів, а також ухвалення рішень, пов`язаних із символами рф (зокрема, визнання гімну рф як присяги); вісім аркушів формату А4, заповнених у формі табличок під назвою «Табель учета рабочего времени сотрудников ВЦА…», які містили дані про персональний облік залучених до проведення псевдореферендуму осіб; 31 аркуш із копіями посвідчувальних документів на ім`я громадян України (серед яких, зокрема: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 ), які, відповідно до змісту матеріалів, входили до складу так званої «уик №809 по с. Качкарівка»; а також 13 аркушів з рукописними записами, зміст яких безпосередньо стосується організації проведення в с. Качкарівка незаконного референдуму щодо приєднання Херсонської області до рф.

Усі виявлені матеріали були вилучені, належним чином упаковані, опечатані, задокументовані в межах огляду, долучені як Додаток №1 до протоколу, та передані для подальшого дослідження в рамках кримінального провадження.

Відповідно до протоколу огляду від 06 лютого 2023 року вказані предмети та документи були оглянуті, а згідно з постановою слідчого від 06 лютого 2023 року, відповідні предмети та документи визнано речовими доказами у межах кримінального провадження №22022230000000265.

Протокол обшуку та огляду від 11 вересня 2023 року, відповідно до якого, на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2023 року було проведено обшук у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_8 . У ході обшуку слідчим було застосовано технічні засоби фіксації – відеореєстратор із подальшим записом на DVD-R диск. У процесі проведення обшуку здійснено повний огляд житлових і допоміжних приміщень будинку, а також прилеглої території за вказаною адресою. Проте в результаті обшуку не було виявлено жодних документів, матеріальних носіїв інформації чи інших речей, які б мали значення для кримінального провадження №22022230000000265, розпочатого за фактами організації та проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Херсонської області.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_44 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_8 , яка будучи мешканкою с. Максима Горького Бериславського району, приймала участь у незаконному референдумі щодо приєднання Херсонської області до складу рф.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 04 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_45 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_8 , яка будучи мешканкою с. Максима Горького Бериславського району, працювала прибиральницею в сільській раді. Свідок зазначила, що ОСОБА_12 є її односельчанкою та під час проведення незаконного референдуму приходила до неї і пропонувала взяти участь у його проведенні щодо приєднання Херсонської області до складу рф.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_46 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_8 , місцеву жительку с. Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснила, що у період окупації зазначеного населеного пункту військовослужбовцями зс рф ОСОБА_8 погодилась на співпрацю з окупаційною владою та безпосередньо прийняла участь в організації та проведенні незаконного референдуму щодо відокремлення території Херсонської області та приєднання її до складу рф у с. Максима Горького Бериславського району.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 11 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_47 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_8 , місцеву жительку с.Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснила, що у період окупації зазначеного населеного пункту військовослужбовцями зс рф ОСОБА_8 погодилась на співпрацю з окупаційними органами влади та добровільно прийняла участь у проведенні незаконного референдуму щодо відокремлення території Херсонської області та приєднання її до складу рф у с. Максима Горького Бериславського району.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_48 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнав ОСОБА_8 , місцеву мешканку с. Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснив, що у період окупації зазначеного населеного пункту військовослужбовцями зс рф ОСОБА_8 погодилась на співпрацю з окупаційною владою та безпосередньо прийняла участь у проведенні незаконного референдуму щодо відокремлення території Херсонської області та приєднання її до складу рф у с. Максима Горького Бериславського району.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_49 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_8 , місцеву жительку с.Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснила, що у період окупації зазначеного населеного пункту військовослужбовцями зс рф ОСОБА_8 погодилась на співпрацю з окупаційною владою та безпосередньо брала участь у проведенні незаконного референдуму щодо відокремлення території Херсонської області та приєднання її до складу рф у с. Максима Горького Бериславського району.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_50 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_8 , жительку с. Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснила, що ОСОБА_8 брала участь в організації та проведенні незаконного референдуму щодо приєднання Херсонської області до складу рф.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 04 липня 2023 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_51 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнала ОСОБА_8 , місцеву мешканку с. Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснила, що під час окупації зазначеного населеного пункту ОСОБА_8 брала активну участь в організації та проведенні незаконного референдуму щодо приєднання території Херсонської області до складу рф, зокрема шляхом подвірного обходу пропонувала проголосувати за приєднання до рф.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 06 липня 2025 року, разом з Додатком № 1 із фототаблицею № 1, Довідкою до фототаблиці та відеозаписом проведення вказаної слідчої дії, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 серед осіб, представлених для впізнання на фотознімках, впізнав ОСОБА_8 , односельчанку, місцеву жительку с. Максима Горького Бериславського району. Свідок пояснив, що у період окупації зазначеного населеного пункту ОСОБА_8 брала активну участь в організації та проведенні незаконного референдуму щодо приєднання Херсонської області до складу рф, зокрема шляхом подвірного обходу пропонувала проголосувати за рф.

Також, як докази вини обвинуваченої судом враховано показання ряду свідків, що були допитані в ході судового розгляду, а також показання, отримані в порядку ч.11 ст.615 КПК України.

Зокрема суд врахував показання свідків ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_13 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , а також відповідно до положень ч.11 ст.615 КПК України – показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Так, свідок ОСОБА_44 суду пояснила, що у вересні 2022 року, під час окупації населеного пункту, проводився так званий «референдум» за приєднання території до рф. Вона бачила групу дівчат, які стояли біля її двору та чекали на неї. Серед цих осіб були ОСОБА_60 та ОСОБА_8 . Вони тримали при собі документи та бюлетені. Очаковська мала списки виборців і пропонувала їй поставити підпис та проголосувати, а ОСОБА_8 тримала скриньку для бюлетенів. ОСОБА_8 стояла поряд, посміхалася, але жодних слів не говорила. Основне спілкування з людьми вела ОСОБА_60 , яка пояснювала порядок "голосування", вимагала показати паспорт та поставити підпис. Свідок зазначила, що вона категорично відмовилась від участі, паспорта не надала і жодних підписів не ставила. Після цього група жінок разом із двома російськими військовими, які стояли неподалік у масках зі зброєю, пішли далі.

Свідок пояснила, що ці військові супроводжували процес «голосування» та створювали психологічний тиск на людей. Вона підкреслила, що тиску на неї безпосередньо не чинили, однак присутність озброєних військових була фактором залякування.

Свідок зазначила, що бачила як ОСОБА_8 разом з іншими учасницями процесу брала участь у зборі бюлетенів, тримаючи скриньку, у той час як Очаковська та інші дівчата роздавали списки та бюлетені.

Окремо свідок зазначила, що в період окупації у селі надавалася гуманітарна допомога від рф. Вона бачила, як ОСОБА_8 перебувала біля місць видачі гуманітарної допомоги, показувала людям гроші та публічно говорила, що за участь у "референдумі" можна отримати винагороду. За словами свідка, вона особисто чула ці слова, які звучали у присутності інших мешканців.

ОСОБА_44 також розповіла про загальну ситуацію у селі під час окупації: мобільний зв`язок працював від українських операторів, однак телебачення і преса поширювалися вже російські. Лікарні й магазини працювали частково, продукти люди здебільшого брали з господарства або обмінювали між собою, а ті, хто не мав власного господарства, змушені були отримувати гуманітарну допомогу.

Свідок підтвердила, що окупаційна адміністрація не застосовувала до неї особисто примусу брати участь у "референдумі", однак пропозиції щодо співпраці озвучувала ОСОБА_60 , яка, за її словами, виконувала функції голови окупаційної адміністрації.

Свідок ОСОБА_47 суду пояснила, що під час проведення так званого "референдуму" у вересні 2022 року до її домоволодіння прийшли чотири жінки – серед яких були також ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , а також двоє озброєних російських військових у формі.

Свідок вказала, що ОСОБА_8 мала при собі планшетку, до якої були прикріплені бюлетені. ОСОБА_61 тримала списки виборців. Саме у цих списках свідок поставила свій підпис, після чого заповнила бюлетень, проставивши у ньому позначку. Всі ці дії вона виконала безпосередньо у присутності групи жінок та російських солдатів. ОСОБА_8 тримала планшетку з бюлетенями, не вела розмов, однак саме у її руках знаходилися документи для голосування. Коли свідок ставила підпис у списках, то бюлетень заповнювала, тримаючи його фактично на планшетці, яку тримала ОСОБА_8 .

Свідок повідомила, що не знає причин, чому ОСОБА_8 погодилася на участь у проведенні референдуму, однак зазначила, що серед мешканців села поширювалася думка про фінансові труднощі обвинуваченої. При цьому ОСОБА_47 уточнила, що ці відомості їй відомі зі слів інших осіб.

Додатково свідок повідомила про загальну ситуацію в селі під час окупації: гуманітарна допомога надходила з боку рф, українських поставок вона не отримувала; телебачення та преса поширювалися російські; медична допомога фактично була відсутня. За її словами, люди виживали за рахунок власних господарств та обмежених ресурсів.

Також свідок пояснила, що гуманітарні коридори для безпечного виїзду з села створені не були, навпаки – виїзд був небезпечним. Збройні Сили України та Національна поліція на території села під час окупації не перебували, натомість присутні були російські військові, які могли погрожувати місцевим жителям та спричиняти грабежі й розбій.

Свідок ОСОБА_48 суду пояснив, що у вересні 2022 року, під час проведення так званого "референдуму" на окупованій території, до нього додому прийшли троє жінок – ОСОБА_62 , ОСОБА_64 та ОСОБА_8 , а також двоє озброєних російських військових.

Свідок зазначив, що ОСОБА_62 мала списки виборців, а ОСОБА_8 тримала скриньку для бюлетенів. Вони запропонували йому проголосувати, пояснивши, що у випадку відмови його голос усе одно буде внесений замість нього. Після цього ОСОБА_48 поставив підпис у списках та заповнив бюлетень, який потім вкинув у скриньку, що знаходилась у руках ОСОБА_8 .

Свідок вказав, що примусу чи фізичного тиску безпосередньо до нього не застосовувалося, однак йому прямо сказали, що якщо він не поставить позначку, то "за нього проголосують інші". Це, на його думку, і було способом тиску.

Також ОСОБА_48 пояснив, що не знає достеменно чому ОСОБА_8 погодилася брати участь у проведенні референдуму, але вважає, що це могло бути пов`язано з фінансовими труднощами. У той час у селі бракувало роботи, ринки були закриті, і у людей виникали значні проблеми із засобами для існування. Також серед місцевих мешканців поширювалися чутки, що за участь у "референдумі" обіцяли по 10 тисяч російських рублів на день.

Свідок повідомив, що більшість жителів села принципово не брали гуманітарну допомогу від окупаційної влади, однак окремі мешканці змушені були це робити для виживання. Допомога від української держави не надходила.

ОСОБА_48 підтвердив, що мобільний зв`язок працював від українських операторів, а українське телебачення і газети частково зберігалися, хоча більшість інформаційного простору вже контролювали російські джерела.

Він також пояснив, що можливість виїхати з окупованої території у перші три місяці була, проте тільки власним транспортом або за великі гроші. Виїзд був небезпечним, а гуманітарних коридорів не створювали.

Свідок наголосив, що російські військові загалом поводилися агресивно з місцевим населенням, траплялися випадки погроз і насильства.

Свідок ОСОБА_49 суду пояснила, що у вересні 2022 року, під час проведення так званого "референдуму", до її будинку прийшли три жінки – ОСОБА_60 , ОСОБА_62 та ОСОБА_8 . Вони мали при собі бюлетені та скриньку для голосування. Вона підтвердила, що отримала бюлетень і проголосувала. За її словами, ОСОБА_8 була зі скринькою для бюлетенів, тоді як інші дівчата мали списки та бюлетені. Примусу чи агітації з боку цих осіб не було – вони лише запропонували проголосувати, і свідок погодилася.

Свідок зазначила, що їй невідомі причини участі ОСОБА_8 у проведенні референдуму.

ОСОБА_49 також описала загальну обстановку під час окупації: українські військові чи органи влади на території села відсутні, натомість надавалась гуманітарна допомога з боку рф. Допомога була відносною, але достатньою, щоб підтримувати проживання. Українське телебачення не працювало, українські газети не поширювались. Магазини працювали частково, аптеки – ні. Люди виживали завдяки власному господарству – хто мав молоко, свиней чи іншу худобу, ті могли забезпечити сім`ю та щось обмінювати.

Свідок підтвердила, що і в сім`ї ОСОБА_8 було господарство, і вони також виживали завдяки йому.

Свідок ОСОБА_50 суду пояснила, що у вересні 2022 року, під час проведення так званого «референдуму» в селі Максимове, вона бачила трьох жінок – ОСОБА_8 , ОСОБА_65 та ОСОБА_66 ОСОБА_8 мала при собі скриньку для бюлетенів, тоді як інші учасниці тримали списки та документи. Вони підходили до мешканців села та пропонували проголосувати.

ОСОБА_50 підтвердила, що особисто на неї тиску чи агітації не чинили. Примусу до участі у «референдумі» вона не зазнала.

Свідок пояснила, що їй невідомо, чому саме ОСОБА_8 погодилася брати участь у проведенні референдуму. Вона зазначила, що до цього не спілкувалася ані з ОСОБА_8 , ані з ОСОБА_67 і не знає їхніх особистих мотивів. У подальшому чула лише від інших людей, що однією з причин могли бути матеріальні труднощі, однак підтвердити цього не може.

Свідок також описала загальну ситуацію в селі під час окупації: люди виживали завдяки господарству. Роботи не було, а грошей бракувало. Гуманітарної допомоги від України не надходило, з боку рф допомога надавалася, але свідок прямо не деталізувала її обсяг.

Свідок ОСОБА_51 суду пояснила, що 22 вересня 2022 року до її будинку в селі Максима Горького прийшли троє жінок – ОСОБА_62 , ОСОБА_61 та ОСОБА_8 , а також із ними були російські військові, які стояли осторонь на вулиці. Жінки запропонували їй взяти участь у так званому «референдумі». Вона відмовилася, однак ОСОБА_61 сказала, що "якщо ви не підпишетеся, то за вас уже все зроблено". У руках ОСОБА_68 були списки, у ОСОБА_69 – бюлетені, а ОСОБА_8 тримала скриньку для бюлетенів.

Свідок пояснила, що зрештою вона все ж таки проголосувала, поставивши позначку «проти» у бюлетені. Після цього група пішла далі до сусідів. Жодної агітації чи прямих погроз не було, але в розмові прозвучало, що відмова від підпису не має значення, бо "все одно вже враховано".

ОСОБА_51 зазначила, що їй невідомо, з яких мотивів ОСОБА_8 погодилася брати участь у проведенні референдуму, але по селу говорили, що це робилося за гроші. Особисто від ОСОБА_8 таких пояснень вона не чула.

Свідок також підтвердила, що під час окупації українські військові та органи влади на території села відсутні, натомість гуманітарну допомогу надавала рф. Допомога видавалася, і хоча особисто їй було достатньо, інші мешканці іноді скаржилися. Зі слів свідка, загалом людей у селі російські військові не чіпали, хоча були випадки тиску на окремих чоловіків.

Свідок ОСОБА_46 суду пояснила, що проживає у с. Максима Горького Бериславського району Херсонської області. Вона знає обвинувачену ОСОБА_8 як односельчанку та колишню працівницю сільради, де свідок також працювала.

Свідок розповіла, що була свідком подій під час проведення так званого "референдуму". Вона приїхала велосипедом за покупками, де зібралося багато людей. Туди прийшли ОСОБА_8 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , двоє російських військових, а також сільський голова – ОСОБА_10 .

За словами свідка, ОСОБА_10 сказала людям, що необхідно голосувати, а хто не буде голосувати – «білі прапори вам і їдьте в Україну». ОСОБА_61 мала бюлетені, які не дозволяла винести чи заповнити окремо – свідок змушена була поставити позначку прямо на місці. ОСОБА_8 тримала скриньку для бюлетенів, а ОСОБА_62 – списки виборців. Паспортів при цьому не вимагали, оскільки у списках уже були вказані дані мешканців.

Свідок підтвердила, що вона проголосувала, поставивши позначку у бюлетені, який потім забрали і самостійно вкинули у скриньку, яку тримала ОСОБА_8 . Вона підкреслила, що бюлетень у неї не прийняли особисто, а відразу вкинули самі.

Свідок пояснила, що не знає достеменно мотивів ОСОБА_8 , проте чула на сходці від ОСОБА_10 , що членам «референдумної комісії» обіцяли зарплату у розмірі 18 тисяч рублів. Тому вважає, що участь у проведенні "референдуму" могла бути зумовлена саме грошовою винагородою.

Свідок наголосила, що примусу мешканців села до співпраці не було. Разом з тим вона пригадала випадки незаконного заволодіння майном окупаційними військовими: у ОСОБА_8 відібрали машину (родинну), у її знайомого ОСОБА_70 машину забрали силоміць, при цьому його побили прикладом, а також забирали генератори, меблі та інші речі у селян.

Стосовно загальної обстановки в селі під час окупації, свідок повідомила: українських військових та органів влади на території не було; телебачення українських каналів можна було дивитися завдяки супутниковим антенам, але в основному працювали російські канали; зв`язок з Україною був; гуманітарну допомогу надавала рф; люди виживали завдяки власним запасам і господарству, тому голоду не було.

Свідок ОСОБА_57 суду пояснив, що мешкає в с. Максима Горького Бериславського району Херсонської області, та знайомий з обвинуваченою ОСОБА_8 .

Під час випасу корів, проходячи повз двір на вулиці Урожайній (яка виходить з вулиці Горького), побачив трьох жінок – ОСОБА_65 , ОСОБА_66 та ОСОБА_8 , а також двох російських військових. Його окликнули та запропонували проголосувати. На це свідок відповів, що у нього немає паспорта. У відповідь почув: “А нам паспорт не треба”.Після цього він продовжив гнати худобу й не зупинявся. Зазначив, що жодного примусу з боку цих жінок чи солдатів щодо нього не чинилося – він спокійно пішов далі.

Свідок підтвердив, що особисто не голосував і не брав участі в референдумі. Також він повідомив, що під час окупації дивився українське телебачення, з якого дізнавався про події, і розповідав іншим мешканцям, що референдум є незаконним і за участь у ньому "буде стаття".

Наприкінці свідок повідомив, що вже під час відступу російських військових у нього було вилучено автомобіль, так само, як і у ОСОБА_8 та ще одного місцевого мешканця.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що до початку повномасштабної збройної агресії рф, під час окупації села та після деокупації він постійно проживав у селі Максима Горького. У період до окупації та під час окупації обіймав посаду старости села, а на момент допиту працював інспектором Новорайської сільської ради.

Свідок повідомив, що ОСОБА_8 під час окупації працювала в нього техпрацівницею. Саме він передав їй документи, які містили персональні дані учасників АТО, з метою збереження цих документів від можливих обшуків і вилучення з боку окупаційних військ. Таке рішення він прийняв з власної ініціативи, побоюючись, що під час обшуків окупанти можуть знайти ці документи, що могло поставити під загрозу безпеку учасників бойових дій або їхніх родичів.

ОСОБА_13 підтвердив, що після деокупації села ОСОБА_8 повернула йому всі документи у повному обсязі. З його слів, ці документи стосувались передачі земельних ділянок учасникам бойових дій у 2014 році та включали паспорти, посвідчення УБД та інші персональні дані.

Свідок також зазначив, що під час окупації в селі постійно проводились обшуки, зокрема з боку російської нацгвардії. Вони шукали осіб із проукраїнською позицією, військових або тих, хто міг переховувати таких осіб. За словами свідка, обшуки були неодноразовими і стосувались не лише його, але й інших мешканців села.

Щодо участі ОСОБА_8 у проведенні так званого «референдуму», ОСОБА_13 нічого не відомо. На запитання, чому вона могла погодитись на участь, свідок відповів, що не знає. Також йому не відомо про будь-який примус, який змусив би її до таких дій.

Крім того, свідок підтвердив, що гуманітарна допомога під час окупації надавалась, однак можливість безпечного виїзду з території не завжди була, оскільки не було зв`язку, інтернету та працюючих гуманітарних коридорів.

Свідок ОСОБА_58 суду пояснив, що під час окупації залишався проживати у селі Максима Горького. З його слів, військовослужбовці збройних формувань рф поводилися по-різному: декому погрожували, деякі випадки викрадення чи вилучення майна мешканців села йому були відомі. Конкретні випадки він пригадав лише частково, без чіткої локалізації у часі.

Свідок повідомив, що обвинувачена ОСОБА_8 перебувала з ним у родинних стосунках та вони разом проживали. Він не заперечував, що вона брала участь у проведенні так званого «референдуму», але стверджував, що не знав про її наміри заздалегідь, і дізнався про її участь вже постфактум.

Свідок підтвердив, що ОСОБА_8 зберігала певні документи, однак не зміг пояснити, які саме. Вказував, що документи знаходилися вдома, у нього, за адресою проживання. Конкретизував, що ці документи нібито мали стосунок до військової тематики, але достеменно цього не знав. Хто саме передав ці документи, також не уточнив.

Окремо зазначив, що до їхнього будинку під час окупації приходили представники збройних формувань рф, здійснювали огляд, однак що саме шукали, йому невідомо. За словами свідка, в якийсь момент його зятя забрали ці військові, але згодом відпустили. Обставини цього він описував емоційно та непослідовно, стверджував, що зять сам прийшов додому наступного дня. Водночас не надав конкретних даних про те, хто саме його забирав, чи чиї це були повноваження.

Свідок підтвердив, що в селі не діяли органи української влади або правоохоронні органи. Гуманітарна допомога, за його словами, надходила не з боку України, а з території Криму. Безпечного гуманітарного коридору для виїзду, як свідку відомо, не існувало.

Свідок не зміг чітко назвати дату проведення так званого "референдуму", однак підтвердив, що був присутній у селі в цей час. Уточнив, що деякі мешканці виїжджали з села, однак без деталізації, кого саме це стосувалося.

Свідок ОСОБА_59 суду пояснив, що зареєстрований та проживає в селі Максима Горького. У період окупації села до його домоволодіння кілька разів приїздили озброєні військовослужбовці з автоматами, які хотіли забрати автомобіль. Він особисто бачив, як автомобіль у цей період забирали у іншого мешканця села, ОСОБА_12 , це було приблизно влітку. За його словами, це відбувалося кілька днів поспіль. Усього приїздило по троє-четверо осіб. З його слів, шукали колишніх учасників АТО.

Свідок зазначив, що бачив, як група осіб, серед яких була ОСОБА_8 , проводили подворовий обхід по селу. З ними перебували двоє озброєних осіб. Вони закликали голосувати за рф, пропонували підписатись «за росію». Ті, хто погоджувався, підписувалися, хто не погоджувався - не підписувався або взагалі не виходив з дому. ОСОБА_8 була серед цієї групи, вона ходила разом із ними впродовж обходів. Свідок підтвердив, що бачив її особисто. Окрім неї, серед учасників були також двоє жінок з родини Очаковських.

Свідок також зазначив, що не має достовірної інформації, щоб ОСОБА_8 була змушена до участі у діях на користь окупаційної адміністрації, чи щоб до неї застосовували погрози або насильство. Водночас він повідомив, що в селі загалом існували випадки, коли людей могли примусово змушувати до співпраці, однак конкретно щодо ОСОБА_8 таких фактів йому не відомо.

Також свідок підтвердив, що ОСОБА_8 спілкувалася з представниками окупаційних військ, він бачив її на лавці разом із ними, проте зміст їхніх розмов йому невідомий.

На запитання захисника, чи працювала ОСОБА_8 десь у період окупації, свідок не зміг відповісти. Уточнив, що бачити її на полі або в якомусь господарстві не доводилось. Також зазначив, що вона утримувала лише одну корову та не мала іншого господарства.

Також, судом враховано показання свідків, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , в порядку передбаченому ч.11 ст. 615 КПК України, які зафіксовані на відеозаписи, що долучені до протоколів допиту.

Так, відповідно до результатів допиту свідка ОСОБА_14 , які зафіксовані за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, свідок зазначив, що є мешканцем села Максима Горького Бериславського району, та перебував у селі протягом усього періоду окупації. Він особисто бачив, як навесні 2022 року до села зайшли військові з позначками «V» на техніці. За його словами, біля його подвір`я стояли два бензовози. У цей час свідок не залишав територію села.

Свідок підтвердив факт організації та проведення незаконного «референдуму» у селі на початку осені 2022 року (приблизно у вересні). За його спостереженнями, підготовка до «референдуму» включала розповсюдження газет «Новий день» і «Маяк» російською мовою. Газети залишали в калитках, він особисто не бачив, хто їх розносив, але припускає, що це були місцеві.

Проведення самого «референдуму» здійснювалося під час подворового обходу. Безпосередньо до його домоволодіння приходили троє осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_71 та ОСОБА_11 . Під час додаткового допиту 22 серпня 2023 року, свідок уточнив ролі цих осіб: скриньку тримала ОСОБА_8 , ОСОБА_11 ( ОСОБА_72 ) була з бюлетенями, а ОСОБА_71 ( ОСОБА_73 ) - зі списками виборців. Свідок зазначив, що реєстр виборців не підписувався, а після отримання бюлетеня його одразу кидали в скриньку, яку тримала ОСОБА_8 .

Свідок також повідомив, що разом з учасницями обходу перебував російський військовослужбовець зі зброєю, який стояв осторонь і не втручався у процес. Водночас учасниці обходу повідомляли, що немає значення, як проголосуєш, бо результати вже вирішені наперед. Це, за словами свідка, говорила ОСОБА_11 . Учасниці обходу заявляли, що участь у голосуванні потрібна лише «для паперу».

На запитання слідчого свідок пояснив, що на його думку, учасниці обходу діяли добровільно, з фінансових мотивів, оскільки їм нібито обіцяли грошову винагороду. Про будь-який примус або погрози від військових свідок не повідомляв.

Відповідно до результатів допиту свідка ОСОБА_15 , які зафіксовані за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, свідок зазначила, що село ОСОБА_9 було окуповане з 28 березня 2022 року. Військові збройних формувань рф (зокрема, за її словами, буряти, чеченці та інші) перебували в селі з 28 березня по 07 квітня, після чого тимчасово виїхали, а потім знову повернулися. Загальний строк перебування становив близько восьми місяців.

На початку окупації свідок разом із родиною тимчасово залишала населений пункт, проте згодом повернулась і перебувала вдома до завершення окупації. Вона зазначила, що у період окупації в селі де-факто сформувався орган влади під керівництвом ОСОБА_10 , яка діяла як так званий староста, «руководила всім» і, за словами свідка, перебувала «в зговорі» з окупантами.

Щодо проведення так званого «референдуму» у селі, свідок чітко підтвердила, що він проводився. Організацією референдуму займалася ОСОБА_63 , яка скликала збори, оголосила про підготовку до референдуму та сформувала відповідну «комісію».

До складу цієї комісії, за твердженням свідка, входили: ОСОБА_62 (невістка), ОСОБА_74 (донька), ОСОБА_8 (сваха ОСОБА_10 ). Ці особи у складі комісії здійснювали подворовий обхід мешканців, носили списки та бюлетені, пропонували підписатись і проголосувати. Свідок не бачила скриньки для голосування, однак бачила в руках цих осіб списки та бюлетені. Вони особисто приходили до її двору.

Свідок зазначила, що вона відмовилась голосувати, на що ОСОБА_63 відповіла, що «хто не буде голосувати, білий флаг в руки», тобто фактично примушувала залишити територію села. За її словами, представники «комісії» перебували під охороною озброєних військових, які знаходилися приблизно на відстані трьох метрів позаду, що створювало атмосферу тиску на мешканців. Свідок прямо запитала, чи це охорона, на що ОСОБА_63 відповіла, що це «охороняють моїх дітей».

Також свідок підтвердила, що ці особи добровільно брали участь у проведенні референдуму, отримували за це гроші, а також проводили збори, які, за її словами, мали вигляд «засідань комісії» в приміщенні клубу. Ініціатором та організатором цих зібрань була ОСОБА_75 .

Як вбачається зі змісту вироку, оцінивши вказані докази з точки зору належності, допустимості, а їх сукупність – із точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.5 ст.111-1 КК України.

Такий висновок є достатньо мотивованим і ґрунтується на даних, які були належним чином перевірено в судовому засіданні та змістовно наведено у вироку.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг про протилежне апеляційний суд виходить із наступного.

Щодо належності та допустимості врахованих судом доказів.

Згідно з положеннями ст.85, 86 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення права та свобод людини, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

На переконання суду апеляційної інстанції враховані судом першої інстанції докази в повній мірі відповідають наведеним критеріям, оскільки зазначені докази містять фактичні обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, вони зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та уповноваженими особами.

Посилання захисника на те, що підслідність у даному кримінальному провадженні мала бути визначена Генеральним прокурором, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалось належним суб`єктом.

Так, підслідність досудового розслідування у кримінальному провадженні визначена положеннями ст.216 КПК України.

Відповідно до вказаної статті слідчі органи безпеки здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 109, 110, 110-2 111, 111-1, 111-2 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 201, 258 - 258-6, 265-1, 305, 328, 329, 330, 332-1, 332-2, 333, 334, 359, 422, 435-2, 436, 436-2, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 442-1, 443, 444, 446, 447 КК України (ч. 2 ст. 216 КПК України).

Інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, що здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених у ст.2 КПК. Водночас забезпечення ефективного розслідування і, як складова цієї діяльності, визначення органу розслідування є по суті управлінською діяльністю прокурора, у якого можуть бути різні підстави для передачі справи тому чи іншому органу. Це можуть бути відомості про особисту зацікавленість посадових осіб «правильного» органу розслідування в результатах справи, і їхня функціональна залежність від сторін у справі, відсутність достатнього досвіду, ресурсів та інформації в того органу, який має проводити розслідування за визначеною законом підслідністю тощо (постанова ВС від 30.01.2024 у справі № 725/1375/19).

Нормативна вимога проведення процесуальних дій уповноваженими суб`єктами покликана забезпечити вчинення цих дій кваліфікованими особами, які виконують свої професійні обов`язки в умовах передбаченого законом контролю і у визначений правовий спосіб.

У даному випадку і кримінальне провадження за №22022230000000265 від 25 липня 2022 за ч.2 ст.110 КК України і кримінальне провадження за №22022230000000420 від 23 вересня 2022 року за ч.2 ст.28, ч.5 ст.111-1 КК України, які вподальшому були об`єднані (т.1 а.п.9) та №22022230000000420 від 23 вересня 2022 та з якого 02 жовтня 2023 року виділено кримінальне провадження №22023230000000450 від 23.09.2022 за ч.2 ст.28, ч.5 ст.111-1 КК України стосовно ОСОБА_8 здійснювались слідчим відділом УСБУ в Херсонській області тобто належним суб`єктом. Крім того, слідчі дії в кримінальному провадженні проведені вже після деокупації частини Херсонської області.

З огляду на викладене, суд не вбачає порушень правил підслідності у даному кримінальному провадженні. Зібрані в кримінальному провадженні докази є належними та допустимими.

Так, враховані судом письмові докази, а також показання численних свідків в повній мірі підтверджують факт проведення на тимчасово окупованій території зокрема в с.Максима Горького Бериславського району Херсонської області незаконного референдуму, а також безпосередню участь ОСОБА_8 в його організації та проведенні.

Посилання обвинуваченої та захисника на те, що документ під назвою «сведения фактически отработаном времени ЦИК №808», в якому серед інших міститься прізвище обвинуваченої не містить ознак офіційності, зокрема на ньому відсутні підписи та печатка, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зазначений документ містить в собі ряд реквізитів, зокрема назву документу, звітну таблицю з деталізацією виконаної роботи, а також прізвища осіб залучених до її виконання.

Відсутність на вказаних документах підписів та печаток не свідчить, що відповідні документи не мали статусу офіційних, з огляду на те, що їх було виявлено в приміщенні загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 м. Берислава, що розташований за адресою: м. Берислав, вул.1 Травня, 266, Херсонська область, де представниками окупаційної влади зберігалися матеріали, реквізити та обладнання для проведення незаконного референдуму.

З цих же підстав апеляційний суд не приймає до уваги посилання обвинуваченої на те, що відповідні документи були виявлені в приміщенні школи №1 в м.Берислав до якого вона не має стосунку, адже факт проживання обвинуваченої в с.Максима Горького Бериславського району та її перебування лише в даному населеному пункті не може впливати на доказове значення виявленої та вилученої звітної документації, що оформлена не самою обвинуваченою, а представниками окупаційної влади щодо участі осіб у проведенні незаконного референдуму.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо неповноти відеозаписів слідчих дій проведених 22 грудня 2022 року (огляд в приміщенні в школі №1 в м.Берислав) та 13 січня 2023 року (огляд в приміщенні сільського клубу в с.Високе, Бериславської ОТГ), в частині процесу вилучення речей та документів, їх пакування та опечатування, то вказане питання було предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, оскільки аналогічні посилання стороною захисту були неведені під час судового розгляду.

Як встановив суд першої інстанції, огляди проводилися з дозволу уповноважених осіб, які здійснюють управління відповідними об`єктами, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 107, 233 та 237 КПК України.

Хід цих слідчих дій відповідно до протоколів було зафіксовано на відеокамеру SONY HDR-CX405 та смартфон Samsung Galaxy S22. Відеозапис огляду було долучено до матеріалів провадження.

Крім того, на відеозаписах зафіксовано перелік виявлених та вподальшому вилучених речей та документів. Вилучені матеріали були належним чином описані у протоколах, упаковані, опечатані та долучені до матеріалів кримінального провадження. Зміст протоколів огляду щодо переліку виявлених речей та документів в повній мірі відповідає змісту відеозаписів.

Відповідні речі та документи як і відеозаписи слідчих дій досліджені судом першої інстанції. Будь-яких розбіжностей у переліку виявлених та вилучених речових доказів в ході судового розгляду не виявлено.

За наведеного апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що у даному випадку відсутність відеозапису, у вказаній частині, в матеріалах кримінального провадження, не може бути підставою для визнання доказів, отриманих під час огляду місця події, недопустимими.

В даному контексті суд першої інстанції обґрунтовано послався на правову позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05 серпня 2020 року (справа № 334/5670/18, провадження № 51-4378км19) де суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що для визнання доказів недопустимими судам необхідно в кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо йдеться про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих у результаті їх проведення. З огляду на зміст частини шостої статті 107 КПК України негативні наслідки у виді визнання процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів недійсними можуть наступати лише в разі незастосування технічних засобів фіксування.

У даному випадку такі технічні засоби під час проведення слідчих дій були застосовані та на відеозаписах було зафіксовано перелік виявлених речей та документів, що були вилучені. Будь-яких даних, які б свідчили, що речові докази надійшли з іншого джерела або були отримані у неналежний спосіб, стороною захисту не наведено. Зокрема сторона захисту не оспорює перелік та фактичні обставини виявленого та вилученого майна.

Посилання захисника на те, що під час допиту свідків ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 , слідчий ставив навідні запитання, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зі змісту протоколів допиту від 06 липня 2023 року та 22 серпня 2023 року (протоколи допиту свідка ОСОБА_14 ) та від 11 липня 2023 року (протокол допиту свідка ОСОБА_15 ) та долучених до них відеозаписів таких фактів не вбачається.

Як вірно встановив суд першої інстанції із відеозаписів допиту вказаних свідків вбачається, що більшість запитань носили відкритий або уточнювальний характер, вони були спрямовані на з`ясування фактичних обставин, джерела знань свідка, а також послідовності подій, що мали місце в період окупації. У тих випадках, коли питання мали уточнювальну форму, вони ставились після того, як свідок вже надав загальні показання чи відомості про певних осіб, і мали на меті з`ясувати або підтвердити вже озвучені ним факти. При цьому свідки надавали розгорнуті пояснення, самостійно вказували на важливі обставини.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що допит вказаних свідків проведено у відповідності до вимог статті 352 КПК України.

Щодо доведеності вини.

У своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово зазначав, що чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) винуватості особи (постанова ККС від 07.12.2020 у справі №728/578/19; постанова ККС від 20.10.2021 у справі №759/14119/17).

Так, сукупність врахованих судом першої інстанції доказів в повній мірі підтверджує факт проведення на тимчасово окупованій території Херсонської області незаконного референдуму, а також факт участі в організації та проведенні даного незаконного референдуму ОСОБА_8 .

Зокрема факт організації та проведення незаконного референдуму підтверджується протоколами огляду інтернет-сторінок відповідних органів окупаційної влади та органів влади рф, на яких виявлено та оглянуто «нормативні акти» та публікації, щодо стосуються діяльності на території Херсонської області окупаційної влади, організації незаконного референдуму та подальшої анексії окупованої території Херсонської області.

Відомості, що наявні у вказаних протоколах огляду Інтернет-ресурсів та додатках до них щодо факту організації та проведення референдуму в повній мірі узгоджуються з інформацією, що міститься в протоколах огляду від 21 грудня 2022 року (на території загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 м. Берислава), від 13 січня 2023 року (приміщення сільського клубу, розташованого в селі Високе Бериславської ОТГ Херсонської області по вулиці Центральна, будинок 94) від 03 лютого 2023 року (приміщень Бериславського фахового педагогічного коледжу імені В.Ф. Беньковського, що розташований за адресою: Херсонська область, м. Берислав, вул. Свободи, 45.), а також протоколах огляду від 14 лютого 2023 року, 14 січня 2023 року та від 06 лютого 2023 року, де зафіксовано вилучені та оглянуті речі та документи, які були безпосередньо використані окупаційною владою в ході проведення незаконного референдуму (урни для голосування, карти, пломби, стяжки, сейф-пакети, прапорці, бюлетень для голосування, документальні реквізити виборчих комісій, протокол по референдуму, табелі обліку робочого часу, та ін.).

Що стосується питання участі ОСОБА_8 в організації та проведенні незаконного референдуму, то зазначена обставина підтверджується сукупністю показань свідків ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які прямо вказали на ОСОБА_8 , як особу, яка приймала участь в організації та проведенні незаконного референдуму, зокрема приймала участь в обході будинків в складі комісії, тримала урну для голосування та документи. Зазначені показання свідків узгоджуються із наявними письмовими доказами, зокрема протоколом огляду від 14 лютого 2023 року відповідно до якого оглянуто аркуш А4 «сведения о фактически отработаном времени членами УИК №808» в якому серед переліку членів зазначеної «комісії» зазначено ОСОБА_19 .

Посилання сторони захисту на те, що показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є суперечливими, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 особисто бачили, як ОСОБА_8 у складі «комісії» приймала участь у подворовому обході. Вказані особи серед яких була ОСОБА_8 приходили до вказаних свідків з пропозицією проголосувати.

Фактично виходячи зі змісту апеляційних скарг сторони захисту та позиції обвинуваченої нею не заперечувався сам факт участі в проведенні референдуму. Сторона захисту ставить під сумнів добровільність такої участі та факт участі в організації референдуму.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції надав належну оцінку такій позиції сторони захисту.

Як вірно вказав суд першої інстанції «участь в організації референдуму» охоплює не лише прийняття рішень на рівні керівництва, а й вчинення комплексу узгоджених дій, спрямованих на забезпечення підготовки, формування інфраструктури, координацію процесу, а також на створення умов для безпосереднього проведення незаконного голосування.

У даному випадку обвинувачена була включена до складу так званої «дільничної виборчої комісії № 808» створеної окупаційною владою, діяла у змові з іншими членами комісії, брала участь у плануванні та організації подворового обходу громадян, володіла документами для голосування, зберігала і транспортувала урну для голосування, тобто виконувала ряд організаційних заходів для проведення незаконного референдуму.

При цьому обвинувачена разом з іншими «членами комісії», діяли системно та організовано із залученням для їх безпеки військових рф, діяли впродовж кількох днів, що свідчить про наявність чітко організованої структури проведення даного псевдовиборчого заходу та безпосередньої залученості ОСОБА_8 до його організації та проведення.

Таким чином, участь обвинуваченої у функціонуванні дільничної виборчої комісії № 808, виконання нею активних, координованих і відповідальних функцій в межах цього органу, а також її вплив на забезпечення псевдоволевиявлення громадян, свідчить про реальну участь у організації незаконного референдуму.

Що стосується добровільності участі обвинуваченої ОСОБА_8 , то з огляду на те, що в ході судового розгляду не було встановлено відомостей про примус ОСОБА_8 до участі в організації та проведенні незаконного референдуму, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, про те, що обвинувачена добровільно прийняла участь в організації та проведенні незаконного референдуму, при цьому обвинувачена мала вибір та можливість відмовитися від таких дій.

Доводи апеляційних скарг сторони захисту про те, що суд не надав належної оцінки відомостям про затримання військовими рф зятя обвинуваченої – ОСОБА_11 , який є учасником АТО, вилучення з володіння її сім`ї транспортного засобу, проведення обшуків, а також факту зберігання обвинуваченою списків учасників антитерористичної операції, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції надав належну та детальну оцінку вказаним обставинам.

Зокрема суд першої інстанції проаналізував надані стороною захисту докази на підтвердження зазначених обставин, а також показання свідків щодо добровільної участі обвинуваченої у незаконному референдумі.

Так, обвинувачена стверджує, що умовою припинення обшуків, тиску на зятя та повернення транспортного засобу була її участь у проведенні незаконного референдуму.

Водночас зазначена обставина не підтверджена жодними доказами, зокрема про зазначені обставини не вказав жоден із допитаних свідків, зокрема ОСОБА_58 , з яким обвинувачена перебувала у сімейних відносинах.

Натомість свідки ОСОБА_44 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_46 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вказали на добровільну участь ОСОБА_8 в організації та проведенні незаконного референдуму. Жоден зі свідків не підтвердив факту застосування особистих погроз чи примусу до ОСОБА_8 .

Натомість свідки вказали на відсутність ознак примусу у ОСОБА_8 , зокрема характер її поведінки, усмішка під час обходів, пропонування винагороди за участь у голосуванні, відсутність спроб відмовитися або ухилитися від виконання доручень. Зокрема свідок ОСОБА_44 показала, що «вона бачила, як ОСОБА_8 перебувала біля місць видачі гуманітарної допомоги, показувала людям гроші та публічно говорила, що за участь у «референдумі» можна отримати винагороду».

Таким чином, доводи захисту про вимушений характер дій обвинуваченої спростовуються сукупністю доказів, які підтверджують добровільність та активність її участі у проведенні незаконного «референдуму», яким суд першої інстанції надав належну оцінку.

Посилання сторони захисту на те, що суд не врахував показання зятя обвинуваченої ОСОБА_11 апеляційний суд вважає непереконливими, оскільки обставини повідомлені зокрема і вказаним свідком були предметом оцінки суду першої інстанції.

Доводи обвинуваченої про те, що через окупацію вона не була поінформована про будь-які новини, закони чи відповідальність відносно незаконної окупаційної влади, апеляційний суд до уваги не приймає.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» Кримінальний кодекс України доповнено ст.111-1 КК України (Колабораційна діяльність), яка серед іншого передбачає кримінальну відповідальність за участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території (ч.5 ст.111-1 КК України).

Вказаний закон було прийнято 03 березня 2022 року та він був опублікований, зокрема на офіційному веб-сайті Верховної Ради України і набрав чинності 15 березня 2022 року, тобто більш ніж за пів року до подій, які інкриміновані ОСОБА_8 . При цьому матеріали провадження не містять відомостей щодо відсутності у ОСОБА_8 будь-яких можливостей ознайомитися із відповідними положеннями закону чи з інформацією щодо криміналізації колабораційної діяльності.

Як встановив суд першої інстанції частина допитаних свідків вказала на те, що зв`язок операторів мобільного зв`язку України зберігався, доступ до телебачення хоч і обмежувався, проте через супутниковий зв`язок у жителів села був доступ до телебачення України. При цьому виходячи із показань свідків, жителі села обговорювали незаконність так званого референдуму.

За неведеного доводи обвинуваченої про її необізнаність із законодавчими змінами, апеляційний суд вважає безпідставними.

Також слід зазначити, що відповідно до статті 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З огляду на обставини даного кримінального провадження, враховуючи факт повномасштабного воєнного вторгнення рф на територію України, тимчасової окупації частини Херсонської області, що супроводжувалося активними бойовими діями та перебуванням військ рф на території Херсонської області, обвинувачена як громадянка України, маючи достатній життєвий досвід, не могла не розуміти, що проведення референдуму про вихід Херсонської області зі складу України та її входження до складу росії є незаконним, як і участь в організації та проведенні такого референдуму.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.5 ст.111-1 КК України, як колабораційну діяльність, а саме – добровільна участь громадянина України в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Щодо покарання.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_8 суд першої інстанції вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, характер та спосіб скоєння, вчинення злочину проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, підвищену суспільну небезпечність даного злочину, що посягає на захист інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, характеризується за місцем проживання посередньо, не має на утриманні неповнолітніх дітей та дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися діяльністю, яка пов`язана з виборчим процесом та процесом референдуму строком на 15 років.

Такі вид та міра основного покарання та додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, на переконання суду апеляційної інстанції в повній мірі відповідають характеру вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення та її особі. Визначена судом міра основного покарання є наближеною до мінімальної межі санкції ч.5 ст.111-1 КК України, є співмірною вчиненому обвинуваченою діянню, а також необхідною і достатньою для її виправлення.

Підстави для застосування положень ст.69 КК України у даному випадку відсутні, оскільки судом першої інстанції не встановлено обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої.

Не встановлено таких обставин і в ході апеляційного провадження. Зокрема посилання сторони захисту на активне сприяння в розкритті злочину та тяжкі особисті чи сімейні обставини в період окупації не знайшли свого підтвердження.

Так, матеріали справи не містять відомостей про активне сприяння обвинуваченої ОСОБА_8 в розкритті злочину. Зокрема повідомлені обвинуваченою відомості, не містили нової інформації, яка б деталізувала обставини скоєного злочину, чи сприяла викриттю інших осіб, документуванню подій або збиранню доказів.

Що стосується наявності обставини, що пом`якшує покарання, передбаченої п.5 ч.1 ст.66 КК України, то збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин означає наявність таких негативних обставин, які заподіюють особі страждання, негативно впливають на її психіку, можуть викликати у неї стан розпачу, надмірну дратівливість, гарячковість, що не сприяє належному здійсненню самоконтролю поведінки.

Збіг цих обставин здійснює формування мотивів вчинення злочину, послаблює волю особи та обумовлює вибір злочинної поведінки. Особа вчиняє злочин з метою усунення або послаблення впливу тяжких обставин, їх негативних наслідків, або в результаті того, що вплив цих обставин на психіку особи послабив її вольовий контроль, знизив її увагу, обережність, здатність керувати своїми діями. Навіть одна, але тяжка обставина може вплинути на психіку особи, послабити волю, знизити її опірність ситуації, що згідно з морально-етичними нормами суспільства викликає поблажливе ставлення до особи, яка вчинила злочин.

Для визнання цих обставин такими, що пом`якшують покарання, необхідно встановити об`єктивний зв`язок між даними обставинами і вчиненим кримінальним правопорушенням. Тому суд повинен не лише вказати у вироку на наявність цих обставин, а й розкрити їх зміст та обґрунтувати зв`язок із вчиненим кримінальним правопорушенням.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи обвинуваченої щодо вчинення злочину внаслідок збігу тяжких обставин та не знайшов достатніх підстав вважати додатковою обставиною, що пом`якшує покарання - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин і такі висновки належним чином мотивував, оскільки стороною захисту, хоч і наведено обставини, що могли обтяжували перебування обвинуваченої в період окупації, однак не надано доказів існування причинно- наслідкового зв`язку між вчиненням злочину та зазначеними обставинами.

Як вірно вказав суд першої інстанції обставини затримання її зятя російськими військовими, на які вона посилається, не встановлені жодним іншим доказом.

Натомість встановлено, що участь обвинуваченої у т.зв. «референдумі» була добровільною, активною, координованою та публічною, що виключає діяння виключно під впливом стресових умов.

Щодо конфіскації.

Водночас заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги прокурора щодо доцільності призначення обвинуваченій додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Так, відповідно до статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. Згідно положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Частинами 1,2 статті 59 КК України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.

З огляду на вищевикладене, законодавцем передбачено можливість призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості та мотивів вчинення.

Конфіскація майна, як будь-яке покарання, є мірою державного примусу, що обмежує право власності та застосовується для досягнення встановлених законом цілей покарання та індивідуалізації покарання.

Конфіскація майна, як вид кримінального покарання, відноситься до числа додаткових покарань, що зумовлює певні особливості в застосуванні та виконанні цього виду покарання.

Крім того, конфіскація майна, як і будь-яке інше покарання, має призначатися відповідно до принципів та загальних засад призначення покарання.

Як вірно зазначає в апеляційній скарзі прокурор, суд першої інстанції призначаючи обвинуваченій ОСОБА_8 покарання без конфіскації майна, належним чином не зважив на характер вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, його виключну суспільну небезпечність, а також вчинення обвинуваченою злочину із розрахунком на отримання грошової винагороди.

Так, ОСОБА_8 , будучи громадянкою України, вчинила тяжкий злочини проти основ національної безпеки України, під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовжений на даний час. Вказаний злочин пов`язаний із організацією та проведенням незаконного референдуму про вихід зі складу України Херсонської області та включення її до рф, що є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого.

ОСОБА_8 розуміючи факт захоплення та подальшого утримання рф території Херсонської області, достовірно знаючи про збройну агресією рф проти України, а також достеменно знаючи про захоплення міста Херсона та Херсонської області збройними формуваннями рф, добровільно відгукнулася на заклик представників окупаційної влади та прийняла участь в організації та проведенні незаконного референдуму про вихід Херсонської області зі складу України. Тобто, ОСОБА_8 , будучи громадянкою України, шляхом участі в організації та проведенні референдуму, усвідомлено сприяла окупаційній владі у формальній «легітимізації» їх дій щодо захоплення Херсонської області та приєднанні до складу рф.

Враховуючи вищевказані обставини у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку обставини даного кримінального провадження, а також відомості про особу обвинуваченої вказують на необхідність призначення їй також додаткового покарання у виді конфіскації всього належного майна.

Зважаючи на наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги захисника і обвинуваченої необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнити, вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Керуючись ст.ст. 615 ч.15, 404, 405, 407, 420 ,ч.15 ст. 615 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та захисника – адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 22 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст.28 ч.5 ст.111-1 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися діяльністю, яка пов`язана з виборчим процесом та процесом референдуму, строком на 15 років та з конфіскацією всього майна, яке належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4