Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №598/1320/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/1320/25Головуючий у 1-й інстанції Гудима І.В.

Провадження № 22-ц/817/584/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року, ухвалене суддею Гудимою І.В., повний текст якого складено 27 січня 2026 року, у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» звернулося в суд з вказаним позовом.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 08.10.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було укладено договір кредитної лінії №918501193, за умовами якого відповідачу надано 6000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів на умовах, визначених договором. Кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. Строк кредитування визначено — до 1826 днів.

Позивач зазначав, що кредитні кошти були перераховані відповідачу, однак остання свої зобов`язання належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

На підставі договору факторингу №МВ-ТП/11 від 03.12.2024 року право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Посилаючись на наявність заборгованості за кредитом, позивач просив стягнути з відповідача 14 340 грн, в тому числі 6 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8 340 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, а також 2422,40 грн судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 6000 грн заборгованості за договором кредитної лінії №918501193 від 08.10.2024 року. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 1013,55 грн сплаченого судового збору та 2000 грн понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків скасувати, та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні процентів за користування кредитом, помилково застосувавши до відповідачки пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Скаржник зазначає, що проценти були нараховані за період з 08.10.2024 року по 24.02.2025 року, тоді як чоловік відповідачки був призваний на військову службу лише 04.03.2025 року, а тому підстав для звільнення від їх сплати не було.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення переглядається лише в частині відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, тому в силі приписів ст. 367 ЦПК України в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Обставини справи.

08.10.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №918501193, відповідно до якого останній було надано кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн шляхом зарахування на банківську картку, зазначену у заявці на сайті кредитора, що стверджується заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 08.10.2024 року, паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №918501193 від 08.10.2024 року, договором кредитної лінії №918501193 від 08.10.2024 року, правилами надання коштів та банківських матеріалів у кредит.

У матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту до договору кредитної лінії №918501193 від 08.10.2024 року, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , із змісту якого видно, що: сума кредиту становить 6000,00 грн; строк кредитування до 1826 днів (дисконтний період 20 днів, з можливістю продовження та поновлення); тип процентної ставки фіксована; базова процентна ставка 365,00 % (при виконанні умов передбачених кредитом можуть надаватися знижки до рівня дисконтної ставки: 3,65% - 365,00% або індивідуальної ставки: 328,00-365,00%).

Паспорт споживчого кредиту сформований в електронній формі та містить відомості про накладення кваліфікованого електронного підпису кредитодавця та електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором 08.10.2024 року.

Згідно договору кредитної лінії №918501193, 08.10.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір кредитної лінії №918501193. Відповідно до п.2.1, 2.3, кредитодавець надає позичальнику перший транш кредиту у сумі 6000 грн 00 коп.. Відповідно до п.8.3 базова процентна ставка встановлена у розмірі 1,00 % в день від суми залишку кредиту, що становить 365,00 відсотків річних.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором YKHB. Вказаний кредитний договір містить особисті дані відповідача, його місце проживання, податковий номер, електронну адресу, номер телефону (розділ 15 Договору).

Згідно з підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало відповідачу 6000,00 грн., що також підтверджується довідкою товариства (а.с.25) та довідкою і випискою з рахунку АТ КБ «ПриватБанк» за період з 08.10.2024 року по 08.10.2024 року, наданими на запит суду. Із зазначеної банківської виписки вбачається, що 08.10.2024 року на картковий рахунок відповідача зараховано грошові кошти у сумі 6000,00 грн, із відображенням відповідної платіжної операції, що підтверджує фактичне отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до договору факторингу №МВ-ТП/11, укладеного 03.12.2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», реєстру прав вимоги, платіжної інструкції кредитного переказу коштів, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги до відповідача за даним кредитним договором №918501193 від 08.10.2024 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становить:14340, що складається з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 6000,00 грн, заборгованості за процентами в розмірі 8340 грн.

Указаним розрахунком підтверджується, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося з 08.10.2024 року до 24.02.2025 року.

У справі наявна досудова вимога, надіслана ОСОБА_1 на адресу електронної пошти, зазначеної позичальником в кредитному договорі, у якій вказано на необхідність погашення позичальником кредитної заборгованості, із зазначенням реквізитів для здійснення платежу.

Крім того, в суді першої інстанції ОСОБА_1 надано свідоцтво про шлюб від 14.05.2010 року, актовий запис №2, виданий Стриївською сільською радою Збаразького району Тернопільської області із змісту якого видно, що ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 14.05.2010 року.

Згідно довідки командира військової частини №1-в/529 від 30.05.2025 року, солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 04.03.2025 року.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗакону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗУ «Про електронну комерцію».

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зістаттею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною другою статті 1056-1ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до ч. 15 ст. 14 цього Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У листі Міністерства оборони України від 01 жовтня 2015 року № 322/2/8417 щодо особливого періоду зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.

Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014 року) відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин, строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає право військовослужбовцям та членам їх сімей на отримання пільг при виконанні зобов`язань за кредитним договором.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

Документом, який підтверджує призив та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Відмовляючи у стягненні відсотків за користування кредитом, суд виходив з того, що відповідачка є дружиною військовослужбовця, який проходить військову службу під час дії воєнного стану, а тому на неї поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Суд дійшов висновку, що нараховані позивачем проценти за користування кредитом у розмірі 8340 грн не підлягають стягненню, оскільки законодавством встановлено заборону нарахування та стягнення процентів за кредитними зобов`язаннями з дружин військовослужбовців на період проходження ними військової служби.

Однак, з таким висновком суду погодитись неможливо виходячи із наступного.

Так, у даній справі надані відповідачкою докази, зокрема свідоцтво про шлюб та довідка військової частини №1-в/529 від 30.05.2025 року, підтверджують той факт, що її чоловік ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 04.03.2025 року.

Однак, зазначені документи не є підставою для застосування до відповідачки пільг, передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо звільнення від сплати процентів за користування кредитом, оскільки нарахування процентів за договором кредитної лінії №918501193 від 08.10.2024 року здійснювалося за період з 08.10.2024 року по 24.02.2025 року та було припинено ще до моменту призову її чоловіка на військову службу.

Отже, надані у справі докази підтверджують, що ОСОБА_2 проходить військову службу лише з 04.03.2025 року, тоді як спірні проценти були нараховані за період, який повністю передував виникненню вказаної обставини. За таких умов на відповідачку не поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення процентів є помилковим.

Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині нарахованих процентів та вважає його обґрунтованим. Розрахунок здійснено відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору та в межах строку кредитування. Розмір процентної ставки, порядок їх нарахування та період нарахування відповідають умовам укладеного сторонами договору.

При цьому відповідачкою не подано будь-яких належних та допустимих доказів на спростування наведеного розрахунку, зокрема не надано контррозрахунку заборгованості, який би свідчив про неправильність визначеного позивачем розміру процентів. Відтак підстави вважати розрахунок позивача помилковим або таким, що не відповідає умовам договору, відсутні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 8340 грн є доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, відтак, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом слід скасувати, постановивши у відповідній частині нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційним судом позов ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» задоволено повністю, слід провести новий розподіл судових витрат (в частині судового збору), яким стягнути з ОСОБА_1 в користь позивача судовий збір у розмірі 6056 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині. Суд першої інстанції правильно врахував характер спірних правовідносин, складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також критерії розумності, співмірності та необхідності таких витрат.

Крім того, апеляційна скарга не містить будь-яких доводів щодо незаконності чи необґрунтованості висновків суду в частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" - задовольнити.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 8340 грн за кредитним договором №918501193 від 08.10.2024 року - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (ЄДРПОУ 39700642) заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 8340 грн за кредитним договором №918501193 від 08.10.2024 року.

Здійснити новий розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору, стягнувши з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (ЄДРПОУ 39700642) 6056 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 3 червня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.