Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №577/571/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/571/26

Номер провадження 22-ц/816/1961/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Черних О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»

на заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2026 року у складі судді Галяна С.В, ухваленого в м. Конотопі Сумської області,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У лютому 2026 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі – АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом.

Свої вимоги мотивувало тим, що 26 травня 2021 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір № 1001883384801, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у сумі 37000 грн.

Відповідач не виконує свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим станом на 24 листопада 2025 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 44653 грн 62 коп., з яких: 29083 грн 12 коп. – заборгованість за кредитом; 10 грн 94 коп. – заборгованість за процентами; 15559 грн 56 коп. – заборгованість за комісією.

Посилаючись на вказані обставити, просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 44653 грн 62 коп. та судові витрати у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Заочним рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2026 року позовні вимоги АТ «ПУМБ» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 1001883384801 від 26 травня 2021 року в розмірі 29094,06 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1730,56 грн, всього 30824,62 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 29094 грн 06 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Мотивуючи відмову у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за комісією, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення у кредитному договорі несправедливих умов щодо сплати щомісячної плати (комісії) за обслуговування кредитної заборгованості суперечить актам цивільного законодавства, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь, внаслідок чого виникає істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 20 березня 2026 року АТ «ПУМБ» сформувало в системі «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції послався на норми ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та на п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які на дату укладення кредитного договору, тобто 26 травня 2021 року, втратили чинність.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». З 19 січня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів» від 20 вересня 2019 року. Пунктом 8 вказаного Закону було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме передбачено можливість зазначення в кредитних договорах комісійної винагороди кредитодавця.

Вказує, що сторонами кредитного договору узгоджено розмір комісійної винагороди.

Крім того, судом не враховано постанову Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі 910/2578/24, предметом розгляду якої було питання правомірності встановлення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості у кредитному договорі, укладеному з АТ «ПУМБ».

Рішення суду в частині заборгованості за тілом кредиту та процентами не оскаржується, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

26 травня 2021 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № 1001883384801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 5-6).

Підписанням цієї заяви відповідач беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням зави підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.

Відповідно до умов договору, відповідач просив надати споживчий кредит в сумі 37000 грн, строком на 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%, розмір процентної ставки 0,01%.

26 травня 2021 року ОСОБА_1 підписав також паспорт споживчого кредиту (а.с. 6 зв.).

Крім того, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, було надано Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції станом на 15 березня 2021 року, яка не містить підпису ОСОБА_1 (а.с. 8 зв. - 14).

Відповідно до платіжної інструкції №TR.49550946.51854.8810 від 26 травня 2021 року ОСОБА_1 отримав від АТ «ПУМБ» грошові кошти в розмірі 37000 грн, призначення платежу - надання кредитних коштів за договором № 1001883384801 від 26 травня 2021 року (а.с. 17).

Із виписки по рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «ПУМБ» слідує, що відповідач у період з 26 травня 2021 року по 24 листопада 2025 року користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість (а.с. 19 зв. - 20).

Із наданого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001883384801станом на 24 листопада 2025 року становить 44653,62 грн, з яких: 29083,12 грн - заборгованість за кредитом, 10,94 грн - заборгованість за процентами, заборгованість за комісією - 15559,56 грн (а.с. 17 зв. - 19).

Позивачем направлено письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив в анкетах на отримання кредиту, де зазначено, що, відповідно до умов договору № 1001883384801, станом на24 листопада 2025 року заборгованість складає 44653,59 грн, яку необхідно погасити протягом тридцяти днів з моменту отримання цього листа (а.с. 14 зв. - 16).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано норми ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які на дату укладення кредитного договору, тобто 26 травня 2021 року, втратили чинність.

Водночас колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за комісією з таких підстав.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У справі, яка переглядається, умовами пункту 5 кредитного договору № 1001883384801 від 26 травня 2021 року передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99%.

Аналіз змісту договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначеному у цьому пункті розмірі. Позивачем не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

У підписаній ОСОБА_1 26 травня 2021 року заяві вказано, що зміст послуги банку (комісії за обслуговування кредитної заборгованості) визначається у ДКБО. Водночас наявна в матеріалах справи Публічна пропозиція на укладення договору комплексного банківського обслуговування не може вважатися складовою частиною кредитного договору, оскільки не містить підпису відповідача, що свідчить про непогодження останнім визначених в ній умов.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що положення кредитного договору № 1001883384801 від 26 травня 2021 року щодо сплати позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Також апеляційний суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними.

Обслуговування кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункт 5 кредитного договору № 1001883384801 від 26 травня 2021 року, яким встановлені умови про сплату позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, апеляційний суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 15559,56 грн за кредитним договором № 1001883384801 від 26 травня 2021 року задоволенню не підлягають у зв`язку з нікчемністю пункту договору, яким її встановлено.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24, оскільки вона не є релевантною до цих правовідносин. У справі № 910/2578/24, окрім іншого, Верховний Суд надавав оцінку правомірності визначення у заявах на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб комісії, що відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, що переглядається, у заяві також визначено розмір комісії, але не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначеному розмірі. Посилання скаржника на те, що всі кредитні договори (заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб) є типовими і договір № 1001883384801 від 26 травня 2021 року є ідентичним договору, який досліджувався Верховним Судом, є неспроможними. У колегії суддів відсутня можливість здійснити порівняльний аналіз змісту кредитного договору № 1001883384801 від 26 травня 2021 року та кредитного договору, який досліджувався Верховним Судом.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 375 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно змінити шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про зміну мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення і залишення без змін резолютивної частини, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2026 року змінити в частині відмови у задоволенні позову, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

О.М. Черних