Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №495/2591/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6347/26

Справа № 495/2591/26

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою керівника Білгород-Дністровської окружної прокурати Одеської області Сари Олександра Васильовича,

на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2026 року,

за заявою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язання,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язання, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області грошові кошти у сумі 21387,72 грн, які складаються з 12080,00 грн - розмір пайового внеску, 7759,83 грн - інфляційне збільшення, 1547,89 грн - 3 % річних, вирішити питання розподілу судових витрат.

Разом з позовною заявою подано до суду із заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти що належать ОСОБА_2 , як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 у межах суми позовних вимог на загальну суму 21387,72 гривень та накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме: на майновий комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у складі будинку відпочинку літ. І загальною площею 138 кв.м та літній майданчик - 58 кв.м, будинок відпочинку літ. І - 56 кв.м, будинок відпочинку літ. И - 55.2 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у межах суми позову 21387,72 гривень, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 01 квітня 2026 року в задоволенні заяви Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язання - відмовив.

В апеляційній скарзі керівник Білгород-Дністровської окружної прокурати Одеської області просить ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.04.2026 у справі № 495/2591/26 про відмову у задоволенні заяви керівника Білгород- Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову, скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в даному випадку спір стосується стягнення заборгованості зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Білгород-Дністровський у розмірі 21387,72 грн, і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову в частині стягнення вказаних коштів, у зв`язку із чим і виникла необхідність для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах суми позовних вимог. Відповідно, підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову є не тільки запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду, але й забезпечення можливості ефективного та реального поновлення порушеного права. Накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення, у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову. Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Крім того, з врахуванням вимог законодавства про банки та банківську діяльність, така інформація не є у загальному доступі, становить банківську таємницю, відповідно не може бути надана заявником.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.04.2026 року ОСОБА_1 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відповідно відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

Білгород-Дністровська окружна прокуратура Одеської області та Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області копію ухвали про відкриття провадження отримали 24.04.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала у відповідності п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Білгород-Дністровська окружна прокуратура Одеської області та Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області судові повістки-повідомлення отримали 08.05.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Від представника Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області – Апанасенка А.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Прокурор Бойчук М.М. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не зазначено якими рахунками володіє відповідач, банківські реквізити, статус цих рахунків, для уникнення накладення арешту на заробітну плату, пенсію, тощо. Відповідних клопотань про витребування вказаної інформації щодо банківських реквізитів, статусів цих рахунків до суду не було подано. Крім того, заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно, впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про стягнення грошових коштів. В той же час, невиконання відповідачем зобов`язань з повернення боргу не є самостійною підставою для накладення арешту на його нерухоме майно в порядку вжиття заходів забезпечення позову та у поданій заяві відсутнє обґрунтування співмірності заявленого способу забезпечення позову із заявленими вимогами позовної заяви. За таких обставин, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, співмірності і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що відсутні достатні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Так, позов забезпечується шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Апеляційний суд зауважує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «…під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Апеляційний суд зазначає, що за таких обставин, звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі №905/446/22.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2026 року керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області грошові кошти у сумі 21387,72 грн, які складаються з 12080,00 грн - розмір пайового внеску, 7759,83 грн - інфляційне збільшення, 1547,89 грн - 3 % річних.

Отже предметом судового розгляду в даній справи є вимога керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 21387,72 грн.

Разом з позовною заявою в березні 2026 року подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій зазначено, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів. Вважає, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача в даному випадку у межах заявлених позовних вимог не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а у випадку недостатності коштів на банківському рахунку позивач матиме реальну гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 року у справі № 904/1934/23.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі №910/8482/18 (910/4866/21) вказано, що: «під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору; подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі №916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20)».

У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року в справі №904/2357/20, від 17 серпня 2022 року в справі №361/3446/21 зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов`язано із предметом позову.

У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі №915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі №923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.

Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першоюстатті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Крім того, з врахуванням вимог законодавства про банки та банківську діяльність, така інформація не є у загальному доступі, становить банківську таємницю, відповідно не може бути надана заявником.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року в справі провадження №61-16635ав20, від 28 вересня 2023 року в справі №61-11439ав23, від 14 грудня 2023 року в справі №61-14128ав23, від 27 листопада 2024 року в справі №450/177/24.

Таким чином, оскільки між сторонами існує спір щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області грошових коштів у сумі 21387,72 грн, які складаються з 12080,00 грн - розмір пайового внеску, 7759,83 грн - інфляційне збільшення, 1547,89 грн - 3 % річних, апеляційний суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах суми 21387,72 грн, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 .

Такі заходи забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співмірними заявленим позовним вимогам, та сприятимуть запобіганню порушення прав позивача.

З врахуванням наведеного та практики Верховного Суду, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги щодо доцільності вжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, належні відповідачу, в межах суми заявлених позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення. Тобто, можливість боржника розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Враховуючи наведене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів по справі, колегія суддів вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Колегія суддів вважає, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме: на майновий комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у складі будинку відпочинку літ. І загальною площею 138 кв.м. та літній майданчик - 58 кв.м., будинок відпочинку літ. І - 56 кв.м., будинок відпочинку літ. И - 55.2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у межах суми позову 21387,72 гривень, не підлягає задоволенню, оскільки зазначений вид забезпечення позову неспівмірний із заявленою вимогою.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що ухвалу суду слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про забезпечення позову у справі за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язання, задовольнити частково. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 у межах суми позовних вимог на загальну суму 21387,72 грн. В іншій частині заяви відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу керівника Білгород-Дністровської окружної прокурати Одеської області Сари Олександра Васильовича, задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про забезпечення позову у справі за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов`язання, задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що міститься на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ОСОБА_1 у межах суми позовних вимог на загальну суму 21387,72 грн.

В іншій частині заяви відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення до виконання три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Стягувач Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ЄДРПОУ 04527307, 67844, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1.

Боржник ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 червня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

М.В. Назарова