Додаткове рішення від 02 червня 2026 р. у справі №2-336/11 — Миколаївський апеляційний суд

Провадження № 22-з/812/62/26

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2026 року м. Миколаїв

справа № 2-336/11

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коломієць В.В.,

суддів: Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степан Вікторович, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіча Степана Вікторовича.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погодившись з даною ухвалою суду ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року залишено без змін..

19 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (далі - ТОВ «Дебт Форс») надіслало до Миколаївського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» 8195 грн витрат на правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції. Також заявник просив поновити строк на подання доказів про розмір витрат на правничу допомогу, оскільки під час проголошення постанови не був присутнім, з вказаним рішенням ознайомився 15 травня 2026 року в підсистемі «Електронний суд», до закінчення розгляду справи не міг встановити остаточний розмір витрат.

В запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 зазначає що він є інвалідом другої групи та звільнений від сплати судових витрат, а понесені ТОВ «Дебт Форс» витрати відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також вказував, що суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат повинен врахувати чи є розмір витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. Крім того звертав увагу, що ТОВ «Дебт Форс» не надано доказів виконання вимог пункту 4.2. договору надання правової допомоги №03/07-24 від 03.07.2024 року, яким встановлено, що клієнт зобов`язується оплатити надані Адвокатським об`єднанням послуги після надання Адвокатським об`єднанням відповідного рахунку для оплати, а з платіжної інструкції №0623810000 від 10.03.2026 року неможливо встановити, що оплата здійснена саме за надання послуг з правової допомоги в межах справи №2-336/11. Враховуючи викладене ОСОБА_1 просив залишити заяву про ухвалення додаткового рішення без задоволення.

Вирішуючи клопотання щодо поновлення строку на подання доказів про розмір витрат на правничу допомогу колегія суддів виходить з наступного.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Згідно з матеріалами справи у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Дебт Форс» надало попередній розрахунок судових витрат, які очікують понести у апеляційній інстанції, та вказало розмір витрат на правничу допомогу - 20 000,00 грн. (8000 грн. – витрати на підготовку процесуальних документів; 12000 грн. – витрати пов`язані з супроводом судових засідань)

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 травня 2026 року ТОВ «Дебт Форс» отримало 15 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд».

18 травня 2026 року між ТОВ «Дебт Форс» та Адвокатським бюро «Лігал Ассістанс» було підписано акт №1-18.05.2026 про надання юридичної допомоги від 18 травня 2025 року з описом послуг та їх вартості.

Заяву ТОВ «Дебт Форс» про ухвалення додаткового рішення разом із доказами на підтвердження витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, направлено до апеляційного суду рекомендованим листом 19 травня 2026 року, що підтверджується трекінгом перевірки статусу відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0505624411417. (т. 3 а.с. 35)

З огляду на вказане заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами на підтвердження витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, направлено до апеляційного суду протягом п`яти днів після отримання рішення суду, тому є підстави для поновлення строку на подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Так, згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, при ухваленні Миколаївським апеляційним судом постанови від 07 жовтня 2024 року не було вирішено, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-V «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з метою отримання правової допомоги, між ТОВ «Дебт Форс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено Договір №03/07-24 від 03 липня 2024 року про надання правової допомоги. ( т. 2 а.с. 8-12)

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ТОВ «Дебт Форс» було надано акт № 1-18.05.2026 про надання юридичної допомоги від 18 травня 2025 року з описом послуг та їх вартості на загальну суму 8195 грн., а саме: підготовка відзиву – 8000 грн., друк документів – 195 грн., копію платіжної інструкції № 0623810000 від 10 березня 2026 року.

Аналізуючи поданий ТОВ «Дебт Форс» акт наданих послуг, колегія суддів вважає, що не підлягають відшкодуванню заявлені ТОВ «Дебт Форс» витрати за друк документів -195 грн., з огляду на те, що такі витрати не є оплатою правової допомоги.

Також колегія суддів враховує, що доводи відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Дебт Форс» фактично повторюють доводи відзиву ТОВ «Дебт Форс» на скаргу ОСОБА_1 , підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребувало тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання суду, визначена вартість за надання даної послуги – 8000 грн. не відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що виходячи з критеріїв розумності, реальності та пропорційності судових витрат, принципу співмірності судових витрат, про необхідність застосування якого було заявлено ОСОБА_1 у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення та враховуючи, що скаржник є особою з інвалідністю ІІ групи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «Дебт Форс» до 2000 грн.

Доводи заперечень ОСОБА_1 про те, що він є інвалідом другої групи та звільнений від сплати витрат на правову допомогу , колегія суддів відхиляє.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Отже, ОСОБА_1 у даному випадку звільнений від сплати судового збору, однак не звільняється від відшкодування витрат на правову допомогу заявлених ТОВ «Дебт Форс».

Також не заслуговують на увагу заперечення ОСОБА_1 , що ТОВ «Дебт Форс» не надано доказів оплати послуг за надання правової допомоги, оскільки викладене спростовується змістом акту № 1-18.05.2026 про надання юридичної допомоги від 18 травня 2025 року, в пункті третьому якого зазначено, що сторони погодили, що оплата вартості наданих послуг, згідно вказаного акту, що складає 8195 грн 00 коп. здійснена відповідно Договору та платіжної інструкції № 0623810000. Також ТОВ «Дебт Форс» надано платіжну інструкцію № 0623810000 про сплату 25 000 грн. Адвокатському об`єднанню «Лігал Ассістанс» за надання правової допомоги згідно договору №03/07-24 від 03 липня 2024 року.

За таких обставин, заява про стягнення з скаржника витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дебт Форс» 2000 грн. таких судових витрат.

Керуючись ст. 141, 270 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» строк для подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» 2 000 грн 00 копійок (дві тисячі гривень) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судового рішення складено 03 червня 2026 року