Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №462/8156/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/8156/25 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 22-ц/811/771/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Сяйво» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року в складі судді Іванюк І.Д. у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Сяйво» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком, -

встановив:

У жовтні 2025 року позивач ЛКП «Сяйво» звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 10242,43 грн за період з 01.06.2024 по 31.08.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ЛКП «Сяйво» та співмешканцями будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений Типовий договір № 93 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01 січня 2024 року (надалі Типовий договір). Відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_2 вказаного будинку.

Відповідно до Типового договору, споживачі зобов`язані оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та в строки, встановлені договором. В свою чергу, управитель має право вимагати від споживачів оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені договором.

ЛКП «Сяйво» надає послуги відповідачам, а відповідачі в свою чергу ними користуються, однак їх оплату не проводять. Із врахуванням наведеного, просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року у задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Сяйво» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком – відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач Львівське комунальне підприємство «Сяйво», в особі директора У. Масюк. Вважає рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неправильним встановленням фактичних обставин справи.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що послуги з управління будинком у період з червня 2024 по серпень 2025 року надавалися позивачем належним чином та на постійній основ, нарахування плати здійснювалося щомісячно відповідно до чинного законодавства та умов договору. У зв`язку з відсутністю оплати за вказаний період, заборгованість накопичувалась та в загальному становила 10 242 грн 43 коп, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Кошти в сумі 12 442 грн. 55 коп, які відображені в розрахунку заборгованості у лютому 2025 року, стягнуті виконавчою службою в межах виконавчого провадження на виконання іншого судового рішення та стосувалися заборгованості за попередній період. Зокрема, 03.09.2024 Залізничним районним судом м. Львова прийнято судовий наказ №462/6229/24, згідно із яким з відповідачів у солідарному порядку стягнуто заборгованість в сумі 12442,55 грн за період з 01.09.2022 по 31.05.2024. В подальшому, приватним виконавцем відкрито провадження і стягнуто вищевказану суму (копія платіжної інструкції №5573 від 25.02.2025 додається).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність заборгованості за спірний період, не врахувавши, що сума заборгованості в розмірі 12442,55 грн. стягнута приватним виконавцем у межах виконавчого провадження, відтак вказана сума не стосується періоду, який є предметом розгляду у даній справі.

Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов ЛКП «Сяйво» задовольнити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. При цьому зазначає, що надані стороною позивача докази не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки є новими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за надані послуги, сумарний розмір якої не перевищує тридцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову ЛКП «Сяйво» суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заборгованість відповідачів у спірний період становила 10087,53 грн, а ними сплачено 12442,55 грн, а отже погашено наявну заборгованість, тому підстав для стягнення такої у суду немає.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , що стверджується довідкою з місця проживання №188 від 20.10.2025 (а.с.9).

Квартира АДРЕСА_4 не перебуває у власності відповідачів (не приватизована).

З відповіді відділу моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 26.11.2025 року (а.с.17 ) вбачається, що ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

01 січня 2024 року між ЛКП «СЯЙВО» та співмешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладений Типовий Договір № 93 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 січня 2024 року (а.с.4-7).

Відповідно до умов Типового договору, ЛКП «СЯЙВО» в особі управителя ОСОБА_6 , що діє на підставі Статуту, є управителем будинку, в якому проживають відповідачі.

Згідно із умовами договору, управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно із вимогами законодавства та умовами цього договору. Послуга з управління включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо. Кожен із співвласників має право одержувати від управителя своєчасно та належної якості послугу з управління згідно із законодавством та умовами цього договору. Разом з тим, кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки встановлені цим договором.

Згідно із умовами договору, сторони погодилися, що ціна послуги з управління становить 7,04 гривень на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 5,27 гривень відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території; винагороду управителю в розмірі 0,60 гривень на місяць. Плата на послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до «Відомості про нарахування та оплату послуги Управління будинком (а.с. 10) мешканцю ОСОБА_1 з особовим рахунком НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 за період з 06.2024 по 08.2025 нараховано кошти за надані послуги з управління будинком, а саме 06.2024 року - 641,88 грн, 07.24 - 641,25 грн, 08.2024 року - 663,13, 09.2024 року – 663,75грн, 10.2024 року - 697,50 грн, 11.2024 року - 667, 50 грн, 12.2024 року -668,13 грн, 01.2025 року -668,13 грн, 02.2025 року - 675, 63 грн, 03.2025 року - 664, 38 грн, 04.2025 року - 678, 75 грн, 05.2025 року -702, 50 грн, 06.2025 року -683, 75 грн, 07.2025 року - 687,50 грн, 08.2025 року - 683,75 грн. Загальна сума нарахування становить 10087,53 грн.

Також у даній Відомості відображена заборгованість в загальній сумі 10242,43 грн. та в графі «Оплачено» у лютому 2025 року відображено 12442,55 грн.

Надаючи правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, судова колегія виходить з такого.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно із частиною 1, 2 статті 12 закону «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Пунктом першим частини 1 статті 7 закону «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статей 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

У частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Частинами 3, 4 вказаної статті визначено, що порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Згідно із ст. 28 вказаного Закону оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. Так, згідно із ч. 5 вказаної статті у разі ненадання, надання неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком виклик управителя для перевірки якості наданих послуг, підписання акта-претензії здійснюється стороною договору про управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі» від 11 грудня 2013 р. N 970, у разі надходження актів-претензій від споживачів за формою згідно з додатком 1 та прийняття виконавцем рішення про їх задоволення перерахунок проводиться протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії. Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 2. Перерахунок за актом-претензією проводиться для усіх споживачів будинку, яким не були надані послуги. Невиконання певного виду робіт, пов`язаних з наданням послуг, у зв`язку із ненастанням строку їх виконання за планом або графіком, складеним виконавцем, не є підставою для проведення перерахунку за актом-претензією.

У постанові від 07 лютого 2018 року у справі №521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії.

Судом встановлено, що відповідачами до матеріалів справи не долучено відповідних актів про ненадання або надання не в повному обсязі, неналежної якості послуг за адресою: АДРЕСА_3 , складених та оформлених відповідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у матеріалах справи відсутні докази того, що ЛКП «Сяйво» не надає послуги із утримання будинку та прибудинкової території або надає такі неналежної якості.

Перевіряючи наявну в матеріалах справи Відомість про нарахування та оплату послуги Управління будинком споживачу ОСОБА_1 з особовим рахунком НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , колегія суддів враховує, що за період з 01.06.2024 по 31.08.2025 споживачу проведено нарахування на загальну суму 10087,53 грн. Також у даній Відомості відображена заборгованість в загальній сумі 10242,43 грн. та в графі «Оплачено» у лютому 2025 року відображено 12442,55 грн.

Згідно із долученої до апеляційної скарги платіжної інструкції №5573 від 25.02.2025, приватним виконавцем Сидій О.В. перераховано на рахунок стягувача ЛКП «Сяйво» 12593,95 грн, з призначенням платежу: погашення заборгованості ОСОБА_1 на виконання судового наказу №462/6229/24 від 14.10.2024 Залізничного районного суду м. Львова по ВП №76386865.

Згідно із даними ЄДРСР, доступ до якого є відкритим, 03.09.2024 Залізничним районним судом м. Львова видано судовий наказ №462/6229/24, яким стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ЛКП «Сяйво» 12442 /дванадцять тисяч чотириста сорок дві/ гривні 55 копійок боргу за період з 01.09.2022 р. по 31.05.2024 р.

Стягнуто порівно із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ЛКП «Сяйво» 302 гривні 80 копійок судових витрат. Судовий наказ набрав законної сили 14.10.2024.

Таким чином, з долучених до апеляційної скарги доказів вбачається, що приватним виконавцем в ході виконання судового наказу №462/6229/24 стягнуто з боржника ОСОБА_1 12422,55 грн. заборгованості за період з 01.09.2022 р. по 31.05.2024 р. та 151,40 грн судового збору.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 367 ЦК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки судом першої інстанції розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, позивач не мав змоги подати відповідні докази суду першої інстанції, що є поважною причиною для прийняття та дослідження таких доказів судом апеляційної інстанції.

Подані апелянтом докази, зокрема платіжна інструкція №5573 від 25.02.2025 року, згідно із якою приватним виконавцем Сидій О.В. перераховано на рахунок стягувача ЛКП «Сяйво» 12593,95 грн, з призначенням платежу: погашення заборгованості ОСОБА_1 на виконання судового наказу №462/6229/24 від 14.10.2024 Залізничного районного суду м. Львова по ВП №76386865, мають виключне значення для встановлення правильності нарахування боргу, колегія суддів вважає за необхідне такі докази прийняти до уваги.

Відповідачі, у свою чергу не надали доказів того, що саме вони в добровільному порядку сплатили існуючу заборгованість.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт того, що кошти в сумі 12422,55 грн були спрямовані на погашення заборгованості в межах виконавчого провадження за попередній період (01.09.2022 по 31.05.2024), тому зарахування цієї суми судом першої інстанції до поточної заборгованості є помилковим.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія доходить висновку, що заборгованість відповідачів перед позивачем за надання послуги з управління будинком за період з 01.06.2024 по 31.08.2025 становить 10087 грн 53 коп., доказів, які б спростовували вказану заборгованість відповідачами не надано.

Разом з тим, судова колегія не вбачає підстав для стягнення заборгованості в сумі 10242,43 грн, оскільки в цю суму включено заборгованість, яка існувала станом на 01.06.2024 року, тобто до періоду, за який позивач вимоги не заявляв.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження, адже висновки суду не відповідають обставинам справи, відтак рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ЛКП «Сяйво».

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що позовні вимоги ЛКП «Сяйво» підлягають задоволенню частково, з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в рівних частинах підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, по 3727 грн 76 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381,382 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Сяйво» задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 січня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов Львівського комунального підприємства «Сяйво» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 червня 2024 по 31 серпня 2025 року в розмірі 10087 (десять тисяч вісімдесят сім) гривень 53 копійок.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» 3727 (три тисячі сімсот двадцять сім) гривень 76 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Сяйво» 3727 (три тисячі сімсот двадцять сім) гривень 76 копійок судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 червня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк