Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №462/107/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/107/26 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/811/502/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Гнідець Олесі Миколаївни на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 січня 2026 року в складі судді Кирилюка А.І. у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 ,

встановив:

У січні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Гнідець О. М. звернулася до суду із заявою, у якій просила суд видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, вжити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покладення на нього обов?язків: ???заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , 2015 року народження та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , 2015 року народження та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами, ОСОБА_1 , а також: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , 2015 року народження, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 систематично вчиняє щодо заявниці та її матері ОСОБА_6 домашне насильство. З дитинства вона була свідком і потерпілою від його фізичної та психологічної агресії. Спочатку сімейні відносини були відносно спокійними. Проте згодом батько почав зловживати алкоголем, влаштовувати конфлікти, залишав сім?ю без матеріального забезпечення, почав систематично вчиняти сварки, приниження та побиття. Мати протягом усього подружнього життя страждала від його постійного насильства. Він систематично вчиняв фізичне насильство, піднімав руку на матір, а також на заявницю. Під час сп?яніння стає особливо агресивним, принижує, обзиває нецензурними словами, погрожує вбивством заявниці та її дітям. Також він кричить на дітей, лякає їх, погрожує вбити, що викликає у них сильний страх і емоційне напруження. ОСОБА_2 проходив лікування у психіатричній лікарні ОСОБА_7 . Мав третю групу інвалідності за психічним захворюванням і перебував на обліку у відповідному медичному закладі, а на даний момент ОСОБА_2 має другу групу інвалідності. Його поведінка вказує на явні розлади психічного здоров`я. 20 жовтня 2025 року під час конфлікту він викрутив заявниці руку та погрожував фізичною розправою, тримаючи кулак перед обличчям. Він також вимагав гроші, намагався все контролювати, створював конфлікти. Остання викликала поліцію, яка винесла терміновий заборонний припис серія АА №611226 яким було заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на 5 діб, а також було складено протокол від 20.10.2025 року серії ВАД №988683 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вона звернулася до лікаря в цей день. У консультаційному висновку від 20.10.2025 їй поставлено діагноз забійна гематома правого плеча. Однак вже наступного дня, 21 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 порушив цей припис - знову провокував конфлікт, ображав нецензурною лайкою. ОСОБА_1 знову викликала поліцію, яка склала протоколи про адміністративне правопорушення, а також винесла 2 нових термінових заборонних приписи серії АА 393216, АА 393217 терміном на 7 діб. Крім фізичного насильства, постійно має місце психологічне насильство: він принижує заявницю, ображає, поширює неправдиві речі, зокрема дітям і працівникам поліції говорить, що вона нібито "алкоголічка" і "повія", поширює про неї наклепи.

Його поведінка є систематичною, непередбачуваною і небезпечною. Він може зникати на кілька тижнів чи місяців, не повідомляючи, де перебуває, а потім повертатися в стані алкогольного сп`яніння й знову вчиняти насильство. Попри звернення до поліції, ефективних заходів не було вжито, і він продовжує проживати у квартирі, створюючи постійну загрозу для неї та її дітей. ОСОБА_2 систематично від`їжджає до села, де має власний будинок. Отже, у разі винесення обмежувального припису йому буде забезпечене місце для проживання поза місцем мого проживання. Також він є власником квартири у м. Київ.

Насильство щодо заявниці часто відбувається на очах її неповнолітніх дітей. ОСОБА_2 може накричати на самих дітей, а також шарпати їх чи штовхати. Він не зважає, що його поведінка шкодить здоров`ю, нормальному розвитку дітей, травмує їх та вселяє почуття страху і беззахисності. З огляду на зазначене заявниця просила задовольнити заяву у повному обсязі.

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 – задоволено частково.

Видано обмежувальний припис ОСОБА_2 на строк один місяць, яким:

- заборонено ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

- заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 50 м до місця проживання постраждалих осіб, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

??Допущено рішення суду до негайного виконання.

Повідомлено про прийняте рішення ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області та Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої подала адвокат Гнідець О.М. Вважає рішення таким, що ухвалене за неповно з`ясованих обставинах, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що суд не навів жодних мотивів часткового задоволення заяви. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 слід видати на 1 (один) місяць із забороною наближатися на відстань не менше 50 м до місця проживання постраждалих осіб, оскільки саме такі обов`язки тимчасового обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалих осіб будуть достатнім, обґрунтованим та легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

Вказує, що заявниця надала належні та допустимі докази на підтвердження вчинення щодо неї та дітей домашнього насильства, довела наявність ризиків вчинення домашнього насильства у майбутньому. До матеріалів справи долучено шість протоколів по справах про адміністративні правопорушення, три термінові заборонні приписи, висновки психологів, які підтверджують факт вчинення відносно заявниці та її дітей домашнього насильства та заподіяння їм шкоди.

Додає, що в судовому засіданні заявниця повідомляла суд, що перебуває в постійному стресі, страху та тривозі, переживає за свою безпеку та безпеку своїх дітей. Разом з тим, суд при ухваленні рішення вказаних обставин не врахував, не надав оцінки наведеним доводам заявниці, не перевірив усі обставини справи.

Зауважує, що заявниця та її діти є потерпілими від домашнього насильства, з урахуванням оцінки наявних ризиків потребують захисту в порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки неодноразові факти звернення до органів поліції, ігнорування заінтересованою особою застосованих заходів впливу до нього, повторюваність вчинення ним протиправних дій щодо заявниці та дітей дають підстави вважати вірогідним продовження чи повторне вчинення кривдником до них психологічного та фізичного насильства.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 02 червня 2026 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи з такого.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що заявником надано належні та допустимі докази, які в своїй сукупності підтверджують, що факти вчинення психологічного насильства щодо неї зі сторони заінтересованої особи має систематичний характер, а також те, що ОСОБА_2 є беззаперечним кривдником, при цьому вжиті заходи, а саме видача тимчасового обмежувального припису не вплинули на поведінку останнього і він продовжує вчиняти протиправні дії, відтак існують ризики продовження чи повторного вчинення насильства та загрози настання тяжких наслідків вчинення щодо постраждалої особи.

З підстав, наведених вище, суд погодився із доводами ОСОБА_1 та з метою застосування дієвого та ефективного захисту її інтересів, а також недопущення повторного випадку домашнього насильства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_1 та дітей.

Однак, суд дійшов переконання, що обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 необхідно видати на строк 1 місяць, із забороню наближатися на відстань не менше 50 м. до місця проживання постраждалих осіб, оскільки саме такі обов`язки тимчасового обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалих осіб будуть достатнім, обґрунтованим та легітимним заходом втручання у права та свободи особи, а тому заява підлягає частковому задоволенню.

Перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, що стверджується копією довідки до огляду МСЕК серії 12 ААВ №061696 (а.с. 12).

Згідно із копією витягу з реєстру територіальної громади № 2025/013818472 від 20.09.2025 та копією витягу з реєстру територіальної громади № 2025/015663117 від 24.10.2025, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 19-20).

Відповідно до копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 22.07.2015 року, серії НОМЕР_2 від 24.07.2024 року, серії НОМЕР_3 від 25.08.2022 року ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 21-23).

Відповідно до копій протоколів про адміністративних правопорушень серії ВАВ № 955839 від 21.10.2025 року, ВАД № 319594 від 21.10.2025 року, ВАД №988683 від 21.10.2025 року, ВАД № 134246 від 21.10.2025 року, ВАД № 134245 від 21.10.2025 року, та протоколу серії ВАД № 320470 від 21.10.2025 року відносно ОСОБА_2 складено протоколи про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 24-29).

В матеріалах справи наявний терміновий заборонний припис серія АА №611226 від 20.10.2025, за яким на ОСОБА_2 у зв`язку із скоєнням домашнього насильства накладено зобов`язання, а саме: строком на 5 діб заборони в будь який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с. 30).

Окрім цього, відносно ОСОБА_2 21.10.2025 видано ще 2 заборонних приписи серії АА №393216 та серії АА 393217 у зв`язку із скоєнням домашнього насильства, накладено зобов`язання, а саме: строком на 7 діб залишити місце проживання постраждалої особи, заборони на вхід та перебування в місці проживання та заборони в будь який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с. 31-32).

Копією консультаційного висновку експерта встановлено діагноз пацієнту ОСОБА_1 «забійна гематома в 3 пр. плеча» (а.с. 33).

Обґрунтовуючи заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 покликалась на те, що ОСОБА_2 систематично вчиняє щодо заявниці та її матері ОСОБА_6 домашне насильство, на підтвердження чого надано відповідні докази.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначає Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У статті 26 Закону України № 2229-VIII зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що рішення про видачу обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків, а тому для обмеження права кривдника необхідним є встановлення ризиків, які несе його поведінка по відношенню до постраждалої особи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків (родичів) у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність (див. постанови Верховного Суду від 17 червня 2020 року в справі №509/2131/18, від 23 грудня 2020 року в справі № 753/17743/19, від 24 лютого 2021 року в справі № 570/2528/20, від 12 січня 2022 року в справі №752/9731/21).

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року в справі №756/3859/19 зробив висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 03 вересня 2020 року у справі «Левчук проти України» («Levchuk v. Ukraine», заява № 17496/19, § 78, 80, 90) зазначив: «Питання домашнього насильства, яке може проявлятися у різних формах - від застосування фізичної сили до сексуального, економічного, емоційного або словесного насильства, - виходить за межі обставин конкретної справи. Це загальна проблема, яка тією чи іншою мірою стосується всіх держав-членів, і не завжди очевидна, оскільки часто має місце у контексті особистих стосунків або закритих соціальних систем. Хоча це явище може найчастіше стосуватися жінок, Суд визнає, що чоловіки також можуть бути потерпілими від домашнього насильства і насправді прямо чи опосередковано діти теж часто стають жертвами. Якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів домашнього насильства над нею чи інших видів знущання, якими б незначними не були окремі епізоди, національні органи влади зобов`язані оцінити ситуацію загалом, у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» («Irina Smirnova v. Ukraine»), заява № 1870/05, пункти 71 і 89, від 13 жовтня 2016 року). Серед іншого, ця оцінка має належним чином враховувати особливу вразливість потерпілих, які часто емоційно, економічно чи іншим чином залежать від своїх нападників, а також психологічний ефект, який може мати загроза повторного знущання, залякування та насильства на повсякденне життя потерпілого. Якщо встановлено, що конкретна особа була постійним об`єктом знущань, і є вірогідність продовження жорстокого поводження, окрім реагування на конкретні інциденти, органи державної влади повинні вжити належні заходи загального характеру для протидії основній проблемі та запобіганню майбутньому жорстокому поводженню».

Таким чином, враховуючи висновки касаційного суду та наведене нормативно-правове регулювання, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів, факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства по відношенню до заявника ОСОБА_1 та її дітей, а також оцінивши ризики продовження домашнього насильства у майбутньому, з метою реального захисту і відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів постраждалої особи, а також для попередження вчинення такого повторно, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису у визначеному виді.

В свою чергу, доводи скаржника про те, що суд дійшов помилкового висновку, що обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 слід видати на 1 (один) місяць із забороною наближатися на відстань не менше 50 м до місця проживання постраждалих осіб заслуговують на увагу виходячи з такого.

На переконання колегії суддів, ОСОБА_1 , як жертва домашнього насильства, з урахуванням та оцінкою наявних ризиків потребує тривалого захисту у порядку, передбаченому Законом, оскільки ігнорування заінтересованою особою застосованих працівниками поліції заходів впливу, вчинення ним неодноразово протиправних дій щодо заявниці, дають підстави вважати вірогідним продовження вчинення кривдником до заявниці психологічного та фізичного насильства.

Дослідивши матеріали справи та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що пояснення ОСОБА_1 в достатній мірі підтверджують вчинення кривдником ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці, визначають ризики продовження вчинення домашнього насильства, наявні чинники та умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Враховуючи обставини справи та виходячи із принципу пропорційності, оцінюючи високі ризики продовження протиправної поведінки ОСОБА_2 та їх вплив на заявницю, враховуючи те, що кривдник ОСОБА_2 неодноразово демонстрував протиправну поведінку відносно ОСОБА_1 в присутності дітей, тривалість та неодноразовість вчинення протиправних дій, колегія суддів доходить висновку, що обмежувальний припис необхідно видати на строк шість місяців, при цьому заборонити кривднику ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, і саме такі заходи є пропорційними, доречними, відповідають меті застосування та забезпечить дієвий та ефективний захист заявниці з дітьми від кривдника.

Апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалих осіб, і що саме такий спосіб забезпечить ефективний захист ОСОБА_1 з дітьми від недобросовісних дій заінтересованої особи.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом першої інстанції повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового про задоволення заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Згідно із статтею 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 – 384 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гнідець Олесі Миколаївни задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 09 січня 2026 року – скасувати, ухвали нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задовольнити.

Видати обмежувальний припис у виді тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на строк 6 (шість) місяців і встановити такі заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього такі обов`язки:

1) заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з постраждалими особами, ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 300 м до місця проживання постраждалих осіб, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Постанова апеляційного суду підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє виконання обмежувального припису.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 02 червня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк