Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №450/5566/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/5566/25 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 33/811/718/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника Кузь М.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 березня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один ) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , в дохід держави 655, 60 гривень судового збору.

Згідно з постановою судді, 05.11.2025 о 08 год. 46 хв. в с. Нагоряни, вул. Тургенєва, 23, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyndai Accent», номерний знак НОМЕР_1 із явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що було зафіксовано на нагрудні бодікамери поліцейських. Від керування транспортним засобом відсторонений. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції захисник Кузь М.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 березня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Захисник Кузь М.В. зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 порушив ПДР, які б були підставою для зупинення транспортного засобу, зупинка була незаконною, відтак вимоги про проходження огляду є неправомірними, і таку ОСОБА_1 не зобов`язаний був виконувати.

Звертає увагу на те, що з відеозапису вбачається, що у ОСОБА_1 не було ознак сп`яніння, він перебував у стресовому стані, що стало підставою для виклику швидкої медичної допомоги, і ОСОБА_1 був госпіталізований з підозрою на інсульт.

На наступний день ОСОБА_1 пройшов огляд у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» за результатами якого наркотичних речовин в його організмі не виявлено.

Також наголошує, що ОСОБА_1 доглядає за сестрою, яка є інвалідом ІІ групи з дитинства, догляд включає регулярний супровід до медичних закладів, транспортний засіб є також способом його заробітку, а позбавлення права керування, позбавить його можливості здійснювати трудову діяльність.

ОСОБА_1 , захисник Кузь М.В. в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Захисник Кузь М.В. надіслала заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі та участі ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

З протоколу серії ЕПР1 №503808 від 05 листопада 2025 року (а.с.2) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: звужені зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівник поліції зупинили транспортний засіб «Hyndai Accent», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Під час спілкування із ОСОБА_1 поліцейський виявив у нього ознаки наркотичного сп`яніння, тому неодноразово пред`являв вимогу про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, однак ОСОБА_1 заперечував, що перебував в стані наркотичного сп`яніння, відмовлявся вийти з автомобіля для проходження огляду в медичному закладі, вимагав виклику слідчо-оперативної групи та захисника, та в подальшому відмовився від огляду. Після чого поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 наслідки відмови та повідомили, що буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Щодо доводів захисника про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, апеляційний суд зазначає наступне.

Законом не передбачено проведення окремого огляду для виявлення ознак сп`яніння, такі ознаки встановлюються під час спілкування водія із поліцейськими та констатуються за внутрішнім переконанням поліцейського. Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані сп`яніння, відбувається не через оспорювання наявності ознак, а за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку, в медичному закладі, що і було запропоновано ОСОБА_1 , який відмовився від огляду, що і стало наслідком складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Покликання захисника на результати огляду ОСОБА_1 відповідно до якого в його організм не виявлено наркотичних речовин не може бути підставою для скасування постанови, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Твердження захисника про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як підставу для скасування постанови, апеляційний суд до уваги не бере.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не може свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що працівник поліції назвав ОСОБА_1 причину зупинки, вказавши про він не увімкнув покажчик повороту, що надавало право поліцейським зупинити керований ОСОБА_1 транспортний засіб для перевірки отриманої інформації, що узгоджується із вимогами п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 перебував у стресовому стані, що стало наслідком його госпіталізації не спростовує його факту відмови від огляду на стан наркотичного сп`яніння та не впливає на правильність висновків судді першої інстанції про наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того виклик карети швидкої медичної допомоги було здійснено після складання протоколу.

Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Кузь М.В. в інтересах останнього – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк