Постанова від 26 березня 2026 р. у справі №317/1862/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/1862/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/7611/25 Головуючий в 1 інст. Громова І.Б.

Провадження №33/807/436/26 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Ратича Т.М., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника-адвоката Ратича Т.М. на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 червня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки,

стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 09 квітня 2025 року о 13 год. 00 хв. с-ще Кушугум, вул. Центральна, 193, водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_1 (належність – ОСОБА_1 ), з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря нарколога відмовився категорично під запис з Бк21/2133.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Ратич Т.М. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 не є суб`єктом інкримінованого йому правопорушення, оскільки відсутні докази керування останнім транспортним засобом.

Заявлене захисником-адвокатом Ратич Т.М. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 участі при розгляді справи судом першої інстанції не брав. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження отримання копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 . З матеріалами справи сторона захисту не ознайомлювалась. 15 грудня 2025 року захисником-адвокатом Ратич Т.М. подано апеляційну скаргу, в якій, окрім іншого, захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 18 червня 2025 року. При цьому, зазначає, що ОСОБА_1 на момент розгляду справи і на день подання апеляційної скарги мобілізований та проходить військову службу, перебуваючи в зоні активних бойових дій. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

В судове засідання, призначене на 27 березня 2026 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Ратич Т.М. не з`явились, про день та час судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином, будь-яких клопотань чи заяв про розгляд справи за їх відсутності, про відкладення судового засідання не подавали.

Згідно з довідкою помічника судді, в телефонному режимі захисник-адвокат Ратич Т.М. повідомив про відсутність в нього можливості вийти на відеоконфренцію та вказав про можливість розгляду його апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 , без його участі та без участі ОСОБА_1 , зазначив, що вказане питання з останнім узгоджене.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Ратич Т.М., суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Ратич Т.М. може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Ратич Т.М., що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному розгляді встановлено таке.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, (порушення вимог п.2.5 ПДР України), засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 України, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена відомостями, що містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №295281 від 09 квітня 2025 року, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП;

- у довідці щодо повторності вчиненого правопорушення за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 07 січня 2023 року;

- в копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4461374 від 09 квітня 2025 року за ч.4 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 ;

- у письмових поясненнях ОСОБА_1 від 09 квітня 2025 року;

- у направленні на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 квітня 2025 року, відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 від огляду відмовився;

- копією посвідчення водія;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП (порушення вимог п.2.5 ПДР України), при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними і допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою суду, у судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за допомогою надіслання судових повісток на адресу, зазначену у протоколі.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника – адвоката Ратич Т.М., правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а тому не є суб`єктом інкримінованого йому правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає непереконливими та такими, що суперечить фактичним обставинам справи.

З долученого до протоколу відеозапису убачається, що боді камерою службового автомобіля працівників поліції зафіксовано рух транспортного засобу ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_1 (належність – ОСОБА_1 ), після зупинки вказаного ТЗ, з боку водія вийшов ОСОБА_1 , який був один в автомобілі.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не рухався, а стояв та його не зупиняли працівники поліції, спростовується вказаним відеозаписом, яким зафіксовано його рух, а також рух патрульного автомобіля позаду транспортного засобу ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_1 , а також зупинка автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 .

Отже, сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21081, д.н.з. НОМЕР_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Об`єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах справи немає.

Клопотань щодо виклику працівників поліції або витребування будь-якої інформації на підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, сторона захисту, в тому числі і сам ОСОБА_1 не заявляв.

В свою чергу, суд не вправі за власною ініціативою збирати докази.

Разом з цим, перевіряючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Частиною 1 статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого із порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, є вчинення особою діяння повторно протягом року. Відсутність вищезазначеної кваліфікуючої ознаки виключає відповідальність саме за частиною другою статті 130 КУпАП.

Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №295281 від 09 квітня 2025 року, складеному щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, при формулюванні суті правопорушення не відображено, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року.

Не вказано такого і в оскаржуваній постанові суду, відповідно не зазначено, коли саме вчинено попереднє аналогічне правопорушення.

Той факт, що до протоколу долучено незавірену належним чином копію постанови Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2024 року по справі №172/626/24 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, не може слугувати достатньою підставою для накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення посилання на вказану постанову суду відсутнє, а також при формулюванні вчиненого правопорушення ознака повторності не відображена та не зазначено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення повторно протягом року.

За таких обставин, дії ОСОБА_1 мають бути кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідає фабулі, викладеній в самому протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові.

Отже, на підставі положень ч.8 ст.294 КУпАП, оскаржувана постанова суду підлягає зміні в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 та накладеного на нього стягнення за ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити строк захиснику-адвокату Ратичу Т.М. строк на апеляційне оскарження постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 18 червня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Ратича Т.М. задовольнити частково.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП - як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

У решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева