Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №120/1173/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1173/26

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

02 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

10.03.2026 р. надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 та тв в/ч НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування п.3.3.6 наказу №55 від 03.07.2025 р.

Ухвалою від 13.03.2026 р. позовну заяву залишено без руху та запропоновано заявникові у 8- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки зустрічної позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, а саме, уточнити суб`єктний склад відповідачів або вимоги, подавши заяву в порядку ст.160 КАС України та надати заяву про поновлення строку звернення до суду і докази поважності причин його пропуску.

16.03.2026 р. надійшла заява про усунення недоліків зустрічного позову та зустрічний позов ОСОБА_1 до військової частин НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування п.3.3.6 наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 55 від 3.07.2025 р. "про результати службового розслідування" в частині здійснення відшкодування з ОСОБА_1 в сумі 419900 грн.

31.03.2026 року Вінницьким окружним адміністративним судом було прийнято ухвалу якою зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , третя особа Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу повернуто заявнику.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач, за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення зустрічного позову без розгляду дійшов висновку, що первісний позов та зустрічний не є взаємопов`язаними, виникають з різних правовідносин, тим самим наведене не забезпечить ефективний захист, а спільний їх розгляд є не доцільним і призведе до порушення процедури об`єднання позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 177 КАС України передбачено, що відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень, має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.178 КАС України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, отримавши зустрічну позову заяву суд перевіряє її на відповідність вимогам статей 160, 172 КАС України та при порушенні вимог вказаних процесуальних норм застосовує положення ст.169 КАС України.

Частинами 1, 2 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, встановивши не дотримання відповідачем вимог процесуального закону при поданні зустрічного позову суд попередньо має постановити ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, зокрема щодо визначення змісту позовних вимог (п.4 ч.5 ст.160 КАС України), і лише у випадку не усунення недоліків зустрічного позову у встановлений судом строк такий зустрічний позов може бути повернутий заявнику.

У той же час, вимоги первісної позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 обґрунтовані наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.07.2025 року № 55 «Про результати службового розслідування» відповідно до п.3.3.6 п.3.3 п.3 якого командиру військової частини НОМЕР_1 організувати та забезпечити відшкодування сум з ОСОБА_1 звільненого з військової служби, у розмірі 419900,00грн. – за пряму дійсну шкоду, що була завдана шляхом втрати майна продовольчої служби, а у разі відмови ОСОБА_1 від добровільного відшкодування – здійснити відшкодування завданої шкоди в судовому порядку, натомість ОСОБА_1 вважаючи вищенаведений наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 55від 03.07.2025 року в частині ОСОБА_1 таким, що прийнятний з грубим порушенням вимог закону звернувся до суду із зустрічним позовом про його визнання протиправним та скасування.

Наведене свідчить, що вимоги зустрічної позовної заяви про протиправним та скасувати п.3.3.6 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 55 від 03.07.2025 року «про результати службового розслідування» в частині здійснення відшкодування з ОСОБА_1 звільненого з військової служби в сумі 419 900,00 грн. прямо пов`язані з вимогами первісного позову, заявленим військовою частиною НОМЕР_1 щодо стягнення шкоди і спільний розгляд зазначених вимог є доцільним.

Відповідно до ч.1-5 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Враховуючи, що вимоги зустрічної позовної заяви стосуються сторін у справі, пов`язані між собою, заявлені до початку розгляду справи по суті та підлягають розгляду в порядку одного судочинства за відсутності їх виключної підсудності різним судам, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо порушення правил об`єднання позовних вимог, а тому безпідставно повернув зустрічний позов керуючись п.6 ч.4 ст.169 КАС України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Колегія суддів зазначає, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права, притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110 , від 20.02.2014).

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Відтак наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, повернувши зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , а тому допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви та об`єднання з первісною позовною заявою та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до цього суду для продовження розгляду.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Таким чином, колегія суддів вважвє, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, в частині дотримання відповідачем положень ст.ст.160 , 161 , 172 , 178 КАС України при поданні зустрічної позовної заяви, що свідчить про передчасність висновку стосовно наявності підстав для її повернення.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічного позову від 31.03.2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.