Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №120/17296/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 01 червня 2026 р.

Справа: №120/17296/25

Суддя: Кузьмишин В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17296/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

02 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цим позовом та просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017– 2019 роки (який становить 7763,17 грн), з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115;

- зобов`язати відповідача здійснити індексацію та перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017– 2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 15 червня 2025 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року позов задоволений повністю.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановив, що позивачу з 07.05.2020 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2017– 2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

Під час апеляційного провадження підтверджено, що відповідач при проведенні щорічних індексацій пенсії позивача у 2021– 2023 роках не застосовував встановлені урядом коефіцієнти збільшення (1,11, 1,14 та 1,197) до первинного показника заробітної плати (7763,17 грн), а натомість встановив фіксовані щомісячні доплати (100 грн, 135 грн та 100 грн), посилаючись на обмеження, передбачені підзаконними актами. Надалі, у 2024– 2025 роках, коефіцієнти 1,0796 та 1,115 застосовувалися пенсійним органом не до індивідуальної бази позивача, а до штучно сформованої розрахункової величини.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак — наявності правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

З метою реалізації цієї норми Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року прийнято постанову № 124, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 124).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124, перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на відповідний коефіцієнт. Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

Колегія суддів наголошує, що положення пункту 5 Порядку № 124 у частині фіксації базової розрахункової величини станом на 01.10.2017 не узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV, оскільки вони по-різному визначають об`єкт, який підлягає збільшенню на коефіцієнт індексації: за законом: збільшенню підлягає той показник середньої заробітної плати (доходу), який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії конкретної особи при її призначенні; за підзаконним актом (Порядком №124): уніфікований для всіх показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року.

На підставі визначених у статті 7 КАС України правил пріоритетності законів над підзаконними актами, у разі їх суперечності суд застосовує норми акта вищої юридичної сили — тобто Закону № 1058-IV.

Таким чином, при проведенні щорічної індексації пенсії, призначеної позивачу у 2020 році, послідовному збільшенню на затверджені урядом коефіцієнти (1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) підлягає саме той індивідуальний показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який брався для обчислення його пенсії — 7763,17 грн. Заміна такого перерахунку фіксованими текстовими доплатами (100 грн чи 135 грн) є протиправною та призводить до звуження змісту й обсягу конституційного права особи на належне пенсійне забезпечення.

З урахуванням викладеного, абзаци перший та другий пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися виключно у взаємозв`язку та відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Доводи апеляційної скарги про наявність у пенсійного органу дискреційних повноважень чи правомірність застосування виключно норм Порядку № 124 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, суперечать сталій практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua