Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №560/10321/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10321/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

02 червня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ГУ ПФУ в Запорізькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області) в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2025 № 968070134307 (№ 05/03-16);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, нарахувати та виплачувати позивачу з 27 грудня 2024 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25.12.2024 №390/Я/22-01-10-02-06, №391/Я/22-01-10-02-06 та №392/Я/22-01-10-02-06.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2025 № 968070134307 (№ 05/03-16) про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області: призначити ОСОБА_1 з 27 грудня 2024 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ; обчислити розмір цієї пенсії у розмірі 60 (шістдесяти) відсотків від заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи ОСОБА_1 на державній службі, визначеної згідно з Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, на підставі довідок Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25.12.2024 №390/Я/22-01-10-02-06, №391/Я/22-01-10-02-06 та №392/Я/22-01-10-02-06.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач та ГУ ПФУ в Запорізькій області подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати вказане рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, відповідач просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 з 19.09.2016 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як пенсію по інвалідності ІІ групи; загальний страховий стаж, необхідний для такої пенсії, органом ПФУ підтверджено.

При цьому, ГУ ПФУ в Хмельницькій області самостійно зараховано до страхового стажу позивача періоди служби в податкових органах з 01.04.1995, зазначивши їх як періоди роботи державного службовця за посадами, віднесеними до ст. 25 Закону №3723-ХІІ. Загальний стаж, зарахований позивачу, становить понад 40 років, а стаж державної служби станом на 01.05.2016 – більше 20 років.

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання), інвалідність установлена в період її перебування на державній службі.

Так, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.08.2022 у справі №560/5689/22, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2023, визнано протиправним та скасовано попереднє рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію по інвалідності державного службовця. Цим же рішенням встановлено, що: періоди служби позивача в податкових органах з 01.04.1995 по 27.01.2022 зараховуються до стажу державної служби; станом на 01.05.2016 позивач мала понад 20 років стажу державної служби; за нею збережено право на пенсію державного службовця за ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

У задоволенні вимоги про зобов`язання призначити пенсію по інвалідності державного службовця на ту дату відмовлено з мотивів неприпинення державної служби позивачем.

На підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 18.12.2024 № 544-о позивача звільнено з посади державної служби з 19.12.2024 у зв`язку зі скороченням чисельності/штату державних службовців.

За таких обставин, 27.12.2024 позивач звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про перехід на пенсію по інвалідності за іншим Законом – як пенсію державного службовця за ст. 37 Закону №3723-ХІІ з 27.12.2024, додавши, зокрема, довідки ГУ ДПС у Хмельницькій області від 25.12.2024 №390/Я/22-01-10-02-06, №391/Я/22-01-10-02-06, №392/Я/22-01-10-02-06 про складові заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади і рангу.

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке за результатами розгляду прийняло рішення від 02.01.2025 № 968070134307, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 27.12.2024 відмовлено з мотивів того, що чинним законодавством не передбачено призначення пенсії по інвалідності державного службовця, а пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Листом ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 10.02.2025 позивачці додатково роз`яснено позицію органів ПФУ щодо відсутності, на їх думку, підстав для призначення пенсії по інвалідності державного службовця та щодо неприйнятності поданих довідок для визначення розміру пенсії.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV (Закон № 1058-ІV) визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

Так, 01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (Закон №889-VIII), згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

-досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

- мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 №3723-ХІ.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу"№3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Тобто, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Законом №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.

Крім того, у справі №560/5689/22 судом між ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Запорізькій області вже встановлено, що: позивач проходила службу в податкових органах на посадах, віднесених до посад державної служби, з 01.04.1995 по 27.01.2022; станом на 01.05.2016 стаж її державної служби становив понад 20 років; за нею збережено право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені обставини у справі №560/5689/22 є преюдиційними для даної справи і повторному доказуванню не підлягають.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 02.01.2025 № 968070134307 (№ 05/03-16) прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Згідно ч.8 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (Порядок №622).

Відповідно до п.4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні.

При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідачів про непридатність довідок у зв`язку зі змінами в оплаті праці державних службовців згідно постанови Кабінету Міністрів України №1409, оскільки постанова №1409 регулює оплату праці, а не порядок призначення пенсій, тоді як до Порядку №622 у зв`язку з цією постановою не було внесено змін, які б скасовували 60-відсотковий розмір пенсії чи інший підхід до врахування довідок.

Відповідачі не надали жодного доказу, який би ставив під сумнів достовірність даних про заробітну плату, зазначених у довідках ГУ ДПС, а отже відсутні фактичні підстави не брати їх до уваги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу з 27 грудня 2024 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, обчисливши розмір цієї пенсії із 60 відсотків від заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи позивача на державній службі, визначеної згідно з Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, на підставі довідок Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25.12.2024 №390/Я/22-01-10-02-06, №391/Я/22-01-10-02-06 та №392/Я/22-01-10-02-06.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії по інвалідності державного службовця, оскільки судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише порушені права у вже наявних правовідносинах, а не ті, які можливо будуть порушені у майбутньому. Відтак, задоволення позовних вимог про нарахування та виплату пенсії "наперед", одночасно з визнанням права на її призначення, свідчило б про констатацію протиправності дій ПФУ, яких орган влади ще не вчиняв.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційних скарг.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.