Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №600/2008/24-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2008/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

02 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає на протиправність спірної вимоги, в якій визначено недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 гривень. Позивач зазначає, що у період нарахування боргу не здійснювала підприємницьку діяльність та не отримувала дохід, з якого необхідно сплачувати ЄСВ, а працювала у ПП «Євротранс-2005» та ПП «Євротранс-2015», які були уповноважені на нарахування та сплату єдиного соціального внеску при виплаті заробітної плати.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Позивач з 06.03.2006 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, платник ЄСВ, з 17.02.2023 припинила підприємницьку діяльність, однак перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області.

2.2 Згідно облікової податкової картки позивача станом на 31.01.2019 за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 18276,72 гривень.

2.3 Позивачем надано копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 , в якій містяться записи про роботу з 01.10.2011 р. по 26.04.2018 р. у ПП «Євротранс-2005» та з 21.04.2018 р. по 30.09.2019 р. у ПП «Євротранс-2015».

Також матеріали справи містять копію довідок Форми ОК-7 за 2011-2023 роки та Форми ОК-5 за 1998-2023 роки, де містяться відомості про сплату у 2017-2018 роках за позивача ЄСВ страхувальниками ПП «Євротранс-2005» (33336935) та ПП «Євротранс-2015» (41982196).

2.4 Податковим органом 20.03.2019 прийнято вимогу №Ф-14144-56 про сплату позивачем боргу (недоїмки) в розмірі 18276,72 грн, яку 15.07.2019 було направлено до державного виконавця для примусового виконання.

2.5 25.07.2019 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області прийнято постанову ВП№59635512 про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги №Ф-14144-56 від 20.03.2019 р., боржником вказано – ОСОБА_1 .

2.6 27.06.2023 державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову ВП№59635512 про арешт коштів боржника – ОСОБА_1 .

2.7 Позивач вважаючи вказану вимогу протиправною, звернувся до суду з позовом про її скасування.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року, позов задоволено.

3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність нарахування податковим органом позивачу єдиного внеску за період роботи у ПП «Євротранс-2005» та ПП «Євротранс-2015» у 2017-2018 роках, а тому оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

4.1 Відповідач просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

4.2 Підставами для апеляційного оскарження рішення суду за посиланнями відповідача є порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

4.3 Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

1.1 Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Водночас реалізація цього конституційного обов`язку має здійснюватися у спосіб, що виключає безпідставне подвійне стягнення обов`язкових платежів з однієї особи за той самий страховий період.

1.2 Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведеного визначення свідчить про те, що основною метою запровадженого державою консолідованого страхового внеску є забезпечення страхового захисту фізичної особи, а не наповнення бюджету як таке. Саме цільовий характер єдиного внеску визначає межі обов`язку щодо його сплати.

1.3 Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 (у редакції, чинній у 2017-2018 роках) фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску. Разом із тим норми Закону №2464 не можуть тлумачитися у відриві від їх телеологічного змісту та системного зв`язку з іншими положеннями цього Закону.

1.4 Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Проте вказана норма визначає лише незалежність обов`язку сплати від фінансово-економічних обставин платника (відсутності доходу, збитковості тощо), але жодним чином не регулює питання подвійного нарахування єдиного внеску в ситуації, коли за ту саму особу та за той самий страховий період ЄСВ уже сплачує інший суб`єкт - роботодавець.

1.5 Судом першої інстанції надано правильну оцінку правовій позиції Верховного Суду, послідовно викладеній у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 07.03.2023 у справі №320/2325/19, від 31.03.2023 у справі №600/2686/21-а.

Така правова позиція Верховного Суду, сформована у 2019– 2023 роках, отримала законодавче підтвердження у частині 6 статті 4 Закону №2464, якою прямо виключено ФОП зі складу платників ЄСВ за місяці, в яких роботодавець сплатив за них внесок не менше мінімального. Ця норма є діючою, підтверджуючи незмінність правового підходу, що унеможливлює подвійне нарахування єдиного внеску.

1.6 Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач протягом усього спірного періоду - 2017-2018 років - перебував у трудових відносинах: з 01.10.2011 по 26.04.2018 як найманий працівник ПП «Євротранс-2005», а з 21.04.2018 по 30.09.2019 - ПП «Євротранс-2015». Факт сплати єдиного внеску роботодавцями за позивача у спірний період підтверджується довідками форми ОК-7 та ОК-5, доданими до матеріалів справи, та відповідачем не спростований.

1.7 Позивачем доведено, що у спірний період - 2017-2018 роках - позивач мав статус найманого працівника, за якого роботодавці нараховували та сплачували єдиний внесок у встановленому законом розмірі, забезпечуючи тим самим страховий захист позивача. За таких обставин у позивача був відсутній обов`язок сплачувати єдиний внесок ще і як фізична особа-підприємець, що виключає наявність недоїмки, покладеної в основу оскаржуваної вимоги.

1.8 Щодо доводів апелянта про правомірність застосованого механізму нарахування ЄСВ за даними облікової картки платника, колегія суддів зазначає, що дані облікової картки відображають нарахований, але не обов`язково правомірно нарахований борг. Обліковий запис про заборгованість не є доказом її законності, якщо первинне нарахування здійснено з порушенням норм матеріального права. У цій справі судом першої інстанції правомірно встановлено, що підстав для нарахування ЄСВ позивачу як ФОП у спірний період не існувало.

1.9 Оскаржувана вимога від 20.03.2019 №Ф-14144-56 була направлена до органу державної виконавчої служби, а 27.06.2023 накладено арешт на кошти позивача. Зазначені заходи примусового виконання є похідними від вимоги, яка визнається протиправною, а тому скасування такої вимоги усуває правову підставу для їх подальшого застосування.

1.10 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність нарахування відповідачем єдиного внеску позивачу як фізичній особі-підприємцю за період 2017-2018 роки.

1.11 Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на довільному тлумаченні фактичних обставин справи та норм матеріального права і не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції. Необхідність детального спростування кожного з цих доводів відсутня, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010), згідно з якою національні суди не зобов`язані надавати вичерпну відповідь на кожен аргумент сторін, якщо такі аргументи не є вирішальними для результату розгляду справи.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2.3 Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.