Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №120/4688/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4688/25

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

02 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – Відповідач), в якому просить:

– визнати протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пунктів 1 Примітки Додатку 1 і Примітки Додатку 14 до цієї постанови при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача в період з 12.03.2022 по 31.10.2024;

– зобов`язати Відповідача провести перерахунок та здійснити відповідні доплати грошового забезпечення Позивача за вказаний період.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

2.2 Представником Відповідача подано відзив, а також клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску Позивачем строку звернення до суду. Клопотання обґрунтовано тим, що 31.10.2024 Позивач отримав грошовий атестат, з якого, на думку Відповідача, йому стало відомо про всі суми, що підлягають виплаті при звільненні.

2.3 Ухвалою суду від 06.05.2025 позовну заяву в частині вимог за період з 19.07.2022 по 31.10.2024 залишено без руху із встановленням Позивачу строку для подання заяви про поновлення строку звернення до суду.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року позовну заяву в частині вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 по 31.10.2024, залишено без розгляду.

3.2 Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач отримав грошовий атестат 31.10.2024, а відтак тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), розпочався 01.11.2024 і сплив 01.02.2025. Оскільки позов подано 08.04.2025, суд дійшов висновку про пропуск строку звернення до суду та відсутність підстав для його поновлення.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

4.1 Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4.2 Підставою для апеляційного оскарження є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема статті 233 КЗпП України, а також ненадання оцінки правовій природі грошового атестату як документа, що не є письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені Позивачу при звільненні. Скаржник наголошує, що грошовий атестат не містить розшифровки складових нарахувань грошового забезпечення за спірний період, а тому з його отриманням не пов`язується початок перебігу строку звернення до суду.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

1.2 Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

1.3 Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон № 2352-IX), що набрав чинності з 19.07.2022, статтю 233 КЗпП України викладено у новій редакції, якою встановлено тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум при звільненні – з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

1.4 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 сформувала єдиний підхід до застосування зазначених змін у законодавстві, визначивши обов`язок судів умовно поділяти спірний період на дві частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX (до 19.07.2022 включно) та після цієї дати. Вимоги, що стосуються періоду до 19.07.2022, не обмежені будь-яким строком звернення до суду; до вимог після цієї дати застосовується тримісячний строк, передбачений чинною редакцією статті 233 КЗпП України. Відлік цього строку розпочався не раніше 01.07.2023 з урахуванням пункту 1 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 (скасування карантину).

1.5 Ключовим у цій справі є питання віднесення грошового атестату до «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні» у розумінні статті 233 КЗпП України.

1.6 Суд першої інстанції, посилаючись на постанову від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, дав позитивну відповідь, ототожнивши ці поняття. Однак, колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на таке.

1.7 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 грудня 2025 року у справі № 580/9034/24 дійшов принципового висновку: грошовий атестат є документом остаточного розрахунку військової частини з військовослужбовцем у день його виключення зі списків особового складу. Він підтверджує виплату належних сум станом на цю дату, однак не містить розшифровки нарахувань і виплат за попередні місяці служби. Якщо атестат відображає лише виплати за останні дні служби та не розкриває складових виплат за минулі місяці, він не дає військовослужбовцю можливості об`єктивно оцінити правильність нарахувань за спірний період, а тому не запускає перебіг строку звернення до суду щодо таких нарахувань.

1.8 Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 03.05.2026 у справі № 240/15039/25, де КАС ВС наголосив: ключовим орієнтиром для обчислення строку звернення до суду є момент ознайомлення особи з документом, який містить повну, зрозумілу та достовірну інформацію про складові нарахованого і виплаченого грошового забезпечення. Отримання виплат саме по собі не завжди дає змогу оцінити правильність їх розрахунку. Якщо особа не має достатньої інформації про застосовані показники та коефіцієнти (зокрема, про розмір прожиткового мінімуму та тарифні коефіцієнти, що були покладені в основу розрахунку, тощо), вона позбавлена можливості встановити, чи були нарахування здійснені законно.

1.9 Предметом позову у цій справі є протиправна бездіяльність Відповідача щодо незастосування при обчисленні грошового забезпечення Позивача пункту 4 постанови КМУ № 704, а саме: не визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт. Ця обставина зумовлює необхідність з`ясування того, чи містив отриманий Позивачем грошовий атестат відомості про застосовані розміри прожиткового мінімуму, тарифні коефіцієнти та порядок обчислення складових грошового забезпечення за спірний період.

1.10 Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, не дослідив і не встановив фактичного змісту грошового атестату, отриманого Позивачем 31.10.2024, зокрема: чи містить він повну деталізацію складових грошового забезпечення за кожен місяць спірного періоду; чи зазначено у ньому розміри прожиткового мінімуму та тарифні коефіцієнти, що були застосовані при розрахунку; чи міг Позивач на підставі відомостей атестату самостійно перевірити правильність нарахувань.

Колегія суддів вважає, що без дослідження та встановлення зазначених обставин неможливо визначити день, коли Позивач дійсно дізнався або об`єктивно міг дізнатися про порушення його прав на виплату належного розміру грошового забезпечення, а отже – визначити момент початку відліку тримісячного строку звернення до суду.

1.11 Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що Позивач, отримавши грошовий атестат, 31.10.2024 дізнався про всі суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, у розумінні статті 233 КЗпП України. Суд першої інстанції прирівняв поняття «грошовий атестат» до поняття «письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні», що суперечить правовим висновкам Верховного Суду.

1.12 За таких обставин, висновок суду першої інстанції про пропуск Позивачем строку звернення та повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України є передчасним та необґрунтованим.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

2.1 Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом, а тому ухвала суду про залишення без розгляду позову підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

2.2 За змістом частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.