Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №560/467/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/467/26

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

03 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2026 позов задоволено:

-визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

-зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 , яка структурно підпорядковується відповідачу на посаді офіцера відділення психологічної підтримки персоналу.

06.10.2025 позивач звернувся до заступника командира частини з психологічної підтримки персоналу - начальника відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 з рапортом від 06.10.2025 (отриманий 06.10.2025 вх. №5935), в якому просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції від 22.09.2025 (далі - Закон №2232-XII).

У рапорті зазначено про необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю, яка має першу (І) підгрупа Б групу інвалідності, його батьком ОСОБА_2 та який потребує постійного догляду, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Вказано, що факт необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ОСОБА_2 , який потребує постійного догляду, підтверджується рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, № витягу 13/25/1964/В, дата прийняття рішення 23.07.2025 № 13/25/1964/Р Комунального некомерційного підприємства Хмельницького обласного протипухлинного центру Хмельницької обласної ради та висновком про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Красилівський центр первинної медико-санітарної допомоги за №200 від 14.08.2025. У рапорті вказано про відсутність у позивача бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Також висловлено прохання особову справу направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До рапорту додано:

1. Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця №15122 від 18.09.2025, виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2. Копію Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 13/25/1964/В, дата прийняття рішення 23.07.2025, номер рішення 13/25/1964/Р відносно ОСОБА_2 .

3. Копію Висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Красилівський центр первинної медико-санітарної допомоги за №200 від 14.08.2025 відносно ОСОБА_2 .

4. Копію Акту встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 14.08.2025 за №34 (виданого Антонінською селищною радою).

5. Копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_2 .

6. Копію Довідки лікарсько-консультативної комісії, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Красилівський центр первинної медико-санітарної допомоги за №257 від 14.08.2025 ОСОБА_1 про те, що він може надавати соціальні послуги.

7. Копію посвідчення офіцера майора ОСОБА_1 .

8. Копію посвідчення офіцера полковника ОСОБА_3 .

9. Довідку Форми №5 за №370/1026 від 12.08.2025, видану військовою частиною НОМЕР_4 полковнику ОСОБА_3 що він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації.

10. Копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 .

11. Копію паспорту громадянина України ОСОБА_2 .

12. Копію паспорта громадянина України ОСОБА_3 .

13. Копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 .

14. Копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 .

15. Копію свідоцтва про одруження ОСОБА_2 .

16. Копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 .

17. Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, видані власнику житлового приміщення ОСОБА_2 Антонінською селищною радою за №1041 від 08.08.2025.

18. Витяг з реєстру територіальної громади, Антонінська територіальна громада, щодо адреси реєстрації (адреси місця проживання) ОСОБА_1 , номер витягу №2025/011187967, сформовано витяг 08.08.2025.

19. Витяг з реєстру територіальної громади, Антонінська територіальна громада, щодо адреси реєстрації (адреси місця проживання) ОСОБА_2 , номер витягу №2025/011187276, сформовано витяг 08.08.2025.

20. Витяг з реєстру територіальної громади, Ірпінська територіальна громада, щодо адреси реєстрації (адреси місця проживання) ОСОБА_3 , номер витягу №2025/011295648, сформовано витяг 11.08.2025.

21. Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, видані власнику житлового приміщення ОСОБА_5 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради за №1625 від 11.08.2025.

22. Копію свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3 .

23. Копію рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14.03.2016 про розірвання шлюбу ОСОБА_1 .

24. Копію картки платника податків ОСОБА_2 .

В подальшому, військовою частиню НОМЕР_2 , засобами СЕДО (вихідний від 18.11.2025 №679/184/785/пс), направлено на адресу відповідача клопотання щодо звільнення позивача з військової служби, для прийняття відповідного рішення. До клопотання додано рапорт та додані до нього документи.

Листом управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.11.2025 №193/104/1кц/13201/пс, з яким позивач ознайомлений 29.12.2025, що підтверджується відповідною відміткою на зазначеному листі, командира військової частини НОМЕР_2 повідомлено про опрацювання його клопотання та доданих матеріалів щодо звільнення позивача з військової служби в запас. Зазначено, що командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України позитивного рішення щодо звільнення у запас не прийнято. В поданих матеріалах відсутні документи, які б підтверджували підставу до звільнення військовослужбовця з військової служби, передбачену підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, а саме акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб в тому числі другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, за батьком військовослужбовця громадянином ОСОБА_2 , затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до пункту 14.30 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, запропоновано направити до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки запит на перевірку сімейного стану військовослужбовця та складання акту за формою, визначеною додатком 23 цієї Інструкції.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Водночас згідно з ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, є різновидом військової служби.

В силу приписів ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 3 Закону № 2232-XII)

За правилами ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

При цьому питання щодо звільнення з військової служби регламентуються статтею 26 Закону № 2232-XII, зокрема, частиною четвертою цієї статті передбачені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1) та під час воєнного стану (пункт 2).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відтоді неодноразово продовжувався та триває донині.

У п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ закріплено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на таких:

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Своєю чергою, частиною 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

3) під час дії воєнного стану:

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, зі змісту наведених правових норм вбачається, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, за їх бажанням звільняються з військової служби під час воєнного стану у тому числі з необхідності здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю першої чи другої групи.

При цьому обов`язковою умовою реалізації військовослужбовцем права на звільнення з військової служби у цьому разі є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які б могли забезпечувати такий догляд, або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).

Приписами п. 233 розділу XII Положення №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).

Підпунктом 2 пункту 225 Положення визначено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно пункту 12.1 Інструкції №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 встановлено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац 13 пункту 14.10 Інструкції № 170).

Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п`ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

З матеріалів справи з`ясовано, що позивачем подано до в/ч НОМЕР_2 рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю І групи, який скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Начальником управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 29.11.2025 повідомлено командира в/ч НОМЕР_5 , що командувачем Повітряних сил Збройних сил України не прийнято позитивного рішення про звільнення ОСОБА_1 , оскільки в поданих матеріалах відсутні документи, які б підтверджували підставу до звільнення військовослужбовця з військової служби, передбачену підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, а саме акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, в тому числі другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, за батьком військовослужбовця громадянином ОСОБА_2 затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до пункту 14.30 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, запропоновано направити до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки запит на перевірку сімейного стану військовослужбовця та складання акту за формою визначеною додатком 23 цієї Інструкції.

З матеріалів справи вбачається, що батько позивача, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю, яка має першу (І) підгрупа Б групу інвалідності (пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_6 ).

У Витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 13/25/1964/В, дата прийняття рішення 23.07.2025, номер рішення 13/25/1964/Р) зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до Висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого 14.08.2025, та який дійсний безтерміново, ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Згідно з довідкою від 14.08.2025 №257, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Красилівський центр первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_1 , може надавати соціальні послуги.

Вищезазначеним підтверджується, а відповідачем не оспорюється необхідність здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю I групи.

Надаючи оцінку наявності такої підстави для звільнення позивача як необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї першого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 , матір позивача (свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 ) та дружина батька позивача (свідоцтво про одруження НОМЕР_8 , видане 01.10.1966), померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_9 ).

У ОСОБА_2 є ще один син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження НОМЕР_10 ).

В той же час, Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі 520/14746/25 вказав, що сама по собі юридична наявність такої особи (особи першого чи другого ступеня споріднення) не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби. Під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує. Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суди мали перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Так, згідно з посвідченням офіцера НОМЕР_11 ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України.

Відповідно до довідки від 12.08.2025 №370/1026, виданої військовою частиною НОМЕР_4 , полковник ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_4 .

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_12 , 22.01.2022 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Верховний Суд в постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 щодо аналогічних правовідносин, де інший член сім`ї першого ступеня споріднення перебував на військовій службі, вказав: "... в контексті Закону № 2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби.

У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Проходження військової служби накладає на військовослужбовця суворі обмеження щодо свободи пересування та виконання будь-яких додаткових обов`язків, не пов`язаних із військовою діяльністю. Відтак сама його фізична присутність в Україні не свідчить про можливість здійснення догляду за непрацездатним членом сім`ї.».

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що хоча у цьому випадку формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення ( ОСОБА_3 ), його неможливість здійснювати догляд за батьком ( ОСОБА_2 ) через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Щодо посилання відповідача, як на підставу неприйняття позитивного рішення за наслідками розгляду рапорту позивача, неподання ним акту обстеження сімейного стану, колегія суддів вказує на таке.

02 жовтня 2024 року набрав чинності Наказ Міністерства оборони України від 23.07.2024 № 495 Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Так, п. 14 вказаних змін було доповнено та змінено додаток 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затв. наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170), тобто перелік документів для звільнення з військової служби.

Одним із необхідних документів для звільнення з військової служби за сімейними обставинами є акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, затверджений керівником ТЦК та СП, з інформацією про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особами, що його потребують.

Районні ТЦК та СП наділені повноваженнями перевіряти сімейний стан військовослужбовця за зверненням командира в/ч або за заявою родичів (за наявності підстав). Це передбачено абзацом 16 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (затв. постановою КМУ від 23.12.2022 № 154).

Варто зауважити, що вказана норма не містить обмеження щодо виду служби, яку проходить військовослужбовець. Відповідно ТЦК та СП можуть проводити перевірку сімейного стану військовослужбовців, які проходять військову службу як за контрактом, так і за призовом під час мобілізації, на особливий період.

При цьому, питання щодо отримання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, із зазначенням інформації про наявність або відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особою, лежить в площині дій які має вчиняти командир (командування) військової частини при розгляді рапорту військовослужбовця щодо його звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Таким чином, в/ч НОМЕР_1 , отримавши рапорт із неповним, на її думку, пакетом документів, мала діяти відповідно до принципів добросовісності та розсудливості. Замість формального повідомлення листом, відповідач міг самостійно ініціювати запит до ТЦК та СП для отримання акта перевірки сімейного стану, як це передбачено п.14.30 Інструкції №170.

Крім того, як встановлено судом, в матеріалах даної адміністративної справи наявна копія Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця №15122 від 18.09.2025, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Такий зазначений і в додатку, який містить перелік документів, долучених до рапорту позивача від 06.10.2025.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем було надано достатньо документів для розгляду поданого ним рапорту, а відповідачем не доведено, що позивач у даному випадку не відповідає вимогам, передбаченим підп.«г» п.3 ч.5, п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232, для звільнення із військової служби .

Так, наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531, який набрав чинності 08.08.2024, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531).

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту (пункт 1 розділу І Порядку №531).

Пунктом 9 Порядку №531 унормовано, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Згідно з п.2 та 3 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту (заяви).

Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення (накладена резолюція).

Подібний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 02.04.2025 року у справі №280/7446/24.

Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження. Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Однак, жодного управлінського рішення, прийнятого за результатами розгляду рапорту позивача, в матеріалах справи не міститься. Не надано такого відповідачем і під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

Натомість, в матеріалах справи наявний лист начальника управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.11.2025 №193/104/1кц/13201/пс, адресований командиру в/ч НОМЕР_13 , яким повідомлено про опрацювання його клопотання та доданих матеріалів щодо звільнення позивача з військової служби в запас та неприйняття позитивного рішення щодо звільнення. Повідомлено про відсутність документів, які б підтверджували підставу до звільнення військовослужбовця з військової служби, передбачену підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII, а саме акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб в тому числі другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, за батьком військовослужбовця громадянином ОСОБА_2 затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Запропоновано направити до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки запит на перевірку сімейного стану військовослужбовця та складання акту за формою визначеною додатком 23 цієї Інструкції.

За вказаних обставин, відповідачем не надано доказів розгляду у встановленому порядку уповноваженим суб`єктом рапорту позивача. Тобто, наразі рапорт позивача фактично не розглянутий по суті та за результатами його розгляду рішення не прийнято, що не було враховано судом першої інстанції.

При цьому, як з`ясовано в рамках розгляду даної справи, посилання відповідача в листі від 22.11.2025 №193/104/1кц/ НОМЕР_14 /пс на те, що наданими документами не підтверджено наявності обставин, визначених ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», є недоведеними та необгрунтованими.

Щодо належного способу захисту прав позивача колегія суддів вказує на наступне.

Частиною другою статті 9 КАС України унормовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо звільнення позивача з військової служби є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких умов колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та прийняти за результатами його розгляду рішення, з врахуванням висновків суду.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно змінити рішення суду першої інстанції в його зобов`язальній частині.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року змінити.

Викласти абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення, з урахуванням висновків викладених у цьому судовому рішенні.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.