Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №740/997/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 740/997/26 Суддя (судді) першої інстанції: Дударець Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.

Суддів: Аліменка В.О., Златіна С.В.

за участю секретаря судового засідання Доброго І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, поліцейського відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції Дєнєва Дмитра Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Відповідач), поліцейського відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції Дєнєва Дмитра Володимировича, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського ВП № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції Дєнєва Д.В. про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.02.2026 серії ЕНА № 6681267, а провадження у справі закрити;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн, сплачений штраф у сумі 510 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн.

У позовній заяві Позивач зазначав, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, оскільки правил дорожнього руху не порушував та проїзд перехрестя на червоний сигнал світлофора не здійснював. Натомість, поліцейським під час розгляду справи не виконано вимоги ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) щодо роз`яснення прав, у тому числі права на правову допомогу, крім того на вимогу водія не надано відеозапис, яким зафіксовано порушення ним п. 8.7.3 ПДР України, а отже не доведено правомірність складання спірної постанови.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17.04.2026 позовну заяву задоволено частково:

- скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6681267 від 17 лютого 2026 року, про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- провадження у справі в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплаченої суми штрафу згідно з ID квитанцією № 0000000003472587 від 19.02.2026 в розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1 500,00 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 17.04.2026 у справі № 740/997/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що поліцейський, під час винесення оскаржуваної постанови, діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України та законно склав постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Основні доводи Позивача:

- апеляційна скарга не містить належних правових і фактичних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, не спростовує встановленої судом відсутності належних доказів того, що саме Позивач вчинив правопорушення, не усуває дефектів долученого відеозапису, не спростовує відсутності доказів того, який саме сигнал світлофора був у напрямку руху позивача, та не доводить дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення працівником поліції;

- доводи апелянта зводяться до спроби перекласти власний обов`язок доказування на суд, що прямо суперечить частині другій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), принципу змагальності та презумпції невинуватості, закріпленій у статті 62 Конституції України;

- всі сумніви щодо доведеності події правопорушення, належності транспортного засобу, особи водія та дотримання процедури розгляду справи мають тлумачитися на користь Позивача.

02.06.2026 до суду апеляційної інстанції від представника позивача - Мусієнко В`ячеслава Олександровича надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

07.05.2026 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 740/997/26 з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

Після надходження матеріалів справи № 740/997/26 до Шостого апеляційного адміністративного суду справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 17.02.2026 поліцейським відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції Дєнєва Д.В. складено постанову серії ЕНА № 6681267 (далі - Постанова), якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн (а.с. 12-14).

Згідно з Постановою, 17.02.2026 о 14:40 год водій в с. Усатове Одеської області, керуючи автомобілем «Volvo FH», номерний знак НОМЕР_1 здійснив проїзд перехрестя по вул. Об`їзна Дорога, 14 км та вул. Берегова на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ПДР України.

Наведені обставини сторонами не оспорені.

Не погодившись з Постановою, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Нормативне регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР).

Відповідно до п.1.3-1.5 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Пункт 1.9 ПДР передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпункт 8.7.3 п. 8.7 ПДР, за порушення якого на Позивача накладене адміністративне стягнення, містить значення сигналів світлофора, а саме:

8.7.3. Сигнали світлофора мають такі значення:

а) зелений дозволяє рух;

б) зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора.

Сигнал у вигляді стрілки, що дозволяє поворот ліворуч, дозволяє й розворот, якщо він не заборонений дорожніми знаками.

Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, інформує водія про те, що він має перевагу в зазначеному стрілкою (стрілками) напрямку (напрямках) руху перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків;

в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.

Для інформування водіїв про час (у секундах), що залишився до кінця горіння сигналу зеленого кольору, можуть застосовуватися цифрові табло;

г) чорна контурна стрілка (стрілки), нанесена на основний зелений сигнал, інформує водіїв про наявність додаткової секції світлофора і вказує інші дозволені напрямки руху ніж сигнал додаткової секції;

ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;

д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу;

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків.

Стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух;

є) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу;

ж) чорні контурні стрілки на червоному і жовтому сигналах не змінюють значення цих сигналів та інформують про дозволені напрямки руху при зеленому сигналі;

з) вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).

Відповідно до абз. 1 п. 16.1 ПДР перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють.

Пунктом 16.5 ПДР передбачено, що у разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід.

Згідно з п. 16.8 ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.

У цій справі оскаржується Постанова, якою на Позивача накладено адміністративне стягнення за порушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абз. 1-2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 31, статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», з метою забезпечення організації застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 затверджено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (далі - Інструкція № 1026).

Відповідно до п. 4-6 розділу ІІ Інструкції № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.

У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.

Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам`яті передається відповідальній особі.

Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції № 1026 під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.

Стаття 1 КУпАП визначає, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є, зокрема, охорона прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 268 КУпАП встановлює, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу (ч. 5 ст. 258 КУпАП).

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч. 1 ст. 276 КУпАП).

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників (ч. 2 ст. 276 КУпАП).

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу (ч. 1 ст. 279 КУпАП).

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення (ч. 1 ст. 283 КУпАП).

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення (ч. 2 ст. 283 КУпАП).

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч. 3 ст. 283).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Оцінка висновків суду першої інстанції і доводів учасників справи

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Головного управління Національної поліції в Одеській області - Чегодар Світлану Вікторівну, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтував рішення такими доводами:

- недоведеність вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, за яке до нього застосовано стягнення;

- факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення;

- не надано відеозапис, яким зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, зокрема, встановлення особи водія, роз`яснення йому прав та обов`язків;

- сплата ОСОБА_1 штрафу згідно з квитанцією № 1528372 від 19.02.2026 не є визнанням факту правопорушення, оскільки останній не позбавлений права на звернення з позовом до суду про скасування постанови, вважаючи її незаконною.

Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги та заперечення проти них, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, виходить з такого.

1. Щодо недоведеності вчинення Позивачем адміністративного правопорушення

Оскаржуваною Постановою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення проїзду на заборонний сигнал світлофора.

На підтвердження факту вчинення вказаного правопорушення Відповідач надав до матеріалів справи відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля поліцейських, дослідивши який, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з відеозапису неможливо встановити, який саме сигнал подавав світлофор, встановлений за напрямком руху Позивача.

Суд першої інстанції також правильно зазначив, що факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги пояснення поліцейського ВП № 2 Одеського районного управління поліції № 2 Дєнєва Д.В., складені за фактом події. Вказана особа є працівником Відповідача, перебуває у прямій залежності від Відповідача, самі пояснення стосуються дій цієї особи, а отже неможливо стверджувати про безсторонність таких пояснень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 у справі №161/5372/17.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1-2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи вказаний обов`язок Відповідача як суб`єкта владних повноважень, саме Відповідач був зобов`язаний подати всі докази вчинення Позивачем адміністративного правопорушення разом з відзивом на позовну заяву або з апеляційною скаргою, у разі існування поважних причин, через які подання доказів було неможливе в суді першої інстанції. Однак такі докази Відповідачем не подані.

Колегія суддів відхиляє твердження Відповідача, що суд першої інстанції мав витребувати у Відповідача ухвалою циклограму світлофорного об`єкту, розташованого на місці вчинення правопорушення, оскільки витребування судом за власною ініціативою доказів на підтвердження позиції суб`єкта владних повноважень суперечить завданню адміністративного судочинства, передбаченому ч. 1 ст. 2 КАС України.

Таким чином, у межах цієї справи Відповідач не довів факт вчинення правопорушення, за яке Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, що і було встановлено судом першої інстанції.

2. Щодо додержання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення

В апеляційній скарзі зазначено, що поліцейським було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, у то числі роз`яснено Позивачу його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що підтверджується підписами Позивача у відповідних розділах Постанови.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За відсутності належних і допустимих доказів вчинення правопорушення, підстави для накладення на Позивача адміністративного стягнення були відсутні.

Відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля не дозволяє дійти висновку про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, за яке до нього застосовано адміністративне стягнення. Пояснення поліцейського і Постанова не є самостійними і достатніми доказами факту вчинення правопорушення. У разі недоведеності факту вчинення правопорушення відсутні підстави для накладення адміністративного стягнення.

У зв`язку з цим колегія суддів звертає увагу, що додержання процедури розгляду справи про адміністративне порушення не впливає у цій справі на висновки суду про недоведеність факту вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.

Крім того, як зазначалося вище, відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно з пп. 2 п. 1 розділу VII Інструкції № 1026 під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняється примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.

З наведених норм слідує висновок, що належним доказом додержання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення у цій справі має бути відеозапис з бодікамери поліцейського, який розглядав справу. Проте такий відеозапис не було долучено ні до Постанови (що підтверджується її змістом), ні до матеріалів цієї справи.

Таким чином, додержання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності не впливає на законність Постанови за відсутності належних і допустимих доказів вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.

Наведене у сукупності підтверджує обґрунтованість висновків суду першої інстанції, належне і всебічне дослідження судом всіх обставин і доказів, що мають значення для правильного вирішення цього спору, а отже законність ухваленого судом першої інстанції рішення.

3. Щодо стягнення на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу

В апеляційній скарзі Відповідач навів цитати норм КАС України і постанов Верховного Суду, однак не зазначив, у чому полягає незгода з рішенням суду першої інстанції в частині стягнутих на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку поданим Позивачем на обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу документам і дійшов правильного висновку про необхідність стягнення на користь Позивача таких витрат у сумі 1500 грн.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До матеріалів справи Позивач долучив копії договору про надання правничої допомоги № 26/02-26 від 26.02.2026, акта про надання правничої допомоги та розрахунок гонорару адвоката Мусієнка В.О., квитанції до прибуткового касового ордера № 26/02 від 26.02.2026, ордера на надання правничої допомоги від 26.02.2026 та свідоцтва Мусієнка В.О. про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 001239. Загальна вартість послуг, підтверджена доданими до матеріалів справи документами, становить 6000 гривень.

Зміст вказаних документів підтверджує, що правнича допомога надана у зв`язку з оскарженням в судовому порядку Постанови, а отже витрати пов`язані з розглядом цієї справи.

Частина 5 ст. 134 КАС України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 ст. 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У межах цієї справи Відповідач не довів, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 КАС України, а також не довів неспівмірність таких витрат.

Натомість суд першої інстанції, беручи до уваги фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з урахуванням вимог співмірності, розумності і справедливості, дійшов висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, а саме: такі витрати стягнуто в сумі 1 500 грн.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь Позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в обсязі наведеної суми, документально підтвердженої Позивачем.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні

Керуючись статтями 243, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17.04.2026 залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17.04.2026 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Ю.О. Тереза

Судді В.О. Аліменко

С.В. Златін