Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №320/7558/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/7558/25 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Терези Ю.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив:

- визнати право позивача на належне виконання відповідачем зобов?язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.6 та 19 Конституції) (право на законослухняність відповідача);

- визнати пункт 5 глави 5 розділу ІІІ Порядок визначення межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності із Кодексу газорозподільних систем (КГС) протиправним та нечинним;

- визнати підпункт 11 ч.1 глави 7 розділу VI із КГС Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу протиправним та нечинним;

- визнати ч.2. глави 7 розділу VI із КГС Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу протиправною та нечинною;

- визнати нечинною Постанову відповідача № 2494 від 30.09.2015 з дня її прийняття внаслідок затвердження нею нормативного акту який містить незаконні та протиправні положення;

- визнати що вище вказаними діями відповідач порушив право позивача на законослухняність і тим самим порушив його право недоторканності житла;

- визнати нанесення моральної шкоди позивачу діями відповідача;

- стягнути з державного бюджету України на користь позивача грошову суму в розмірі 5000000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що даний спір є публічним, оскільки спірні правовідносини стосуються нормотворчої діяльності відповідача.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що ухвала суду першої інстанції постановлена без повідомлення сторін та проведення судового засідання, враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та те, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні та введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є правомірність окремих положень Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824, а також правомірність самої постанови відповідача від 30.09.2015 №2494.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив з того, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся до суду за захистом власних приватних прав, пов`язаних із забезпеченням доступу операторів ГРМ до житла для виконання службових обов`язків, зазначаючи, що право споживача на забезпечення природним газом належить до цивільних прав особи, а отже спірні правовідносини не носять публічно-правового характеру, а є приватноправовими.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту саме приватно-правових правовідносин, тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до п.1 якого Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» кодекс газотранспортної системи, кодекс газорозподільних систем, кодекс газосховища, кодекс установки LNG - правила експлуатації та доступу до газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG, що затверджуються Регулятором.

Відповідно до п.32 ч.1 наведеної статті Регулятор - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

В силу п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про ринок природного газу» до компетенції Регулятора на ринку природного газу належить, зокрема, затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG.

Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 затверджено Положення

про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до п.1 якого Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

На виконання вказаних положень законодавства, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824, затверджено Кодекс газорозподільних систем.

В силу п.18 ч.1 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування

Беручи до уваги, що відповідний Кодекс газорозподільних систем прийнятий суб`єктом владних повноважень (НКРЕКП), поширює свої дію на всю територію України, а його положення регулюють правовідносини, що стосуються необмеженого кола осіб, він відповідає основним ознакам нормативно-правового акту, що також підтверджує факт реєстрації постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 в Міністерстві юстиції України.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст.5 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, п.1, 6 ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, в тому числі нормативно-правових актів, за виключенням випадків, коли законодавством встановлено інший порядок судового оскарження.

Відповідно до ч.1 ст.27 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб`єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про скасування реєстрації політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Таким чином, саме окружний адміністративний суд, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядає справи щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, внаслідок чого спір щодо оскарження окремих положень КГС та постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 належить до юрисдикції Київського окружного адміністративного суду.

Суд першої інстанції виходив з того, що право споживача на забезпечення природним газом належить до цивільних прав особи.

Позивач не обґрунтував позовні вимоги порушенням свого права на забезпечення природним газом та не зазначав про порушення його прав як споживача. Натомість позивач зазначив, що окремі положення Кодексу газорозподільних систем порушують його права, свободи та інтереси, що і було підставою для звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції не мав підстав для визначення підсудності даної справи судам цивільної юрисдикції, оскільки відносини, що склались між сторонами не можна визнати приватноправовими, а спір носить публічно-правовий характер і стосується нормотворчої діяльності відповідача.

Велика Палата Верховного Суду досліджувала повноваження суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі та у постанові від 31.08.2023 у справі № 990/114/23 дійшла висновку, що «КАС України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні. Отже, стаття 160 КАС України не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті. Однак суд першої інстанції вказані норми процесуального права не врахував. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.».

Також у вказаному рішення Великої Палати Верховного Суду зазначено, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги. Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених адміністративним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 173 КАС, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

З огляду на викладену позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що визначення характеру спірних правовідносин, з врахуванням предмету даного позову, не може бути встановлено судом на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, а мають бути досліджені саме під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність встановлених ч.1 ст.170 КАС України підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до НКРЕКП про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що передчасність висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у відкритті провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 02 червня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Ю.О.Тереза