Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №580/10016/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 01 червня 2026 р.

Справа: №580/10016/25

Суддя: Файдюк Віталій Васильович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10016/25 Суддя першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Файдюка В.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач-1, ГУ ПФ в Черкаській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач-2, ГУ ПФ в Запорізькій області), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 837 від 21 серпня 2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 14 серпня 2025 року та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №837 від 21.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 14.08.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2022, 2023, 2024 роки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) якщо особа отримувала пенсію за іншим законом та звертається за отриманням пенсії за Законом №1058-IV, то показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом №1058-IV. Водночас суд зауважив, що обов`язок з перерахунку пенсії необхідно покладати на той територіальний орган Пенсійного фонду України, який прийняв спірне рішення про відмову у такому перерахунку.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Свою позицію обґрунтовує тим, що після прийняття спірного рішення уповноваженим органом з розгляду питання про призначення пенсії є ГУ ПФ в Черкаській області, а не ГУ ПФ в Запорізькій області. Наголошує, що з 2006 року позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а оскільки при переведенні з одного виду пенсії на інший показник середньої заробітної плати залишається незмінним, то висновки суду про обґрунтованість позовних вимог є помилковими.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскільки пенсія за Законом №1058-IV позивачу призначена вперше з 14 серпня 2025 року, то остання має право на її обчислення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки, що безпідставно заперечується відповідачем-2.

Відзиву на апеляційну скаргу від ГУ ПФ в Черкаській області не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2026 року продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 02 червня 2026 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 02.06.2026.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФ в Запорізькій області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ в Черкаській області та з 05 жовтня 2006 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (із змінами) як працівник охорони здоров`я.

З 14 серпня 2025 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, однак із застосуванням показника середньомісячного заробітку за 2016-2018 роки.

Крім того, у заяві від 14 серпня 2025 року ОСОБА_1 просила зробити перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювався ГУ ПФ в Запорізькій області, яке рішенням від 21 серпня 2025 року №837 відмовило у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки, оскільки у спірному випадку мало місце переведення на інший вид пенсії, а не її призначення вперше.

Про прийняте рішення позивача повідомив відповідач-1 листом від 26 серпня 2025 року №2300-0206/866133.

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФ в Запорізькій області щодо відмови в перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

У статті 9 Закону № 1058-IV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.

Указана правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17.

Матеріали справи свідчать та відповідачами під сумнів не ставиться, що позивачу з 05 жовтня 2006 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров`я.

Статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які мають право на пенсію за вислугу років.

При цьому згідно із статтею 7 указаного Закону звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 звернулася вперше 14 серпня 2025 року.

Отже, у спірному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2025 року у справі №380/4842/24.

Отже, у випадку звернення із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, оскільки право ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років у 2006 році виникло саме на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До того ж Законом № 1058-ІV не передбачений такий вид пенсії як пенсія за вислугу років.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі охорони здоров`я за три календарні роки, що передують року звернення.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною також й у постанові від 27 листопада 2025 року у справі № 600/2346/24-а.

Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме за 2022-2024 роки.

Щодо посилання апелянта на те, що судом безпідставно покладено на ГУ ПФ в Запорізькій області обов`язок з перерахунку пенсії ОСОБА_1 , адже такими повноваженнями наділене ГУ ПФ в Черкаській області, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Положеннями абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі – Порядок №22-1), передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У свою чергу, за правилами пункту 4.10 указаного Порядку після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Викладене, на переконання колегії суддів, свідчить, що з урахуванням принципу екстериторіальності призначення пенсії у випадку скасування судом рішення про відмову в її призначенні має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву вперше. До компетенції ж органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи (у спірному випадку ГУ ПФ в Черкаській області) належить здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядає відповідну заяву.

Відтак, у спірному випадку обов`язок із прийняття рішення щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії має бути покладено саме на ГУ ПФ в Запорізькій області як орган, який прийняв протиправне рішення про відмову у такому перерахунку.

У свою чергу, у межах цього спору ГУ ПФ в Черкаській області виконало виключно 2 функції: прийняло документи та повідомило про результати їх розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що свідчить про те, що жодних рішень владно-розпорядчого характеру, які б призводили до зміни чи встановлення прав та обов`язків ОСОБА_1 , останнім не приймалось.

Аналогічна за змістом правова позиція щодо визначення територіального органу Пенсійного фонду України, на якого необхідно покладати обов`язок із вчинення дій після скасування його рішення про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії, висловлена Верховним Судом у постановах від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23 та від 19 травня 2025 року у справі №240/505/24.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 02 червня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua