Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №484/1077/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 484/1077/26

Перша інстанція: суддя Маржина Т.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Худика С.А.,

за участю представника апелянта - адвоката Риженка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

04 березня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29 вересня 2025 року № 1567 про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що про існування оскаржуваної постанови відповідача він дізнався після накладення арешту на його банківський рахунок. Позивач наголосив, що він є особою з інвалідністю третьої групи, що, на його переконання, звільняє від обов`язку пройти повторний медичний огляд. Окрім того, позивач зазначив, що відповідачем пропущений строк притягнення до адміністративної відповідальності, а оскаржувана постанова винесена відповідачем за відсутності позивача.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що 04 травня 2024 року набув чинності Закон України від 21.03.2024 №3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі Закон №3621), яким скасовано статус «обмежено придатний до військової служби». З огляду на зазначені законодавчі зміни, військовозобов`язані, які мали статус обмежено придатний, до 5 лютого 2025 року повинні були пройти повторний медичний огляд. Разом з тим, у зв`язку з тим, що переважна частина військовозобов`язаних зі статусом «обмежено придатний» не встигли пройти ВЛК до вказаної дати строк на проходження ВЛК продовжено до 5 червня 2025 року. Отже, військовозобов`язаний зі статусом «обмежено придатний», у тому числі і позивач, зобов`язаний був пройти ВЛК до 5 червня 2025 року на підставі Закону №3621. Оскільки позивач не пройшов ВЛК, то 24.08.2025 року його статус цілком обґрунтовано змінено на «порушник військового обліку», після чого сформовано і направлено звернення до органів поліції про супроводження та доставлення військовозобов`язаного громадянина ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач наголосив, що протокол № 902 від 26.08.2025 року про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складений у його присутності, про день, місце та час розгляду справи його повідомлено при ознайомленні з протоколом про адміністративне правопорушення. Після розгляду справи по суті примірник постанови № 1567 від 29.09.2025 року направлений позивачу поштовим відправлення АТ «Укрпошта» №12319/1 від 02.10.2025 року на задекларовану/зареєстровану адресу його місця проживання. Оскільки постанова ТЦК прийнята у відповідності до вимог закону, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2026 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Зокрема, апелянт наголошує, що відносно нього ніколи і ніким не складалось жодного протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить відсутність підписів позивача на долученому до матеріалів справи протоколі. Відповідно він не міг і не був обізнаний про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, апелянт наголосив, що судом першої інстанції поза увагою залишена обставина, що позивач є собою з інвалідністю. На переконання апелянта, вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» не поширюються на осіб з інвалідністю, яким є позивач, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за непроходження ВЛК.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10.02.2011 року (а.с.33).

01.09.2025 року старшим інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 ст.сержантом ОСОБА_2 складено протокол про скоєння ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке полягає у непроходженні (відмови від проходження) ВЛК в особливий період. У протоколі також міститься запис про повідомлення правопорушення, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 10.09.2025 о 9.00 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.38-39).

Протокол складений у присутності ОСОБА_1 , що підтверджується наданням останнім на підтвердження особи - посвідчення водія, на підтвердження звільнення від обов`язку проходження ВЛК – довідку МСЕК. Позивач був ознайомлений зі змістом протоколу, однак відмовився від підпису про ознайомлення у присутності свідка.

У зв`язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшов до ІНФОРМАЦІЯ_2 08.09.2025 року, розгляд справи про адмінправопорушення був відкладений на 29.09.2025 року на 14.00, у зв`язку з чим на адресу позивача направлено відповідний лист (повідомлення) № 11625/1 від 08.09.2025.

29.09.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , установив, що під час проведення звірки облікових даних виявлено вчинене ним адміністративне правопорушення, яке полягає у непроходженні (відмови від проходження) ВЛК. Отже, ОСОБА_4 не виконав правила військового обліку, встановлені законодавством та порушив вимоги п.2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с.43).

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Отже, оскаржувана постанова РТЦК є законною та обґрунтованою.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку' з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ.

Згідно положень ч.3 ст.1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок серед іншого включає: взяття громадян на військовий облік, виконання військового обов`язку в запасі, дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники, призовники, військовослужбовці, військовозобов`язані, резервісти.

Військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ також визначає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, одними з яких є явка за викликом та завчасна приписка до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку про наявність у військовозобов`язаного обов`язку проходження медичного огляду, у тому числі, з метою призову на військову службу.

Проте, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 року № 3621-IX (пунктом 2) визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, Закон № 3621-IX звільняє від повторного проходження ВЛК (до 05.06.2025 року) військовозобов`язаних, які визнані інвалідами в установленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 визнаний інвалідом третьої групи (загальне захворювання) строком на три роки, що підтверджується довідкою № 522407 від 12.12.2024 року Первомайської МСЕК Миколаївської області до акту огляду МСЕК № 13237.

Тому вірними є доводи апелянта, що він не є суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення як особа, що має групу інвалідності. Відсутня також і об`єктивна сторона правопорушення, оскільки непроходження позивачем ВЛК не свідчить про його протиправну поведінку. На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

При цьому судова колегія враховує, що на час ухвалення постанови від 29 вересня 2025 року № 1567 про накладення на ОСОБА_1 штрафу відповідачу достеменно було відомо про наявність у позивача групи інвалідності, оскільки довідку МСЕК ним було надано до ІНФОРМАЦІЯ_4 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказане також підтверджується обсягом наданих відповідачем документів до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , серед яких є довідка № 522407 від 12.12.2024 року Первомайської МСЕК Миколаївської області (а.с.41).

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_6 чітко визначено об`єктивну сторону правопорушення, яке полягає у непроходженні (відмови від проходження) позивачем ВЛК і саме в цьому відповідач вбачав порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, беручі до уваги відсутність в діях позивача складу правопорушення, судова колегія приходить до висновку про прийняття ІНФОРМАЦІЯ_6 29 вересня 2025 року постанови № 1567 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в порушення вимог закону.

Суд першої інстанції, мотивуючи рішення у т.ч. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 року № 3621-IX, помилково погодився з доводами відповідача, не звернувши увагу, що нормами закону зроблено виключення у питаннях повторного проходження ВЛК для осіб з інвалідністю.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст.286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 272 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2026 року – скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29 вересня 2025 року № 1567 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: К.В. Кравченко