Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №681/411/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/411/26

Провадження 1-кп/681/58/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2026 р. м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026244000000256, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.02.2026, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, на утриманні має одну малолітню дитину, раніше засудженого 28.01.2026 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 51000 грн (сплачено),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили за таких обставин.

Так, постановою Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2025 у справі №496/4938/25 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Однак, ОСОБА_4 , бувши обізнаним із фактом накладення на нього указаних вище адміністративних стягнень, оскільки 17.02.2026 отримав копію цієї постанови, а також те, що вона набрала законної сили 02.02.2026, умисно, з мотивів зневаги до судового рішення, маючи реальну можливість його виконати, 26.02.2026, о 17:55 год, керував легковим автомобілем марки «BMW» моделі «530 D», д.н.з. НОМЕР_1 , яким рухався дорогою по вул. Академіка Герасимчука у м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області, у зв`язку з чим був зупинений працівниками Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області.

Указаними вище діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Під час судового розгляду обвинувачений вину не визнав. Однак у своїх показаннях підтвердив факт обізнаності з постановою суду від 23.12.2025, набранням нею законної сили. Також не заперечив факт керування траспортним засобом 26.02.2026 при обставинах, зазначених у обвинувальному акті. Вказав, що така необхідність виникла у зв’язку з тим, що забрав автомобіль з ремонту.

Окрім показань ОСОБА_4 , його вина підтверджується наступними доказами, які досліджені у судовому засіданні.

Факт обізнаності обвинуваченого про позбавлення його права керування транспортними засобами підтверджено такими доказами.

Зокрема, з постанови у справі про адміністративне правопорушення № 496/4938/25 від 23.12.2025 встановлено, що Біляївським районним судом Одеської області ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. У цій постанові зазначено, що ОСОБА_4 не брав участі у судовому засіданні Біляївського районного суду 23.12.2025 під час розгляду протоколу про вчинення адміністративного правопорушення щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак, вказано, що він подавав клопотання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього правопорушення (а.с. 48-50).

Надалі ОСОБА_4 оскаржив постанову від 23.12.2025 до Одеського апеляційного суду. Постановою цього суду від 02.02.2026 рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 51-54).

Постанова суду апеляційної інстанції направляла ОСОБА_4 в електронний кабінет 17.02.2025, що підтверджено довідками про доставлення електронного документа (а.с. 57)

Згідно з платіжними інструкціями 2.533502579.1 та 1.5335303811 від 15.02.2026 кожна, обвинувачений оплатив штраф за постановою суду в сумі 17000,00 грн та судовий збір в сумі 605,60 грн (а.с. 55-56).

Окрім того, факт керування 26.02.2026 ОСОБА_4 автомобілем марки «BMW» моделі «530 D», д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджено наступними доказами.

У протоколі огляду місця події від 26.02.2026 та фототаблиці до нього зафіксовано факт перебування указаного вище автомобіля на узбіччі дороги поблизу будинку №166В по вул. Академіка Герасимчука в м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області (а.с. 30-32).

У протоколі огляду відеозапису від 17.03.2026 та фототаблиці до нього зафіксовано результати огляду відеозапису з відеореєстратора поліцейського Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області. В протоколі зазначено, що на відеозаписі зафіксовано факт керування ОСОБА_4 указаним вище автомобілем 26.02.2026 близько 17 год. 55 хв та момент зупинки цього транспортного засобу працівниками поліції (а.с. 69-71)

Оглянутий у судовому засіданні DVD-R диск, який визнаний речовим доказом у справі, дає можливість відтворити таку послідовність подій. Так, на диску міститься 4 файли: «REC_260226-175357F», «REC_260226-175857F», «PSS-20260226-180412UTC+0200» та «PSS-20260226-175412UTC+0200» (а.с. 72).

З огляду файлів «REC_260226-175357F» та «REC_260226-175857F», встановлено, що на них відтворено запис з відеореєстратора, встановленого на автомобілі працівників поліції. Так, на них зафіксовано факт переслідування автомобіля марки «BMW» моделі «530 D», д.н.з. НОМЕР_1 , та його зупинки працівниками поліції (файл REC_260226-175357F; час на відео 26.02.2026 з 17:55 год по 17.56 год).

Також файл PSS-20260226-175412UTC+0200 відтворює відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, який переслідували цей автомобіль. Запис розпочинається після зупинки автомобіля марки «BMW» моделі «530 D», д.н.з. НОМЕР_1 , (час 02.10 хв). Після пояснення водію причини зупинки, йому запропоновано надати документи, які посвідчують його особу. Він підвередив свою особу – ОСОБА_4 за допомогою додатку «Дія» (час 06.42 хв). Під час спілкування з поліцейським обвинувачений підтвердив свою обізнананість з наявністю рішення суд про позбавлення права керування транспортним засобом (час 7.05 хв).

Таким чином, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, доведена поза розумним сумнівом, оскільки досліджена сукупність доказів неспростовно підтверджує як об`єктивну, так і суб`єктивну сторони злочину. Об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення підтверджується протоколом огляду місця події та безпосередньо зафіксована відеодоказами (записами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського), які доводять факт керування обвинуваченим транспортним засобом 26.02.2026 попри чинну заборону, встановлену постановою суду від 23.12.2025, що набрала законної сили 02.02.2026 за результатами апеляційного перегляду. Суб`єктивна сторона, а саме прямий умисел на невиконання судового рішення, доводиться фактом обізнаності обвинуваченого щодо накладеного стягнення: його діями щодо оскарження постанови суду першої інстанції, добровільною сплатою 15.02.2026 призначеного штрафу, документально підтвердженим фактом доставлення 17.02.2026 копії постанови апеляційного суду в його електронний кабінет, а також інформацією, яку повідомляв ОСОБА_4 під час спілкування з поліцейським 26.02.2026, де він особисто підтвердив обізнаність про позбавлення його права керування. Усе наведене в сукупності доводить, що обвинувачений достовірно знав про судове рішення та усвідомлював протиправність своїх дій, але свідомо їх вчинив.

Таким чином, жодна інша версія подій, окрім умисного ігнорування обов`язкового до виконання судового рішення, не знаходить свого підтвердження, що виключає будь-які розумні сумніви у винуватості особи.

Оцінюючи доводи захисника обвинуваченого щодо недопустимості досліджених у судовому засіданні доказів, суд визнає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке. Заявляючи про загальну недопустимість доказів сторони обвинувачення, сторона захисту жодним чином не мотивувала свою позицію та не вказала, які саме норми КПК України порушені органом досудового розслідування під час їх збирання чи процесуального закріплення. Відповідно до вимог ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Зі свого боку, дослідивши матеріали провадження, суд не встановив жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує обов`язкове визнання доказів недопустимими, у тому числі не встановлено фактів істотного порушення прав людини і основоположних свобод. Усі досліджені судом письмові матеріали, протоколи слідчих дій та відеозаписи отримані уповноваженими на те особами, в межах кримінального провадження, з дотриманням передбаченої законом процедури та належним чином процесуально оформлені. З огляду на це, суд визнає надані прокурором докази належними, допустимими та достовірними і кладе їх в основу обвинувального вироку, оскільки вони логічно узгоджуються між собою та формують єдину цілісну картину вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки він є особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, тобто судом на нього покладено обов`язок утриматись від таких дій протягом визначеного строку.

При призначенні покарання судом враховано суспільну небезпечність вчиненого, особу винного, обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Обставин, що пом`якшують покарання, відповідно до вимог ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. 67 КК України, також не встановлено.

На підставі викладеного вище, оцінюючи сукупність усіх обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого діяння та дані про особу винного, а саме, що він раніше судимий (а.с. 61-64, 92-93), факти неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 85-91) посередню характеристику за місцем проживання (а.с. 99), суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На переконання суду, призначення більш м`якого виду покарання, передбаченого санкцією статті (штрафу), буде недостатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, а саме виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, з огляду на те, що обвинувачений раніше засуджений, але призначений штраф сплачено (а.с. 61), має постійне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 95), має на утриманні одну малолітню дитину (а.с. 96-97), суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання та ізоляції його від суспільства. Тому, відповідно до ст. 75 КК України, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним, справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , його перевиховання, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Водночас, звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню та дозволять здійснювати належний нагляд за його поведінкою.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Кримінальним правопорушенням не завдано матеріальної шкоди державі чи іншим особам.

Долю речових доказів по справі слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався, підстави для його застосування відсутні.

Керуючись наведеним, ст. ст. 100, 370, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд,

у х в а л и в

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Згідно зі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України обчислювати з дня проголошення вироку.

Речові докази:

-диски із відеозаписами, які визнані речовими доказами на підставі постанов слідчого від 17.03.2026 - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід відносно обвинуваченої особи у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

На вирок суду обвинуваченим, прокурором, може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з моменту вручення копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченому та прокурору копії вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_6