Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №650/6099/25 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/6099/25

Провадження № 2/650/422/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Хомик І.І.,

за участі секретаря Дорошенко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Заводського району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

Встановлено:

Представник позивача Дудчак П.В., звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Заводського району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав, зазначаючи, що 21 листопада 2015 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем. Від спільного подружнього життя у сторін народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Олександрівського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.11.2023 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Після розірвання стосунків ОСОБА_3 , самоусунувся від виховання та утримання дитини, а саме не піклується про доньку, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться життям та навчанням дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовкою до самостійного життя, таким чином не виконує покладених на неї, як на батька обов`язків щодо дитини. В зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.

Позивач, представник позивача у судове засідання не з`явилися надали заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі просять їх задовольнити з урахуванням вимог викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, про що свідчить оголошення на веб-сайті «Судова влада». Причини неявки до суду не повідомив. Клопотання про відкладення справи, відзиву не надав.

Представник третьої особи у судове засіданні не з`явився, надав до суду Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, та просить провести розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 21.11.2015 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем. Від спільного подружнього життя у сторін народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 31.05.2016 року, актовий запис № 84, де в графі «батьки» зазначено « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 ».

07 листопада 2023 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, що підтверджується Заочним Рішенням Олександрівського міськрайонного суду Кіровоградської області по справі № 398/4517/23.

ОСОБА_3 , після розірвання сімейних відносин не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не допомагає матеріально, не забезпечує необхідним та достатнім харчуванням, медикаментами, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Жодного разу не відвідував навчальний заклад де навчається донька, відповідно її навчанням взагалі не цікавиться. Таким чином самоусунувся взагалі від спілкування з донькою.

Позивач з донькою виїхали до м. Миколаїв, та взяті на облік, як внутрішньо переміщенні особи, що підтверджується Довідками від 04.06.2024 № 4803-5003315614; 4803-5003315614, виданими УПСЗН Заводського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Відповідно до характеристики з місця проживання підтверджується, що ОСОБА_2 , зарекомендувало себе позитивно, приділяє належну увагу вихованню та утриманню дитини, натомість батько дитини ОСОБА_3 , у житті сім`ї участі не бере та за місце проживання ніколи не з`являвся.

Згідно довідки Миколаївської гімназії № 25 Миколаївської міської ради від 15.09.2025 №275 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ученицею 3 класу Миколаївської гімназії №25 Миколаївської міської ради, а також підтверджується, що батько ОСОБА_3 , не бере участі в навчанні доньки. Жодного разу не відвідував освітній заклад з питань навчання та виховання дитини, не звертався до адміністрації закладу чи класного керівника, не був присутній на батьківських зборах, не супроводжував дитину до гімназії та не забирав її після навчання. Педагогічним колективом участі батька в освітньому процесі дитини не зафіксовано. Всі питання виховання та навчання дитини вирішує мама ОСОБА_2 . Дитина відвідує школу в охайному вигляді.

Відповідно до змісту Декларації укладеної із сімейним лікарем КРН ММР «ЦПМСД №6» від 20.12.2024, довіреною особою та представником дитини ОСОБА_5 зазначено її матір ОСОБА_2 .

За інформацією КРН ММР «ЦПМСД №6» від 16.09.2025 № 676/01-12, дитина є здорова, розумовий та фізичний розвиток дитини за віком, на прийом до лікаря дитина завжди приходить в супроводі матері, з татом дитини жодного разу лікар не спілкувалась.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 18.12.2025 року визнано доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_4 .

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про ухилення від виховання дитини батьком, свідоме нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до дитини.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Стаття 155 СК України передбачає, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно зі ст.164 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є підставою позбавлення їх батьківських прав.

Спірні відносини між сторонами у справі виникли з приводу невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків, тому до неї мають бути застосовані норми Сімейного кодексу України, що регулюють питання прав та обов`язків батьків щодо їх дітей.

Частинами 1-3 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Одночасно відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Верховний Суд України у своїх роз`ясненнях, викладених в п. 16 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року №3 зазначав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-X11) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість, вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, сукупністю усіх доказів у справі, суд приходить до переконання, що відповідач не цікавиться вихованням своєї дитини та її духовним розвитком, не надає належного матеріального забезпечення, яке б забезпечувало дитині належне утримання, не бере участь у вихованні дитини, що свідчить про втрату інтересу відповідача до його дитини, суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав, що відповідає інтересам дитини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 137, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 150, 164, 166 Сімейного кодексу України, п.14 ч.2 ст.3 закону України «Про судовий збір», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Заводського району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання заяви до суду, а саме з 22.09.2025 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина ХОМИК