Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №607/7890/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 Справа №607/7890/26 Провадження №2-а/607/263/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Царук І.М.

за участю секретаря судового засідання Захарка Р.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №607/7890/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6954140 від 02.04.2026,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до інспектора СПД (смт Козова) ВП №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Бей С.С. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6954140 від 02.04.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній обставини порушення ОСОБА_1 вимог пункту 2.9. в) Правил дорожнього руху не відповідають дійсним обставинам справи. На підтвердження таких вимог позивач зазначає, що згідно оспорюваної постанови йому у провину ставиться те, що 02.04.2026 о 16 год. 49 хв. на автодорозі М-30 (Стрий-Дніпро-Ізварине) 124, він керував транспортним засобом марки та моделі «Mercedes-Benz С220 CDI», номерний знак НОМЕР_1 із забрудненим номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака на відстані 20 м, чим порушив вимоги пункту 2.9. в) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Зазначає про відсутність у нього умислу, спрямованого на керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, в той час як незначне забруднення номерного знака керованого ним автомобіля відбулося під час руху внаслідок потрапляння на нього ґрунтового пилу та бруду з дорожнього покриття. Крім того, позивач вказав на те, що працівник поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього не проводив жодних замірів відстані у 20 метрів за допомогою рулетки чи інших сертифікованих засобів вимірювальної техніки, а тому висновок поліцейського про відсутність змоги чітко визначити символи номерного знака керованого ним автомобіля з відстані 20 м є лише припущеннями, які не підтверджуються належними та допустимими доказами у справі. За наведеного, та посилаючись на положення ст. ст. 7, 121-3, 245, 251, 280, 288, 289, 293 КУпАП, ст. ст. 5, 20, 25, 77, 286 КАС України, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6954140 від 02.04.2026, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП – закрити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора СПД (смт Козова) ВП №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Бей С.С. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6954140 від 02.04.2026, залишено без руху.

19.04.2026 на виконання вимог ухвали судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.04.2026 позивач ОСОБА_1 усунув недоліки раніше поданої ним позовної заяви.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, визначено відповідачу строк для подання відзиву, роз`яснено особливості розгляду цієї категорії справ та призначено судове засідання у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на 04.05.2026.

04.05.2026 судовий розгляд вказаної адміністративної справи було відкладено на 26.05.2026 з метою недопущення порушення права відповідача на подання відзиву у даній справі у встановлений судом строк.

04.05.2026 представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області – Куриляк М.Г. до суду подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому викладені заперечення щодо позовних вимог та прохання відмовити у їх задоволенні, з посиланням на те, що ОСОБА_1 за обставин, викладених у винесеній щодо нього постанові, порушив вимоги пункту 2.9. в) Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Вказана постанова, на думку представника відповідача, є законною та обґрунтованою, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, підтверджується відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції та нагрудних камер поліцейських, зі змісту яких вбачається, що номерний знак керованого ОСОБА_1 автомобіля «Mercedes-Benz С220 CDI», номерний знак НОМЕР_1 є нечитабельним та забрудненим, шо позбавляє можливості чітко визначити його символи з відстані 20 м, тоді як проїзна частина дороги на місці зупинки вказаного автомобіля є сухою та чистою, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача про забруднення номерного знака під час руху внаслідок потрапляння на нього ґрунтового пилу та бруду з дорожнього покриття. Враховуючи викладене, представник відповідача позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про скасування оскаржуваної постанови вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому просить у їх задоволенні відмовити повністю.

26.05.2026 розгляд даної адміністративної справи не відбувся через відсутність електроенергії у приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 03.06.2026.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання, відкладене на 15 год. 00 хв. 03.06.2026, не з`явився, подав до суду заяву про розгляд вказаної адміністративної справи без його участі.

Будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду даної справи, представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання також не з`явилася, у поданому відзиві просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведеного, та враховуючи, що учасники даної справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, однак в судове засідання не з`явилися, а потреба заслухати свідка чи експерта у даній справі відсутня, суд визнав за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом встановлено, що 02.04.2026 інспектором СПД (смт Козова) ВП №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Бей С.С. прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6954140 від 02.04.2026, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 гривень. Згідно з даною постановою ОСОБА_1 ставиться у провину, те що він 02.04.2026 о 16 год. 49 хв. на автодорозі М-30 (Стрий-Дніпро-Ізварине) 124, керував транспортним засобом марки та моделі «Mercedes-Benz С220 CDI», номерний знак НОМЕР_1 із забрудненим номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака на відстані 20 м, чим порушив вимоги пункту 2.9. в) Правил дорожнього руху.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить її скасувати. Перевіряючи вказані доводи позивача, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок та підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, притягненню особи до адміністративної відповідальності обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за скоєння якого передбачена чинним законодавством.

При цьому притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та достатніми доказами, що не викликають сумніву.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно з п. 8 ч. 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до п. 11 ч. 1 статті 23 даного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Як встановлено судом під час вивчення матеріалів справи, відповідачем було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення вимог пункту 2.9. в) Правил дорожнього рух, що полягає у керуванні ним 02.04.2026 о 16 год. 49 хв. на автодорозі М-30 (Стрий-Дніпро-Ізварине) 124, транспортним засобом марки та моделі «Mercedes-Benz С220 CDI», номерний знак НОМЕР_1 із забрудненим номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака на відстані 20 м.

Відповідно до вимог пункту 2.9. в) Правил дорожнього рух водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 121-3 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

При цьому суб`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел на керування транспортним засобом, зокрема із забрудненим номерним знаком, з метою позбавлення можливості чітко визначити його символи або буквено-числову комбінацію з відстані двадцяти метрів, тоді як вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Як видно, позивачем у даній справі не заперечується факт керування ним 02.04.2026 о 16 год. 49 хв. на автодорозі М-30 (Стрий-Дніпро-Ізварине) 124, транспортним засобом марки та моделі «Mercedes-Benz С220 CDI», номерний знак НОМЕР_1 з наявністю незначних забруднень на номерному знаці, що також підтверджується наданим представником відповідача разом із відзивом через підсистему єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери працівників поліції.

Разом з тим, позивач у позовній заяві зазначив, що забруднення номерного знака керованого ним транспортного засобу «Mercedes-Benz C220 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , відбулося вже під час руху внаслідок потрапляння на нього ґрунтового пилу та бруду з дорожнього покриття, а тому, керуючи зазначеним автомобілем, він об`єктивно не міг знати про наявність таких забруднень на номерному знаку та, відповідно, не мав умислу на позбавлення можливості чітко визначити його символи або буквено-цифрову комбінацію з відстані двадцяти метрів.

При цьому наведені у відзиві представником позивача посилання на те, що проїзна частина дороги, на якій працівником поліції було здійснено зупинку транспортного засобу «Mercedes-Benz C220 CDI», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , була сухою та чистою, самі по собі не виключають можливості забруднення зазначеного номерного знака під час руху транспортного засобу на інших ділянках дороги незадовго до його зупинки.

Таким чином, належних та достатніх спростувань наведених позивачем ОСОБА_1 доводів про те, що за встановлених у оскаржуваній постанові обставин, забруднення номерного знака керованого ним транспортного засобу «Mercedes-Benz C220 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , відбулося вже під час руху, а тому він не знав про наявність вказаного забруднення номерного знака та відповідно не мав умислу на позбавлення можливості чітко визначити його символи або буквено-цифрову комбінацію з відстані двадцяти метрів, відповідач суду не надав.

Суд також вважає слушними доводи позивача про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б об`єктивно підтверджували неможливість чіткого визначення символів номерного знака керованого ним транспортного засобу «Mercedes-Benz C220 CDI», номерний знак НОМЕР_1 , з відстані двадцяти метрів, оскільки відповідачем не надано доказів проведення будь-якої перевірки чи фіксації зазначених обставин, а наявні у справі матеріали не дають можливості достеменно встановити, що ступінь забруднення номерного знака унеможливлювала його ідентифікацію з відстані, визначеної вимогами пункту 2.9. в) Правил дорожнього руху, тоді як відповідний висновок працівника поліції не може ґрунтуватися виключно на його суб`єктивному сприйнятті та припущеннях.

Таким чином, твердження позивача ОСОБА_1 про відсутність в його діях, за викладених в оскаржуваній постанові обставин, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, представником відповідача спростовані не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №660/575/16-а від 31.01.2018.

За принципом презумпції невинуватості: всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.

Отже, наявні у матеріалах справи докази та встановлені судом в ході судового розгляду обставини в своїй сукупності вказують на незаконність притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6954140 від 02.04.2026, що має наслідком її скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд також зазначає, що з урахуванням положень вказаної норми рішення суб`єкта владних повноважень не потребує окремого визнання його протиправним чи незаконним, оскільки така протиправність підтверджується шляхом скасування оскаржуваної постанови.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, а постанова інспектора СПД (смт Козова) ВП №1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Бей С.С. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6954140 від 02.04.2026 - скасуванню.

Також відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 665,60 гривень, що підтверджується квитанцією про сплату №7272-8317-0689-5446 від 09.04.2026. Відтак сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 139, 143, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6954140 від 02.04.2026 – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6954140 від 02.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, сплаченого згідно з квитанцією про сплату №7272-8317-0689-5446 від 09.04.2026.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: м. Тернопіль Тернопільської області, вул. Валова, 11; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108720.

Головуючий суддяІ. М. Царук