Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №598/905/26 — Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/905/26

провадження № 1-кп/598/140/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2026 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Збаражі матеріали кримінального провадження №598/905/2026 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Карначівка, Лановецького району, Тернопільської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , не депутата, не адвоката, відповідно до ст.89 КК України не судимого,

за ч.1 ст.263 КК України,

встановив:

Восени 2025 року (точної дати досудовим розслідування не встановлено) обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на території поблизу смт.Ямпіль, Хмельницької області, знайшов камуфляжну дорожню сумку, в якій виявив корпус наступальної осколкової ручної гранати GHO-1 разом із запалом AF11 (FD-1), реактивний протитанковий гранатомет РПГ-22 «НЕТТО» з гранатою «ПГ-22», корпус наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 із запалом УЗРГМ-2, а також корпус наступальної осколкової гранати РГН із ударно-дистанційним запалом УДЗ, які він у той же день переніс до місця сховку, що він облаштував на території недіючої АЗС під назвою «ANP», розташованої на об`їзній дорозі Р-43 сполученням «Тернопіль-Ланівці», поблизу м.Збараж, Тернопільського району, Тернопільської області, де почав їх зберігати без передбаченого на це законом дозволу.

На початку лютого 2026 року (точної дати досудовим розслідування не встановлено) у обвинуваченого ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на збут корпусу наступальної осколкової ручної гранати GHO-1 разом із запалом AF11 (FD-1), які у сукупності є гранатою (наступальною осколковою ручною гранатою GHO-1 придатною до вибуху та являється бойовим припасом). З метою реалізації свого злочинного умислу, обвинувачений ОСОБА_4 02 лютого 2026 року познайомився із ОСОБА_6 (анкетні дані змінено), якому запропонував придбати у нього корпус наступальної осколкової ручної гранати GHO-1 разом із запалом AF11 (FD-1) та повідомив йому про час і місце продажу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 06 лютого 2026 року приблизно о 16 годині 15 хвилин, перебуваючи на території недіючої АЗС «ANP», що розташована поблизу автомобільної дороги Р-43 сполученням «Тернопіль-Ланівці», неподалік м.Збараж, Тернопільського району, Тернопільської області, усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, під час заздалегідь обумовленої зустрічі обвинувачений ОСОБА_4 з корисливих мотивів, умисно, збув шляхом продажу за грошові кошти в сумі 4000 гривень – ОСОБА_6 (анкетні дані змінено), корпус наступальної осколкової ручної гранати GHO-1 разом із запалом AF11 (FD-1), що у сукупності є гранатою (наступальною осколковою ручною гранатою GHO-1 придатною до вибуху та являється бойовим припасом).

Надалі, 06 лютого 2026 року у обвинуваченого ОСОБА_4 знову виник злочинний умисел, спрямований на збут реактивного протитанкового гранатомету РПГ-22 «НЕТТО» з гранатою «ПГ-22». З метою реалізації свого злочинного умислу, обвинувачений ОСОБА_4 06 лютого 2026 року під час зустрічі із ОСОБА_6 (анкетні дані змінено) запропонував останньому придбати у нього реактивний протитанковий гранатомет РПГ-22 «НЕТТО» з гранатою «ПГ-22» та домовився з ним про час і місце наступної зустрічі.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 11 лютого 2026 року приблизно об 11 годині 55 хвилин, перебуваючи на території недіючої АЗС, що розташована поблизу автомобільної дороги Р-43 сполученням «Тернопіль-Ланівці», неподалік м.Збараж, Тернопільського району, Тернопільської області, усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, обвинувачений ОСОБА_4 з корисливих мотивів, умисно, повторно збув, шляхом продажу, за грошові кошти в сумі 8000 гривень ОСОБА_6 (анкетні дані змінено) реактивний протитанковий гранатомет РПГ-22 «НЕТТО» з гранатою «ПГ-22», який являється бойовим припасом.

Крім того, у другій половині лютого 2026 року (точної дати досудовим розслідування не встановлено) у обвинуваченого ОСОБА_4 знову виник злочинний умисел, спрямований на збут корпусу наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 із запалом УЗРГМ-2 та корпусу наступальної осколкової гранати РГН із ударно-дистанційним запалом УДЗ. З метою реалізації свого злочинного умислу, в один із днів другої половини лютого 2026 року обвинувачений ОСОБА_4 під час випадкової зустрічі із ОСОБА_6 (анкетні дані змінено) запропонував останньому придбати у нього корпус наступальної осколкової ручної гранати РГД-5 із запалом УЗРГМ-2, а також корпус наступальної осколкової гранати РГН із ударно-дистанційним запалом УДЗ та повідомив йому про час і місце зустрічі.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 11 березня 2026 року, приблизно о 12 годині 20 хвилин, перебуваючи на території недіючої АЗС «ANP», що розташована поблизу автомобільної дороги Р-43 сполученням «Тернопіль-Ланівці», неподалік м.Збараж, Тернопільського району, Тернопільської області, усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, обвинувачений ОСОБА_4 з корисливих мотивів, умисно, повторно збув, шляхом продажу, за грошові кошти в сумі 8000 гривень ОСОБА_6 (анкетні дані змінено) корпус гранати РГД-5 із запалом УЗРГМ-2, які у сукупності являються наступальною осколковою ручною гранатою, а також корпус гранати РГН із ударно-дистанційним запалом УДЗ, які у сукупності являються наступальною осколковою ручною гранатою та відносяться до бойових припасів придатними до вибуху.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Цивільного Кодексу України, види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом. Частина 1 статті 263 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Враховуючи те, що спеціального закону, який регулює порядок придбання, зберігання, носіння та збут зброї, вибухових припасів і вибухових речовин немає, дозвіл на володіння об`єктами, які обмежені в цивільному обороті, на законних підставах, фізичним особам-загального статусу, виданий бути не може.

Враховуючи наведене, обвинувачений ОСОБА_4 , не маючи будь-якого дозволу на такі дії, придбав, носив, зберігав та збув бойові припаси, чим порушив вимоги: п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901-VIII від 23.12.2015, Постанови Верховної Ради України за № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 та «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС № 622 від 21.08.1998.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 є винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України, а саме придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

08 травня 2026 року, між прокурором ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_4 , та його захисником ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди, прокурор, обвинувачений та захисник дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.263 КК України. При цьому обвинувачений у повному обсязі беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень. Також, сторони узгодили покарання, яке необхідно призначити обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

При цьому обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник погоджуються з таким видом і мірою покарання. В даній угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.472 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України, які роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_4 .

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши вищевказану угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Закону, суд приходить до висновку, що вищевказана угода про визнання винуватості може бути затверджена з таких підстав.

Відповідно до положень ч.ч.2,4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, за наданням всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Частиною 5 ст.469 КПК України передбачено, що укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.263 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ч.3 ст.12 КК України, є тяжкими злочинами, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень органами досудового розслідування здійснено правильно, угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_4 про підозру, узгоджена сторонами міра покарання у виді позбавлення волі, передбачена санкцією ч.1 ст.263 КК України, та покарання визначено відповідно ч.1 ст.263 КК України, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 , цілком розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Обґрунтованих і достатніх підстав вважати, що укладення угоди між сторонами не було добровільним, тобто є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а також, що обвинувачений не має можливості виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, судом встановлено не було, що не заперечував у судовому засіданні і обвинувачений ОСОБА_4 ..

Умови даної угоди про визнання винуватості відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

З огляду на вказане суд приходить до висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для затвердження угоди про визнання винуватості і призначення узгодженої сторонами міри покарання.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373-374, 472-474 КПК України, суд,

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 08 травня 2026 року між прокурором ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_4 та захисником ОСОБА_5 , по кримінальному провадженню за №598/905/26.

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України, призначивши йому узгоджене сторонами покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 11 березня 2026 року, з моменту його затримання.

Захід забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, тобто до 03 серпня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових:

вибухово-технічної експертиз №СЕ-19/120-26/1646-ВТХ від 13.02.2026 року в сумі 5348 грн. 40 коп.,

вибухово-технічної експертиз №СЕ-19/120-26/2002-ВТХ від 24.02.2026 року в сумі 5348 грн. 40 коп.,

вибухово-технічної експертиз №СЕ-19/120-26/3719-ВТХ від 17.04.2026 року в сумі 3850 грн. 88 коп.,

вибухово-технічної експертиз №СЕ-19/120-26/3721-ВТХ від 17.04.2026 року в сумі 3850 грн. 88 коп..

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Збаразького районного суду Тернопільської області від 17.03.2026 року у справі №598/488/26 на:

мобільний телефон SIGMA (IMEL НОМЕР_1 ), з номером телефону на зворотній кришці « НОМЕР_2 », вилучений під час обшуку та поміщений у сейф пакет ЕХР 0268908;

грошові кошти в сумі 8000 гривень, з яких 6 купюр номіналом по 1000 гривень з серійними номерами: АЗ2030468; АР4849899; ЄР0970489; ВУ8581287; ЕВ7837329; АН2806121, 4 купюри номіналом по 500 гривень з серійними номерами: ЕУ9316772; ЦБ3864488; ХВ7914179; КВ8352225, вилучені під час обшуку та поміщені у сейф пакет RIC 0268908.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон SIGMA (IMEL НОМЕР_1 ), з номером телефону на зворотній кришці « НОМЕР_2 », поміщений у сейф пакет ЕХР 0268908, що знаходиться у камері зберігання речових доказів ВП №4 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області повернути власнику ОСОБА_4 ;

- грошові кошти в сумі 8000 гривень, з яких 6 купюр номіналом по 1000 гривень з серійними номерами: АЗ2030468; АР4849899; ЄР0970489; ВУ8581287; ЕВ7837329; АН2806121, 4 купюри номіналом по 500 гривень з серійними номерами: ЕУ9316772; ЦБ3864488; ХВ7914179; КВ8352225, поміщені у сейф пакет RIC 0268908, що знаходяться у старшого менеджера зарплатних та соціальних карток РП Західного макрорегіонального управління АТ КБ ПРИВАТБАНК в Тернопільській області, повернути ГУНП в Тернопільській області;

- осколки корпусу GХО-1 та запал AF11 (FD-1), поміщені в полімерний сейф-пакет №6132265; залишки знищеного ручного гранатомета РПГ-22, поміщені в полімерний сейф-пакет RAWO №175858; осколки ручної гранати РГД-5 із запалом УЗРГМ-2, поміщені в полімерний сейф-пакет №676582; осколки корпусу гранати РГН та запалом УДЗ, поміщені в полімерний сейф-пакет №6638441, що знаходиться у камері зберігання речових доказів ВП №4 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, - знищити.

Даний вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_7